Номер провадження 2/676/373/21
22 липня 2021 року. м. Кам'янець- Подільський
Кам'янець- Подільський міськрайонний суд Хмельницької області
в складі : головуючої судді - Семенюк В.В.
за участю секретаря судового засідання - Стецюк-Стебницької Н.С..
справа № 676/4228/20
позивачки - ОСОБА_1
представника позивачки - ОСОБА_2
представника відповідачів - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та їх виселення, -
ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 та їх виселення.
Ухвалою суду від 01.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в підготовчому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 20.04.2021 року закрито підготовче провадження по справі і призначено справу до судового розгляду.
Позивачка, в обгрунтування позову вказує, що відповідно до Договору дарування від 12.01.2018 року ОСОБА_7 , з однієї сторони (дарувальник), та ОСОБА_1 , яка діє, як законний представник (мати) від імені своєї малолітньої доньки ОСОБА_4 , з другої сторони (обдарованої), уклали договір дарування, яким дарувальник передав безоплатно у власність своїй дочці ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 . Дарувальнику ОСОБА_7 ця квартира належала на праві особистої власності на підставі Свідоцтва про право власності за № НОМЕР_1 , виданого реєстраційною службою Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області 02.07.2013 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1482044, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 94286968104, яка за його заявою, не є об'єктом спільної сумісної власності, а є його приватною особистою власністю.
Вказує, що ОСОБА_7 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , відповідачкою по справі, 16.09.1991 року. Від шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька - ОСОБА_8 , відповідачка по справі. В 1996 році квартира була приватизована на ім'я ОСОБА_7 . 16.08.1997 року ОСОБА_5 була зареєстрована в квартирі. В 2007 році між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 склались неприязні відносини і 25.10.2007 року шлюб між ними було розірвано. Крім, ОСОБА_5 в квартирі зареєстрована її донька ОСОБА_6 .
25.07.2014 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та стала проживати в квартирі АДРЕСА_1 . В 2017 році вона зареєструвалась у цій квартирі. Від спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька - ОСОБА_4 .
Після дарування квартири доньці, 20.01.2018 року, право власності ОСОБА_7 на квартиру припинилось, в тому числі припинилось і право користування цією квартирою зареєстрованих осіб. Поскільки право користування квартирою відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було надано ОСОБА_7 , а його право власності на вказану квартиру припинилось, а право на користування квартирою відповідачами є похідним, то відповідно припинилось право відповідачів на користування квартирою.
Її донька, має право користуватись, розпоряджатись квартирою на власний розсуд. Відповідачі займають частину квартири, якою вона, як власник, немає змоги користуватись. Звільнити квартиру самостійно відповідачі не бажають, тому просить визнати відповідачів такими, що втратили право на користування квартирою та виселити їх із квартири.
Представник відповідачів ОСОБА_3 звернулася до суду із відзивом на позовну заяву, в якому позов не визнає, оскільки вважає, що відповідачки були членами сім'ї попереднього власника і проживали в даній квартирі дуже довгий час, у них немає іншого житла і вони мають право на користування квартирою таке саме, як і інші користувачі. Крім того, з ними проживає малолітня дитина. З вимогою добровільно знятись з реєстрації, після дарування квартири у 2018 році, до них ніхто не звертався і вони не знали, що власник квартири змінився, а узнали лише в суді, тому просять у позові відмовити.
Позивачка та її представник в судовому засіданні позов підтримують у повному обсязі і просять його задовольнити.
Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнала та просила в позові відмовити.
Заслухавши позивачку та її представника, представника відповідачів, вивчивши матеріали справи , суд встановив наступне.
Відповідно до Договору дарування від 12.01.2018 року ОСОБА_7 , який діяв з однієї сторони (дарувальник), та ОСОБА_1 , яка діяла, як законний представник (мати) від імені своєї малолітньої доньки ОСОБА_4 , з другої сторони (обдарованої), уклали договір дарування, яким дарувальник передав безоплатно у власність своїй дочці ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 . Дарувальнику ОСОБА_7 ця квартира належала на праві особистої власності на підставі Свідоцтва про право власності за № НОМЕР_1 , виданого реєстраційною службою Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області 02.07.2013 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речвих прав на нерухоме майно за № 1482044, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 94286968104, яка не є об'єктом спільної сумісної власності, а є його приватною особистою власністю, що підтверджується Договором дарування від 12.01.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Рудяк Т.В., зареєстрованого в реєстрі за № 27.
Встановлено, що ОСОБА_7 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , відповідачкою по справі, 16.09.1991 року. Від шлюбу у них, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька - ОСОБА_8 , відповідачка по справі. В 1996 році квартира була приватизована особисто ОСОБА_7 . 16.08.1997 року ОСОБА_5 була зареєстрована в квартирі. В 2007 році між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 склались неприязні відносини і 25.10.2007 року шлюб між ними було розірвано. Крім, ОСОБА_5 в квартирі зареєстрована її донька ОСОБА_6 . Вказане підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , серії НОМЕР_2 від 22.05.2008 року, Довідкою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_5 з 19.06.1997 року, Довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб по АДРЕСА_2 від 14.08.2020 року.
25.07.2014 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та стала проживати в квартирі АДРЕСА_1 , де зареєструвалась у травні 2017 року. Від спільного проживання у них, ІНФОРМАЦІЯ_2 , народилась донька - ОСОБА_4 , яка була зареєстрована по вказаній адресі 13.05.2017 року. За рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 30.11.2020 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було розірвано. Вказане підтверджується Свідоцтвом про шлюб ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , серії НОМЕР_3 від 25.07.2014 року, Свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , серії НОМЕР_4 від 13.11.2014 року, Довідками про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 13 травня 2017 року.
Реєстрація та проживання відповідачів в зазначеній квартирі створює позивачу перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном, оскільки вона позбавлена можливості самій проживати і користуватись даною квартирою.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Пункт 1 статті 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, який гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла, яке охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою житла.
За ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч.1, 2 ст.317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші, не заборонені законом, угоди.
Статтею 64 ЖК УРСР визначено, що до членів сім'ї наймача належить дружина наймача, їх діти, батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно положень статті 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України, ч.1 ст.405 ЦК України - члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Тобто, право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно. Тому, слід дійти до висновку, що виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) користуватись цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно. Виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку, права власності на цей будинок, а відтак припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком. Отже, права членів сім'ї власника будинку на об'єкт власності є похідними від прав самого власника.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи , мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти , батьки) та інші особи , які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство , якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Разом з цим , згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника , у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Також слід додати, що правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-709 цс16, встановлено, що згідно з положеннями статті 391 ЦК України , власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї , а також не відноситься до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарства, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Зазначені висновки не суперечать нормам ст.47 Конституції України, ст. 9 ЖК України, ст. 311 ЦК України, враховуючи, що право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи.
Таким чином, з припиненням права власності особи (попереднього власника) на жиле приміщення, він та члени його сім'ї також втрачають право користування цим приміщенням і підлягають виселенню за позовом нового власника.
Встановлено, що після дарування квартири доньці, 20.01.2018 року, право власності ОСОБА_7 на квартиру припинилось, в тому числі припинилось і право користування цією квартирою зареєстрованих членів його сім'ї, відповідачів по справі. Поскільки право користування квартирою відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було надано ОСОБА_7 , а його право власності на вказану квартиру припинилось, а право на користування квартирою відповідачами є похідним, то відповідно припинилось право відповідачів на користування цією квартирою.
Тому, суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , яка являється власником квартири АДРЕСА_1 , вправі вимагати усунення перешкод у користуванні належною тїй квартирою , оскільки відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є членами сім'ї позивачки, а малолітня ОСОБА_4 має право користуватись, розпоряджатись квартирою на власний розсуд. Відповідачі займають частину квартири, якою вона, як власник, немає змоги користуватись і проживати. Звільнити квартиру самостійно відповідачі не бажають, тому їх слід визнати такими, що втратили право на користування квартирою та виселити їх із квартири.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позов малолітньої ОСОБА_4 , інтереси якої представляє її мати ОСОБА_1 , доведений належними і допустимими доказами та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір .
На підставі ст. ст. 311, 317, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 9, 64, 150, 156 ЖК України, керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України,-
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_6 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 та виселити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_6 , з квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_7 , з кожного по 420,40 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_6 , з кожного по 454,00 грн. судового збору на користь держави .
Рішення суду набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга на протязі 30 днів з дня його проголошення
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення , має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення.
Дата складення повного судового рішення - 30 липня 2021 року.
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду : Семенюк В.В.