Справа № 573/160/21
Номер провадження 2-п/573/3/21
16 серпня 2021 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді: Черкашиної М.С.,
з участю секретаря: Терещенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Білопільського районного суду Сумської області, ухваленого у справі № 573/160/21 за позовом ТОВ «Авентус Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту,
30 червня 2021 року до Білопільського районного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Білопільського районного суду Сумської області від 21.05.2021 року, ухваленого у справі № 573/160/21 за позовом АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту. Заява вмотивована тим, що відповідач отримала повний текст рішення 04 червня 2021 поштовим відправленням. Рішенням суду встановлено, що відповідач ОСОБА_1 у судові засідання жодного разу не з'явилась, хоча повідомлялась за місцем реєстрації, проте, повідомлення про вручення поштового відправлення судової повістки про виклик у судові засідання були повернуті без вручення, оскільки адресат за вказаною адресою відсутній. Вказує, що їй не було відомо про розгляд справи та винесення рішення, а також те, що з текстом судового рішення ознайомлена лише 27.01.2021 на офіційному сайті ЄДРСР.
Зазначає, що вказане рішення суду є таким, що прийняте за відсутності у судовому засіданні відповідача, а також без врахування доводів та заперечень. Зазначена обставина позбавила відповідача у справі реалізувати свої процесуальні права.
Зокрема зазначила, що позивачем не доведено факту укладання ТОВ «Авентус Україна» із відповідачем договору № 1568391 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 29.11.2019 року; до матеріалів справи не долучено жодного доказу, який підтверджує отримання нею грошових коштів в сумі 10 000 грн., а розрахунок заборгованості за договором про надання коштів у позику не є доказом наявності або відсутності договірних зобов'язань між сторонами, а є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позовних вимог майнового характеру. Також зазначає, що вищевказаний договір від 29.11.2019 року був укладений за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Тобто відсутні докази отримання відповідачем будь-яким чином цього одноразового ідентифікатора, а також відсутні докази реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача. Крім того, нарахована сума заборгованості є необґрунтованою та не відповідає чинному законодавству, зокрема ЗУ «Про споживче кредитування». Зазначає, що проценти нараховували після закінчення терміну кредитування, що суперечить висновку, вказаному у Постановах Великої Палати від 28.03.2018 року. Крім того, у Договорі № 1568391 від 29.11.2019, сума процентів за весь період користування кредитом становить 40,50 % від суми позики, що у грошовому виразі - 4050 грн., проте позивач нарахував суму заборгованості по несплаченим процентам у розмірі 19 952 грн. 56 коп., що значно перевищує вищезазначену суму процентів за користування кредитом, вказану у Договорі, яким погоджено строк кредитування, тобто по 28.12.2019 року. На думку, відповідача, після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нарахувати передбачені договором проценти. Також, відповідачем зазначено, що в супереч вимогам п. 6 Розділу ІV «Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ «Про споживче кредитування» товариством неправомірно та незаконно нараховано штрафні санкції у розмірі 3600 грн., а саме під час дії карантинних обмежень на території України. Зауважує, що встановлення розміру є несправедливою умовою договору, оскільки одночасно порушується принцип добросовісності, знехтував своїми обов'язками, не надав підтвердження укладання договору та всю необхідну інформацію до моменту укладання договору. Сама умова договору про встановлення процентів на рівні 657,00 % призводить до істотного дисбалансу прав та обов'язків сторін та завдає фінансової шкоди споживачеві. Окрім цього, відповідач вказує, що Товариством не повідомлено її письмово про всю необхідну інформацію щодо умов договору. ТОВ «Авентус України» як надавачем послуг було порушено порядок укладання договору на відстані, оскільки відповідач був зобов'язаний надати позивачу другий екземпляр договору. Розміщення договору на сайті не звільняє від обов'язку надати підтвердження споживачу про укладання договору, а тому положення договору про автоматичне продовження нарахування процентів після спливу 30 днів та без отримання погодження, що є несправедливою умовою договору та підставою для визнання такої умови недійсною. Посилаючись на викладені вище обставини, відповідач ОСОБА_1 просила поновити строк звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення з поважних причин та скасувати заочне рішення Білопільського районного суду від 21 травня 2021 року, призначивши справу до розгляду по суті (а. с. 131-141).
16 серпня 2021 року у судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явилась, хоча повідомлялася належним чином про день та час розгляду справи, поштове відправлення - судова повістка про виклик у судове засідання було повернуто без вручення, оскільки адресат за вказаною адресою відсутній (а. с. 148-149).
Представник позивача ТОВ «Авентус Україна» у судове засідання також не з'явився. Директор ТОВ «Авентус Україна» Довгаль В.В. просив розглянути справу без участі представника та відмовити у скасуванні заочного рішення, надіславши заперечення на заяву про перегляд заочного рішення.
З приводу перегляду заочного рішення представник позивача зазначив, що жодне із тверджень відповідача щодо відсутності доказів отримання нею грошових коштів, не надання товариством необхідної інформації для прийняття рішення щодо укладення кредитного договору, встановлення несправедливих умов в договорі та неотримання другого екземпляру кредитного договору, не заслуговує на увагу та не відповідає дійсності (а. с. 151-152).
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути заяву без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали заяви та матеріали справи, повно, всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд своєю ухвалою може скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 288 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 21 травня 2021 року у справі № 573/160/21 позов задоволено та стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» заборгованість за договором № 1568391 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 29 листопада 2019 року в сумі 33 552 грн. 56 коп. та судовий збір у сумі 2 270 грн., а всього: 35 882 грн. 56 коп. (а. с. 123-128).
Зі змісту рішення вбачається, що відповідач ОСОБА_1 у судові засідання жодного разу не з'являлась, хоча повідомлялась за місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, повідомлення про вручення поштового відправлення - судової повістки про виклик у судові засідання були повернуті без вручення, оскільки адресат за вказаною адресою відсутній.
З відмітки про місце проживання у паспорті відповідача вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 , що також підтверджується інформацією щодо реєстрації місця проживання відповідача (а. с. 34, 140).
22 квітня 2021 року ухвалою суду визнано причини неявки відповідача ОСОБА_1 у судове засідання неповажними (а. с. 116-117).
Разом із цим із заяви про перегляд заочного рішення та доданих до неї матеріалів, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 отримала повний текст рішення 04 червня 2021 поштовим відправленням, проте підтверджень вказаного не надала і в матеріалах справи вкотре відсутнє поштове повідомлення про отримання.
Крім того, далі по тексту заяви остання зазначає, що їй не було відомо про розгляд справи та винесення рішення, а також те, що з текстом судового рішення ознайомлена лише 27.01.2021 на офіційному сайті ЄДРСР.
Судом встановлено, що відповідачем строк подання заяви про перегляд заочного рішення пропущений. ОСОБА_1 просить вважати, що строк подання заяви про перегляд заочного рішення пропущений з поважних причин. Проте, які саме причини остання взагалі не вказала.
Згідно із положеннями ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.
Використання законодавцем в конструкції коментованої статті 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи за місцем реєстрації про стягнення заборгованості, а також, в заяві про перегляд заочного рішення відсутні посилання відповідача на будь-які докази, які мають істотне значення для справи, які не були досліджені судом при винесенні заочного рішення, оскільки обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є фактично незгодою з винесеним рішенням по суті.
Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, отже, у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відповідача слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 287-288 ЦПК України, суд
Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі № 573/160/21 за позовом ТОВ «Авентус Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку в тридцятиденний строк з дня проголошення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У відповідності до ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: