єдиний унікальний номер справи 546/567/21
номер провадження 3/546/183/21
10 серпня 2021 року м. Решетилівка
Суддя Решетилівського районного суду Полтавської області Романенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Решетилівка у залі суду протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та матеріали справи додані до нього щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Піщане Решетилівського району Полтавської області, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відомості про притягнення до адміністративної відповідальності протягом року суду не надано -
24.06.2021 до Решетилівського районного суд Полтавської області від СПД № 1 ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення за ознаками ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу серії ДПР18 № 246459 від 29.05.2021, складеного поліцейським з РПП СПД № 1 ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Деркачем Ю.С., 29.05.2021 о 02:50 год. ОСОБА_1 в с. Покровське на автодорозі Решетилівка-Покровське керував автомобілем ВАЗ 21061 д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» газоаналізатор Alcotest 6810 № 408 в присутності ОСОБА_3 . Результат тесту становить 1,48 проміле алкоголю у видихуваному повітрі. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Після роз'яснення відповідно до ст. 268 КУпАП прав особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, в тому числі права на захист, у судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав повністю, підтвердив зазначені у протоколі обставини. Додатково пояснив, що знаходився за кермом автомобіля, який буксирували та який під час буксирування знаходився у русі. Посвідчення водія він не отримував, був притягнутий до відповідальності за керування автомобілем без посвідчення водія.
Вирішуючи питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП (в редакції ЗУ № 1231-IX від 16.02.2021, набрання чинності 17.03.2021) визначена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Чинне законодавство, в т.ч. й ПДР України, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Суд звертає увагу на те, що тимчасова несправність транспортного засобу свідчить лише про певний технічний стан цього транспортного засобу. Саме по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Враховуючи вищезазначене, твердження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про те, що він здійснював керування автомобілем, який буксирували, не змінює обставин та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо застосування такого поняття, як керування транспортним засобом.
Пунктом 2.9.а Правил дорожнього руху України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно з Розділом 1 п.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, зазначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 246459 від 29.05.2021 складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП України. Під час його складання істотних порушень, що тягли б за собою визнання доказів недопустимими, працівниками поліції допущено не було. Права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП України, ОСОБА_1 роз'яснювались, про що свідчить його особистий підпис у відповідній колонці протоколу.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та дослідивши матеріали, додані до протоколу, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення вимог пункту 2.9.а ПДР України та вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зазначений висновок суду, підтверджується наступними доказами, які досліджені судом та не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 246459 від 29.05.2021 (а.с.2);
- результатом тесту за допомогою приладу газоаналізатора Alcotest Drager 6810 ARMF-0220, тест № 408 від 29.05.2021 о 02:54 год, результат якого показав 1,48 проміле (а.с.2а);
- компакт-диском та містить відеозапис X700000_00000020210529025407_0212, на якому зафіксовано рух транспортного засобу за допомогою буксирування, факт керування особою ОСОБА_1 та процедуру його огляду за його згодою на стан сп'яніння за допомогою алкотестера Драгер, результат якого показав 1,48 проміле (а.с.5).
Згідно п. 1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
На запит суду надано довідку начальника Сектору поліцейської діяльності №1 Відділу поліції №2 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якій вказано, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував (а.с.9).
Проаналізувавши наведені докази, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена повністю.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП, судом не встановлено.
Відповідно до роз'яснень, викладених в абз. 3 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (зі змінами і доповненнями) вбачається, що позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст.121, ч. 4 ст.122, ст.122-2, ч. 3 ст.123, ст.124 і ст.130 КУпАП. Суди не вправі застосовувати його тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Враховуючи вищевикладене, а також тяжкість скоєного правопорушення, особу правопорушника, визнання ним своєї провини, суд приходить до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, що, на думку суду, буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення правопорушень як ним самим, так і іншими особами.
На підставі ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, стягується судовий збір з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 454 грн.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. ст. 33, 40-1, 221, 280, 283-285, 287, 289, 294 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень без позбавленням права керування транспортними засобами.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн. (чотириста п'ятдесят чотири).
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У випадку несплати штрафу у 15-ти денний термін, відповідно до вимог ст. 307, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.
Строк пред'явлення постанови про накладення адміністративного стягнення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Суддя О.О. Романенко