Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/743/21
Провадження № 2/542/348/21
11 серпня 2021 року смт Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Рибки Ю.О.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,-
05 травня 2021 року ОСОБА_2 (надалі також - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_3 (надалі також - відповідач, ОСОБА_3 ) про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 36000 грн 00 коп. у зв'язку з невиконанням зобов'язання.
Підставою позову є наявність непогашеної заборгованості у відповідача за договором позики, яку він добровільно не сплачує.
За відомостями, наданими виконавчим комітетом Драбинівської сільської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території Драбинівської сільської ради проживає за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації (а.с. 15).
Ухвалою суду від 11 травня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом відповідача через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідно до частини 10 статті 187 ЦПК України (а.с. 16).
Аргументи учасників справи
В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_2 зазначав, що 11.02.2021 передав відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 36 000 грн, які останній зобов'язався повернути до 04 квітня 2021 року, що підтверджується розпискою з підписом ОСОБА_3 , посвідченим приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області. Однак у визначений строк відповідач ОСОБА_3 кошти не повернув, почавши ухилятись від виконання зобов'язання. На письмову вимогу позивача, про повернення коштів, надіслану на адресу за відомим місцем проживання відповідача, останній не відреагував.
Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за договорами позики.
Ухвалою суду від 11 травня 2021 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу був встановлений п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для надання до суду відзиву на позов разом із усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача (а.с. 16).
Відповідач - ОСОБА_3 - правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористався.
В судове засідання, призначене на 11 серпня 2021 року, позивач не з'явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с. 66). 25 травня 2021 року до суду подав заяву про розгляд справи без його участі, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 19).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 на неодноразові виклики суду в судове засідання не з'явився, однак був повідомленим про розгляд справи відповідно до чинного законодавства, шляхом направлення за останньою відомою адресою його проживання копії ухвали про відкриття провадження та копії позову з доданими до неї документами, а також згідно з частиною 11 статті 128 ЦПК України, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було розміщене за десять днів до дати ухвалення цього рішення, однак у визначений йому строк відзиву на позов або інших клопотань суду не подав.
Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про можливість проводити судове засідання за даної явки.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, допитавши свідків у судовому засіданні 29.06.2021, дослідивши письмові докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.02.2021 отримав від позивача ОСОБА_2 у позику на власні потреби гроші в сумі 36 000 грн, що складає еквівалент 1350 американських доларів США, які повністю зобов'язався повернути йому до 04 квітня 2021 року.
На підтвердження отримання відповідних коштів ОСОБА_3 , складена заява зазначеного змісту, яка підписана самим ОСОБА_3 . А приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Охреєм М.А. засвідчена справжність підпису ОСОБА_3 на такій заяві; підпис зроблено у присутності нотаріуса.
Зі змісту вказаного документу - боргової розписки, вбачається наявність між сторонами боргових зобов'язань у вигляді договору позики та вбачається факт передачі відповідної суми коштів від позикодавця до позичальника.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 у добровільному порядку суму боргу не повернув.
Позивачем була направлена відповідачу претензія про повернення суми боргу після спливу строку, на який надавалась позика (а.с. 10, 70).
Однак, до моменту звернення позивача до суду із вказаним позовом, відповідачем заборгованість не погашена, з огляду на що, ОСОБА_2 звернувся до суду із відповідною позовною заявою.
Надаючи оцінку позовним вимогам та аргументам позивача, суд виходить з наступного.
Норми права, які підлягають застосуванню
Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
За змістом статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частина 2 статті 1047 ЦК України передбачає, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених обставин робити відповідні правові висновки.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Висновки щодо правозастосування
З досліджених у судовому засіданні документів, судом встановлений факт невиконання гр. ОСОБА_3 зобов'язання з повернення ним отриманих від позикодавця ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 36000 грн.
Судом встановлено, що відповідач отримав відповідні кошти від позивача, про що була складена заява. Підпис позичальника ОСОБА_3 засвідчений приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Охреєм М.А.
Вказана заява за своєю правовою природою є борговою розпискою, яка є документом, що видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Обставин, які б спростовували відповідні факти, відповідачем суду не повідомлено.
Допитані в судовому засіданні свідки - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , повідомили обставини передання позивачем в борг ОСОБА_3 суми коштів в розмірі 36 000 грн. Зазначили, що були присутніми під час домовленостей між сторонами про умови отримання коштів, були присутніми під час передання коштів від позичальника до боржника. Засвідчили також те, що були присутніми під час нотаріального посвідчення підпису позичальника у заяві про отримання коштів у борг.
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що прийняті зобов'язання відповідач не виконав у строки, обумовлені договором позики, отримані у борг грошові кошти не повернув, тому зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу.
Відповідачем ОСОБА_3 жодних доказів на спростування доводів позивача ОСОБА_2 , зазначених ним у позові, або ж доказів сплати останньому боргу за договором позики, до суду не подано.
Отже, враховуючи вищевикладене, а також те, що боргова розписка у формі заяви від 11.02.2021, підписаної ОСОБА_3 , справжність підпису якого засвідчена приватним нотаріусом Охреєм М.А., підтверджує факт укладення договору позики, а відтак і отримання коштів ОСОБА_3 та виникнення у нього обов'язку з їх повернення, який ним в свою чергу не виконано, з сукупності вказаних підстав, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в сумі 36 000 грн.
Отже, позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про задоволення позову у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 908 грн судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 263-265, 268 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (паспорт № НОМЕР_1 , виданий 08.10.2020, орган що видав - 5312) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_2 ) суму боргу за договором позики в розмірі 36 000 грн (тридцять шість тисяч гривень).
Стягнути з ОСОБА_3 (паспорт № НОМЕР_1 , виданий 08.10.2020, орган що видав - 5312) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 908 грн 00 коп. (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ;
представник позивача: ОСОБА_1 , місце здійснення адвокатської діяльності: АДРЕСА_3 ;
відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 08.10.2020, орган що видав - 5312, АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 16 серпня 2021 року.
Суддя О.О. Шарова-Айдаєва