ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 серпня 2021 року м. Київ № 640/20682/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
установив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, МОУ), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати наказ державною секретаря МОУ (по особовому складу державних службовців) від 29.07.2020 №200 щодо припинення державної служби та звільнення з роботи позивача, головного спеціаліста відділу аудиту у сфері будівництва, використання фондів та земель Департаменту внутрішнього аудиту МОУ за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату МОУ;
поновити ОСОБА_1 на роботі в МОУ на посаді головного спеціаліста відділу аудиту у сфері будівництва, використання фондів та земель Департаменту внутрішнього аудиту МОУ з 31.07.2020;
стягнути з МОУ на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 31.07.2020 по день поновлення на роботі;
стягнути з МОУ на користь позивача 80 000,00 грн відшкодування моральної шкоди;
рішення в частині поновлення позивача на роботі в МОУ на посаді головного спеціаліста відділу аудиту у сфері будівництва, використання фондів та земель Департаменту внутрішнього аудиту МОУ та в частині виплати заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю спірного наказу, оскільки, зокрема, відповідачем порушено вимоги профільного та трудового законодавства, а відтак є достатні підстави для визнання протиправним і скасування останнього та, відповідно, поновлення позивача на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також стягнення моральної шкоди.
Представник МОУ у відзиві (т. 1 а.с. 56-79) стверджує, що спірний наказ є правомірним, оскільки МОУ діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством і, як наслідок, представник просить відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив (т. 1 а.с. 172-176) представник позивача фактично наводить ті самі доводи та аргументи, що і у позовній заяві.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2020 відповідачем прийнято директиву №Д-226/22 «Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році» (т. 1 а.с. 95), якою, з метою упорядкування структури апарату МОУ та побудови нової та ефективної системи оцінки діяльності оборонного відомства службою внутрішнього аудиту, запропоновано, зокрема, затвердити перелік змін до директиви.
Листом Департаменту кадрової політики МОУ від 18.06.2020 №226/2469 (т. 1 а.с. 98), на виконання вказаної директиви, направлено для керівництва в роботі перелік змін до штату №01/080 (центральний апарат МОУ) на заміну раніше надісланого.
Згідно з зазначеним переліком змін (т. 1 а.с. 98 на звороті-100) в Департаменті внутрішнього аудиту відділ аудиту у сфері будівництва, використання фондів та земель виведено у повному складі з озброєнням та технікою.
30.06.2020 позивача - головного спеціаліста відділу аудиту у сфері будівництва, використання фондів та земель Департаменту внутрішнього аудиту МОУ, ознайомлено з попередженням про наступне звільнення (т. 1 а.с. 102), згідно з яким у зв'язку з скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату відповідно до названої директиви та згаданого переліку змін, керуючись вимогами пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», позивача попереджено про наступне скорочення займаної посади і майбутнє звільнення.
Листом Департаменту внутрішнього аудиту МОУ від 17.07.2020 №234/2387 (т. 1 а.с. 103) повідомлено Департаменту кадрової політики МОУ, що 17.07.2020 відповідальним за проведення організаційних заходів в Департаменті прийнято рішення щодо нерозміщення в новій структурі державних службовців, зокрема, позивача.
В наступному, листом від 21.07.2020 №11183/з (т. 1 а.с. 105-106) за підписом відповідального за виконання організаційного заходу в Департаменті внутрішнього аудиту МОУ повідомлено державному секретарю МОУ, що, зокрема, за результатами вивчення рівня професійної компетентності та проведених співбесід, 9 державних службовців (додано список, до якого включено і позивача - т. 1 а.с. 107) не можуть бути розміщені на посадах в Департаменті. У зв'язку з наведеним висловлено прохання підписати та погодити відповідні проекти наказів, зокрема, про звільнення державних службовців Департаменту, які не розміщуються в ньому - 31.07.2020.
28.07.2020 відповідальний за виконання організаційного заходу звернувся до державного секретаря МОУ з поданням (т. 1 а.с. 112) до звільнення з роботи 31.07.2020 позивача відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку з скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату МОУ згідно з зазначеними директивою та переліком змін, з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
29.07.2020 державним секретарем МОУ прийнято наказ №200 (т. 1 а.с. 113-118), яким, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», статті 24 Закону України «Про відпустки» та Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №270, нижчепойменованим державним службовцям Департаменту внутрішнього аудиту МОУ припинити державну службу та звільнити з роботи: ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу аудиту у сфері будівництва, використання фондів та земель Департаменту внутрішнього аудиту МОУ, 31.07.2020 у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін штату апарату МОУ (пункт 5).
При цьому, в якості підстави у наказі зазначено: подання, попередження про наступне вивільнення, директива та перелік змін до штату.
Вважаючи вказаний наказ про звільнення протиправним та таким, що порушує його права, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
(1) Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
З огляду на вже вказане, суд вважає доведеними обставини скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису в Департаменті внутрішнього аудиту шляхом виведення відділу аудиту у сфері будівництва, використання фондів та земель, як це передбачено зазначеною нормою, у зв'язку з чим не приймає доводи позивача та його представника в цьому контексті.
За таких обставин, аргументи та доводи позивача та його представника, пов'язані зі зміною істотних умов державної служби, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки мало місце скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, а не зміна істотних умов державної служби.
(2) Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
При цьому, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 421, частин першої, другої і третьої статті 492, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус (частина 4 статті 40 КЗпП України).
Разом з тим, згідно з частинами 2 та 3 статті 492 КЗпП України, на яку, так само як і на статтю 40 цього кодексу посилається позивач, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Законом, що регулює статус позивача в частині особливостей звільнення у межах спірних правовідносин є Закон України «Про державну службу».
Так, згідно з частиною 3 статті 87 Закону України «Про державну службу», у редакції, чинній як на момент попередження про наступне звільнення, так і на момент прийняття спірного наказу, суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Побудована законодавцем конструкція норми з використанням словосполучення «може пропонувати» свідчить про те, що при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом, а не обов'язком суб'єкта призначення або керівника державної служби.
Таким чином, при звільненні державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, зокрема, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», вказані положення КЗпП України не застосовуються.
(3) Окрім зазначених нормативних підстав, в оскаржуваному наказі зазначено в якості підстави вже зазначені директиву та перелік змін до штату, стосовно яких позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження визнання їх протиправними та скасування.
Посилання на порушення під час внесення змін до штатного розпису суд до уваги не приймає, оскільки предметом спору в межах даної адміністративної справи є зазначений наказ, а не зміни до штатного розпису, з огляду на що суд також не вбачає за доцільне задовольняти клопотання представника позивача про витребування штату і наказу про його затвердження, яке він долучив до відповіді на відзив.
(4) Суд також не може прийняти до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду від 24.07.2020 у справі №816/654/17, як на підставу протиправності звільнення позивача, оскільки з аналізу її змісту вбачається, що викладена позиція не є релевантною до спірних правовідносин, тобто стосується зовсім інших обставин, а висновки суду зроблені стосовно норм в іншій редакції.
Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку про правомірність пункту 5 наказу від 29.07.2020 №200 державного секретаря МОУ щодо припинення державної служби та звільнення з роботи позивача, головного спеціаліста відділу аудиту у сфері будівництва, використання фондів та земель, 31.07.2020 у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату МОУ.
За таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині поновлення позивача на посаді, присудження середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, а відтак і для стягнення судових витрат.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 00034022).
Суддя О.М. Чудак