Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
16 серпня 2021 р. № 520/13836/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Волошин Д.А., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Харків) № 51860064 від 16.08.2016 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 292255,15 грн на підставі п. 7 ч. 5 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку із визнанням виконавчого документа (виконавчих листів Червонозаводського районного суду м. Харкова по справі №646/985/15-ц) такими, що не підлягають виконанню.
Ухвалою судді від 29.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду оригіналу платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 2922,55 грн, та заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску або надати докази не пропуску зазначеного строку.
Позивач 12.08.2021 на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 29.07.2021 надав до суду платіжний документ про сплату судового збору в розмірі 2922,55 грн та заяву, в якій просив суд поновити строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.
В обґрунтування заяви зазначив, що підстава оскарження постанови Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Харків) № 51860064 від 16.08.2016 виникла у 2021 році, у зв'язку із прийняттям Червонозаводським районним судом м. Харкова ухвали від 26.03.2021 по справі № 646/985/15-ц, якою виконавчі листи Червонозаводського районного суду м. Харкова по справі № 646/985/15-ц визнано такими, що не підлягають виконанню, яка була винесена у відсутність ОСОБА_1 та отримана ним у липні 2021 року. У зв'язку із отриманням зазначеної ухвали суду, яка відповідно до вимог ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» виключає підстави стягнення виконавчого збору, позивач, користуючись наданим йому ЗУ «Про виконавче провадження» правом звернувся до органу ДВС на початку липня 2021 року з відповідною заявою та копією ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова по справі № 646/985/15-ц. Отримавши повідомлення про вручення зазначеної заяви органом ДВС, оскільки згідно інформації в АСВП жодних змін не відбулося, позивач звернувся до суду з даним позовом про скасування постанови про стягнення виконавчого збору у судовому порядку. Тобто, підстава для скасування постанови виникла та стала відома позивачу по факту отримання ним тексту ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.03.2021, яка оприлюднена у ЄДР судових рішень України 09.06.2021 у липні 2021 року.
Дослідивши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені приписами статті 287 КАС України, відповідно до якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 2 статті 287 КАС України визначено, що позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Така норма процесуального закону є спеціальною щодо статті 122 КАС України.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).
Крім того, Верховний Суд в постанові від 12.10.2020 року у справі №420/1379/20 зазначив:
«При цьому строк у десять днів визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця».
Як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 04 березня 2021 року у справі №240/12017/19: колегія суддів звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, а не тим, хто спить.
Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 наголосив на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд зауважує, що день отримання ОСОБА_1 ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.03.2021 по справі №646/985/15-ц, якою виконавчі листи Червонозаводського районного суду м. Харкова по справі № 646/985/15-ц визнано такими, що не підлягають виконанню, не змінює дати, з якої така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Адміністративний суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Щодо застосування строку позовної давності в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд зазначив, що дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, що також прописано у Рішенні Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року, яким визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Суд зазначає, що ухвала Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.03.2021 по справі №646/985/15-ц взагалі не може бути підставою для початку обрахунку строків на оскарження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №51860064 від 16.08.2016, а є підставою для прийняття інших рішень у межах зазначеного виконавчого провадження, передбачених ст. 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження", які визначають підстави закінчення виконавчого провадження та його наслідки.
Отже, отримання позивачем ухвали суду не може бути підставою для обрахунку строків скасування постанови Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Харків) № 51860064 від 16.08.2016.
Про наявність виконавчого провадження на підставі вказаного виконавчого документу позивач був обізнаний, про що свідчить фактичне оскарження підстав відкриття виконавчого провадження №51860064 від 16.08.2016, виданої Міжрайонним ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Харків) про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 292255,15 грн по справі №520/3043/21 та відкликання позивачем даної позовної заяви до відкриття провадження у справі, що підтверджується ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 по справі №520/3043/21.
У зв'язку з вищевикладеним, твердження позивача про наявність поважних причин для поновлення строку на оскарження постанови більше ніж через чотири з половиною роки після її прийняття, суд вважає необґрунтованим.
Будь-яких інших обґрунтувань поважності причин пропуску строку позивачем не зазначено.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України, зазначені позивачем в заяві від 06.05.2020 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними та необґрунтованими, суд вважає за необхідне повернути адміністративний позов позивачеві.
Керуючись статтями 123, 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.А. Волошин