справа № 380/2296/21
про залишення позовної заяви без розгляду
11 серпня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий-суддя Кедик М.В.,
секретар судового засідання Середа О.-В.І.,
за участю:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача Поптик В.І.,
представник відповідача Шведа О.Б.
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 3 вересня 2020 року № 52-РС в частині звільнення кухаря їдальні взводу матеріально-технічного забезпечення старшого солдата військової частини НОМЕР_1 за контрактом ОСОБА_1 з військової служби в запас за підпунктом а пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу (в зв'язку із закінченням строку контракту);
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28 вересня 2020 року за номером 229 в частині виключення кухаря їдальні взводу матеріально- технічного забезпечення старшого солдата військової частини НОМЕР_1 за контрактом ОСОБА_1 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення;
- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо укладання зі старшим солдатом військової служби за контрактом ОСОБА_1 нового контракту про проходження військової служби за формою, встановленою додатком № 1 до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, строком на 3 (три) роки;
- поновити старшого солдата військової частини НОМЕР_1 за контрактом ОСОБА_1 на військовій службі на посаді кухаря їдальні взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 29 вересня 2020 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розрахувати та виплатити старшому солдату військової служби за контрактом ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 29 вересня 2020 року по дату фактичного поновлення на посаді.
Ухвалою судді від 23.02.2021 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 12.03.2021 суддя відкрила провадження у справі та призначила справу до розгляду в загальному позовному провадженні.
Позивач подала заяву про поновлення строку звернення до суду від 19.02.2021 (вх. № 11124). Заяву обґрунтовує тим, що має право на поновлення процесуальних строків, з огляду на поважність причин їх пропуску та їх зумовленість обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Представник відповідача, військової частини НОМЕР_1 у відзиві на позовну вказує, що позивачем пропущений місячний строк звернення до суду, не надано доказів своєчасного подання рапорту з проханням про укладення нового контракту.
Представник відповідача, Міністерства оборони України у відзиві на позовну вказує, що у позовній заяві позивач вказала, що командиром військової частини НОМЕР_1 видано припис з пропозицією 29.09.2020 вибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на військовий облік. Отже, спірний наказ 229 від 28.09.2020 був доведений позивачу 29.09.2020. Вважає, що 29.09.2020 починається перебіг строку на звернення до суду із адміністративним позовом. Позовна заява підписана позивачем 17.02.2021 та скерована до суду, тобто через 4 місяці з моменту ознайомлення зі спірним наказом, а саме 29.09.2020. Разом з тим, позивачем без поважних на те причин подано адміністративний позов до суду аж через чотири місяці.
Позивач у відповіді на відзив вказує, що трудову книгу їй не видавали, оскільки трудова книга знаходилась у неї, це підтверджено тим, що жодних записів у трудовій книзі не було вчинено відповідачем 1. А щодо наказів про звільнення позивача (по особовому складу) за номером 52-РС від 03.09.2020 та наказу (по стройовій частині) за номером 229 від 28.09.2020, то вони позивачці не видавались. Даний факт підтверджується відсутністю підпису ОСОБА_1 в особовій справі та внутрішніх документах відповідача про ознайомлення з такими наказами. Вказує, що отримала витяги з наказів лише, коли звернулась до відповідача на виконання ухвали суду від 23.02.2021.
Позивач, представник позивача у підготовчому засіданні клопотання підтримали, просили поновити пропущений строк звернення до суду.
Представник відповідача, Міністерства оборони України у підготовчому засіданні, просив у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовити, позов залишити без розгляду.
Вирішуючи вказане заяву, суд керується таким.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 03.08.2020 № 52-РС старшого солдата ОСОБА_1 , кухаря їдальні взводу матеріально-технічного забезпечення звільнено з військової служби в запас за підпунктом а пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу (в зв'язку із закінченням строку контракту).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.09.2020 № 229 старшого солдата ОСОБА_1 , кухаря їдальні взводу матеріально-технічного забезпечення виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 28.09.2020.
За приписами ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом з тим, судом встановлено, що 30.06.2020 з позивачем проведено бесіду з приводу звільнення у зв'язку з закінченням контракту.
Під час проведення бесіди ОСОБА_1 щодо звільнення з військової служби у заперечувала, бажала проходити військову службу за новим контрактом. Бажання проходити службу у військовому резерві не висловила. Претензій до порядку та терміну подання до звільнення відсутні. З аркушем співбесіди ОСОБА_1 ознайомлена 30.06.2020.
Згідно з книгою обліку приписів на місце нової служби військової частини НОМЕР_1 звільнених в запас (розпочато 14.01.2020 - закінчено 07.12.2020), старшого солдата ОСОБА_1 ознайомлено з наказом від 28.09.2020 № 229.
При цьому у позовній заяві позивач вказала, що командиром військової частини НОМЕР_1 видано припис з пропозицією 29.09.2020 вибути до Яворівського РВК м. Яворова для постановки на військовий облік, що ОСОБА_1 довелось зробити.
У підготовчому засіданні ОСОБА_1 підтвердила те, що їй було відомо про її звільнення у день видачі наказу 28.09.2020. Вказала, що звернулась до Яворівського районного суду Львівської області, з позовною заявою про скасування наказів, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Однак, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 у справі № 944/807/21 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Таким чином, можна дійти висновку, що позивач, починаючи з вересня 2020 року знала про порушення своїх прав.
Водночас, до Львівського окружного адміністративного суду позивач звернулася 18.02.2021. При цьому, суд звертає увагу на тривалий термін пропуску звернення до суду, з вересня 2020 року до лютого 2021 року.
Зважаючи на наведене, позивач пропустила встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України місячний строк звернення до суду.
Підстав неможливості звернення до суду у місячний строк з дня, коли позивачу стало відомо, позивачем до суду надано не було.
Доказів на підтвердження того, що поважність причин пропуску строку звернення до суду із даним адміністративним позовом до заяви про поновлення строку звернення до суду не долучено.
Щодо поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), яка, на думку позивача, вплинула на строки подання позовної заяви, то суд звертає увагу на таке.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із змінами) відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 19 грудня 2020 року на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020, № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 28 лютого 2021 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020, № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020, № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Таким чином, строк звернення до суду, який закінчився у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України та під час дії пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України підлягає поновленню лише за наявності двох умов: 1) якщо причини його пропуску є поважними; 2) вказані причини є такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
При цьому граматичне тлумачення пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що наявність сполучника "і" вказує на обов'язкову наявність двох вищенаведених умов.
Таким чином, виходячи з наведених законодавчих приписів сам факт встановлення карантину не може слугувати причиною для поновлення процесуального строку звернення до суду, а можливість поновлення процесуального строку визначається у взаємозв'язку зі встановленням поважності причин пропуску строку та їх зумовленості обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
У даному випадку, позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду з цим позовом не вказано жодної обставини, яка об'єктивно унеможливила б її звернутись до суду за захистом своїх прав протягом визначеного законом місячного строку, а вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду причини не можуть бути визнані судом поважними, оскільки не носять ознак об'єктивності та непереборності.
При цьому позивач не надала будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип resjudicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Пономарьов проти України” (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п. 41, від 03.04.2008).
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
У зв'язку цим, суд, враховуючи, що позивач не подала до заяви належних та допустимих доказів для визнання судом причин пропуску строку звернення до суду поважними, а наведені у заяві доводи визнані судом безпідставними, - суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, що на переконання суду узгоджується із правомірною метою, а саме дотримання принципу правової визначеності. Натомість, визнання поважними причин пропущеного строку без наведення відповідного обґрунтування не узгоджувалось би із вказаним принципом.
Згідно з ч. 2 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Згідно з пунктом 8 частини 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи зазначене, та те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, жодних причин, які об'єктивно ускладнювали або унеможливлювали реалізацію прав позивача у встановлений строк, позивачем не наведено і таких судом не знайдено, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Керуючись ст. ст. 9, 44, 122, 123, 240, 248 КАС України, суд -
У задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії,- - залишити без розгляду.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908,00 грн, сплачений за квитанцією від 10.03.2021 № 59.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу.
У підготовчому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений 16.08.2021.
Суддя Кедик М.В.