Іменем України
16 серпня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3034/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УТН-НАФТА ПЛЮС» до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УТН-НАФТА ПЛЮС» (далі - позивач, ТОВ «УТН-НАФТА ПЛЮС») до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:
-визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 21.05.2021 № СМУ933/1106/АВ/СПТД-ФС про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «УТН-НАФТА ПЛЮС» у розмірі 60000 грн (а.с.1-20).
В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.
ТОВ «УТН-НАФТА ПЛЮС» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України ЄДРПОУ 40933965 та відповідно до ст. 3 Статуту здійснює роздрібну торгівлю пальним та інші види діяльності. 24.05.2021 позивачем отримано постанову заступника начальника Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 21.05.2021 № СМУ933/1106/АВ/СПТД-ФС про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «УТН-НАФТА ПЛЮС» за ст. 265 КЗпП України у розмірі 60000 грн. Постанова винесена на підставі акту від 27.04.2021 №СМУ933/1106/АВ складеного за результатами за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду, головним державним інспектором відділу контролю східного напрямку управління праці Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці. 29.04.2021 позивачем підготовлено письмові зауваження до акту перевірки від 27.04.2021 № СМУ93 3/1106/АВ та направило до Східного Міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці. 12.05.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «УТН-НАФТА ПЛЮС» отримано припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № СМУ933/1106/АВ/П, яким зобов'язано директора ТОВ «УТН-Нафта» ОСОБА_1 усунути порушення частини першої статті 21 та частини третьої статті 24 КЗпП України. 24.05.2021 поштовою кореспонденцією згідно даних сайту Укрпошта трекінг, одночасно, позивач отримав акт про відмову від підписання припису № СМУ933/1106/АВ/ВП від 20.05.2021, де зазначено про неповернення підписаного примірника припису повідомлення про дату одержання документів від 20.05.2021 № Л/568 та постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 21.05.2021. При цьому у описі вкладення до відправлення № 9310600840381 в переліку документів, що надсилаються зазначено повідомленням про дату одержання документів від 21.05.2021 № Л/568, тобто з іншої датою ніж дата зазначена на друкованому повідомленні, що свідчить щодо фактичної дати його складення та направлення, а саме 21.05.2021. Позивач вважає, що постанова про накладення штрафу від 21.05.2021 № СМУ933/1106/АВ/СПТД-ФС винесена в порушення вимог чинного законодавства, без дотримання процедури проведення перевірки визначеною постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 та Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2013 № 509 та підлягає скасуванню. На підставі викладеного, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
20.07.2021 до канцелярії суду відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.101-106). В обґрунтування зазначив, що відповідачем було винесено направлення на проведення інспекційного відвідування від 13.04.2021 № 129/4.5. На виконання вказаного наказу посадовою особою Міжрегіонального управління 14.04.2021 розпочато проведення інспекційного відвідування ТОВ «УТН-Нафта плюс» за адресою виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця: Україна, 93009 Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Трудова, будинок 5А, АЗС «УТН - Нафта»; Україна 93009 Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Миру, будинок 37А, АЗС «Мир». Інспектором праці складено вимогу про надання документів від 14.04.2021 №СМУ933/1106/НД, якою зобов'язано позивача надати Міжрегіональному управлінню відповідні документи у строк до 14.00 год. 16.04.2021. 14.04.2021 вимогу та направлення отримав ОСОБА_2 , на яких міститься підпис про їх отримання. 27.04.2021 інспектором праці складено Акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду № СМУ933/1106/АВ від 27.04.2021, який був надісланий поштовим відправленням з описом вкладення № 9310007589672, зазначений Акт підписаний із зауваженням. Зауваження на Акт від 27.07.2021 отримані Міжрегіональним управлінням 07.05.2021. 07.05.2021 Міжрегіональним управлінням надано відповідь на зауваження щодо проведення інспекційного відвідування та складання за його результатами акту, в якому зазначено, що викладені зауваження не спростовують виявлені порушення, відповідь було надіслано поштовим відправленням з описом вкладення № 9310600833890. 11.05.2021 у відповідності до Порядку № 823 інспектором праці складено припис про усунення виявлених порушень № СМУ933/1106/АВ/П. 20.05.2021 складено акт про відмову від підпису припису. Відповідно до п. 3 Порядку № 509 20.05.2021 відповідачем надіслано керівнику ТОВ «УТН - Нафта плюс» повідомлення про дату одержання документів від 20.05.2021 № Л/568. 21.05.2021 згідно із вимогами п.п. 2 і 4 Порядку № 509 керівником Міжрегіонального управління була розглянута справа та винесено Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 21.05.2021 № СМУ933/1106/АВ/СПТД-ФС. Постанова про накладення штрафу № СМУ933/1106/АВ/СПТД-ФС містить рішення про накладення штрафу на ТОВ «УТН - Нафта плюс» у розмірі 60000,00 грн. Зазначена постанова була надіслана поштовим відправленням з описом вкладення № 9310007589672. На підставі викладеного, відповідач вважає свої дії та рішення правомірними та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 справу призначено до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.64-66).
Ухвалою суду від 06.07.2021 у задоволенні клопотання представника позивача Постельги Ірини Володимирівни про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено (а.с.76-77).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю «УТН-НАФТА ПЛЮС» є юридичною особою, ідентифікаційний код 40933965, зареєстровано 02.11.2016 Виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради Луганської області за адресою Луганська область, м. Рубіжне, вул.Трудова, буд.5А, основний вид діяльності 46.71. оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 47.30 роздрібна торгівля пальним (а.с.25-27).
01 січня 2021 року між ТОВ «УТН-НАФТА ПЛЮС» (замовник) та фізичною особою ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір про надання послуг №02-01-2021, відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з ведення бухгалтерського обліку: підготовка документів для здачі бухгалтерської та статистичної звітності, передбаченої діючим законодавством України; консультаційні послуги з організації та ведення бухгалтерського обліку (п.2.1.). Відповідно до п.8 вказаний договір діє до 31.03.2021 та вартість послуг (винагорода) визначена у розмірі 4200,00 (п.4.1.) (а.с.32).
Також на виконання вищевказаного Договору складено Акт №2 приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого ОСОБА_3 надала такі бухгалтерські послуги: складання всіх видів звітності за 4 квартал, річної звітності 2020 рік, місячної звітності за 2020 рік, консультаційні послуги по аналізу господарської діяльності за 4 квартал та 2020 рік, оформлення співробітників по строковим трудовим договорам на 2021 рік, оформлення співробітників за внутрішнім сумісництвом. Вартість послуг склала 4200 грн (а.с.33).
Згідно видаткового касового ордеру від 09.04.2021 позивачем було видано ОСОБА_3 3381,00 грн винагороди згідно договору, сплачено НДФЛ із винагороди у розмірі 756,00 грн, військовий збір - 619,97 грн та єдиний соціальний внесок (а.с.87,88,89,90).
На виконання доручення Прем'єр-міністра України від 11.03.2021 №10033/1/1-20, у зв'язку з наявними системними порушеннями, що мають негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, згідно з окремим дорученням т.в.о. Голови Держпраці від 12.03.2021 № Д-124/1/5.3-21, Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці винесено наказ від 13.04.2021 №541 про проведення позапланового заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «УТН-НАФТА ПЛЮС» (а.с.111).
Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці винесено направлення на проведення інспекційного відвідування від 13.04.2021 №129/4.5, відповідно до якого предметом здійснення інспекційного відвідування є додержання законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин (а.с.112).
14.04.2021 Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці винесено вимогу про надання документів №СМУ933/1106/НД, відповідно до якої зобов'язано керівника ТОВ «УТН-НАФТА ПЛЮС» у строк до 14.00 16.04.2021 надати для проведення заходу державного контролю документи за адресою м.Лисичанськ, вул.Малиновського, 1А, каб.81. Вказану вимогу отримано уповноваженою особою позивача (а.с.113-114).
На виконання вимоги позивачем надано пояснення, вих14-04 від 14.04.2021, в яких вказано, що станом на 14.04.2021 на підприємстві згідно штатного розкладу обліковується 21 працівник (у т.ч. 1 в декретній відпустці, 3 внутрішні сумісники), на вказану дату всі працівники влаштовані згідно трудових договорів та наказу по підприємству. На кожного робітника подано до ДПІ повідомлення про прийняття на роботу, ведеться табель обліку робочого часу, оплата праці нараховується пропорційно відпрацьованому часу, заборгованість по заробітній платі відсутня, податки із заробітної плати сплачені в бюджет у повному обсязі. Працюючих на умовах цивільно-правового договору 1 працівник. Згідно договору сторони підписують акт прийняття-передачі, який є єдиною підставою для проведення розрахунків (а.с.128).
Також позивачем надано відповідні документи (а.с.129).
27.04.2021 Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці складено Акт №СМУ933/1106/АВ за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промисловості безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду ТОВ «УТН-НАФТА ПЛЮС» (а.с.115-119).
Вказаним Актом встановлено порушення, а саме:
-частина перша статті 21 КЗпП, частина третя статті 24 КЗпП - ОСОБА_3 допущена до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом директора товариства та повідомлення до Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу працює на умовах цивільно-правового договору (надання послуг), який містить ознаки трудового договору (а.с.118).
Акт №СМУ933/1106/АВ підписано уповноваженою особою позивача з зауваженнями (а.с.119).
Відповідачем розглянуто зауваження позивача та листом від 07.05.2021 №Л/495 повідомлено останнього, що викладені зауваження не спростовують виявлені порушення під час проведення інспекційного відвідування (а.с.123).
11.05.2021 Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці винесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №СМУ933/1106/АВ/П, відповідно до якого зобов'язано директора ТОВ «УТН-НАФТА ПЛЮС» до 31.05.2021 усунути порушення, виявлені в Акті №СМУ933/1106/АВ (а.с.121-122).
20.05.2021 Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці сформовано Акт про відмову від припису №СМУ933/1106/АВ/П, оскільки станом на 20.05.2021 припис не повернуто (а.с.125).
21.05.2021 Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці на підставі Акту від 27.05.2021 №СМУ933/1106/АВ щодо порушення ТОВ «УТН-НАФТА ПЛЮС», яким встановлено факт фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу винесено постанову від 21.05.2021 № СМУ933/1106/АВ/СПТД-ФС про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «УТН-НАФТА ПЛЮС» у розмірі 60000 грн (а.с.53).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення № 96), визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
За приписами пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань:
здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 6);
здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування (підпункт 9).
Підпунктом 5 пункту 6 Положення № 96 зазначено, що Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
Відповідач - Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці (ідентифікаційний код 43866127, місцезнаходження: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, буд. 82) зареєстровано як юридична особа - орган державної влади, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 31 травня 2021 року (а.с.108-109).
Відповідно до Положення про Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 29 жовтня 2020 року № 140, Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці (далі - Міжрегіональне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань праці (далі - Держапраці), що їй підпорядковується. Повноваження Міжрегіонального управління поширюються на територію Донецької та Луганської областей. Міжрегіональне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, а також цим Положенням; відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Повноваження, права та обов'язки державних інспекторів Держпраці та територіальних державних управлінь визначені, крім загальних законів, конвенціями Міжнародної організації праці (далі - МОП), ратифікованих Законами України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» та від 08 вересня 2004 року № 1986-IV «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві» (далі - Конвенція № 81 та Конвенція № 129).
Зазначені конвенції мають пріоритетне значення, оскільки: статтею 15 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України» визначено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права; згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства; статтею 8-1 КЗпП України визначено, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.
Відповідно до статті 16 Конвенції № 81 інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом № 877-V, дія якого поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з частиною п'ятою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, державного контролю за додержанням законодавства у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону (частина шоста статті 2 Закону № 877-V).
Частиною четвертою статті 4 Закону № 877-V визначено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
За змістом абзацу третього статті 1 Закону № 877-V заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823).
Порядок №823 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року № 1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон).
Заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог Закону та з урахуванням пунктів 2-4 цього Порядку (абзац другий пункту 1 Порядку № 823).
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Отже, діюче законодавство відокремлює таку самостійну форму перевірки, як інспекційне відвідування.
Організація та проведення інспекційних відвідувань врегульовано Порядком №823.
Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці, які є посадовими особами Держпраці та її територіальних органів (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження) та які пройшли перевірку знань у порядку, визначеному Мінекономіки.
Контрольні повноваження інспектора праці підтверджуються службовим посвідченням встановленої Мінекономіки форми, що видається Держпраці та її територіальними органами (абзац перший, другий пункту 3 Порядку № 823).
Підпунктом 8 пункту 5 Порядку № 823 передбачено, що підставами для здійснення інспекційних відвідувань є доручення Прем'єр-міністра України.
Отже, доручення Прем'єр-міністра України є окремою та самостійною підставою для здійснення інспекційних відвідувань, передбаченою пунктом 5 Порядку № 823.
Пунктом 8 Порядку № 823 визначено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
Пунктом 9 Порядку № 823 встановлено, що тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.
Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право, зокрема: під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги (підпункти 1, 2 пункту 10 Порядку № 823).
Пунктом 11 Порядку № 823 передбачено, що вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
Згідно з пунктом 16 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці (пункт 17 Порядку № 823).
Відповідно до пункту 18 Порядку № 823 якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 823 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.
Пунктом 21 Порядку № 823 передбачено, що припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. Припис складається у двох примірниках, що підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
Згідно з пунктом 23 Порядку № 823 у разі відмови об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках. У разі відмови об'єкта відвідування підписати акт інспектор праці вносить до такого акта відповідний запис. Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об'єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування. Об'єкт відвідування зобов'язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання. У разі ненадходження протягом семи робочих днів після дня відправлення об'єкту відвідування підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту 24 Порядку № 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об'єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування (пункт 25 Порядку № 823).
Таким чином, аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що інспекційне відвідування є самостійною формою державного контролю за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача, та яке проводиться на підставі направлення тривалістю не більше 10 робочих днів. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи до притягнення об'єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.
У свою чергу, інспекційне відвідування здійснюється без попереднього повідомлення об'єкта відвідування. Службове посвідчення інспектор праці пред'являє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі під час інспекційного відвідування.
Згідно із частиною першою статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 265 КЗпП України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Матеріалами справи підтверджено, що підставою для проведення інспекційного відвідування позивача стало доручення Прем'єр-міністра України від 11.03.2021 №10033/1/1-21. Інспекційне відвідування здійснювалось виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин. Тривалість інспекційного відвідування не перевищувала 10 робочих днів. Інспекційне відвідування проводилось головним державним інспектором відділу контролю східного напрямку управління з питань праці Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці Нечволод Ю.В., яка була допущена позивачем до перевірки.
Посилання позивача на те, що інспектор Держпраці не пред'явив наказ про проведення перевірки, суд вважає неприйнятними, оскільки Порядок № 823 зобов'язує інспектора лише пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
Вся необхідна інформація, що міститься в наказі відповідача від 13.04.2021 №541 «Про проведення позапланового заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування товариства з обмеженою відповідальністю «УТН-Нафта плюс», зазначена в направленні на проведення інспекційного відвідування від 13.04.2021 №129/4.5.
Факт отримання направлення позивачем не заперечується.
Доводи про те, що інспектор Держпраці не вніс запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи по суті, однак суд не вважає, що відсутність підпису інспектора Держпраці в журнал нівелює законність проведеної перевірки та впливає на правомірність оскарженої постанови (а.с.91-92).
Не зазначення в направленні відповідачем відокремленого підрозділу, суд також не вважає це порушенням, що впливає на правомірність оскарженої постанови.
Наказом відповідача від 13.04.2021 №541 «Про проведення позапланового заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування товариства з обмеженою відповідальністю «УТН-Нафта плюс» було визначено, що інспекційне відвідування відбувається за адресою місця реєстрації позивача згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Трудова, будинок 5А; та за адресою виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця, а саме: місто Рубіжне, вулиця Трудова, будинок 5А, АЗС «УТН-Нафта»; місто Рубіжне, вулиця Миру, будинок 37 А, АЗС «Мир» (а.с.111).
Твердження позивача про те, що відповідачем порушено дію мораторію на проведення інспекційного відвідування встановленого Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VІІ (далі - Закон №1669), суд вважає безпідставними.
Стаття 3 Закону №1669-VІІ передбачає, що органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.
Отже, хоча стаття 3 Закону №1669-VІІ встановлює мораторій на проведення планових та позапланових перевірок, водночас відповідачем здійснено інспекційне відвідування, яке є окремою формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, і яке не віднесено до вищезазначених контрольних заходів у розумінні Закону № 877-V, тому є помилковим твердження позивача про відсутність у відповідача права для проведення перевірки позивача внаслідок дії мораторію на проведення перевірок.
Зважаючи на викладене, оскільки Конвенцією № 81, яка має вищу юридичну силу та пріоритет у правозастосуванні порівняно з національним законодавством, зокрема Законами № 877-V, 1669-VІІ, наділено відповідача (інспекторів праці) вільним розсудом у визначенні періоду, коли має проводитися інспектування, суд дійшов висновку про наявність права у відповідача на здійснення інспекційного відвідування у спірний період.
Слід також зазначити, що відповідно до Конвенції № 81 завданням системи інспекції праці є, зокрема забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, як наприклад, норм щодо тривалості робочого дня, заробітної плати, безпеки праці, охорони здоров'я і добробуту, використання праці дітей і підлітків та з інших подібних питань, у тій мірі, в якій інспектори праці повинні забезпечувати застосування таких норм.
Фактично діяльність інспекторів праці спрямована на забезпечення конституційного права громадян на гідні, здорові і безпечні умови праці, забезпечення дотримання їх соціальних та трудових прав і обов'язків, а такий захист працівників не може бути припинений (зупинений) мораторієм на проведення перевірок суб'єктів господарювання.
Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19, від 01 червня 2021 року у справі № 360/1687/19 та від 22 липня 2021 року справа №360/1955/19
Доводи позивача про те, що відповідачем порушено вимоги щодо оформлення припису є неприйнятними, оскільки припис, винесений відповідачем за наслідками інспекційного відвідування, не є предметом оскарження по даній справі.
Щодо встановленого відповідачем порушення з боку позивача, а саме фактичне допущення ОСОБА_3 до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом роботодавця, та повідомлення до ДПС про прийняття працівника на роботу, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частини третя та четверта статті 265 КЗпП України).
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка (абзац третій пункту 4 Порядку № 509).
Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення наявності чи відсутності трудових відносин між ТОВ «УТН-НАФТА ПЛЮС» та ОСОБА_3 .
Згідно з концепцією прихованого працевлаштування (deemed employment), яка знайшла своє відображення, серед іншого, у Рекомендаціях про трудове правовідношення № 198 (далі - Рекомендації) МОП, держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах, або іншими засобами, конкретних ознак існування трудових правовідносин. Серед таких ознак у Рекомендаціях зазначаються «підпорядкованість» та «залежність».
У пункті 13 Рекомендацій «підпорядкованість» проявляється, якщо робота:
1. виконується відповідно до вказівок та під контролем іншої сторони;
2. передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства;
3. виконується виключно або переважним чином в інтересах іншої особи;
4. виконується працівником особисто;
5. виконується відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила;
6. має характерну тривалість/продовжуваність;
7. вимагає особисту присутність працівника;
8. передбачає надання інструментів, матеріалів та механізмів стороною, яка є замовником.
При встановленні трудових відносин за допомогою критерію «залежності» беруться до уваги наступні елементи:
1. періодичність виплати винагороди працівнику;
2. той факт, що така винагорода являється єдиним або основним джерелом доходів працівника;
3. виплата винагороди працівнику в натуральному вигляді шляхом надання працівнику, наприклад, продуктів харчування, житла, транспортних засобів;
4. реалізація таких прав як право на вихідні та відпустку;
5. оплата стороною, яка замовила роботу, поїздок працівника з метою виконання роботи;
6. відсутність фінансового ризику у працівника.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено, крім Конституції України, КЗпП України.
Так, частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Визначення поняття трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327; обов'язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.
Взаємовідносини фізичної особи і суб'єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.
Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.
Як вже встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 01 січня 2021 року між ТОВ «УТН-НАФТА ПЛЮС» (замовник) та фізичною особою ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір про надання послуг №02-01-2021, відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з ведення бухгалтерського обліку: підготовка документів для здачі бухгалтерської та статистичної звітності, передбаченої діючим законодавством України; консультаційні послуги з організації та ведення бухгалтерського обліку (п.2.1.). Відповідно до п.8 вказаний договір діє до 31.03.2021 та вартість послуг (винагорода) визначена у розмірі 4200,00 (п.4.1.) Термін дії договору до моменту його повного виконання, але в будь-якому випадку до 31.03.2021 (п.8.1.) (а.с.32).
На виконання вищевказаного Договору складено Акт №2 приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого ОСОБА_3 надала такі бухгалтерські послуги: складання всіх видів звітності за 4 квартал, річної звітності 2020 рік, місячної звітності за 2020 рік, консультаційні послуги по аналізу господарської діяльності за 4 квартал та 2020 рік, оформлення співробітників по строковим трудовим договорам на 2021 рік, оформлення співробітників за внутрішнім сумісництвом. Вартість послуг склала 4200 грн. (а.с.33).
Отже, предметом цих договорів є процес праці, що є ознакою трудових відносин та суперечить природі договору цивільно-правового характеру, предметом якого є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Натомість, уклавши цивільно-правові договори з ОСОБА_3 , позивач фактично здійснив спробу підміни трудових відносин цивільно-правовими.
Попри підписання сторонами цивільно-правових договорів, ОСОБА_3 виконувала конкретні трудові функції, робота мала не індивідуально-визначений характер, а надавалася в процесі виконання трудової функції (тобто не мала кінцевого результату, а носила системний, постійний характер, відтак не була юридично самостійною).
Суд зазначає, що особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас зазначене залежить від характеру праці і якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 КЗпП України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.
Шляхом укладення з особою цивільно-правового договору порушуються права такої особи, оскільки юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 815/5427/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 160/8039/18 та від 07 вересня 2020 року у справі № 520/526/19.
Окрім того, специфіка діяльності з ведення бухгалтерського обліку передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон №996-XIV).
Так, згідно з частиною четвертою статті 8 Закону №996-XIV для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації:
- введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;
- користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;
- ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або підприємством, суб'єктом підприємницької діяльності, самозайнятою особою, що провадять діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності;
- самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.
Відповідно до штатного розкладу на 2021 рік позивач передбачив в товаристві посаду бухгалтера, яку за трудовим договором обіймала на час проведення інспекційного відвідування та обіймає і наразі ОСОБА_4 (а.с.82,83,84).
Вказані обставини свідчать про те, що позивач самостійно обрав форму його організації - введення до штату підприємства посади бухгалтера.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 не зареєстрована як фізична особа-підприємець, що надає послуги з бухгалтерського обліку, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.08.2021 (а.с.140).
Отже, аналізуючи у сукупності вказані вимоги статті 8 Закону №996-XIV та встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що договір про надання послуг бухгалтером ОСОБА_3 укладено саме як з фізичною особою та додатково свідчать про те, що за цим договором фактично наявні трудові відносини, а не цивільно-правові.
Суд наголошує на тому, що дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджають реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічно оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки тощо.
Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 0840/3691/18.
Оскільки позивач використовував працю ОСОБА_3 без оформлення трудових відносин, відповідач правомірно прийняв постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 21.05.2021 №СМУ933/1106/АВ/СПТД-ФС у розмірі 60000,00 грн.
Доводи позивача про те, що відповідач не мав права застосувати фінансові санкції відносно позивача станом на 21.05.2021, за відсутності підтвердження невиконання припису відповідача, суд вважає неприйнятними, оскільки пункту 2 Порядку № 509 передбачає як дві самостійні підстави для накладення штрафу - акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв'язку з невиконанням вимог припису; а також акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.
Відповідач наклав штраф на позивача саме на підставі акту складеного за результатами інспекційного відвідування у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників, а тому мав право не очікувати від позивача виконання виданого припису.
Окрім того, пунктом 25 Порядку №823 передбачено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.
Термін винесення постанови про накладення штрафу відповідає строку визначеного пунктом 3 Порядку № 509.
Також є неприйнятними посилання позивача про порушення його права на ефективний захист під час розгляду справи відповідачем, оскільки його не було завчасно повідомлено про дату, час та місце розгляду справи. Позивач посилається при цьому на правові позиції Верховного Суду, які були зроблені на підставі законодавства, яке діяло на час, що регулювало спірні правовідносини по цим справам. Однак, наразі діюче законодавство зазнало змін та не передбачає повідомлення суб'єкта, відносно якого розглядаються матеріали.
Так пунктами 3, 4 Порядку №509 передбачено, що справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Таким чином, нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку повідомляти про дату, час та місце розгляду справи.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність своїх дій та рішень, як наслідок, позовні вимоги ТОВ «УТН-НАФТА ПЛЮС» є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УТН-НАФТА ПЛЮС» до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова