16 серпня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/3090/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Казанчук Г.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Благовіщенської міської ради про визнання протиправним і скасування пункту рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Науменка І.Ф., звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним і скасувати пп.6 п.1 рішення Благовіщенської міської ради від 21.05.2021 №181 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства згідно заяви від 29.12.2020 протиправною та зобов'язати Благовіщенську міську раду повторно розглянути на найближчому засіданні сесії ради заяву ОСОБА_1 від 29.12.2020 і прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, згідно з поданими графічними матеріалами з урахуванням висновків суду.
Позов мотивовано тим, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки, ОСОБА_1 подав до Благовіщенської міської ради заяву від 29.12.2020 року про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проте листом від 08.02.2021 року Благовіщенська міська рада надала відповідь про те, що 28.01.2021 року на засідання постійної комісії міської ради із земельних відносин та не рекомендовано винесення даного питання на розгляд чергової сесії міської ради у зв'язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки знаходиться на сформованій земельній ділянці. Не погоджуючись із такою відмовою Благовіщенської міської ради ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 року визнано протиправну бездіяльність Благовіщенської міської ради щодо не розгляду її заяви та зобов'язано розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.12.2021 року. На виконання рішення суду Благовіщенська міська рада розглянула заяву ОСОБА_1 та прийняла рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку з тим, що бажана земельна ділянка знаходиться в земельному масиві, право оренди на який, вирішено продати на земельних торгах. Проте, як зазначає представник позивача, на день прийняття спірного рішення земельного лоту сформовано не було, а відтак не було правових підстав для відмови у надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Благовіщенською міською радою Кіровоградської області (надалі відповідач) подано відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнаються через те, що бажану земельну ділянку віднесено до переліку земельних ділянкою комунальної власності, права на які виставлятимуться на земельні торги окремими лотами у 2021 році. Крім того, у відзиві зазначено, що рішенням Благовіщенської міської ради від 25.06.2021 року затверджені умови продажу права оренди земельних ділянок та встановлено умови продажу права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3525580800:02:000:9026.
Представник позивача подав відповідь на відзив у якій наголошував на тому, що бажану земельну ділянку, станом на день прийняття спірного рішення не було виставлено на земельні торги, більш того, згідно відповіді Благовіщенської міської ради лот на земельну ділянку з кадастровим номером 3525580800:02:000:9026 не сформовано.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (повідомлення) сторін на 16 липня 2021 року та встановлено строк для надання відповідачем відзиву на позов (а.с.32-33).
Судове засідання 16.07.2021 року відкладено до 13 серпня 2021 року за клопотанням відповідача, а також з огляду на неотримання судом та позивачем відзиву на позовну заяву.
В судове засіданні 13 серпня 2021 року сторони не з'явились. Представник позивача надіслав заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Представник відповідача в судове засіданні не з'явився, причини неявки не повідомив.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши позовну заяву та надані до неї докази, а також процесуальні заяви по суті справи, суд, -
Позивач 29.12.2020 звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на території Благовіщенської міської територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області (а.с.), на яку листом від 08.02.2021 відмовлено у наданні дозволу через те, що бажане місце розташування земельної ділянки знаходиться на сформованій земельній ділянці кадастровий номер 3525580800:02:000:9026, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01) (а.с.8).
Вважаючи таку бездіяльність протиправною позивач звернувся до суду.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року 3 справі 340/544/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Благовіщенської міської ради щодо неприйняття у встановлений законом строк сесією ради рішення за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства згідно заяви від 29.12.2020 року та зобов'язано Благовіщенську міську раду у місячний строк з дня набрання цим рішенням суду законної сили, розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.12.2020 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняти відповідне рішення (а.с.20-22).
На виконання зазначеного рішення суду Благовіщенською міської радою Кіровоградської області прийнято рішення від 21 травня 2021 року №181 «Про розгляд звернень громадян» пунктом 6, якого відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що перебувають у запасі на території Благовіщенської міської ради ОСОБА_1 (надалі спірне рішення, а.с.23-24).
Отже правомірність та законність винесення спірного рішення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).
Згідно пункту 14 частини 4 статті 42 Земельного Кодексу України (надалі ЗК України) сільський, селищний, міський голов: представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.
Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
Аналіз наведених норм свідчить, що відповідно до статті 118 ЗК України відповідач, зареєструвавши заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, повинен був перевірити цю заяву на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або, у разі виявлення обставин, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України, - прийняти рішення про відмову у наданні такого дозволу з наведенням відповідних мотивів.
Спірне рішення відповідача вмотивоване тим, що за рішенням Благовіщенської міської ради від 09 квітня 2021 року №128 «Про перелік земельних ділянок комунальної власності, права виставлятимуться на земельні торги окремими лотами у 2021 році», земельна ділянка, позначена на графічних матеріалах, включена до переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах, а тому відповідно до частини 3 статті 136 ЗК України, вона не може бути відчужена (передана у користування) до завершення торгів.
Відповідно до частини 6статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною 1 статті 134 ЗК України визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Процедура проведення земельних торгів врегульована статтею 135 ЗК України, якій беззаперечно передують процедури формування окремого лоту за кожною земельною ділянкою.
Відповідно до частини 5 статті 136 ЗК України (якою мотивоване спірне рішення) земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів.
Аналізуючи вищезазначені норми ЗК України суд дійшов висновку, що забороною/зупиненю права можливого розпорядження земельною ділянкою 3525580800:02:000:9026 має обов'язково передувати рішення органу місцевого самоврядування про виставлення на земельні торги окремим лотом зазначеної земельної ділянки, а не рішення про включення до переліку земельних ділянок, права щодо яких будуть продані на земельних торгах.
Суд наголошує, що включення земельної ділянки до відповідного переліку і виставлення земельної ділянки на торги не є тотожним, оскільки включення земельної ділянки до відповідного переліку не означає, що зазначену земельну ділянку буде обов'язково виставлено на земельні торги. Ділянка включена до переліку може за певних обставин бути виключена з такого переліку.
Земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність, знаходиться в межах сформованої земельної ділянки як об'єкта цивільних прав - кадастровий номер 3525580800:02:000:9026. Зазначена земельна ділянка не була виставлена на земельні торги.
Вказані обставини підтверджуються інформацією відповідача від 10.06.2020 № Н-11/із/, згідно з якою, зазначена земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах, лот на вказану земельну ділянку не сформований, тому інформацію про місце, дату та час проведення земельних торгів, а також номер лоту надати не є можливим (а.с.25).
У відзиві відповідач також не вказував про те, що станом на день винесення спірного рішення, земельна ділянка з кадастровим номером 3525580800:02:000:9026 вже була сформована як окремий лот та виставлена на торги. Відсутня інформація щодо формування земельного лоту за земельною ділянкою 3525580800:02:000:9026 та проведення земельних торгів на офіційному веб-сайті відповідача і станом на день розгляду справи по суті.
Отже, станом на 21 травня 2021 рік (день винесення спірного рішення) у відповідача були відсутні законодавчі підстави, визначені статтями 118, 134-136 ЗК України, для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, суд при вирішенні даної справи, не бере до уваги рішення відповідача № 217 від 26.06.2021, оскільки воно не покладено в основу оскаржуваного рішення.
Разом з тим, зазначене рішення відповідача № 217 від 26.06.2021 не підтверджує, що земельну ділянку, яку позивач має право отримати у власність виставлена на торги.
Ці обставини свідчать, що відповідач при прийнятті спірного рішення у частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні його заяви від 29.12.2020 року діяв необ'єктивно, нерозсудливо та порушив принцип забезпечення рівного доступу та стабільності державної служби, а підпункт 6 пункту 1 рішення Благовіщенської міської ради від 21 травня 2021 року № 181, як індивідуальний правовий акт не відповідає критеріям, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, та є протиправним. Відтак зазначене рішення у частині порушення прав ОСОБА_1 слід скасувати, а позов задовольнити.
Водночас, саме скасування спірного рішення не відновить порушене право позивача.
Спірним рішенням відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, водночас позивач, звертаючись із заявою від 29.12.2020 року просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
Водночас необхідно зазначити, що позивач звернулась до відповідача із заявою щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою, кінцевою метою розробки якої є передання конкретно сформованої нової ділянки у власність.
При цьому, види документації із землеустрою встановлені статтею 25 Закону України "Про землеустрій", до таких видів у тому числі відноситься: технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок тощо.
Таким чином, при надходженні відповідного клопотання особи, відповідач зобов'язаний самостійно визначити вид документації із землеустрою дозвіл (згоду) на розробку якої необхідно надати заявнику для реалізації права на безоплатну приватизацію земельної ділянки у межах норм, визначених статті 121 Земельного кодексу України. Оскільки саме суб'єкт владних повноважень зобов'язаний володіти повною і достатньою інформацією та знаннями для визначення конкретного виду документації із землеустрою і способу реалізації права на землю, а особа зацікавлена в отриманні земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації зобов'язана відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України звернутися із відповідним клопотання у якому вказати мету використання і зазначити бажане місце розташування земельної ділянки.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Водночас, з'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправною бездіяльність Благовіщенської міської ради, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача розглянути цю заяву та вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, відповідно до вимог земельного законодавства та з урахуванням висновків суду.
Звертаючись до суду, позивач на меті має намір захистити своє право на належний розгляд його заяви шляхом отримання рішення про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, яке вже двічі намагається відновити в судовому порядку, тобто прослідковується неналежна/протиправна поведінка відповідача по відношенню до обов'язку розглянути та прийняти законне рішення за заявою позивача від 29.12.2020 року.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні. Суб'єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом вже двічі.
Суд наголошує, що відповідно до статті 118 ЗК України відповідач зобов'язаний або надати дозвіл позивачу на розроблення документації із землеустрою, або відмовити у наданні такого дозволу, але на законних підставах.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний прийняти конкретне рішення і, якщо він його не приймає, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
За правовою позицією Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою можуть бути неодноразовими, а даній справі позивач вже двічі намагається отримати дозвіл за його заявою від 29.12.2020 року. Враховуючи, що позивач звернувся до відповідача зі всіма необхідними документами, судом двічі перевірено підстави відмови та визнано їх двічі такими, що не відповідають закону, а інших підстав відмови не встановлено, Суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права є зобов'язання Благовіщенську міську раду Кіровоградської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за його заявою від 29 грудня 2020 року
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у сумі 908 грн. (а.с.30-31), яку слід стягнути на його користь рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Водночас, окрім судового збору, представник позивача просить суд стягнути судові витрати на правову допомогу в розмірі 9450 грн.
Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Представник позивача на підтвердження розміру витрат позивача на правничу допомогу адвоката надав такі документи: Витяг з договору про надання правової допомоги від 27.05.2021 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги (а.с.26-27).
Згідно підпункту 1.1 договору визначений предмет договору - надання необхідно правової допомоги клієнту з метою захисту прав та законних інтересів клієнта, шляхом оскарження в судовому порядку рішення Благовіщенської міської ради Кіровоградської області від 21.05.2021 року №181 в частині відмови клієнту у надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення останньому у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. З цією метою адвокат здійснює наступні види правової допомоги клієнту: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; 2) складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення адміністративного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
При цьому суд зауважує, що ні у позові, ні в судовому засіданні представник не зазначав про те, чи розмір винагороди в розмірі 9450 грн. сплачений ОСОБА_1 чи дана сума лише буде сплачена заявником.
Крім того, суду не надано жодного документа на підтвердження згоди між сторонами договору про надання правової допомоги щодо виконання змісту даного договору (акт прийому - передачі виконаних робіт тощо). Також відсутні докази оплати цього договору, які представник позивача мав намір відшкодувати за рахунок відповідача.
Відсутність документального підтвердження належними та допустимими доказами, витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови представнику позивача у задоволенні вимоги про відшкодування витрат в сумі 9450 грн.
Керуючись статтями 77-79, 90, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Благовіщенської міської ради (вул. Промислова, 23/54, м. Благовіщенське, Кіровоградської області, 26400; код ЄДРПОУ 05402697) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати підпункт 6 пункту 1 рішення Благовіщенської міської ради Кіровоградської області №181 від 21.05.2021 року "Про розгляд звернень громадян".
Зобов'язати Благовіщенську міську раду Кіровоградської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за її заявою від 29 грудня 2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Благовіщенської міської ради.
Копію рішення суду надіслати сторонам.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук