13 серпня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5709/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув в порядку письмового провадження заяву про визнання протиправною бездіяльності, допущеної суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький. вул. Соборна, буд. 7А, Код ЄДРПОУ 20632802).
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Кіровоградського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 340/5709/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Кіровоградській області щодо відмови у нерерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії, на підставі довідки Кіровоградського ОТЦКСП від 24 листопада 2020 р. за № 125/1 та зобов'язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області провести з 01.04.2019 р перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Кіровоградського ОТЦКСП від 24.11.2020 р. № 125/1, з урахуванням раніше виплачених сум.
Вказане рішення суду набрало законної сили 06 квітня 2021 року.
18 червня 2021 року позивачеві видано виконавчий лист щодо примусового виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 р. у справі № 340/5709/20.
03 червня 2021 року за заявою позивача відкрите виконавче провадження щодо виконання вказаного судового рішення.
Із відповіді державного виконавця на адвокатський запит позивачеві стало відомо, що наразі відповідачем здійснено перерахунок його пенсії, однак виплата нарахованих сум буде здійснена після надходження відповідного бюджетного фінансування.
Вважаючи, що за таких умов відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо невиконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/5709/20, позивач звернувся до суду із заявою про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
03 серпня 2021 року відповідна заява позивача передана на розгляд судді Кравчук О.В.
Відповідно до частини п'ятої статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених в основу заяви ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої статті 383 КАС Україниособа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Як зазначено у частині четвертій статті 383 КАС України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Згідно з частиною п'ятою статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу( частина шоста статті 383 КАС України).
З системного аналізу вищезазначених норм права випливає, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд враховує, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, зокрема, зобов'язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області провести з 01.04.2019 р перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Кіровоградського ОТЦКСП від 24.11.2020 р. № 125/1, з урахуванням раніше виплачених сум.
Наразі виконавче провадження з виконання вказаного судового рішення перебуває на стадії примусового виконання.
Воднораз, листом від 07 липня 2021 року ГУ ПФУ в Кіровоградській області повідомило державного виконавця про те, що пенсію ОСОБА_1 перераховано відповідно до вказаного рішення суду з 01 квітня 2019 року. Сума належної позивачеві виплати склала 113825,12 грн. Однак, виплата донарахованої суми буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Позивач вважає, що в частині невиплати йому доплати з перерахованої пенсії у розмірі 113825,12 грн., відповідач допустив протиправну бездіяльність та порушив підтверджені рішенням суду права ОСОБА_1 на отримання пенсії у розмірі, встановленому законом.
Суд зазначає, що відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» №228 від 28.02.2002, установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, а закладам фахової передвищої та вищої освіти, науковим установам та закладам охорони здоров'я також за наявності затверджених планів використання бюджетних коштів і помісячних планів використання бюджетних коштів.
Установи мають право брати бюджетні зобов'язання та здійснювати платежі в межах бюджетних асигнувань, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
Відповідач зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області не наділене повноваженнями самостійно без правового регулювання та фінансової можливості здійснювати виплату коштів. Органи Пенсійного фонду України зобов'язані використовувати кошти виключно за цільовим призначенням.
Отже виділення коштів із Державного бюджету на фінансування бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 розділу II Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України Про затвердження положень про територіальні органи Пенсійного фонду України та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, основним завданням управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі висування пенсій та виплати пенсій, щомісячного довічного утримання судцям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між зонами (містами). Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду.
Повноваження Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм, визначаються перш за все статтею 23 Бюджетного Кодексу України, а саме: будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України, взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року (справа №806/2143/15, адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу на те, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року (справа №804/2076/17) встановлена наступна позиція: «Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи».
Суд зазначає, що позивачу не відмовлено у виконанні судового рішення у справі №340/5709/20; таке рішення перебуває у процесі виконання, який не залежить від пенсійного органу в частині виділення коштів Державного бюджету на відповідні бюджетні програми.
Крім того, Верховний Суд неодноразово приходив до висновку (зокрема, справа № 310/6910/16-а (2-а/310/32/17) від 21 травня 2020 року), що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.
Таким чином, суду надані докази нарахування позивачеві пенсії відповідно до судового рішення у даній справі та одночасно не спростований факт відсутності бюджетних призначень, які були б виділені на вказані цілі, для виплати такої пенсії.
В спірному випадку судом не встановлено свідомого невжиття Управлінням залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв'язку з цим прав позивача.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що у спірних відносинах відсутня протиправна бездіяльність органу Пенсійного фонду України щодо невиконання судового рішення.
Відповідно до частини шостої статті 383 КАС Україниза відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
Отже, оскільки правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого закріплений у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, суд вважає, що підстави для задоволення заяви представника позивача, поданої в порядку статті 383 КАС України, відсутні.
Враховуючи наведене та статтями 241, 248, 249, 256, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду у справі №340/-5709/20 - залишити без задоволення.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. Кравчук