16 серпня 2021 року м. Житомир справа № 240/9088/21
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панкеєвої В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати неправомірно відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області в проведенні перерахунку його пенсії;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити його пенсії шляхом збільшення її розміру на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, з 07.10.2010.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є пенсіонером за віком та потерпілим від аварії на ЧАЕС. З 2010 року позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами щодо перерахунку пенсії у відповідності до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В свою чергу відповідач відмовляв в проведенні вказаного розрахунку. Позивач вважає, що в силу приписів ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на перерахунок пенсії із збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 20 років стажу для чоловіків.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у строк та в порядку, визначеному ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надіслав до відділу документального забезпечення суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних у повному обсязі у зв'язку із безпідставністю.
Разом з відзивом відповідачем подано клопотання, що в заголовній частині має назву про залишення позову без розгляду, однак в прохальній містить вимогу відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Щодо строку звернення позивача до суду з позовом, суд зазначає наступне.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.12.2020 в справі №510/1286/16-а, у постанові від 24 квітня 2018 року в справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження № К/9901/2128/18) та у постанові від 24 листопада 2020 року у справі №815/460/18. Так, у вказаних постановах, враховуючи позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини 1 статті 99 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) в системному зв'язку з положенням частини 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів Верховного Суду дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 прямо зазначив про неможливість обмеження будь-яким строком звернення особи до суду з позовом про стягнення, окрім іншого, усіх виплат, на які особа має право відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк на звернення до суду з даним позовом.
Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 26.03.1999, ОСОБА_1 встановлено 1 категорію, як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Позивач 07.10.2010 вперше звернувся із заявою до відповідача про нарахування і виплату пенсії із збільшенням на 1% заробітку за кожний рік роботи понад мінімальний стаж 20 років.
Листом від 21.10.2010 №328/К-02 відповідач відмовив позивачу у перерахунку його пенсії, з тих підстав, що доплата до пенсії за понаднормативний страховий стаж законодавцем закладено в ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якої за кожен рік страхового стажу понад 35 років чоловікам пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст.27 цього Закону, але не більше ніж на 1% мінімального розміру пенсії за віком.
В подальшому позивач звертався до відповідача з відповідними заявами щодо пенсійного забезпечення 07.02.2011, 09.08.2012.
Листами від 24.02.2011 №226/К-02 та від 21.08.2012 №1454/К-11 відповідач повідомляв позивачу, що пенсія призначена і виплачується правильно, згідно з чинним законодавством.
17.02.2021 позивач вкотре звернувся до відповідача із заявою щодо сприяння в реалізації права на отримання пенсії в більшому на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 20 років з 07.10.2010.
Листом від 16.03.2021 №3673/-2685/К-02/8-0600/21 відповідач повідомив, що частиною 2 статті 27 Закону № 1058-ІУ передбачено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
У такому випадку вимоги ст.56 Закону № 796-ХП враховуються за стаж набутий до 01.01.2004 та розмір пенсії визначається відповідно до вимог раніше діючого законодавства, а саме відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХП). Частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутий після 01.01.2004 визначається відповідно до Закону № 1058-ІV. Частина розміру пенсії за віком, обчислена у такому порядку відповідно до Закону №1788-ХІІ та з урахуванням норм статті 56 Закону № 796-ХП, за стаж, набутий до 01.01.2004, не може перевищувати максимального розміру пенсій, визначеного законом, який станом на 01.01.2004, становив 150,00 грн.
З урахуванням підвищення на 12% згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 № 312 "Про додаткові заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян" розмір пенсії, обчислений відповідно до ст.57 Закону №796-ХП за період роботи на територіях радіоактивного забруднення та з урахуванням норм частини другої статті 27 Закону №1058-ІV складе 168,00 грн, тобто веде до зменшення розміру його пенсійної виплати.
Отже, пенсію позивача обчислено при страховому стажі 39 років 10 місяців 29 днів, в тому числі 39 років 7 місяців 29 днів - набутому до 01.01.2004 та 3 місяці - набутому після 01.01.2004.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058).
У відповідності з ч.1 ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" спірні правовідносини регулюються законодавством про пенсійне забезпечення, що базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Основні положення щодо прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).
Приписами статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.2 ст.56 Закону № 796-ХІІ право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи, не меншого, ніж 20 років для чоловіків, 15 років для жінок, зі збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж, але не вище за 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, - чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище за 85 % заробітку.
Аналіз викладеного положення закону свідчить про те, що воно визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.
Матеріали справи свідчать, що пенсія позивачу призначена відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як потерпілому І категорії з числа потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС та обчислена відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV.
Однак, доплата за понаднормовий стаж обрахована відповідно до ст.28 Закону №1058-ІV.
Відповідно до змісту п.13 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції, чинній на дату звернення позивача із відповідною заявою до відповідача від 17.02.2021, у разі якщо особа має право на отримання пенсії, зокрема, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", призначається одна пенсія за її вибором.
Суд звертає увагу, що позивач обрав умови, встановлені спеціальним законом -Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII, оскільки неодноразово звертався до відповідача із відповідною заявою.
Так, Законом №796-XII визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до ч.2 ст.27 Закону №1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Вказаною нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним або спеціальним законами.
Відповідно до п.2 ст.56 Закону №796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відтак, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений спеціальним законом.
Аналіз вищенаведених положень Закону №796-XII свідчить про те, що вони визначають особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.28 Закону №1058-IV за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1% мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Суд критично ставиться до посилання відповідача в оскаржуваній відмові на положення статті 28 Закону №1058-IV та зазначає, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в п.2 ст.56 Закону №796-XII, як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.
Стаття 56 Закону №796-XII не містить вказівок та посилань в частині обрахування страхового стажу відповідно до статті 28 Закону №1058-IV, оскільки встановлює власну розрахункову величину, що має пільговий характер. Застосовування суб'єктом владних повноважень положень статті 28 Закону №1058-IV у вказаній частині призводить до необґрунтованого, протиправного зменшення понаднормового страхового стажу позивача, що має наслідком порушення положень статті 46 Основного Закону, а також звуження конституційних прав позивача в частині перерахунку пенсії, збільшення її розміру.
Отже, позивач має право на пільги щодо нарахування доплати за понаднормативний стаж визначені Законом № 796-ХІІ.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 07 липня 2015 року у справі №21-727а15 та від 20 вересня 2016 року у справі справа №21-1255а16, а також в постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №560/675/17 (К/9901/684/17), від 05.09.2018 справа № 708/818/17, від 10.08.2020 у справі №339/8/17.
Таким чином, позивачем та матеріалами справи належним чином доведено, а відповідачем не спростовано право ОСОБА_1 на збільшення пенсійних виплат.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Таким чином, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Судове рішення має виключати можливість прийняття суб'єктом владних повноважень подальших протиправних рішень дій чи бездіяльності щодо позивача.
З огляду на наведене, пенсія позивача має нараховуватись та обчислюватись згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням пільг, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Для розрахунку понаднормового стажу пенсію слід обчислювати виходячи з величини понад встановлений 20-ти річний стаж зі збільшенням пенсії на 1% заробітку, але не вище 75 % заробітку.
Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, починаючи з 07.10.2010.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до положень ст.139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати неправомірно відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирський області в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_2 ) шляхом збільшення її розміру на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, з 07.10.2010.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва