Іменем України
10 серпня 2021 року справа № 927/476/21
Господарським судом Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат", вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600
e-mail: ngkoil@ ngkoil.com
до Приватного підприємства "Агрофірма "Прогрес Плюс", вул. Соборності, 14, смт. Козелець, Чернігівська область, 17000
e-mail: lad-agro-d@ukr.net
про стягнення 315421 грн. 10 коп.
представники сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
встановив:
Приватним акціонерним товариством "Ніжинський жиркомбінат" подано позов до Приватного підприємства "Агрофіма "Прогрес Плюс" про стягнення 292871 грн. 90 грн. штрафної санкції та 22549 грн. 20 коп. штрафу у розмірі 10 % від вартості непоставленого несвоєчасно товару.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору поставки № 23-Ф від 23.07.2020.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите загальне позовне провадження у справі №927/476/21, підготовче засідання призначено на 15.06.2021, 14:50.
01.06.2021 на електронну адресу суду від Приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат" надійшла заява №509 від 01.06.2021 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EasyCon".
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2021 заяву Приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат" №509 від 01.06.2021 задоволено. Проведення судового засідання 15.06.2021 о 14:50 год, за участю представника Приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат" призначено в режимі відеоконференції, з використанням власних технічних засобів, в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
В підготовче засідання 15.06.2021 прибув повноважний представник позивача у даній справі.
Відповідач явку свого повноважного представника не забезпечив, про час та місце судового засідання судом повідомлявся належним чином.
29.06.2021 на адресу Господарського суду Чернігівської області підприємством зв'язку повернуто поштове відправлення, а саме ухвалу суду від 15.06.2021, надіслану судом відповідачу із зазначенням причини повернення: "за закінченням терміну зберігання".
З'ясовуючи належність повідомлення сторін про розгляд справи та можливість вирішення даного господарського спору, суд виходить з такого.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Судом встановлено, що адреси позивача та відповідача, які зазначені у позовній заяві, повністю збігаються з адресами, зазначеними у рекомендованих повідомленнях.
Ухвала суду, яка направлялась на адресу Приватного підприємства "Агрофірма "Прогрес Плюс"( вул. Соборності, 14, смт. Козелець, Чернігівська область, 17000) міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулись із відміткою поштового відділення: "за закінченням встановленого строку зберігання".
Заяв про зміну місцезнаходження чи місця проживання від відповідача не надходило.
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.
Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, а також близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.
Крім цього, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене вище та факт направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі, враховуючи повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання", суд доходить висновку про належне повідомлення учасника судового процесу про наявне позовне провадження у справі №927/476/21.
Відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не наданий.
Відповідач у справі не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні судом постановлено про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.07.2021, про що зазначено у протоколі судового засідання від 15.06.2021.
У судове засідання 20.07.2021 сторони не прибули.
Розгляд справи по суті було відкладено на 10.08.2021, 14:30, про що сторонам на електронну адресу надіслано ухвалу повідомлення від 20.07.2021, повідомлено сторін, що їх явка є обов?язковою.
У зв'язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг вказана ухвала суду від 20.07.2021 сторонам засобами поштового зв'язку в паперовій формі не направлялась, проте була направлена на їх електронну пошту з проханням повідомити про її отримання (відповідна інформація до суду не надходила).
У судове засідання 10.08.2021 сторони не прибули, процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
23.07.2020 між Приватним підприємством «Агрофірма «Прогрес Плюс» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Ніжинський жиркомбінат» (покупець) укладено договір поставки № 23-Ф (а.с. 12-14), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року, іменований надалі товар, на умовах договору.
Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що кількість товару обумовлюється сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.
Згідно п. 3.1-3.3 договору ціна і загальна вартість товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору. Форма оплати - безготівковий розрахунок. Порядок оплати товару обумовлюється у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.
Відповідно до п. 4.2, 4.3 договору термін поставки товару обумовлюється сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору. Датою поставки товару (частини товару) покупцеві вважається день фактичного прийняття товару покупцем за кількістю та якістю, який зазначений у відповідних документах на товар (його частину) - товарно-транспортній накладній, розрахунку вартості товару за показниками якості, та видатковій накладній.
Відповідно до п. 8.2 договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.08.2021, але у будь-якому випадку до остаточного його виконання сторонами.
23.07.2020 між сторонами підписано та скріплено печатками специфікацію № 1 до договору поставки № 23-Ф від 23.07.2020 (а.с 15-16), у якій сторони погодили, що на виконання договору за специфікацією постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року у кількості 50 т, ціна за 1 тону товару 9200,00 грн. в т.ч. ПДВ, вартістю 460000,00 грн. в т.ч. 76666,67 грн. ПДВ. Термін поставки до 10.10.2020.
Відповідно до п. 2 специфікації №1 оплата за товар здійснюється наступним чином:
- попередня оплата у розмірі 50 % від вартості товару у сумі 230000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20%, вказаної у п. 1 специфікації, протягом 5 банківських днів з дати укладення сторонами специфікації;
- остаточні розрахунки здійснюються протягом 2-х банківських днів з дати поставки постачальником товару, у кількості, передбаченій п. 1 цієї Специфікації, але не раніше отримання покупцем квитанції (ій) про реєстрацію податкової (их) накладної (их)/розрахунку (ів) коригування в ЄРПН, на всю кількість поставленого товару та отримання всіх оригіналів первинних документів - відповідно до п. 4.6 договору.
Пунктом 3 специфікації № 1 сторони визначили, що умови поставки DAP «Доставка до місця» склад ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат», що розташований за адресою вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, згідно з «ІНКОТЕРМС - 2020».
Відповідачем надано позивачу рахунок на оплату №14 від 24.07.2020 на суму 460000,00 грн. з ПДВ (а.с. 17).
Позивачем на виконання умов специфікації №1 здійснено попередню оплату у розмірі 230000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №14494 від 24.07.2020 та випискою банку від 24.07.2020 (а.с. 18-19,60,59).
На виконання умов договору та специфікації №1 відповідачем поставлено позивачу товар частково у кількості 25,49 тон на загальну суму 230260,05 грн. з ПДВ, а саме: 02.10.2020 - 12,56 тон вартістю 113153,04 грн. з ПДВ та 13.11.2020 - 12,93 тон вартістю 117107,01 грн. з ПДВ, що підтверджується накладною №19 від 02.10.2020, №24 від 13.11.2020 (а.с. 24-25) та товарно-транспортними накладними (а.с. 21-23).
Позивачем товар отримано, що підтверджується підписом та печаткою на накладних.
Вказані обставини відповідачем не спростовано.
26.10.2020 позивач звернувся до відповідача листом-вимогою №709 від 26.10.2020 поставити товар у повному обсязі (а.с. 29).
Позивачем направлено відповідачу відповідь №806 від 01.12.2020 на лист №2 від 27.11.2020, у якому повідомлено, що станом на 30.11.2020 відповідачем недопоставлено позивачу товар у кількості 24,51 тон відповідно до специфікації №1; просив здійснити поставку товару у повному обсязі (а.с. 27).
Вимоги позивача відповідачем залишені без задоволення.
На момент звернення позивача до суду відповідачем не поставлено позивачу товар у кількості 24,51 т.
Відповідно до п. 6.2 договору у разі несвоєчасної поставки або не поставки товару, або його частини, постачальник сплачує договірну штрафну санкцію в розмірі 1 % від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожен день прострочення і, крім того, відшкодовує всі заподіяні цим збитки. У разі несвоєчасної поставки або не поставки товару, або його частини, на строк понад 10 календарних днів, постачальник також додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10 % від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару або його частини.
На підставі п. 6.2 договору позивачем нараховано відповідачу штрафну санкцію за період прострочення з 11.10.2020 по 01.02.2021 у розмірі 1 % від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару у сумі 292871,90 грн. та штраф у розмірі 10 % від вартості непоставленого товару у сумі 22549,20 грн., що позивач обґрунтовує наявним розрахунком, доданим до позовної заяви.
Заперечень на позов відповідач у встановлений судом строк не надав.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Спір між сторонами даної справи виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з поставки товару в обумовленій кількості та строки за договором поставки № 23-Ф від 23.07.2020 та специфікації № 1 від 23.07.2020.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт укладення між сторонами договору поставки №23-Ф від 23.07.2020 та Специфікації №1 від 23.07.2020, а також факт перерахування позивачем у рахунок попередньої оплати 230000,00 грн.
Судом встановлено, а сторонами у справі не спростовано, що на виконання умов укладеного між сторонами договору та специфікації відповідачем здійснено поставку товару позивачу у кількості 25,49 тон у сумі 230260,05 грн. Решта товару у кількості 24,51 тон до 10.10.2020 відповідачем поставлена не була.
З викладеного вище вбачається порушення відповідачем визначеного пунктом 1-2 специфікації №1 строку поставки товару, оскільки відповідно до умов специфікації товар мав бути поставлений у кількості 50,00 тон на суму 460000,00 грн. до 10.10.2020.
Претензії про поставку товару в повному обсязі залишені відповідачем без задоволення.
Внаслідок неналежного та несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором з поставки товару на підставі пункту 6.2 договору позивачем нараховано відповідачу штрафну санкцію за період прострочення з 11.10.2020 по 01.02.2021 у розмірі 1 % від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару у сумі 292871,90 грн. та штраф у розмірі 10 % від вартості непоставленого товару у сумі 22549,20 грн.
Згідно із нормами ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами абз.3. ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором
Штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.
Як було зазначено судом, відповідальність за порушення строків поставки товару у вигляді пені та штрафу була погоджена сторонами у п. 6.2 договору.
Суд також зазначає, що одночасне застосування позивачем до відповідача пені та штрафу узгоджується з положеннями діючого законодавства, оскільки згідно із наведеною вище статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
У пункті 5.44 постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2021 у справі №913/686/19 суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить положенням статті 61 Конституції України, адже пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності; у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
За таких обставин нарахування позивачем до сплати відповідачу пені у сумі 292871,90 грн. та штраф у сумі 10 % від вартості непоставленого товару у сумі 22549,20 грн. є правомірним та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідач не спростував належними доказами позицію позивача.
Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Агрофірма "Прогрес Плюс", вул. Соборності, 14, смт. Козелець, Чернігівська область, 17000, код 40407873, на користь Приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат", вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код 00373942, пеню у сумі 292871 грн. 90 коп., штраф у сумі 22549 грн. 20 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 4731 грн. 32 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписаний 16.08.2021.
Суддя М.О.Демидова