просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
16 серпня 2021 року м. Харків Справа № 913/392/21
Провадження № 3/913/392/21
Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом
Приватного підприємства "Перемога АВК", село Чумаки Дніпровського району Дніпропетровської області
до фізичної особи-підприємця Яцини Олександра Миколайовича, село Бондарівка Марківського району Луганської області
про стягнення 64 302 грн 34 коп.
без повідомлення (виклику) сторін
Приватне підприємство "Перемога АВК" (через підсистему "Електронний суд") звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Яцини Олександра Миколайовича про стягнення боргу за договором поставки від 16.03.2021 № 0700/2021 в сумі 53 931 грн 50 коп., штрафу в сумі 8 950 грн 41 коп., 3% річних в сумі 336 грн 89 коп., інфляційних втрат в сумі 1 083 грн 54 коп., всього 64 302 грн 34 коп.
На обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору поставки від 16.03.2021 № 0700/2021 перерахував відповідачу в якості попередньої оплати 63 931 грн 50 коп. Відповідач в свою чергу зобов'язання щодо поставки товару не виконав. Претензією від 19.04.2021 № 19 позивач повідомив відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку та вимагав повернути грошові кошти, перераховані в якості попередньої оплати за товар, в сумі 63 931 грн 50 коп. Відповідач відповіді на цю претензію не надав, проте частково повернув грошові кошти в сумі 10 000 грн 00 коп., залишок неповернутої попередньої оплати складає 53 931 грн 50 коп. За порушення строків поставки товару відповідно до п. 6.3 договору нараховано штраф в сумі 8 950 грн 41 коп., а відповідно до п. 6.4 та ст. 625 ЦК України - 3% річних в сумі 336 грн. 89 коп. за період з 01.04.2021 по 15.06.2021 та інфляційні втрати в сумі 1 083 грн. 54 коп. за період з квітня по травень 2021 року.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 22.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/392/21, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 ГПК України).
Копії ухвали про відкриття провадження у справі від 22.06.2021 надіслані рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адреси місцезнаходження сторін, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з метою повідомлення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та про їх право подати заяви по суті справи.
Позивач одержав вказану ухвалу 01.07.2021 та надіслав на адресу суду через підсистему "Електронний суд" пояснення від 01.07.2021 щодо надіслання на адресу відповідача претензії від 19.04.2021.
Копія ухвали, яка надсилалась відповідачу на адресу місцезнаходження: вул. Калашнікова, будинок 39, село Бондарівка, Марківський район, Луганська область, 92430, повернулась 07.07.2021 до суду неврученою з відміткою відділення поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Також копія ухвали про відкриття провадження у справі від 22.06.2021 була надіслана на адресу відповідача, яка зазначена в договорі поставки: вул. Індустріальна, будинок 3, м. Харків, 61106. Вказана ухвала також повернулась до суду неврученою 24.06.2021 з відміткою відділення поштового зв'язку "неправильна зазначена (відсутня) адреса".
Враховуючи викладене, учасники судового процесу належним чином були повідомлені про відкриття провадження у справі та про їх право подати заяви по суті справи.
Відповідач правом на подачу заяв по суті справи не скористався.
За приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Луганської області від 22.06.2021 про відкриття провадження у справі була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідач не був позбавлений права і можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" та від 28.08.2018 "В'ячеслав Корчагін проти Росії" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Оцінивши надані докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
16.03.2021 між Приватним підприємством "Перемога АВК" та фізичною особою-підприємцем Яциною Олександром Миколайовичем укладено договір поставки № 0700/2021 (далі за текстом - договір (аркуші справи 9-12)).
Відповідно до п. 1.1 договору фізична особа-підприємець Яцина Олександр Миколайович - відповідач у справі, постачальник за договором, зобов'язалася поставити у встановлені строки у власність Приватного підприємства "Перемога АВК" - позивача у справі, покупця за договором, товар відповідно до Специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених договором.
Кількість і асортимент товару, що поставляється за договором, зазначено в Специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору (п. 2.1 договору).
Розділом 3 договору врегульована ціна договору та умови поставки.
Ціну одиниці товару з урахуванням належної упаковки, маркування, умов поставки та ПДВ наведено в Специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору (п. 3.1 договору). Загальна вартість товару за договором складає - 127 863 грн 00 коп., ПДВ не передбачено (п. 3.2 договору). Покупець сплачує постачальнику розрахунки в наступному порядку: попередня оплата в розмірі 50%; 20% по факту поставки першої партії товару, 30% по факту постачання усього товару згідно специфікації до договору (п. 3.3 договору). Оплата проводиться покупцем на поточний рахунок постачальника в безготівковій формі (п. 3.4 договору).
Сторони у п. 4.1 договору врегулювали, що моментом поставки вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на товар. Постачальник відвантажує покупцю продукцію у кількості та асортименті згідно узгодженої з постачальником письмової заявки покупця або рахунка-фактури, впродовж 10 (двадцять) робочих днів, наступних за датою зарахування коштів на рахунок постачальника (п. 4.2 договору).
Перевезення продукції провадиться транспортними засобами покупця або іншим автоперевізником за рахунок покупця (п. 4.3 договору).
У випадку порушення узгоджених строків поставки товару оплата за договором зменшується за кожний день прострочення на 0,5% вартості недопоставленого товару, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості договору (п. 6.3 договору). У випадку розірвання договору з причини невиконання постачальником умов договору, він повертає покупцю всю суму передплати, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час користування, а також 3% річних (п. 6.4 договору).
Відповідно до п. 9.1 договору він може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою суду з обов'язковим повідомленням постачальника та здійсненням розрахунків за фактично поставлений товар належної якості.
Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими на це особами та діє до 30.12.2021, а в частині виконання договірних обов'язків до повного їх виконання (п. 11.1 та 11.3 договору).
Договір підписано першим заступником директора Приватного підприємства "Перемога АВК" Мирошником О.М. і фізичною-підприємцем Яциною О.М. та скріплено відповідними печатками.
За умовами Специфікації, яка є додатком № 1 до договору, сторони погодили, що поставці підлягає товар на загальну суму 127 863 грн 00 коп.; умови поставки: 50% - передоплата; 20% по факту поставки першої партії товару на склад покупця; 30% по факту поставки всього товару на склад покупця; доставка здійснюється транспортом постачальника з а адресою: 52020, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Чумаки, вул. Садова, 1; перша партія товару постачається протягом трьох тижнів з дня отримання попередньої оплати; остаточне постачання товару здійснюється протягом чотирьох тижнів з дня отримання попередньої оплати (аркуш справи 13).
Позивач на виконання умов п. 3.3 договору та п. 1 Специфікації на підставі рахунку на оплату від 16.03.2021 № 14 за платіжним дорученням від 17.03.2021 № 27503 перерахував на банківський рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 63 931 грн 50 коп., що складає 50% від загальної вартості договору (аркуші справи 14-15).
За доводами відповідача граничним строком поставки, з урахуванням приписів п. 4.2 договору, є 31.03.2021.
Проте відповідач в порушення умов договору поставку товару не здійснив.
Позивач звернувся до відповідача з претензією від 19.04.2021, в якій повідомив про розірвання договору в односторонньому порядку у зв'язку з неможливістю поставки товару в погоджений термін та вимагав повернути суму попередньої оплати в розмірі 63 931 грн 50 коп. за непоставлений товар до 21.04.2021 (аркуші справи 16-17).
Відповідачем за платіжним дорученням від 20.05.2021 № 3 повернуто позивачу суму попередньої оплати в розмірі 10 000 грн 00 коп. (аркуш справи 18). Залишок неповернутих коштів складає 53 931 грн 50 коп., що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
За прострочення поставки товару понад 30 календарних днів позивачем на підставі положень п. 6.3 договору нарахований штраф розмірі 7% вартості договору в сумі 8 950 грн 41 коп.
Також, позивач керуючись ст. 625 ЦК України за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання в розмірі 53 931 грн 50 коп. нарахував 3% річних за період з 01.04.2021 по 15.06.2021 в сумі 336 грн 89 коп. та інфляційні втрати в сумі 1 083 грн 54 коп. за період з квітня по травень 2021 року.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України.
У відповідності з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Договір від 16.03.2021 № 0700/2021, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар (п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України).
Частиною 2 ст. 693 ЦК України врегульовано, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідачу було перераховано попередню оплату в рахунок поставки товару в розмірі 63 931 грн 50 коп. Відповідач у встановлений договором строк товар не поставив, тому позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати в розмірі 63 931 грн 50 коп., однак відповідач попередню оплату в повному обсязі не повернув, що є порушенням вищезазначених норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач документально обґрунтував перерахування попередньої оплати в розмірі 63 931 грн 50 коп. та залишок від здійсненої попередньої оплати в розмірі 53 931 грн 50 коп., яка не повернута відповідачем, а також направлення вимоги про повернення суми попередньої оплати.
Відповідач порушив умови договору та у встановлений строк товар позивачу не поставив. Крім того, відповідачем не надано суду доказів щодо повернення суми попередньої оплати в повному обсязі, у зв'язку з чим позовна вимоги про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 53 931 грн 50 коп. є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Заявлений до стягнення штраф позивачем нараховано на підставі п. 6.3 договору поставки від 16.03.2021 № 0700/2021, за умовами якого за прострочення поставки товару понад 30 календарних днів стягується штраф у розмірі 7% вартості договору.
Як встановлено судом, умовами укладеного між сторонами справи договору відповідач прийняв на себе зобов'язання поставити та передати у встановлені строки у власність позивача товар відповідно до Специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Сторонами у договорі погоджено, що кількість, асортимент товару, ціна одиниці товару, умови поставки наведено в Специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору.
Отже, умовами договору поставки чітко передбачено, що кількість, асортимент, ціна, умови поставки, погоджуються сторонами шляхом підписання Специфікації.
З огляду на те, що умови договору є загальними до відношенню до Специфікації, в якій більш конкретно та детально викладаються характеристики товару та умови його поставки, суд вважає, що при визначенні строків поставки слід керуватися умовами, викладеними у Специфікації.
Крім того, звертається увага позивача на нечіткість визначення строків поставки у п. 4.2 договору, відповідно до якого поставка товару здійснюється впродовж 10 (двадцять) робочих днів, наступних за датою зарахування коштів на рахунок постачальника.
Позивачем 17.03.2021 перераховано відповідачу грошові кошти в якості попередньої оплати в розмірі 63 931 грн 50 коп., тобто останнім днем для поставки товару, з урахуванням п. 4 Специфікації, відповідно до якого остаточне постачання товару здійснюється протягом чотирьох тижнів з дня отримання попередньої оплати, є 14.04.2021, у зв'язку з чим за вимогами ст. 253 ЦК України першим днем порушення строку поставки товару, з якого можливо нарахування штрафу, є 15.04.2021.
Відповідач у встановлений строк поставку не здійснив, що стало підставою для звернення до відповідача з претензією від 19.04.2021, в якій повідомив про розірвання договору в односторонньому порядку у зв'язку з неможливістю поставки товару в погоджений термін та вимагав повернути суму попередньої оплати в розмірі 63 931 грн 50 коп. за непоставлений товар до 21.04.2021. Зазначена претензія була надіслана 20.04.2021 на електронну адресу відповідача - aleksandrytsina85@gmail.com.
Згідно з ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
В результаті розірвання позивачем в односторонньому порядку договору поставки від 16.03.2021 № 0700/2021, з огляду на положення ст. 653 ЦК України, зобов'язання сторін за вказаним договором припинилися з 20.04.2021 (дата надіслання відповідачу претензії).
Враховуючи викладене, зобов'язання відповідача як постачальника з поставки товару за договором від 16.03.2021 № 0700/2021 були припинені з дня отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору, тобто з 20.04.2021.
З огляду на припинення зобов'язань за договором 20.04.2021, останнім днем, коли існував обов'язок постачальника за договором від 16.03.2021 № 0700/2021 є 19.04.2021, відповідно, останнім днем нарахування штрафу за порушення зобов'язань за договором з поставки товару є 19.04.2021.
Таким чином, на момент припинення договірних зобов'язань прострочення поставки товару понад 30 днів не відбулось, що виключає можливість нарахування штрафу з 01.04.2021.
Нарахування штрафних санкцій за порушення постачальником строків поставки товару після припинення зобов'язання постачальника з їх виконання є безпідставним.
Отже, нарахування штрафу за період з 01.04.2021 по 15.06.2021 є неправомірним, з огляду на відсутність прострочення поставки товару понад 30 днів та припинення зобов'язання з поставки товару за договором, що виключає можливість нарахування штрафу з причини відсутності порушень з боку відповідача.
У зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу слід відмовити.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
Попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
За змістом ст. 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума 3% річних та інфляційних втрат від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
За змістом ст.ст. 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем, розмір якого підтверджується, зокрема, платіжними дорученнями.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
При цьому у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.
З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20).
Відповідач прострочив своє грошове зобов'язання з повернення суми попередньої оплати в розмірі 53 931 грн 50 коп. у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.
Вказане зобов'язання, відповідно до положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв'язку із закінченням обумовленого сторонами у п. 4 Специфікації строку поставки (здійснена попередня оплата - 17.03.2021, кінцева дата поставки товару - 14.04.2021), який виходячи із суті зобов'язання сторін є тим строком, після настання якого продавець усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.
Таким чином у відповідача (постачальника) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, ч. 1 ст. 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку передачі продукції, тобто з 15.04.2021.
Позивачем на суму неповернутої попередньої оплати в розмірі 53 931 грн 50 коп. нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 336 грн 89 коп. за період з 01.04.2021 по 15.06.2021 за 76 днів прострочення та інфляційні втрати в сумі 1 083 грн 54 коп. за період з квітня по травень 2021 року.
Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд зазначає, що він зроблений невірно, оскільки позивачем неправильно визначено кінцеву дату поставки товару та відповідно початок прострочення грошового зобов'язання.
Судом здійснено власний розрахунок, з урахуванням якого задоволенню підлягають 3% річних в сумі в сумі 278 грн 83 коп. за період з 15.04.2021 по 15.06.2021 за 62 дні прострочення.
У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 3% річних слід відмовити.
Суд не погоджується з правильністю визначення приросту індексу споживчих цін 102,0091%, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, та становить за період з квітня по травень 2021 року показник 102% (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України).
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.
Отже, загальний розмір інфляційних втрат за період з квітня по травень 2021 року, що підлягає задоволенню становить 1 078 грн 63 коп.
У задоволенні решти позовних вимог про стягнення інфляційних втрат слід відмовити.
Всього підлягає стягненню 55 288 грн 96 коп., у тому числі: сума попередньої оплати в розмірі 53 931 грн 50 коп., 3% річних в сумі 278 грн 83 коп., інфляційні втрати в сумі 1 078 грн 63 коп.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 951 грн 81 коп. Решта судового збору покладається на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги Приватного підприємства "Перемога АВК" до фізичної особи-підприємця Яцини Олександра Миколайовича про стягнення 64 302 грн 34 коп. задовольнити частково.
2.Стягнути з фізичної особи-підприємця Яцини Олександра Миколайовича, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 на користь Приватного підприємства "Перемога АВК", місцезнаходження: вул. Садова, будинок 1, село Чумаки, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52020, ідентифікаційний код 30878285 суму попередньої оплати в розмірі 53 931 грн 50 коп., 3% річних в сумі 278 грн 83 коп., інфляційні втрати в сумі 1 078 грн 63 коп., судовий збір в сумі 1 951 грн 81 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
5.Повне рішення складено - 16.08.2021.
Суддя А.В. Секірський