вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" серпня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2411/20
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6)
до Приватного акціонерного товариства “Енергія” (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, буд. 1)
про стягнення 1048538,28 грн. заборгованості за договором постачання природного газу № 2492/18-ТЕ-17 від 02.10.2018 р., у тому числі - 808547,49 грн. пені, 158538,71 грн. 3% річних, 81452,08 грн. інфляційних втрат,
Суддя В.М. Бабкіна
секретар судового засідання: Павлюк В.Г.
Представники сторін:
від позивача: Поліщук В.О. (довіреність № 14-334 від 22.12.2020 р.);
від відповідача: Володченко Т.І. (довіреність № 02-д від 04.01.2021 р.)
встановив:
Рішенням господарського суду Київської області від 14.01.2021 р. у справі № 911/2411/20 позовні вимоги були задоволені повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Енергія” на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 808547,49 грн. пені, 158538,71 грн. 3% річних, 81452,08 грн. інфляційних втрат, 15728,07 грн. судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Енергія” залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 14.01.2021 р. у даній справі залишено без змін.
16.04.2021 р. до господарського суду Київської області надійшла заява ПрАТ “Енергія” № 525 від 16.04.2021 р. (вх. № 9101/21 від 16.04.2021 р.) про розстрочення виконання рішення суду у даній справі згідно наданого заявником графіку.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.05.2021 р. заяву Приватного акціонерного товариства “Енергія” № 525 від 16.04.2021 р. (вх. № 9101/21 від 16.04.2021 р.) про розстрочення виконання рішення суду від 14.01.2021 р. у справі № 911/2411/20 було залишено без задоволення.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Енергія” залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 20.05.2021 р. у справі № 911/2411/20 залишено без змін.
27.07.2021 р. до господарського суду Київської області надійшла заява ПрАТ “Енергія” № 884 від 26.07.2021 р. (вх. № 17867/21 від 27.07.2021 р.) про відстрочення виконання судового рішення від 14.01.2021 р. у справі № 911/2411/20, за змістом якої відповідач просить суд відстрочити виконання вказаного рішення на 12 місяців з дати його ухвалення.
В обґрунтування підстав для відстрочення виконання рішення суду ПрАТ “Енергія” посилається на наступні обставини.
Господарська діяльність відповідача ґрунтується на засадах законності, добросовісності та поваги до прав і законних інтересів органів державної влади, судових органів, місцевого самоврядування, інших юридичних та фізичних осіб та сумлінного виконання своїх зобов'язань перед третіми особами. Відповідач є суб'єктом природних монополій з постачання теплової енергії у місті Обухів Київської області. Основним різновидом господарської діяльності відповідача є постачання теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, як наслідок - основним видом доходів відповідача є кошти, що надійшли за надані послуги з теплопостачання. Господарська діяльність відповідача є суспільно необхідною та відіграє особливу соціальну роль. Відповідно до рішення Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області № 208 від 21.03.2006 р. відповідача визнано виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді з централізованого опалення та постачання гарячої води у м. Обухів Київської області. Відповідач надає вказані послуги більш як 70% споживачам м. Обухів.
Проте, всупереч статусу відповідача як суб'єкта природних монополій з постачання теплової енергії у місті Обухові Київської області, діяльність відповідача за І півріччя 2021 року є збитковою, що підтверджується звітом про фінансові результати за І півріччя 2021 року, за яким розмір збитку (код рядка 2350) становить 3,5 млн. грн. Однією з причин тяжкого економічного стану відповідача є дефіцит коштів, пов'язаний з невідповідністю тарифів фактичній собівартості теплової енергії та несвоєчасним внесенням платежів з боку населення за спожиті послуги. Відповідач отримував та отримує природний газ від позивача не для власних потреб, а для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, бюджетним організаціям. Єдиним джерелом для оплати вартості отриманого газу є кошти, отримані як оплата за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ. Відповідач зазначає, що заборгованість населення перед відповідачем за послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії станом на 25.06.2021 р. становить 26065924,19 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 36.1 контрагенти 28.12.20-25.06.21. Заборгованість населення перед відповідачем виникла з незалежних від відповідача обставин. У відповідача відсутні технічні можливості безпосередньо впливати на боржників, зокрема, і відключення споживачів-боржників від надання послуг по постачанню теплової енергії чи гарячої води. Станом на 31.06.2021 р. дебіторська заборгованість відповідача становить 32355724,27 грн., що підтверджується аналізом рахунку 36.1 розрахунки з покупцями (Дебітори) та станом на 31.06.2021 р. кредиторська заборгованість відповідача становить 20434567,10 грн., що підтверджено аналізом рахунку 63.1 розрахунки з постачальниками (Кредитори).
Відповідач також стверджує, що ним посилено ведеться робота зі стягнення дебіторської заборгованості зі споживачів теплової енергії, послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, з контрагентів по господарських договорах. Так, безперервно здійснюється претензійно-позовна робота відносно абонентів-боржників, проводяться заходи, направлені на примусове виконання судових рішень. Зокрема, в період з 01.01.2020 р. по 01.07.2021 р. подано до суду 467 позовні заяви про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги із споживачів м. Обухів на загальну суму 9 млн. 265 тис. грн., задоволено судом позовів на суму 8 млн. 003 тис. грн. Додатково відповідач зазначає, що на виконанні в Обухівському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться 621 виконавче провадження на загальну суму 11442523,67 грн., за якими відповідач є стягувачем. Вказана обставина підтверджується листом Обухівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 43858 від 26.05.2021 р.
Відповідач зазначає, що виконання судового рішення у справі № 911/2411/20 у добровільному порядку одночасно єдиним платежем є для відповідача неможливим, оскільки необхідної суми коштів на рахунках немає. Відповідач не відмовляється та не ухиляється від сплати заборгованості за рішенням у справі № 911/2411/20, але на сьогоднішній час існують обставини, що не залежать від волі відповідача, які унеможливлюють виконання в повному обсязі рішення суду найближчим часом. Відповідач зазначає про те, що у разі звернення позивача до органів примусового виконання судових рішень з метою стягнення з відповідача заборгованості у справі № 911/2411/20, відповідач не матиме можливості відразу, одним платежем погасити суму заборгованості в розмірі 1064266,35 грн., у зв'язку з відсутністю достатньої суми грошових коштів на рахунках підприємства. Також арешт рахунків відповідача унеможливить спроможність підприємства в обов'язковому порядку сплачувати заробітну плату своїм працівникам, податки, електричну енергію, розподіл природного газу, вартість питної води КП «Обухівводоканал», закуповувати природний газ для надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води усім категоріям споживачів м. Обухів і, як наслідок, ціле місто (включаючи усі соціально-важливі об'єкти: лікарні, дитячі садочки, школи), залишиться без опалення та гарячого водопостачання в опалювальний період 2021-2022 рр., що є неприпустимим на фоні зростання соціально-політичної напруги у суспільстві та ситуації в країні, яка склалася внаслідок виникнення та поширення коронавірусної хвороби COVID-19. Позицію відповідача підтримує також і Виконавчий комітет Обухівської міської ради. Узгоджений, але не профінансований обсяг заборгованості з різниці у тарифах за 2016-2020 роки за надані послуги з теплопостачання склав суму у розмірі 24444923,00 грн., яку держава має компенсувати відповідачу. Більшу частину грошових коштів відповідач починає отримувати лише із початком опалювального сезону, тобто з середини жовтня поточного року до квітня наступного року, що також значною мірою впливає на виконання грошових зобов'язань перед постачальниками та на виконання рішення господарського суду від 14.01.2021 р. у даній справі. Але, незважаючи на вказані причини тяжкого матеріального становища відповідача, відповідачем сума основного боргу за договором № 2492/18-ТЕ-17 від 02.10.2018 р. постачання природного газу була погашена у повному обсязі.
Таким чином, своєчасне виконання рішення суду у справі № 911/2411/20 з боку відповідача вкрай ускладнене, оскільки скрутне фінансове становище підприємства спровоковане тривалою кризою несвоєчасних платежів по всім категоріям споживачів, періодом надходження коштів від споживачів з жовтня по квітень місяць, і, як наслідок, порушення дисципліни розрахунків з боку відповідача по податках, заробітній платі, за товари, роботи, послуги, за спожиту електроенергію та інші зобов'язання. Вказані вище обставини істотно ускладнюють виконання рішення господарського суду Київської області від 14.01.2021 р. у справі № 911/2411/20.
Також відповідач наголошує, що позивач не понесе збитків при відстроченні виконання даного рішення, оскільки основна заборгованість на момент звернення до суду була сплачена відповідачем в повному обсязі. Отже, з огляду на вищезазначене, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду у справі № 911/2411/20 від 14.01.2021 р. строком на 12 (дванадцять) місяців з дати ухвалення вказаного рішення у даній справі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2021 р. розгляд вказаної заяви ПрАТ “Енергія” № 884 від 26.07.2021 р. (вх. № 17867/21 від 27.07.2021 р.) було призначено на 16.08.2021 р.
11.08.2021 р. засобами електронного зв'язку до господарського суду Київської області від АТ “НАК “Нафтогаз України” надійшли заперечення № 39/5-5469-21 від 11.08.2021 р. (вх. № 19187/21 від 11.08.2021 р.) на заяву про відстрочення виконання рішення суду у справі № 911/2411/20, відповідно до яких позивач із заявою відповідача про відстрочення виконання рішення у справі № 911/2411/20 не погоджується, вважає її необґрунтованою та безпідставною, такою, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, і такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Свою заяву відповідач обґрунтовує тим, що підприємство знаходиться в складному фінансовому становищі. Проте, посилання на дану обставину, за змістом ст. 331 ГПК України, не може вважатися таким, що може слугувати підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення, оскільки п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України передбачає, що обов'язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів. Крім того, в підтвердження власних доводів щодо складного фінансового становища відповідачем не надані належні та допустимі докази наявності тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду згідно зі ст. 331 ГПК України, а саме: відсутності коштів на рахунках; відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення; наявність реальної загрози банкрутства. Так, у підтвердження відсутності фінансових можливостей відповідачем було надано копію фінансового звіту за 9 місяців 2020 р., проте вказаний звіт не може слугувати належним доказом, оскільки предметом позову у справі № 911/2411/20 була заборгованість за договором 2018 року. Враховуючи дане положення, позивач звертає увагу суду, що належних та допустимих доказів наявності у відповідача складного фінансового становища не надано. На думку позивача, решта наданих відповідачем доказів не може свідчити про складне фінансове становище, адже вони не дають змоги встановити реальний майновий стан відповідача. Таким чином, відповідачем, на переконання позивача, не надано належних доказів наявності обставин, які істотно ускладнять виконання судового рішення або зроблять його неможливим.
Поряд з цим, позивач вважає, що надання відповідачу відстрочення виконання рішення суду призведе до сприяння відповідачу в подальшому порушувати свої зобов'язання за договором № 2492/18-ТЕ-17 та іншими подібними договорами (існуючими і майбутніми), оскільки надана відстрочка буде істотно порушувати майнові інтереси позивача внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов'язання відповідача у спірних правовідносинах.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що обставини, на які посилається відповідач у своїй заяві, не є тими виключними обставинами (в розумінні статті 331 ГПК України) для відстрочення виконання судового рішення, а є лише способом для затягування виконання рішення суду у справі № 911/2411/20.
12.08.2021 р. засобами електронного зв'язку до господарського суду Київської області від ПрАТ “Енергія” надійшла відповідь № 930 від 12.08.2021 р. (вх. № 19208/21 від 12.08.2021 р.) на заперечення позивача на заяву про відстрочення виконання рішення суду у справі № 911/2411/20, відповідно до якої відповідач наголошує, що, звертаючись до суду з проханням відстрочити виконання рішення суду, не має на меті затягнути виконання рішення суду. Навпаки, відстрочка дозволить підприємству уникнути таких негативних фінансових факторів, як виникнення заборгованості із заробітної плати, податків, зборів та інших обов'язкових платежів до Державного бюджету України, звільнення працівників, скорочення робочих місць, а також дозволить уникнути банкрутства підприємства, яке є суспільно значимим підприємством життєзабезпечення в м. Обухів Київської області. Відповідач наголошує, що порядок сплати за отриманий відповідачем природній газ був чітко визначений та врегульований державою. Відповідач не мав можливості впливати на цей порядок, оскільки доступу до рахунків не мав. Звіт про фінансові результати за 9 місяців 2020 року було надано в зв'язку з тим, що на дату звернення позивача до суду із позовною заявою, яка є предметом даного спору, відповідач дійсно не мав фінансової можливості оплатити штрафні санкції, нараховані позивачем за період дії спірного договору. Також позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання або погіршення матеріального стану саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, а також доказів того, до яких негативних наслідків призведе відстрочка виконання даного рішення. Строк відстрочення, який просить надати відповідач, не є значним і не перебільшує визначений ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України річний термін з дня ухвалення рішення. При цьому відповідач зауважує, що він не ухилявся від договірних зобов'язань та вчиняв дії, що спрямовані на проведення розрахунків з позивачем, тому і просить саме відстрочити виконання рішення у даній справі на 12 місяців з дати ухвалення рішення суду у справі № 911/2411/20 від 14.01.2021 р. (фактично з 27.07.2021 р. по 14.01.2022 р.), вважає такий строк відстрочки адекватним і таким, що надасть можливість виконати відповідачу судове рішення самостійно.
12.08.2021 р. до господарського суду Київської області від ПрАТ “Енергія” надійшла відповідь № 930 від 12.08.2021 р. (вх. № 19208/21 від 12.08.2021 р.) на заперечення позивача на заяву про відстрочення виконання рішення суду у справі № 911/2411/20, що була раніше подана засобами електронного зв'язку.
У судовому засіданні 12.08.2021 р. представник заявника підтримувала заяву про відстрочення виконання рішення суду у даній справі; представник позивача проти відстрочення заперечував.
Суд, проаналізувавши наведені у заяві про відстрочення виконання судового рішення мотиви та надані заявником документи, а також заперечення позивача, заслухавши позиції представників учасників процесу, дійшов висновку, що заявником не доведено неможливості виконання рішення суду, адже посилання на складне фінансове становище у даному випадку не може свідчити про обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Так, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні приписи містяться у ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Частиною першою статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 р. зазначено, що відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Разом з тим, необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі „Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, „легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить „майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 р.), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація „потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, на державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 р. у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003 р.).
З огляду на вищевикладене, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Відтак, особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
У заяві ПрАТ “Енергія”, серед іншого, зазначає, що основним видом діяльності відповідача є постачання теплової енергії, специфіка його діяльності передбачає сезонність отримання прибутку, а єдиним джерелом для оплати вартості отриманого газу є кошти, отримані як оплата за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ. Також заявник посилається на незначний (розумний) період, на який відповідач просить відстрочити виконання рішення.
Суд відзначає, що відповідачем не доведено факту відсутності у нього коштів, необхідних для погашення заборгованості згідно з рішенням суду від 14.01.2021 р. у справі № 911/2411/20. При цьому, наявність кредиторської заборгованості є результатом провадження господарської діяльності відповідачем, як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані вище обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки виконання судового рішення.
Також безпідставним є посилання ПрАТ “Енергія” на те, що надання відстрочки виконання рішення до 14.01.2022 р. не порушить принципу збалансованості інтересів сторін, оскільки сам факт невиконання рішення суду після набрання ним законної сили вже свідчить про порушення принципу збалансованості інтересів сторін.
Водночас, питання щодо відстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду та є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та дослідження доказів.
Суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають стан поточної підприємницької діяльності заявника, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення. При цьому, обставини, на які посилається відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим.
Також суд зазначає, що при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів за укладеним з позивачем договором.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Підсумовуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що, в порушення вимог статей 74 та 331 Господарського процесуального кодексу України, заявник не дотримався викладених у них вимог, не надав доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення, у зв'язку з чим суд відмовляє ПрАТ “Енергія” у відстроченні виконання рішення господарського суду Київської області від 14.01.2021 р. у справі № 911/2411/20.
Керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Енергія» № 884 від 26.07.2021 р. (вх. № 17867/21 від 27.07.2021 р.) про відстрочення виконання рішення суду у даній справі № 911/2411/20 відмовити.
2. Ухвалу направити учасникам справи.
Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 16.08.2021 р.
Суддя В.М. Бабкіна