ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.08.2021Справа № 910/8834/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каркасон»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна
компанія «Метком»
про стягнення 180.000,00 грн
Представники сторін: не викликались
01.06.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Каркасон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Метком» про стягнення 180.000,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору про надання транспортних послуг № 2/2710/2020 від 27.10.2020 відповідач взяв на себе зобов'язання надати у строк до 31.12.2020 транспортні послуги по перевезенню вантажу, а саме 1000 т піску, загальною вартістю 180.000,00 грн. Умовами договору встановлено, що за невиконання зобов'язання передбачено штрафну санкцію у розмірі незабезпеченого обсягу перевезення вантажу. У зв'язку з тим, що відповідачем не було виконано взяті на себе зобов'язання у строк передбачений договором № 2/2710/2020 від 27.10.2020, позивачем було направлено відповідачу претензію № 1 від 25.03.2021 з вимогою сплатити суму штрафу у розмірі 180.000,00 грн. Враховуючи викладене та те, що відповідачем не виконано вимоги претензії, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 180.000,00 грн штрафних санкцій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 відкрито провадження у справі № 910/8834/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 07.06.2021 було 09.06.2021 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105477590256 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, 10-А, офіс 2/31, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач ухвалу суду від 07.06.2021, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 11.06.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105477590256, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 29.06.2021 включно.
25.06.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, оскільки вважає, що позивач неодноразово порушив п.п. 1.2.. 3.1.1. та 3.1.5. договору. Зазначає, що починаючи з 31.10.2020 відповідач узгодив з Краснолиманським пісчаним кар'єром присутність на території кар'єру відповідального та кваліфікованого керівника робіт ПІБ якого повинно було надати ТОВ «Карксон». З 31.10.2020 по 09.11.2020 позивач не надав ПІБ відповідального та кваліфікованого керівника робіт та не надіслав жодного транспортного засобу, у відповідності до п. 1.2. договору, до Краснолиманського пісчаного кар'єру для виконання умов цього договору. 10.11.2020 відповідач направив позивачу лист № 121 та 15.12.2020 лист № 145, в яких просив здійснити перевезення піску згідно додаткової угоди № 1 до договору № 2/2710/2020 та гарантував оплату за цим договором. Відповіді на ці листи відповідач не отримав. Відповідального та кваліфікованого керівника робіт позивач не надав, жодного транспортного засобу для виконання умов договору не надіслав. 16.04.2021 відповідачем на адресу позивача направлено лист № 24. Жодних дій для виконання договору позивач не здійснив, на зв'язок з відповідачем не вийшов і тому, 20.04.2021 відповідач направив на адресу позивача лист № 29, в якому повідомив позивача про одностороннє розірвання договору, у відповідності до п. 3.4.2 договору. Вважає, що саме позивач зупинив виконання послуг чим порушив умови договору.
27.07.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що позивачем не подано доказів надіслання листів № 121 від 10.11.2020 та № 145 від 15.12.2020 не подано. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору позивачем 25.03.2021 надіслано відповідачу претензію з вимогою сплатити суму штрафу у розмірі 180.000,00 грн, відповідач на яку позивачем не отримано. 16.04.2021 відповідачем на адресу позивача надіслано лист № 24 про здійснення перевезення піску, проте за умовами п. 1.2 договору послуги мали бути надані у строк до 31.12.2020. Позивач вважає, що даний лист не підлягає виконанню, оскільки в договорі не передбачено виконання умов після закінчення строку договору. Фактично заявку на перевезення товару надіслано вже після отримання претензії, коли договір вичерпав свою дію та настав термін для застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Рішення у даній справі прийнято з перевищенням встановленого зазначеною нормою строк, у зв'язку з перебування судді у відпустці, а отже у розумний строк.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
27.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Метуом» (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каркасон» (виконавець, позивач) було укладено договір про надання транспортних послуг № 2/2710/2020 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується надати транспортні послуги перевезення вантажу замовника (пісок) в кількості 1000 т, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги (далі - послуги) згідно з умовами цього договору.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором не забезпечив позивача обсягом перевезеного вантажу, у зв'язку з чим позивачем пред'явлено вимогу про стягнення 180.000,00 грн штрафу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 6.1 договору він вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.2020 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
30.10.2020 між сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої внесено зміни до п. 1.1 договору виклавши його в наступній редакції:
Виконавець зобов'язується надати транспортні послуги перевезення вантажу замовника (пісок) на підставі заявок замовника в загальній кількості 1000 т за маршрутом: с. Красний Лиман - м. Маріуполь, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги (далі - послуги) згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору послуги, обумовлені цим договором, повинні бути виконані в строк до 31.12.2020.
Роботи, передбачені цим договором, виконуються екіпажем і технікою (самоскидами) виконавця.
Згідно з п. 1.3 договору всі послуги виконуються на мастильних матеріалах та паливних матеріалах (далі - ПММ) виконавця.
Відповідно до п. 2.1 договору ціна послуг, виконаних по договору складає 180.000,00 грн (в тому числі ПДВ, та розраховується з ціни в 180,00 грн (в тому числі ПДВ) за 1 т перевезеного вантажу - піска.
Усі розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України - гривні у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку замовника на поточний рахунок виконавця.
Оплата замовником виконаних виконавцем робіт здійснюється протягом 5-ти календарних днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт.
Відповідно до п. 2.2. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.10.2020 строки складання виконавцем актів наданих послуг та підписання замовником акту виконаних робіт встановлюються 1 раз на тиждень, а саме кожного понеділка - за період попереднього календарного тижня, в якому такі послуги були надані.
Роботи вважаються виконаними після підписання акту виконаних (наданих послуг). У разі не підписання, або не мотивованої відмови від підписання акту наданих послуг з боку замовника протягом 2-х календарних днів, послуги вважаються прийнятими і підлягають оплаті.
Згідно з п. 3.1.1 договору виконавець зобов'язаний виконати всі послуги в обсязі і в строки, передбачені цим договором і здати їх замовнику.
Відповідно до п. 3.1.5 договору виконавець зобов'язаний здійснювати своїми силами і за свій рахунок - постійне знаходження на території замовника відповідального та кваліфікованого керівника робіт для здійснення контролю безпечного виконання робіт, експлуатації обладнання та змінної перевірки технічного стану обладнання, технологічних транспортних засобів.
Посилання відповідача на те, що він неодноразово звертався до позивача з листами, в яких просив здійснити перевезення піску не приймаються судом до уваги з огляду на наступне
Відповідно до п. 7.3 договору документи і повідомлення, надіслані на електронні адреси сторін, зазначені в цьому пункті є отриманими в день їх відправки. Сторона, якій було направлено повідомлення або документ на електронну адресу, вказану в цьому пункті договору, не може посилатися на його відсутність. Документи і повідомлення, передані по електронній пошті, повинні бути оформлені належним чином на паперових носіях протягом 30 календарних днів з дня їх відправки по електронній пошті.
Адреси електронної пошти:
Замовника - metkom2010@inbox.ru
Виконавця - ccsn.company@gmail.com/
В матеріалах справи наявні наступні листи відповідача № 121 від 10.11.2020, № 145 від 15.12.2020, № 24 від 16.04.2021, в яких відповідач просив позивача здійснити перевезення піску з с. Красний Лиман «Краснолиманський пісчаний кер'єр» до м. Маріуполь.
Проте жодних доказів надіслання чи вручення цих листів позивачу відповідачем не подано.
Також у справі наявний лист № 24 від 16.04.2021, в якому відповідач просив позивача здійснити перевезення піску з с. Красний Лиман «Краснолиманський пісчаний кер'єр» до м. Маріуполь.
Слід відзначити, що лист № 24 від 16.04.2021 датований після встановленого умовами п. 1.2 договору строку надання послуг, який визначено до 31.12.2020.
Крім цього відповідачем подано копію листа № 29 від 20.04.2021, в якому відповідач повідомляє позивача про одностороннє розірвання договору на підставі п. 3.4.2 договору.
Подані відповідачем копії фіскальних чеків № 0037193 0033483 від 16.04.2021 та № 0038215 0034353 від 20.04.2021 не є належними доказами надіслання вказаних вище листів відповідача, оскільки не підтверджують зміст відправлення.
Відповідно до п. 3.2.3 договору замовник зобов'язаний забезпечити виконавця обсягом перевезення вантажу (піску) в розмірі не менше 1000 т (одна тисяча тон).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов'язання щодо забезпечення позивача обсягом перевезення вантажу в розмірі не менше 1000 т не здійснив, та є таким, що порушив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 4.4 договору передбачено, що у разі не забезпечення замовником виконавця обсягом перевезення вантажу (піску) в розмірі 1000 т (одна тисяча тон), замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі вартості незабезпеченого обсягу перевезення вантажу (піску).
Оскільки мало місце не забезпечення позивача обсягом перевезення вантажу, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 180.000,00 грн штрафу (за обґрунтованими розрахунками позивача).
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Каркасон» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Метком» (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, 10-А, офіс 2/31, код ЄДРПОУ 36842390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Каркасон» (87051, Донецька область, Нікольський район, с. Шевченко, вул. Молодіжна, 1, офіс 504, код ЄДРПОУ 42818486) 180.000 (сто вісімдесят тисяч) грн 00 коп. штрафу, 2.700 (дві тисячі сімсот) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В. Сівакова