ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.08.2021Справа № 910/5564/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Вегери А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Житлово-будівельного кооперативу "Університет"
про стягнення 337 892,80 грн.,
Представники сторін:
від позивача: Іванчихін С.І. за довіреністю № 30/06/21-07 від 30.06.2021;
від відповідача: не з'явився.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Університет" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 337 892,80 грн., з яких: 288 317,41 грн. - основний борг за спожиті послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді, 17 264,56 грн. - інфляційні втрати, 8 597,47 грн. - 3 % річних, 23 713,36 грн. - пеня.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем обов'язків за укладеним між сторонами 12.10.2018 року договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7532908, у зв'язку з чим за Житлово-будівельним кооперативом "Університет" утворилась заборгованість та виникли підстави для стягнення штрафних санкцій та компенсаційних виплат.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2021 року позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
19.04.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" від 16.04.2021 року № 30/7/1/5994 про усунення недоліків позовної заяви.
Враховуючи наведені обставини, ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2021 року відкрито провадження у справі № 910/5564/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.
У той же час з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду усіх обставин, що мають істотне значення для вирішення спору, забезпечення сторонам можливості подати докази на підтвердження своїх правових позицій та правильного застосування законодавства, ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2021 року справу № 910/5564/21 було призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом представників сторін на 30.06.2021 року.
У судовому засіданні 30.06.2021 року оголошувалася перерва до 14.07.2021 року.
06.07.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли додаткові письмові пояснення позивача від 05.07.2021 року, в яких останній зазначив, зокрема, про те, що після звернення Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до суду з даним позовом відповідач здійснив часткове погашення спірної суми заборгованості, у зв'язку із чим сума боргу останнього перед позивачем за договором № 7532908 станом на 30.06.2021 року зменшилась на 4 000,00 грн. та становить 284 317,41 грн. На підтвердження наведених обставин позивачем було надано відповідну бухгалтерську довідку від 30.06.2021 року № 30/вих.
Разом із тим, судове засідання у вказаній справі, призначене на 14.07.2021 року, не відбулося, у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності суддею Ломакою В.С.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2021 року судове засідання у справі № 910/5564/21 призначено на 10.08.2021 року.
Представник позивача у судовому засіданні 10.08.2021 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням додаткових письмових пояснень від 05.07.2021 року, та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у судове засідання 10.08.2021 року не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 22.04.2021 про відкриття провадження у справі № 910/5564/21, а також ухвали від 18.06.2021 року, від 30.06.2021 року та від 22.07.2021 року про призначення даної справи до судового розгляду по суті в судовому засіданні були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Житлово-будівельного кооперативу "Університет", зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01033, місто Київ, вулиця Микільсько-Ботанічна, будинок 15/17 А.
Проте, зазначені відправлення вручені адресату не були.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2021 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У судовому засіданні 10.08.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
12.10.2018 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Університет" (споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7532908 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.
Означений правочин, а також відповідні додатки до нього, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих юридичних осіб.
Пунктом 2.2 Договору на постачальника, зокрема, покладено обов'язок безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (Додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку № 1.
Разом із тим, відповідно до пункту 2.3.1 Договору споживач зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку № 1, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку № 2.
Крім того, споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасне надходження коштів на рахунок постачальника, а також безперешкодний цілодобовий доступ представників постачальника до тепловикористовуючих установок та приладів обліку для виконання ними службових обов'язків (пункт 2.3.5 Договору).
Пунктом 2.4.3 Договору передбачено, що у разі порушень споживачем умов Договору, постачальник має право складати відповідні акти, приписи, проводити нарахування штрафних санкцій в п'ятикратному розмірі та стягувати за рішенням суду, у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно з пунктом 4.1 Договору останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019 року.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що, керуючись статтею 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього Договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 року.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (пункт 4.4 Договору).
З матеріалів справи вбачається, що у Додатку № 1 сторони погодили обсяги постачання теплової енергії, які відповідають обсягам, вказаним відповідачем у зверненні-дорученні від 12.10.2018 року про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді. Також у цьому Додатку сторони визначили розподіл теплової енергії в Гігакалоріях по кварталам (без приладів обліку - розрахунково; з приладами обліку - згідно із заявленою споживачем величиною).
Зі змісту Додатку № 4 до Договору (акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін) та Додатку № 6 до цієї угоди (Дані по будинках (спорудах), опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж постачальника станом на 12.10.2018 року) вбачається, що постачання теплової енергії у гарячій воді здійснюється до будинку № 15/17 А на вулиці Микільсько-Ботанічній у місті Києві, опалювальна площа - 2 500 м2 (№ особового рахунку - 7532908).
Пунктом 1 Додатку № 2 до Договору передбачено, що розрахунки зі споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 23.07.2018 року № 1294, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) без урахування ПДВ: житловими організаціями - 1097,94 грн./Гкал у разі знаходження у житловому будинку орендарів тощо (опалення - 100 %, гаряче водопостачання - 100 %).
Пунктами 2, 3 Додатку № 2 до Договору встановлено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності. У разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові втрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з пунктом 1.3 Додатку № 1.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором зі здійснення постачання на об'єкт відповідача теплової енергії у гарячій воді у період, зокрема, з жовтня 2019 року по січень 2021 року, свідчить також відсутність з боку споживача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов'язань за наведеним правочином.
За умовами пункту 9 Додатку № 2 до Договору споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в ЦОК за адресою: пр-т Повітрофлотський, 58 оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця на кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Відповідно до пункту 10 Додатку № 2 до Договору споживач, на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ № 100/020 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" (код банку 322669), щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника - 26000302208020; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо.
Судом встановлено, що 25.10.2019 року між сторонами було укладено Угоду № Р-7532908/2019/10 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 12.10.2018 № 7532908, за умовами якої відповідач визнав та підтвердив заборгованість перед Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" за Договором станом на 01.10.2019 року загальною сумою 125 901,73 грн. (з урахуванням ПДВ), а також зобов'язався сплатити наведену суму боргу протягом жовтня 2019 - грудня 2019 року щомісячними сплатами згідно з Додатком № 1 до цієї Угоди (56 069,15 грн. - до 25.10.2019 року, 35 000,00 грн. - до 25.11.2019 року, 34 832,58 грн. - до 25.12.2019 року) до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним Договором.
Водночас пунктом 3 цієї Угоди про реструктуризацію передбачено, що споживач разом із сплатою суми, зазначеної у пункті 1 цієї угоди, зобов'язується у повному обсязі оплачувати поточне споживання згідно з Договором.
Так, на підтвердження постачання позивачем протягом спірного періоду (який не охоплює період, вказаний в Угоді про реструктуризацію) теплової енергії до об'єкту відповідача - будинку № 15/17 А на вулиці Микільсько-Ботанічній у місті Києві, Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" надано копії корінців нарядів на включення та відключення об'єктів теплоспоживання, актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, актів приймання-передавання товарної продукції за період з жовтня 2019 року по січень 2021 року, відомості обліку та облікові картки щомісячного споживання за спірний період. Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено акти про порушення відповідачем Правил користування тепловою енергією та/або умов договору, а також копії актів про недопуск до теплового обладнання споживача.
При цьому судом враховано, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі-продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 року в справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 року в справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 року в справі № 910/30728/15, від 03.09.2020 року в справі № 910/17662/19).
За змістом наявних у матеріалах справи документів зокрема, довідки про нарахування за теплову енергію, нарахування з листопада 2019 року по травень 2020 року (включно), а також з грудня 2020 року по січень 2021 року відбувалося згідно даних приладу обліку Multica I 602, у період з травня по листопад 2020 року - нарахування відбувалося за навантаженням.
Разом із тим, зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що відповідач вартість поставленої йому протягом жовтня 2019 року - січня 2021 року теплоенергії оплатив не у повному обсязі, заборгувавши таким чином постачальнику 288 317,41 грн.
Направлена позивачем 01.02.2021 року на адресу відповідача вимога від 20.01.2021 року № 30/вих-7532908 про сплату наявної у Житлово-будівельного кооперативу "Університет" заборгованості за Договором останнім у добровільному порядку задоволена не була.
Враховуючи наведені обставини, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Проаналізувавши зміст Договору, суд дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою останній є договором енергопостачання, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити теплову енергію абоненту.
Відповідно до частини 1 статі 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно зі статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, споживач зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
За умовами статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
У той же час, як було зазначено вище, у додаткових письмових поясненнях позивача від 05.07.2021 року останній зазначив, зокрема, про те, що після звернення Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до суду з даним позовом відповідач здійснив часткове погашення спірної суми заборгованості, у зв'язку із чим сума боргу останнього перед позивачем за Договором № 7532908 станом на 30.06.2021 року зменшилась на 4 000,00 грн. та становить 284 317,41 грн. На підтвердження наведених обставин позивачем було надано відповідну бухгалтерську довідку від 30.06.2021 року № 30/вих.
З огляду на викладене, суд зазначає, що статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для закриття провадження у справі.
Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року в справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19).
З матеріалів справи вбачається, що предмет спору в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором у розмірі 4 000,00 грн., існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, у зв'язку з погашенням відповідачем цієї суми заборгованості, що підтверджується, зокрема, бухгалтерською довідкою позивача від 30.06.2021 року № 30/вих.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу за Договором в сумі 4 000,00 грн. відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, докази, які свідчать про здійснення відповідачем на момент вирішення даного спору будь-яких інших погашень сум спірної заборгованості за Договором, а також документи, які підтверджують, зокрема, повну чи часткову оплату відповідачем поставленої йому протягом спірного періоду теплової енергії у гарячій воді на суму 284 317,41 грн., у матеріалах справи відсутні.
Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором від 12.10.2018 року № 7532908, яка складає 284 317,41 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 17 264,56 грн. та 3% річних у розмірі 8 597,47 грн. (згідно з наданим позивачем розрахунком), суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2019 року в справі № 910/21564/16.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 17 264,56 грн. та 3% річних у розмірі 8 597,47 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства, у зв'язку із чим відповідні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Що стосується позовної вимоги про стягнення пені в сумі 23 713,36 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У пункті 3.3 Договору передбачено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
За умовами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд звертає увагу на те, що встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 року в справі № 910/2031/16, а також Верховного Суду від 10.04.2018 року в справі № 916/804/17 та від 10.09.2020 року в справі № 916/1777/19.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 23 713,36 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає положенням Договору, у зв'язку із чим вимога позивача про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Університет" 23 713,36 грн. пені також підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження сплати спірної суми заборгованості.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов'язки, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням наведеного.
Щодо поданої позивачем заяви про повернення надміру сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається у разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 337 892,80 грн. було сплачено до Державного бюджету України судовий збір в сумі 6 763,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.03.2021 року № 40025.
Водночас за розгляд позовної заяви про стягнення з відповідача грошових коштів у загальному розмірі 337 892,80 грн. відповідно до положень підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" підлягав сплаті судовий збір у розмірі 5 068,39 грн. (1,5 відсотка ціни позову). Таким чином, судовий збір в сумі 1 695,01 грн. позивачем сплачено надмірно.
За таких обставин, поверненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1 695,01 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231-233, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Університет" про стягнення 337 892,80 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Університет" (01033, місто Київ, вулиця Микільсько-Ботанічна, будинок 15/17 А; код ЄДРПОУ 24075770) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 40538421) 284 317 (двісті вісімдесят чотири тисячі триста сімнадцять) грн. 41 коп. основного боргу, 23 713 (двадцять три тисячі сімсот тринадцять) грн. 36 коп. пені, 8 597 (вісім тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 47 коп. 3 % річних, 17 264 (сімнадцять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 56 коп. інфляційних втрат, а також 5 008 (п'ять тисяч вісім) грн. 39 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Університет" 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. основного боргу.
4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
5. Повернути Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 40538421) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 695 (одна тисяча шістсот дев'яносто п'ять) грн. 01 коп., сплачений на підставі платіжного доручення від 19.03.2021 року № 40025, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи № 910/5564/21.
6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 16.08.2021 року.
Суддя В.С. Ломака