ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.08.2021Справа № 910/8972/21
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ АЛМАЗОВА, будинок 18/9)
до за участю проТовариства з обмеженою відповідальністю «ВБ НЕРУХОМІСТЬ» (01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 26) Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, місто Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 50-Г) стягнення заборгованості у розмірі 714 485 грн. 03 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Державне підприємство «Управління справами Фонду державного майна України» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБ НЕРУХОМІСТЬ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 889 275 грн. 08 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6718 від 26.12.2013 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 року відкрито провадження у справі № 910/8972/21, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, місто Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 50-Г).
30.06.2021 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБ НЕРУХОМІСТЬ» про розгляд справи №910/8972/21 в порядку загального позовного провадження відмовлено.
07.07.2021 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.
08.07.2021 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, якою просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБ НЕРУХОМІСТЬ» заборгованість у розмірі 768 442 грн. 92 коп., 3% річних у розмірі 5 134 грн. 87 коп., інфляційні у розмірі 15 012 грн. 78 коп., пеню у розмірі 25 894 грн. 46 коп.
08.07.2021 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.
08.07.2021 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про повернення надмірно сплаченого судового збору.
06.08.2021 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, якою просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБ НЕРУХОМІСТЬ» заборгованість у розмірі 668 442 грн. 92 коп., 3% річних у розмірі 5 134 грн. 87 коп., інфляційні у розмірі 15 012 грн. 78 коп., пеню у розмірі 25 894 грн. 46 коп.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.06.2021 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 11.06.2021 р., 14.06.2021 р. уповноваженим особам Сторін та Третьої особи.
Суд, розглянувши заяви Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» про уточнення позовних вимог від 08.07.2021 року та від 06.08.2021 року, зазначає, що фактично вони є заявами про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу Українипозивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Враховуючи вищевикладене, Суд приймає Заяви Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» про зменшення розміру позовних вимог від 08.07.2021 року та від 06.08.2021 року до розгляду.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
26 грудня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБ НЕРУХОМІСТЬ» (Орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (Орендодавець) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 6718, за умовами якого (у редакції договору про внесення змін до цієї угоди від 19 лютого 2019 року № 6718/04) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення (п'ятиповерхову фасадну будівлю з підвалом літ. "Б" площею 3 165,8 кв.м та чотирьохповерхову будівлю з підвалом площею 1 963,3 кв.м, що знаходиться у дворі (всередині кварталу) літ. "В"), загальною площею 5 129,1 кв.м, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 26, та перебувають на балансі державного підприємства "Управління справами Фонду державного майна України". Зазначене нерухоме майно, що передається в оренду, знаходиться на земельній ділянці, площею 1 880 кв.м, код - 8000000000:76:023:0026. Вартість зазначеного нерухомого майна визначена згідно з висновком про вартість станом на 30 вересня 2018 року і становить 57 900 000,00 грн. без ПДВ. (а.с.21-28)
У подальшому між сторонами були укладенні договори: від 15 грудня 2014 року № 6718/01, від 1 вересня 2016 року № 6718/02, від 19 червня 2018 року № 6718/03 та від 19 лютого 2019 року № 6718/04 - про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 26 грудня 2013 року № 6718. (а.с.30-44)
Згідно з пунктом 1.2 Договору (з урахуванням положень вказаних додаткових угод) майно передається в оренду: підвал та перший поверх (будівля літера "Б", загальною площею 985,0 кв.м та будівля літера "В", загальною площею 700,1 кв.м) - для розміщення ресторанів, торговельних об'єктів з продажу окулярів, лінз скелець; другий поверх (будівля літера "Б", загальною площею 541,6 кв.м та будівля літера "В", загальною площею 416,7 кв.м), четвертий поверх (будівля літера "Б", загальною площею 536,5 кв.м та будівля літера "В", загальною площею 424,2 кв.м), п'ятий поверх (будівля літера "Б", загальною площею 561,7 кв.м) - для розміщення офісних приміщень.
За змістом пунктів 2.1 - 2.4 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному Методикою оцінки. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.
Відповідно до пунктів 3.1-3.3 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) і становила без ПДВ за базовий місяць оренди (вересень 2018 року) - 900 203,84 грн. Орендна плата за перший місяць оренди лютий 2019 року була встановлена шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень, листопад, грудень 2018 року та січень, лютий 2019 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснювалася в порядку, передбаченому законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначалася шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на вебсайті Фонду державного майна України.
Пунктом 3.5 Договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу в співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (пункт 3.6 Договору).
Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
Пунктом 5.4 Договору встановлено, що орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.
Пунктом 10.1 Договору сторони визначили, що він укладений на 15 років, зі строком дії з 26 грудня 2013 року до 26 грудня 2028 року включно.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 6718, від 26.12.2013 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення (п'ятиповерхову фасадну будівлю з підвалом літ. "Б" площею 3 165,8 кв.м та чотирьохповерхову будівлю з підвалом площею 1 963,3 кв.м, що знаходиться у дворі (всередині кварталу) літ. "В"), загальною площею 5 129,1 кв.м, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 26, що підтверджується Актом приймання-передавання орендованого майна від 26.12.2013 року. (а.с.29)
Крім того, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 6718, від 26.12.2013 року Балансоутримувачем були надані, а Орендарем в свою чергу прийняті послуги з оренди майна за березень 2021 року у розмірі 1 276 463 грн. 87 коп., з яких 30% балансоутримувачу - 319 115 грн. 97 коп., 70% до Державного бюджету - 744 603 грн. 92 коп., ПДВ - 212 743 грн. 98 коп., що підтверджується Актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) за березень 2021 року (а.с.46), та здійснена оплата орендної плати у розмірі 199000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №73 від 24.05.2021 року. (а.с.51)
Також на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 6718, від 26.12.2013 року Балансоутримувач склав Акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) за квітень 2021 року на суму 1 285 399 грн. 12 коп., з яких 30% балансоутримувачу - 321 349 грн. 78 коп., 70% до Державного бюджету - 749 816 грн. 15 коп., ПДВ - 214 233 грн. 19 коп. (а.с.53) та виставив рахунки на оплату №16 від 12.04.2021 року на суму 1276463 грн. 87 коп., №26 від 11.05.2021 року на суму 1285399 грн. 12 коп., що підтверджується фіскальним чеком від 12.05.2021 року. (а.с.45, 52, 54)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог від 08.07.2021 року та від 06.08.2021 року, Позивач зазначає, що Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів за період березень 2021 р. - квітень 2021 р. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі та ПДВ у розмірі 668 442 грн. 92 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБ НЕРУХОМІСТЬ» 3% річних у розмірі 5 134 грн. 87 коп., інфляційні у розмірі 15 012 грн. 78 коп., пеню у розмірі 25 894 грн. 46 коп.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що після звернення Позивача до суду з позовом ним була сплачена заборгованість у розмірі 100 000 грн. 00 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 6718, від 26.12.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 6718, від 26.12.2013 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення (п'ятиповерхову фасадну будівлю з підвалом літ. "Б" площею 3 165,8 кв.м та чотирьохповерхову будівлю з підвалом площею 1 963,3 кв.м, що знаходиться у дворі (всередині кварталу) літ. "В"), загальною площею 5 129,1 кв.м, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 26, що підтверджується Актом приймання-передавання орендованого майна від 26.12.2013 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.29)
Крім того, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 6718, від 26.12.2013 року Балансоутримувачем були надані, а Орендарем в свою чергу прийняті послуги з оренди майна за березень 2021 року у розмірі 1 276 463 грн. 87 коп., з яких 30% балансоутримувачу - 319 115 грн. 97 коп., 70% до Державного бюджету - 744 603 грн. 92 коп., ПДВ - 212 743 грн. 98 коп., що підтверджується Актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) за березень 2021 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.46), та здійснена оплата орендної плати у розмірі 199 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №73 від 24.05.2021 року. (а.с.51)
Також на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 6718, від 26.12.2013 року Балансоутримувач склав Акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) за квітень 2021 року на суму 1 285 399 грн. 12 коп., з яких 30% балансоутримувачу - 321 349 грн. 78 коп., 70% до Державного бюджету - 749 816 грн. 15 коп., ПДВ - 214 233 грн. 19 коп. (а.с.53) та виставив рахунки на оплату №16 від 12.04.2021 року на суму 1276463 грн. 87 коп., №26 від 11.05.2021 року на суму 1285399 грн. 12 коп., що підтверджується фіскальним чеком від 12.05.2021 року. (а.с.45, 52, 54)
Судом встановлено, що після звернення Позивача до суду з вказаним позовом на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 6718, від 26.12.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБ НЕРУХОМІСТЬ» було перераховано на рахунок Позивача грошові кошти у загальному розмірі 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №75 від 24.06.2021 року на суму 50 000 грн. 00 коп., №76 від 24.06.2021 року на суму 50 000 грн. 00 коп. Крім того, у заяві про уточнення розміру позовних вимог від 06.08.2021 року Позивачем також зазначено про здійснення 27.07.2021 р., 30.07.2021 р. часткової оплати Відповідачем заборгованості у розмірі 100 000 грн. 00 коп.
Відповідно до пунктів 3.1-3.3 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) і становила без ПДВ за базовий місяць оренди (вересень 2018 року) - 900 203,84 грн. Орендна плата за перший місяць оренди лютий 2019 року була встановлена шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень, листопад, грудень 2018 року та січень, лютий 2019 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснювалася в порядку, передбаченому законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначалася шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на вебсайті Фонду державного майна України.
Пунктом 3.5 Договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу в співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (пункт 3.6 Договору).
Крім того, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 6718, від 26.12.2013 року Балансоутримувачем були надані до матеріалів справи копії електронних податкових накладних від 31.03.2021 р., 30.04.2021 р., що складені ним на спірні господарські операції. (а.с. 47-50, 55-58)
Відповідно до п. 15.1 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом..
Згідно з п.16.1.4 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата складання податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
201.10. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Враховуючи вищенаведене, Судом встановлено, що зі спірних господарських операцій Позивачем виписано Відповідачу податкові накладні та сплачено податок на додану вартість в доход Державного бюджету України, а Відповідачем сформовано податковий кредит. Копії податкових накладних з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наявні в матеріалах справи і так само засвідчують факт надання позивачем визначених умовами договору послуг.
Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБ НЕРУХОМІСТЬ» перед Державним підприємством «Управління справами Фонду державного майна України» за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 6718, від 26.12.2013 року становить 668 442 грн. 92 коп.
Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Державним підприємством «Управління справами Фонду державного майна України» по орендній платі, ПДВ за березень 2021 року - квітень 2021 року у загальному розмірі 668 442 грн. 92 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі, ПДВ в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 668 442 грн. 92 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
При зверненні до суду з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог від 08.07.2021 року та від 06.08.2021 року, які прийняті Судом до розгляду, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 16.04.2021 р. по 07.07.2021 р. у розмірі 5 134 грн. 87 коп. та інфляційні за загальний період прострочки з 15.04.2021 р. по 31.05.2021 р. у розмірі 15 012 грн. 78 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за загальний період з 16.04.2021 р. по 07.07.2021 р. у розмірі 5 134 грн. 87 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення періоду початку прострочення Відповідача за зобов'язаннями квітня 2021 року, а саме не з 16.05.2021 р., а з 18.05.2021 р., оскільки якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 16.04.2021 р. по 07.07.2021 р. у розмірі 5 046 грн. 83 коп.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 15.04.2021 р. по 31.05.2021 р. у розмірі 15 012 грн. 78 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення періоду початку прострочення Відповідача за зобов'язаннями березня - квітня 2021 року. Так, Позивачем невірно визначено початок прострочення Відповідача за зобов'язаннями березня 2021 р., а саме не з 15.04.2021 р., а з 16.04.2021 р. Також Позивачем невірно визначено початок прострочення Відповідача за зобов'язаннями квітня 2021 р., а саме не з 16.05.2021 р., а з 18.05.2021 р., оскільки якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Також Позивачем не враховано, що якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання, за загальний період прострочки з 01.05.2021 р. по 31.05.2021 р. у розмірі 4 327 грн. 18 коп.
Крім того, з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог від 08.07.2021 року та від 06.08.2021 року, які прийняті Судом до розгляду, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 16.04.2021 р. по 07.07.2021 р. у розмірі 25 894 грн. 46 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за загальний період з 16.04.2021 р. по 07.07.2021 р. у розмірі 25 894 грн. 46 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення періоду початку прострочення Відповідача за зобов'язаннями квітня 2021 року, а саме не з 16.05.2021 р., а з 18.05.2021 р., оскільки якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 16.04.2021 р. по 07.07.2021 р. у розмірі 25 234 грн. 15 коп.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБ НЕРУХОМІСТЬ» на користь Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 668 442 грн. 92 коп., 3% річних у розмірі 5 046 грн. 83 коп., інфляційні у розмірі 4 327 грн. 18 коп. та пеня у розмірі 25 234 грн. 15 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБ НЕРУХОМІСТЬ» (01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 26, Ідентифікаційний код юридичної особи 38780609) на користь Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ АЛМАЗОВА, будинок 18/9, Ідентифікаційний код юридичної особи 39950170) заборгованість у розмірі 668 442 (шістсот шістдесят вісім тисяч чотириста сорок дві) грн. 92 (дев'яносто дві) коп., 3% річних у розмірі 5 046 (п'ять тисяч сорок шість) грн. 83 (вісімдесят три) коп., інфляційні у розмірі 4 327 (чотири тисячі триста двадцять сім) грн. 18 (вісімнадцять) коп., пеню у розмірі 25 234 (двадцять п'ять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 15 (п'ятнадцять) коп. та судовий збір у розмірі 10 545 (десять тисяч п'ятсот сорок п'ять) грн. 77 (сімдесят сім) коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13 серпня 2021 року.
Суддя О.В. Чинчин