ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.08.2021Справа № 911/2179/21
До Господарського суду Київської області надійшла заява Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" (далі - заявник; банк; АТ "УКРЕКСІМБАНК") про забезпечення позову до пред'явлення позову про стягнення заборгованості, у якій заявник просить суд накласти арешт на кошти, які знаходяться на банківських рахунках: Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО АВТО ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 36926449), Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ФОРВАРД МЕГАПОЛІС" (код ЄДРПОУ 38636207), Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ПРАЙМ МЕГАПОЛІС" (код ЄДРПОУ 38636191), Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ІСТЛАЙН МЕГАПОЛІС" (код ЄДРПОУ 38636158), Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО АВАНТ" (код ЄДРПОУ 40100799), Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ДІАМАНТ" (код ЄДРПОУ 40103559), Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ТЕХНО МЕГАПОЛІС" (код ЄДРПОУ 38904170), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО" (код ЄДРПОУ 32380570), Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ЦЕНТР КИЇВ" (код ЄДРПОУ 39423174), Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 31305004), Дочірнього підприємства "УКРАЇНСЬКИЙ ТЕРМІНАЛ" (код ЄДРПОУ 34692797), а також на будь-які інші кошти вказаних осіб, які знаходяться та обліковуються на інших рахунках в банківських установах, що будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову в межах ціни позову в сумі 145 015 320, 17 грн або еквіваленту цієї суми в будь-яких інших іноземних валютах.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що в порушення взятих на себе зобов'язань за генеральною кредитною угодою №151112N2 від 11.04.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-НІКО" (далі - позивальник) не здійснило на користь АТ "УКРЕКСІМБАНК" чергові платежі щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та комісії за управління кредитом, в результаті чого виникла заборгованість у загальному розмірі 45 349 808, 96 грн.
При цьому, в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" було укладено ряд договорів поруки з ТОВ "НІКО АВТО ІНВЕСТ" (№18-48ZP0011 від 07.09.2018); ТОВ "НІКО ЦЕНТР КИЇВ" (№18-48ZP0012 від 07.09.2018); з ТОВ "НІКО ДІАМАНТ" (№18-48ZP0013 від 07.09.2018); ТОВ "НІКО ФОРВАРД МЕГАПОЛІС" (№18-48ZP0014 від 07.09.2018); з ТОВ "НІКО ІНВЕСТ" (№18-48ZP0015 від 07.09.2018), з ТОВ "НІКО АВАНТ" (№18-48ZP0016 від 07.09.2018); ТОВ "НІКО ІСТЛАЙН МЕГАПОЛІС" (№18-48ZP0017 від 07.09.2018); з ТОВ "НІКО ПРАЙМ МЕГАПОЛІС" (№18-48ZP0018 від 07.09.2018); з ТОВ "НІКО ТЕХНО МЕГАПОЛІС" (№18-48ZP0019 від 07.09.2018); з ДП "УКРАЇНСЬКИЙ ТЕРМІНАЛ" (№18-48ZP0020 від 07.09.2018) (далі разом - поручителі), на адресу яких були надіслані вимоги про виконання простроченого зобов'язання, які залишені без задоволення .
АТ "УКРЕКСІМБАНК" зазначає, що сума заборгованості є значною для державного банку, погашення за кредитним договором не відбувається протягом тривалого часу, докази, які б підтверджували поважні причини нездійснення виконання зобов'язань за кредитним договором позичальником та поручителями не надавались/не наводились, а отже наразі існує ризик умисного ухилення позичальника та поручителів від виконання судового рішення в разі постановления його на користь банку, зокрема, шляхом виведення позичальником та/або поручителями наявних грошових коштів з власних рахунків, відчуження належного їм майна, укладення фіктивних договорів застави та іпотеки, ліквідації юридичної особи тощо.
Крім того, AT "Укрексімбанк" звертає увагу суду на те, що частина зазначених відповідачів є позичальниками та поручителями за іншими кредитними зобов'язаннями перед банком, а саме за Генеральною кредитною угодою №27113N6 від 22.11.2013, в рамках якої укладено кредитний договір №27113К8 від 22.11.2013 з наданням кредитної лінії в розмірі, еквівалентному 334 665 432,03 грн, та за яким також наявна заборгованість в загальному розмірі 17 018 343,89 дол. США та 11 123 190,07 грн (станом на 22.07.2022), та банк має намір звернутися до суду із позовними вимогами про стягнення заборгованості.
Таким чином, за твердженням заявника, вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав банку під час вирішення спору в суді та забезпечить можливість виконання рішення суду в разі задоволення позову АТ "УКРЕКСІМБАНК", а невжиття цих заходів може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення в разі його ухвалення на користь заявника. При цьому банк зазначає, що найбільш співмірним та ефективним способом забезпечення позову з урахуванням принципів розумності, обґрунтованості і адекватності вимог, збалансованості інтересів сторін, а також пов'язаності з предметом позову, є накладення арешту на кошти, які знаходяться та обліковуються на банківських рахунках позичальника та поручителів, відкритих ними в банківських установах, в межах суми заборгованості та розміру судового збору за подання позовної заяви, який в даному випадку становитиме 794 500,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.07.2021 вказану заяву з доданими до неї документами, передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Розглянувши подану Акціонерним товариством "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для її задоволення, враховуючи наступне.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України.
Згідно з положеннями цієї статті господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову, виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19, від 26.10.2020 у справі №907/477/20 та від 11.11.2020 у справі № 910/13709/19.
За змістом статей 136, 137 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
При цьому, суд зауважує, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
Як вже зазначалося, в якості підстав можливості забезпечення позову, заявник покладає твердження про те, що наразі існує ризик умисного ухилення позичальника та поручителів від виконання судового рішення в разі ухвалення його на користь банку, зокрема, шляхом виведення позичальником та/або поручителями наявних грошових коштів з власних рахунків, відчуження належного їм майна, укладення фіктивних договорів застави та іпотеки, ліквідації юридичної особи тощо.
В той же час, заявником не надано належних і допустимих доказів того, що позичальником та поручителями взагалі вчиняються якісь дії, спрямовані на умисне ухилення від виконання судового рішення у майбутньому в разі задоволення позову, як і не надано доказів на підтвердження того, що невжиття цих заходів може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення в разі.
В свою чергу аналіз заяви про вжиття заходів забезпечення позову свідчить, що обставини наведені в обґрунтування заяви свідчать про наявність спору між сторонами, а не про наявність обставин, які б свідчили про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову або істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в межах обраного ним способу захисту.
Також, суд не приймає до уваги посилання заявника про наявність заборгованості у позичальника та поручителів за іншими кредитними зобов'язаннями перед банком, оскільки на підтвердження вказаної обставини будь-яких належних та допустимих доказів суду не надано.
З огляду на вищевикладене та зміст заяви в сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів не обґрунтована і документально не підтверджена, в тому числі, що на момент розгляду справи позичальником та поручителями вчиняються дії, спрямовані на умисне ухилення від виконання своїх зобов'язань.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 149, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" про забезпечення позову.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Н.І. Ягічева