ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.08.2021Справа № 910/6208/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС ЕНЕРГІЯ КРАЇНИ» (01004, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКА/БАСЕЙНА, будинок 1-3/2, ЛІТ. "А", секція С-11)
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (03065, місто Київ, пр.Гузара Любомира, будинок 44) стягнення 6 790 927 грн. 96 коп.
Представники:
від Позивача: Святюк С.П. (представник на підставі ордеру);
від Позивача: Ігнатенко О.О. (представник на підставі ордеру);
від Відповідача: Новіков С.Ю. (представник за довіреністю);
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС ЕНЕРГІЯ КРАЇНИ» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення 6 790 927 грн. 96 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами 14.11.2019 укладено договір транспортування природного газу № 1907000571, у порушення умов якого відповідачем не виконано в повному обсязі зобов'язання щодо своєчасної виплати коштів за добові небаланси за січень 2020 року, у зв'язку з протиправною зміною відповідачем ціни.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/6208/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 20.04.2021 року по справі №910/6208/20 рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 у справі № 910/6208/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 06.05.2021 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/6208/20.
Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 910/6208/20 передано до розгляду судді Чинчин О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 року постановлено справу № 910/6208/20 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі №910/6208/20 призначено на 02.06.2021 року.
01.06.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли письмові пояснення.
В підготовче судове засідання 02.06.2021 року з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, визнано явку Позивача в судові засідання обов'язковою, відкладено підготовче судове засідання на 24.06.2021 року.
10.06.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача- НКРЕКП.
24.06.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення.
В підготовче судове засідання 24.06.2021 року з'явились представники позивача та відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача- НКРЕКП, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.07.2021 року.
13.07.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 14.07.2021 року з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Позивача про відкладення розгляду справи, відкладено розгляд справи на 05.08.2021 року.
04.08.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС ЕНЕРГІЯ КРАЇНИ» надійшла заява про відвід судді Чинчин О.В. від розгляду справи №910/6208/20.
05.08.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
05.08.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
В судове засідання 05 серпня 2021 року з'явились представники позивача та відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2021 року в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС ЕНЕРГІЯ КРАЇНИ» про відвід судді Чинчин О.В. від участі у справі №910/6208/20 відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Позивача про поновлення строку для подання доказів, залишено документи, подані з клопотанням, без розгляду, відмовлено в задоволенні клопотання Позивача про зупинення провадження у справі.
Представник Позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу підготувати апеляційну скаргу на протокольну ухвалу суду про відмову в задоволенні клопотання Позивача про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Позивача про відкладення розгляду справи з вказаних в ньому підстав.
Представники Позивача підтримали вимоги та доводи позовної заяви, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 05 серпня 2021 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
14.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (Оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАС ЕНЕРГІЯ КРАЇНИ» (Замовник) було укладено Договір транспортування природного газу №1907000571, відповідно до умов якого Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а Замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг. (т.1 а.с.41-53)
Відповідно до п. 2.2 Договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
Пунктом 2.8 Договору передбачено, що взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору.
Пунктом 3.1 Договору визначені обов'язки оператора, до яких належить в тому числі:
своєчасне надання послуг належної якості;
розміщення на своєму веб-сайті чинні тарифи, вартість послуг з врегулювання добового небалансу, Типовий договір транспортування природного газу і Кодекс;
здійснення у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним, виплату грошових коштів на рахунок замовника, якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів замовника протягом звітного газового місяця.
Згідно з п. 4.2 Договору замовник має право:
отримувати від оператора послуги належної якості та в обумовлені цим договором строки;
замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям;
отримувати від оператора всю необхідну інформацію щодо роботи газотранспортної системи, від якої залежить належне виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором;
передати права щодо доступу до газотранспортної системи, які він набуває за цим договором, іншим суб'єктам ринку природного газу за умови повідомлення про це оператора у порядку і строки, передбачені Кодексом та цим договором;
отримувати плату за недотримання вимог щодо якості газу, який передається оператором з газотранспортної системи, в порядку, визначеному цим договором;
користуватись іншими правами, передбаченими договором та чинним законодавством України.
Згідно з п. 7.1 Договору вартість послуг розраховується:
- розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором;
- транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором;
- балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.
Згідно з п. 9.1 Договору у разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продаж природного газу замовника в обсягах добового небалансу.
Відповідно до абз. 2 п. 9.2 Договору у разі виникнення у замовника позитивного добового небалансу оператор здійснює купівлю у замовника, а замовник продаж природного газу оператору в обсягах позитивного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу.
Згідно з п. 9.4 Договору у випадку якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, повідомляє замовника про розмір грошових коштів, які підлягають виплаті замовнику (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця). Виплата грошових коштів здійснюється на рахунок замовника у термін до 5 робочих днів з дня повідомлення.
Згідно з п. 11.4. Договору, врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє з дати, наступної за датою внесення рішення органу ліцензування про видачу оператору ліцензії на провадження діяльності з транспортування природного газу до Єдиного державного реєстру юридичних осію, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, але не раніше 01.01.2020 р., до 31.12.2020 р., а в частині розрахунків до їх повного виконання. (п.17.1 Договору)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору транспортування природного газу №1907000571 від 14.11.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» складено Акт № 01-2020-1907000571 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць січень 2020 року від 31.01.2020 року, за яким Оператор здійснив врегулювання щодобових небалансів Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС ЕНЕРГІЯ КРАЇНИ» та визначив, що вартість придбаного у позивача природного газу (як позитивний небаланс) склала 25 592 081 грн. 28 коп. (т.1 а.с.55-56)
Згідно з Актом звірки розрахунків станом на 31.01.2020 року за добовий небаланс сальдо на користь Позивача у розмірі 25 592 081,28 грн. (різниця між позитивним та негативним добовими небалансами за результатами січня 2020 року). (т.1 а.с.57)
Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» 24.02.2020 року було перераховано на рахунок Позивача грошові кошти у розмірі 25592081 грн. 28 коп., що підтверджується довідкою АТ «Таскомбанк» із зазначенням призначення платежу: «плата за добовий небаланс за 2020 рік зг.дог №1907000571 від 14.11.2019 року». (т.1 а.с.62)
Листом №ТОВВИХ-20-3915 від 06.04.2020 року Відповідач надав Позивачу інформацію про маржинальні ціни продажу та придбання природного газу за січень 2020 р., інформацію з офіційного веб-сайту Товариства щодо маржинальних цін продажу та придбання природного газу за січень 2020 р. (т.1 а.с.72-78)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що з 01.01.20. в інформаційній платформі оператора ГТС та на його веб-сайті в мережі Інтернет https://tsoua.com/ була відсутня інформація про маржинальні ціни придбання та продажу на поточну та наступну газову добу, проте інформація оприлюднювалась із запізненням на один день протягом січня 2020 року. Разом з цим, 11.02.20. - через 11 днів після завершення газового місяця та періоду постачання, відповідачем було змінено маржинальну ціну придбання природного газу за весь газовий місяць - січень 2020 року. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАС ЕНЕРГІЯ КРАЇНИ» становить 6 690 623 грн. 31 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» 3% річних у розмірі 46 779 грн. 67 коп., інфляційні у розмірі 53 524 грн. 98 коп.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначав, що між сторонами не укладалось договорів купівлі-продажу чи постачання природного газу, а лише договір транспортування природного газу; на виконання умов договору відповідачем було направлено позивачу акт врегулювання щодобових небалансів в електронній формі, скріплений електронним підписом, будь-якого іншого чи змінено акту на адресу позивача не направлялось; у зв'язку із зменшенням ціни газу за договорами, укладеними між відповідачем та НАК "Нафтогаз України", відповідачем на підставі договору сформовано маржинальні ціни продажу та придбання природного газу в січні 2020 року, виходячи з реальних витрат відповідача на придбання природного газу в січні 2020 року. В цей же день було підписано відповідні акти приймання-передачі газу. Внаслідок цього відбулась зміна вартості природного газу, придбаного ТОВ "Оператор ГТС України" в січні 2020 року, що в свою чергу, вплинуло на розмір маржинальної ціни продажу та маржинальної ціни придбання природного газу, за якою оператор ГТС повинен надати послуги балансування замовникам, які допустили позитивний або негативний добовий небаланс на ринку природного газу. Безпідставним є посилання позивача на зміну ціни в договорі після його виконання з посиланням на ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС ЕНЕРГІЯ КРАЇНИ» не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору транспортування природного газу №1907000571 від 14.11.2019 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС ЕНЕРГІЯ КРАЇНИ» здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на території України, яка полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів, на підставі ліцензії з постачання природного газу, виданої згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1439 від 27.12.2017.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про природні монополії" Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" є суб'єктом природної монополії на ринку послуг транспортування природного газу.
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, визначаються Законом України "Про ринок природного газу", стаття 3 якого встановлює принцип недопущення та усунення обмежень конкуренції, спричинених діями суб'єктів ринку природного газу, у тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання державної форми власності.
Відповідно до статті 35 Закону України "Про ринок природного газу" правила балансування повинні бути справедливими, недискримінаційними, прозорими та обумовленими об'єктивними чинниками. Такі правила мають відображати реальні потреби газотранспортної системи з урахуванням ресурсів у розпорядженні оператора газотранспортної системи. Такі правила мають бути засновані на ринкових принципах. Такі правила мають створювати економічні стимули для балансування обсягів закачування і відбору природного газу самими замовниками. Оператор газотранспортної системи повинен забезпечити замовників безкоштовною, достатньою, своєчасною та достовірною інформацією про статус балансування в межах інформації, що знаходиться у розпорядженні оператора газотранспортної системи у відповідний момент часу. Така інформація має надаватися відповідному замовнику в електронному форматі.
Транспортування природного газу здійснюється на підставах та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30.09.15. та іншими нормативно-правовими актами (стаття 32 Закону).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору транспортування природного газу №1907000571 від 14.11.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» складено Акт № 01-2020-1907000571 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць січень 2020 року від 31.01.2020 року, за яким Оператор здійснив врегулювання щодобових небалансів Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС ЕНЕРГІЯ КРАЇНИ» та визначив, що вартість придбаного у позивача природного газу (як позитивний небаланс) склала 25 592 081 грн. 28 коп. (т.1 а.с.55-56)
Згідно з Актом звірки розрахунків станом на 31.01.2020 року за добовий небаланс сальдо на користь Позивача у розмірі 25 592 081,28 грн. (різниця між позитивним та негативним добовими небалансами за результатами січня 2020 року). (т.1 а.с.57)
Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» 24.02.2020 року було перераховано на рахунок Позивача грошові кошти у розмірі 25592081 грн. 28 коп., що підтверджується довідкою АТ «Таскомбанк» із зазначенням призначення платежу: «плата за добовий небаланс за 2020 рік зг.дог №1907000571 від 14.11.2019 року». (т.1 а.с.62)
Ціною у господарських зобов'язаннях, згідно з приписами Господарського кодексу України (далі - ГК України) є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування (частина 1 статті 189 ГК України).
Відповідно до частини 3 статті 189 ГК України суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
Згідно з частиною 1 статті 190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.
Державні регульовані ціни, у розумінні частин 1-2 статті 191 ГК України, запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".
За приписами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (стаття 632 ЦК України).
Відповідно до статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару. Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 706 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про природні монополії" приписи зазначеного Закону регулюють діяльність суб'єктів природних монополій у сферах: транспортування природного і нафтового газу трубопроводами; розподілу природного і нафтового газу трубопроводами; зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності із зберігання природного газу (ліцензійними умовами).
Організаційно-правові засади функціонування ринку природного газу, у тому числі доступу до газотранспортних систем, врегульовано Законом України "Про ринок природного газу".
Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.
Оператор газотранспортної системи розробляє кодекс газотранспортної системи за результатами консультацій із суб'єктами ринку природного газу та подає його Регулятору на затвердження. Після затвердження кодексу газотранспортної системи Регулятором оператор газотранспортної системи розміщує його на своєму веб-сайті (частина 1 статті 33 Закону України "Про ринок природного газу").
Відповідно до частини 2 статті 35 цього Закону розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов'язаних із здійсненням балансування. При визначенні розміру плати за небаланси замовників не допускається перехресне субсидіювання між замовниками, у тому числі шляхом збільшення вартості приєднання нових об'єктів замовників до газотранспортної системи.
У пункті 9.2 Договору сторони узгодили, що у разі виникнення у замовника позитивного добового небалансу оператор здійснює купівлю у замовника, а замовник - продаж природного газу оператору в обсягах позитивного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу ГТС.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 затверджено Кодекс газотранспортної системи, який згідно з пунктом 2 глави 1 Розділу І цього є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Відповідно до пункту 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС Кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) використовуються, зокрема, такі терміни:
алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників;
базова ціна газу (далі - БЦГ) - ціна природного газу, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю, транспортування та зберігання природного газу та розміщується оператором газотранспортної системи на власному веб-сайті щомісяця у строк до 10-го числа поточного місяця;
балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування;
інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу;
комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі алокації;
небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації;
плата за добовий небаланс - це сума коштів, яку замовник послуг транспортування сплачує або отримує відповідно до розміру добового небалансу;
портфоліо балансування - сукупність подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу;
послуга балансування - послуга, що надається оператору газотранспортної системи на підставі відповідного договору купівлі-продажу природного газу, необхідного для врегулювання короткострокових коливань попиту та пропозицій на природний газ, що не є короткостроковим стандартизованим продуктом;
фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу.
За змістом пунктів 1-2 глави 6 Розділу ХІV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи розраховує обсяг добового небалансу для кожного портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу за кожну газову добу як різницю між алокаціями подач природного газу до газотранспортної системи та алокаціями відбору з газотранспортної системи (з урахуванням підтверджених торгових сповіщень). У випадку якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу не дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування природного газу за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу є добовий небаланс і до нього застосовується плата за добовий небаланс.
Оператор газотранспортної системи на підставі попередніх алокацій подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу (з урахуванням обсягів природного газу, відчужених чи набутих на віртуальній торговій точці) щодобово не пізніше ніж о 15:00 UTC (17:00 за київським часом) годині для зимового періоду або о 14:00 UTC (17:00 за київським часом) годині для літнього періоду після закінчення газової доби (D) надає кожному замовнику послуг транспортування природного газу інформацію про його попередній добовий небаланс та розрахунок попередньої вартості за добовий небаланс (пункт 3 глави 6 Розділу ХІV Кодексу ГТС).
Відповідно до пункту 4 глави 6 Розділу ХІV Кодексу ГТС плата за добовий небаланс має відображати витрати та враховувати вартість вчинення балансуючих дій оператором газотранспортної системи, а також коригування, визначене відповідно до вимог цієї глави.
За приписами пунктів 6-7 глави 6 Розділу ХІV Кодексу ГТС плата за добовий небаланс застосовується таким чином: якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є позитивним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, продав оператору газотранспортної системи природний газ в обсязі добового небалансу і, відповідно, має право на отримання грошових коштів від оператора газотранспортної системи у розмірі плати за добовий небаланс. Для розрахунку плати за добовий небаланс для кожного замовника послуг транспортування природного газу оператор газотранспортної системи множить остаточний обсяг добового небалансу на ціну, що застосовується відповідно до пунктів 8 - 12 цієї глави.
Згідно з пунктом 8 глави 6 Розділу ХІV Кодексу ГТС для цілей розрахунку плати за добовий небаланс ціна, що застосовується (крім випадку обсягів небалансу, який виник у рамках виконання спеціальних обов'язків, в установленому порядку покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу"), визначається як маржинальна ціна продажу природного газу, якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є позитивним (тобто коли подачі замовника послуг транспортування природного газу протягом газової доби перевищують його відбори).
У випадку непогодження Регулятором відповідно до пункту 10 цієї глави торгової платформи маржинальна ціна продажу та маржинальна ціна придбання розраховуються для кожної газової доби таким чином: маржинальна ціна продажу визначається шляхом зменшення вартості природного газу, придбаного оператором газотранспортної системи внаслідок отримання послуг балансування за цю газову добу, на величину коригування. (пункт 11 глави 6 Розділу ХІV Кодексу ГТС).
Величина коригування, визначена в пунктах 9, 11 та 12 цієї глави, становить 10 %. (пункт 14 глави 6 Розділу ХІV Кодексу ГТС).
Відповідно до пункту 17 глави 6 Розділу ХІV Кодексу ГТС на підставі остаточних алокацій подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу оператор газотранспортної системи здійснює розрахунок остаточного обсягу добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за кожну газову добу звітного місяця та визначає його остаточну плату за добовий небаланс за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць
У постанові Верховного Суду від 20.04.2021 року у справі № 910/6208/20 зазначено, що для визначення розміру плати за позитивні небаланси необхідне комплексне врахування як положень Кодексу ГТС, так і Закону України "Про ринок природного газу". Згідно з приписами статті 35 зазначеного Закону, для визначення розміру плати за небаланси ключовим є встановлення обґрунтованих та реальних витрат оператора. Такі витрати повинні бути справедливими, недискримінаційними, прозорими та об'єктивними. Це слід розуміти таким чином, що внаслідок включення їх до ціни небалансу, жодна зі сторін правовідносин не повинна зазнавати обмежень або переваг, а процедури їх формування повинні бути зрозумілими і доступними. Сама суть оплати небалансу має на меті уникнути випадків, які призводять до необґрунтованих фінансових втрат, оскільки повинна бути співмірною із реальними, понесеними витратами та не слугувати методом (механізмом) для маніпуляційних дій задля отримання додаткового прибутку однією зі сторін.
При цьому, Верховний Суд у п.п.6.4-6.8 вказаної постанови зазначив, що детальний алгоритм дій щодо розрахунку плати за добовий небаланс визначено главою 6 Розділу ХІV Кодексу ГТС. Зміст пункту 3 глави 6 Розділу ХІV Кодексу ГТС зобов'язує оператора ГТС, на підставі попередніх алокацій, надати позивачу інформацію стосовно розрахунку попередньої вартості за добовий небаланс. Не дивлячись на те, що Кодекс ГТС не містить тлумачення такого терміну як "попередня", а стосовно ціни газу роз'яснено терміни "базова ціна", "маржинальна ціна", які мають відповідний порядок формування, можна зробити висновок, що попередня вартість, виходячи із значення самого терміну "попередня" є орієнтовною і не вказує на її остаточність.
Водночас, остаточна ціна за добовий небаланс визначається як маржинальна ціна, яка відповідно до пункту 11 глави 6 Розділу ХІV Кодексу ГТС складається із зменшеної на величину коригування вартості природного газу, придбаного оператором газотранспортної системи внаслідок отримання послуг балансування за газову добу. Послуга балансування безпосередньо пов'язана із купівлею-продажем природного газу, необхідного для врегулювання коливань попиту.
З наведеного слідує, що згідно з пунктом 7 глави 6 Розділу ХІV Кодексу ГТС остаточна (маржинальна) ціна враховує (коригує) різницю між цінами.
Таким чином, слід дійти висновку, що встановлена попередня вартість за добовий небаланс, може бути скоригована під час визначення остаточної плати, що впливає на загальний обсяг понесених витрат у розумінні статті 35 Закону України "Про ринок природного газу".
Тобто, при аналізі правильності формування розрахунку остаточної ціни за відповідний небаланс, дослідженню підлягає як визначення маржинальної ціни, так і самих втрат оператора внаслідок вчинення балансуючих дій, про що також зазначено у пункті 4 глави 6 Розділу ХІV Кодексу ГТС.
На підтвердження витрат Відповідача внаслідок вчинення балансуючих дій останнім надано суду Договори купівлі-продажу природного газу від 01.01.2020 №200100000, від 01.01.2020 №200100001, від 01.01.2020 №200100002, від 01.01.2020 № 200100005, від 01.01.2020 №200100006 для забезпечення балансуючих дій та інших потреб протягом січня 2020, додаткові угоди до вказаних договорів від 31.01.2020, акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2020, платіжні доручення про сплату вартості газу за умовами договорів купівлі-продажу природного газу. (т.1 а.с.146-190)
Так, 01.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» та Акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" укладено Договори купівлі-продажу природного газу від 01.01.2020 № 200100000, від 01.01.2020 № 200100001, від 01.01.2020 № 200100002, від 01.01.2020 № 200100005, від 01.01.2020 №200100006 для забезпечення балансуючих дій та інших потреб протягом січня 2020, відповідно до п.4.1 яких визначена ціна за 1000 куб.м газу для першої газової доби передачі газу (РСР) - 6 635,00 грн.
31 січня 2020 року між Акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» було укладено Додаткові угоди №1 до вказаних договорів, відповідно до яких змінено вартість ціни газу за першу газову добу на 5 434,00 грн.
Відповідно до Актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2020 року АТ "НАК "Нафтогаз України"" передав, а відповідач прийняв у власність імпортований природний газ для забезпечення балансуючих дій та інших потреб відповідно до умов вказаних договорів в редакції додаткових угод до них.
На виконання умов Договорів купівлі-продажу природного газу від 01.01.2020 № 200100000, від 01.01.2020 № 200100001, від 01.01.2020 № 200100002, від 01.01.2020 № 200100005, від 01.01.2020 №200100006 в редакції Додаткових угод №1 від 31.01.2020 року Відповідачем 14.02.2020 року було сплачено на користь Акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" грошові кошти у розмірі 521237347,05 грн., 521237347,05 грн., 463329184,85 грн., 463313213,32 грн., 463313212,92 грн.
Першою газовою добою відповідно до укладених договорів купівлі-продажу природного газу є дата підписання договорів, тобто 01.01.2020. Ціна за кожні 1000 куб.м газу без ПДВ для кожної наступної доби передачі газу, наступних за першою газовою добою, визначається відповідно до формули, зазначеної в п. 4.2 договорів.
Відповідно до пункту 2.2 договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, а у пункті 9.2 договору вказано на те, що у разі виникнення у замовника позитивного добового небалансу оператор здійснює купівлю у замовника за ціною, яка встановлюється Розділом XIV Кодексу ГТС. З наведеного слідує, що сторони самостійно дійшли згоди, що ціна за позитивний небаланс визначається відповідно до вказаних вище приписів Кодексу ГТС і це не порушує вимоги статей 632, 691, 706 ЦК України.
Суд зазначає, що відповідачем здійснювався розрахунок подобової вартості придбаного для послуг балансування протягом січня 2020 природного газу відповідно до порядку, визначеного чинним законодавством та умовами договору, укладеного між позивачем та відповідачем.
Згідно з приміткою в Акті врегулювання щодобових небалансів № 01-2020-1907000571 від 31.01.2020 за газовий місяць січень 2020 року Відповідач застосував метод розрахунку маржинальної ціни придбання/продажу відповідно до п.7, п.11, п.14, п.15 глави 6 розділу XIV Кодексу.
Відповідно до п.11 глави 6 розділу XIV Кодексу (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у випадку непогодження Регулятором відповідно до пункту 10 цієї глави торгової платформи маржинальна ціна продажу та маржинальна ціна придбання розраховуються для кожної газової доби таким чином: маржинальна ціна продажу визначається шляхом зменшення вартості природного газу, придбаного оператором газотранспортної системи внаслідок отримання послуг балансування за цю газову добу, на величину коригування; маржинальна ціна придбання визначається шляхом збільшення вартості природного газу, придбаного оператором газотранспортної системи внаслідок отримання послуг балансування за цю газову добу, на величину коригування.
Таким чином, маржинальна ціна продажу природного газу - це вартість газу, який відповідач придбав для балансування газотранспортної системи, зменшена на величину коригування. А, відтак, правомірними є дії відповідача щодо визначення маржинальної ціни природного газу з врахуванням зменшеної вартості природного газу, придбаної для забезпечення балансуючих дій за договорами, укладеними з АТ "НАК "Нафтогаз України".
З Акту врегулювання щодобових небалансів №01-2020-1907000571 від 31.01.2020 року вбачається, що обсяг добового небалансу позивача послуг транспортування природного газу протягом кожної доби січня 2020 року не перевищував допустиме відхилення.
У зв'язку з чим, Відповідачем при розрахунку маржинальної ціни придбання природного газу в січні 2020 року для позивача не застосовувалась величина коригування, як наслідок, маржинальна ціна продажу природного газу для позивача в січні 2020 року дорівнювала вартості газу, який відповідач фактично придбав для фізичного балансування газотранспортної системи в розрізі кожної доби.
Обрахунок відповідачем розміру плати з урахуванням понесених витрат за купівлю природного газу не може бути розцінений як одностороння зміна істотних умов договору, оскільки здійснювався з посиланням на главу 6 Розділу ХІV Кодексу ГТС, тобто в межах порядку, погодженого сторонами. За таких підстав, Суд не приймає до уваги доводи Позивача, визначені у позовній заяві.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, з урахуванням того, що Відповідачем було правомірно визначено вартість добового небалансу Позивача, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС ЕНЕРГІЯ КРАЇНИ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» про стягнення вартості позитивного небалансу у розмірі 6 690 623 грн. 31 коп. є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 46 779 грн. 67 коп., інфляційні у розмірі 53 524 грн. 98 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Проте, вказана частина позовних вимог також не підлягає задоволенню, як похідні вимоги від основного зобов'язання, в задоволенні якої Судом відмовлено.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.
Крім того, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС ЕНЕРГІЯ КРАЇНИ» та поданням Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» апеляційної та касаційної скарг, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 152 795 грн. 88 коп. та касаційної скарги у розмірі 203 727 грн. 84 коп., а загалом 356 523 грн. 72 коп., підлягає стягненню з Позивача на користь Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС ЕНЕРГІЯ КРАЇНИ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» про стягнення 6 790 927 грн. 96 коп. - відмовити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС ЕНЕРГІЯ КРАЇНИ» (01004, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКА/БАСЕЙНА, будинок 1-3/2, ЛІТ. "А", секція С-11, ідентифікаційний код юридичної особи 41752220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (03065, місто Київ, пр.Гузара Любомира, будинок 44, ідентифікаційний код юридичної особи 42795490) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 152 795 грн. 88 коп. та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 203 727 грн. 84 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13 серпня 2021 року.
Суддя О.В. Чинчин