номер провадження справи 18/82/21
06.08.2021 справа № 908/1587/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали
за позовом приватного акціонерного товариства “САНТЕХКОМПЛЕКТ” (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 16-А)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “БУДСЕРВІС-ПРОЕКТ” (69037, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, 7-А, кв. 37)
про стягнення 114333,52 грн.
Без виклику учасників справи
До Господарського суду Запорізької області звернулось приватне акціонерне товариство “САНТЕХКОМПЛЕКТ” з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “БУДСЕРВІС-ПРОЕКТ” 114333,52 грн., які складаються з: 113605,20 грн. основного боргу за договором поставки № 264/21-сб від 25.02.2021, 606,93 грн. пені та 121,39 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що на виконання умов договору поставки № 264/21-сб від 25.02.2021 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 238436,16 грн., відповідач оплатив отриманий по договору товар частково у сумі 124830,96 грн. У зв'язку з простроченням виконання зобов'язання по оплаті товару, позивачем нараховані та заявлені до стягнення пеня та 3% річних. Посилаючись на приписи ст.ст. 16, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 193, 218, 229 Господарського кодексу України, позивач просив позов задовольнити.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2021 справу № 908/1587/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 07.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1587/21, присвоєно справі номер провадження 18/82/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 30.06.2021. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Позивач повідомлений про розгляд справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштової кореспонденції представнику позивача 11.06.2021.
Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 07.06.2021 повернулась до суду з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання”.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.
Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з'ясовано, що місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю “БУДСЕРВІС-ПРОЕКТ” є: 69037, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, 7-А, кв. 37, і саме на вказану адресу направлялась ухвала суду.
Статтею 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).
Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою про відсутність відповідача за місцем реєстрації, ухвала суду вважається врученою відповідачу.
Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).
В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій /бездіяльності відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (в тому числі внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що забезпечує вручення офіційної кореспонденції та обізнаність з її змістом).
Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1587/21 та розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 07.06.2021 у справі № 908/1587/21 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Провадження у даній справі відкрито 07.06.2021. Отже, суд мав розпочати розгляд справи по суті після 07.07.2021 та закінчити 06.08.2021.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.
З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
За період дії карантину звернень щодо необхідності реалізації своїх прав у більш тривалий строк від учасників справи не надходило.
Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті та прийняти рішення у справі 06.08.2021 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, без повідомлення (участі) у судовому засіданні представників позивача та відповідача.
Розглянувши матеріали справи, суд
Приватним акціонерним товариством “САНТЕХКОМПЛЕКТ” (постачальником, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “БУДСЕРВІС-ПРОЕКТ” (покупцем, відповідачем у справі) 25.02.2021 укладено договір поставки № 264/21-сб (надалі - Договір).
За умовами п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах і у порядку, визначених цим договором, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в рахунку-фактурі та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з п. 1.2 Договору прийом-передача товару здійснюється повноважними представниками постачальника та покупця… Сторони можуть погодити інші умови поставки та зазначити їх в додаткових угодах (Специфікаціях), рахунках-фактурах, видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до Специфікації № 1ДУ-264/21-сб від 26.02.2021, що є додатком до Договору поставки, загальна вартість товару за цією специфікацією складає 124830,96 грн.
Відповідно до Специфікації № 3ДУ-264/21-сб від 02.04.2021, що є додатком до Договору поставки, загальна вартість товару за цією специфікацією складає 113605,20 грн.; покупець здійснює оплату за отриманий товар протягом 40 календарних днів з моменту отримання товару.
Пунктом 7.1 договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 24 лютого 2022 року включно, а в частині виконання зобов'язань до повного їх виконання сторонами.
На виконання умов Договору поставки та Специфікації № 1ДУ-264/21-сб від 26.02.2021 позивачем поставлено відповідачу товар на суму 124830,96 грн., а відповідачем його прийнято, що підтверджується видатковою накладною № Зап-0001104 від 26.02.2021 на суму 124830,96 грн.; на виконання умов Специфікації № 3ДУ-264/21-сб від 02.04.2021 позивачем поставлено відповідачу товар на суму 113605,20 грн., а відповідачем його прийнято, що підтверджується видатковою накладною № Зап-0001843 від 02.04.2021 на суму 113605,20 грн.
Вартість отриманого товару відповідачем сплачено частково в сумі 124830,96 грн., що підтверджується банківською випискою, а саме: 25.02.2021 сплачено 40000,00 грн., 01.04.2021 сплачено 84830,96 грн. Отже, відповідачем сплачено всю суму боргу в розмірі 124830,96 грн. за Специфікацією № 1ДУ-264/21-сб від 26.02.2021 та видатковою накладною № Зап-0001104 від 26.02.2021.
Залишок несплаченого боргу по оплаті товару складає 113605,20 грн. (сума боргу по Специфікації № 3ДУ-264/21-сб від 02.04.2021 та видатковій накладній № Зап-0001843 від 02.04.2021).
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 113605,20 грн. такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строк оплати отриманого товару визначено у п. 2 Специфікації № 3ДУ-264/21-сб від 02.04.2021 до Договору поставки, оплата за отриманий товар у сумі 113605,20 грн. здійснюється відповідачем протягом 40 календарних днів з моменту отримання товару; товар за видатковою накладною № Зап-0001843 від 02.04.2021 отримано відповідачем 02.04.2021, отже строк оплати - по 12.05.2021 включно. Узгодження сторін про продовження строку оплати відповідно умов договору відсутнє.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати повної вартості товару у визначений договором строк, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за Договором за отриманий товар у сумі 113605,20 грн.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості отриманого товару є доведеним, що також підтверджується відповідачем. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем виконано зобов'язання з поставки товару відповідно до умов п. 1.1 Договору та Специфікації № 3ДУ-264/21-сб від 02.04.2021 до Договору. Отже, відповідач мав оплатити товар повністю у строк по 12.05.2021 включно.
Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 113605,20 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач, посилаючись на ст.ст. 625 ЦК України та ст.ст. 218, 229 ГК України, а також умови договору, просив стягнути з відповідача 606,93 грн. пені та 121,39 грн. 3% річних.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Сторонами в пункті 5.1 Договору узгоджено, що в разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань по даному договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.
Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі пункту 5.4 Договору, за змістом якого, у випадку порушення покупцем строків оплати, покупець на вимогу оплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Неустойка сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені та 3% річних заявлені позивачем правомірно.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних за період з 12.05.2021 по 24.05.2021, що складає 13 днів, виходячи з простроченої вартості поставленого товару за видатковою накладною № Зап-0001843 від 02.04.2021, суд встановив, що позивачем допущено помилки при визначені періоду нарахування пені та 3% річних, а саме: при визначенні дня початку нарахування, у зв'язку з чим невірно підраховано кількість днів прострочення. Враховуючи приписи ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України, періодом, з якого починається нарахування пені та 3% річних є період з 13.05.2021 по 24.05.2021 включно, що складає 12 днів. Перевіривши розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, суд визначив, що стягненню підлягає пеня у сумі 560,24 грн., 3% річних у сумі 112,05 грн. У зв'язку з наведеним, вимоги про стягнення 606,93 грн. пені підлягають задоволенню в частині стягнення 560,24 грн., в частині вимог про стягнення 46,69 грн. пені суд відмовляє у задоволенні; вимоги про стягнення 121,39 грн. 3% річних підлягають задоволенню в частині стягнення 112,05 грн., в частині вимог про стягнення 9,34 грн. 3% річних суд відмовляє у задоволенні.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав до суду доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару.
На підставі викладеного, суд визнав позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 2268,89 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “БУДСЕРВІС-ПРОЕКТ” (69037, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, 7-А, кв. 37, ідентифікаційний код 42168665) на користь приватного акціонерного товариства “САНТЕХКОМПЛЕКТ” (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 16-А, ідентифікаційний код 20038832) 113605,20 грн. (сто тринадцять тисяч шістсот п'ять грн. 20 коп.) основного боргу, 560,24 грн. (п'ятсот шістдесят грн. 24 коп.) пені, 112,05 грн. (сто дванадцять грн. 05 коп.) 3% річних та 2268,89 грн. (дві тисячі двісті шістдесят вісім грн. 89 коп.) судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 13.08.2021.
Суддя В.В. Левкут