вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.08.2021м. ДніпроСправа № 904/3861/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Тертишній К.В.
за позовом Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій", м. Харків
до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Дзядика Дениса Вадимовича, Дніпропетровська область, м. Дніпро
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «І-Тревелс», м. Київ
про зобов'язання вчинити певні дії
Представники:
від позивача: Бойко В.В. - адвокат;
від відповідача-1: Дзядик Д.В.;
від відповідача-1 Завгородній О.С. - адвокат;
від відповідача-2 Абрамович Н.О. - адвокат;
Акціонерне товариство "Харківське підприємство автобусних станцій" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Дзядика Дениса Вадимовича та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “І-Тревелс” в якій просить суд:
- зобов'язати фізичну особу-підприємця Дзядик Дениса Вадимовича припинити незаконні пасажирські перевезення на міжміському міжобласному маршруті загального користування “Харків-Маріуполь”;
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “І-Тревелс” здійснювати продаж квитків на проїзд за незаконним міжміським міжобласним маршрутом загального користування “Харків-Маріуполь”, перевезення за яким виконуються Фізичною особою-підприємцем Дзядик Денисом Вадимовичем без отримання дозвільних документів.
Ухвалою від 07.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 28.04.2021.
27.04.2021 відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву.
28.04.2021 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою від 28.04.2021 відкладено підготовче засідання на 19.05.2021.
11.05.2021 позивач подав до суду відповідь на відзив.
19.05.2021 позивач подав до суду клопотання про витребування доказів
Ухвалою суду від 19.05.2021 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" про витребування доказів - відмовлено. Відкладено підготовче засідання на 31.05.2021.
31.05.2021 до підготовчого засідання з'явились представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2.
31.05.2021 позивач подав до суду клопотання про витребування доказів.
Ухвалою від 31.05.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 07.07.2021 включно; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 22.06.2021; клопотання Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" про витребування доказів задоволено частково: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “І-Тревелс” надати до суду належним чином завірені копії дозвільних документів на здійснення пасажирських перевезень (ліцензії, дозволи, договори з організаторами перевезень та інше), які надавалися перевізником ФОП Дзядик Д.В. для укладення агентського договору № НК-ДДВ-638/ 11-06-20 від 11.06.2020.
22.06.2021 відповідач-2 подав до суду заперечення на відповідь на відзив та документи на виконання ухвали суду від 31.05.2021.
22.06.2021 до підготовчого засідання з'явились представники відповідачів-1,2.
22.06.2021 до підготовчого засідання не з'явився представник позивача. 22.06.2021 подав до суд клопотання про відкладення розгляду справи, повідомив суд про проведення перемовин щодо укладання мирової угоди.
Ухвалою від 22.06.2021 відкладено підготовче засідання на 05.07.2021.
05.07.2021 до підготовчого засідання не з'явився представник позивача. 05.07.2021 подав до суд клопотання про відкладення розгляду справи, повідомив суд про проведення перемовин щодо укладання мирової угоди.
05.07.2021 до підготовчого засідання не з'явився представник відповідача-1, 05.07.2021 подав до суд клопотання про відкладення розгляду справи, зазначивши про зайнятість в іншому судовому провадженні.
05.07.2021 до підготовчого засідання не з'явився представник відповідача-2, 05.07.2021 подав до суд клопотання про відкладення розгляду справи, зазначивши про зайнятість в іншому судовому провадженні.
Ухвалою від 05.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 04.08.2021.
04.08.2021 до судового засідання з'явились представники відповідача-1 та відповідача-2.
04.08.2021 до судового засідання не з'явився представник позивача. Подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки між сторонами проводяться переговори щодо підписання тексту мирової угоди.
Представники відповідачів-1,2 не заперечували щодо відкладення судового засідання, підтвердили, що між сторонами, наразі, тривають преговори щодо укладання мирової угоди за ініціативою позивача.
Ухвалою від 04.08.2021 відкладено розгляд справи по суті на 16.08.2021.
16.08.2021 в судове засідання з'явились представники позивача, відповідачів-1,2.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Позивач зазначає, що з інформації, розміщеної на сайті https://busfor.ua позивачу стало відомо, що на регулярній основі відповідачем-2 здійснюється реалізація квитків на проїзд за міжміським міжобласним маршрутом «Харків-Маріуполь» о 22 год. 00 хв. з місцем відправлення у м. Харкові - зупинка «МакДональдз» м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 57 та «Харків-Маріуполь» о 22 год. 15 хв. з місцем відправлення у м. Харкові - зупинка «Торговий центр Рост» (парковка), метро Холодна Гора; м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 140.
Ознайомившись з переліком затверджених маршрутів загального користування у міжобласному сполученні (https://dsht.uov.ua/nk/storinka/perelik-mizhoblasnyh-avtobusnyh-marshrutiv-zagalnogo-korystuvannya), позивачу стало відомо, що дозвіл на пасажирські перевезення за міжміським міжобласним маршрутом загального користування «м. Харків - м. Маріуполь» відповідачу-1 не видавався, а відтак, пасажирські перевезення, які він здійснює є нелегальними та такими, що здійснюються всупереч чинному законодавству.
Також, як зазначає позивач, відповідач-1 в порушення ст. 32 ЗУ «Про автомобільний транспорт», оскільки в м. Харкові є декілька автостанцій, робить зупинки «МакДональдз» в м. Харкові по вул. Полтавський шлях, буд. 57 та «Торговий центр Рост» (парковка), метро Холодна Гора; м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 140, хоча зобов'язаний здійснювати виключно з автостанцій, а в разі їх відсутності - із зупинок, передбачених розкладом руху, а по-друге, це не є зупинкою для посадки та висадки пасажирів, що є вкрай небезпечним. З огляду на вищевикладене, є всі підстави вважати, що здійснювані відповідачем-1 незаконні перевезення порушують законні інтереси позивача.
Позивач зазначає, що відповідач 2 здійснює агентську діяльність від імені та за рахунок автобусного перевізника - відповідача-1, шляхом продажу квитків на здійснювані ним пасажирські перевезення, у т.ч. за нелегальним маршрутом пасажирських перевезень «Харків-Маріуполь» з часом відправлення з м. Харкова о 22 год. 00 хв. та 22 год. 15 хв., що регулюється окремою угодою між відповідачами. На перший погляд, положення договору публічної оферти та діяльність відповідача-2 з реалізації проїзних квитків є цілком законними та відповідність вимогам законодавства, однак не в даному випадку, коли відповідач-2 здійснює реалізацію квитків відповідача-1 за маршрутом пасажирських перевезень «Харків-Маріуполь» з часом відправлення з м. Харкова о 22 год. 00 хв. та 22 год. 15 хв.
З огляду на вищевикладене, позивач вважає діяльність відповідача-2 з офіційної та публічної реалізації квитків на проїзд за незаконним маршрутом пасажирських перевезень сполученням «Харків-Маріуполь», що здійснюються відповідачем-1, є незаконною та такою, що не тільки сприяє порушенню вимог профільного законодавства та створює умови розвитку ринку нелегальних пасажирських перевезень, але й порушує права та інтереси позивача, як автостанції з надання пасажирам послуг, пов'язаних з їх проїздом автобусними маршрутами загального користування, а автомобільним перевізникам - послуг, пов'язаних з обов'язковим відправленням та прибуттям автобусів з автостанцій згідно з розкладом руху.
Позивач зазначає, що з огляду на вищевикладене, ефективним засобом захисту його порушених прав та інтересів є немайнова вимога щодо заборони взагалі у майбутньому здійснювати незаконні пасажирські перевезення за міжміським міжобласним маршрутом загального користування «Харків-Маріуполь», адже такі дані незаконні перевезення тривають і здійснюються дотепер.
З огляду на викладене позивач просить суд:
- зобов'язати фізичну особу-підприємця Дзядик Дениса Вадимовича припинити незаконні пасажирські перевезення на міжміському міжобласному маршруті загального користування “Харків-Маріуполь”;
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “І-Тревелс” здійснювати продаж квитків на проїзд за незаконним міжміським міжобласним маршрутом загального користування “Харків-Маріуполь”, перевезення за яким виконуються Фізичною особою-підприємцем Дзядик Денисом Вадимовичем без отримання дозвільних документів.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Стаття 20 Господарського кодексу України також передбачає відповідні способи захисту цивільних прав та інтересів шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України).
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Господарський суд зазначає, що при розгляді даної категорії спорів необхідно враховувати загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, оскільки за результатами розгляду спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Як роз'яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно зобов'язання відповідача-1 припинити незаконні пасажирські перевезення на міжміському міжобласному маршруті загального користування “Харків-Маріуполь” та заборони відповідачу-2 здійснювати продаж квитків на проїзд за незаконним міжміським міжобласним маршрутом загального користування “Харків-Маріуполь”, перевезення за яким виконуються відповідачем-1 без отримання дозвільних документів) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.
Отже, саме на Акціонерне товариство "Харківське підприємство автобусних станцій", як позивача, покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Однак, всупереч наведеному позивач не довів перед судом, яким чином було порушено його права чи законні інтереси зі сторони відповідачів.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не надано належних та достовірних доказів, які свідчать про порушення його прав чи законних інтересів, господарський суд вважає позовні вимоги Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" до Фізичної особи-підприємця Дзядика Дениса Вадимовича та Товариства з обмеженою відповідальністю “І-Тревелс” такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 4 540,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 16.08.2021
Суддя І.В. Мілєва