вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.08.2021м. ДніпроСправа № 904/2013/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-ДНІПРО" (49600, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, б.1; ідентифікаційний код 30816357)
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙТОРГ" (79035, м.Львів, вул. Зелена, б. 115Б; ідентифікаційний код 38954216)
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бухта Ніжна" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка,б.55, кв.5; ідентифікаційний код 35110475)
про стягнення 179 042 грн. 58 коп.
Без виклику представників сторін.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ-ДНІПРО" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№1954/21 від 02.03.2021) до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙТОРГ" та до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бухта Ніжна", в якій просить суд:
- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» (код ЄДРПОУ 38954216) та Товариства з обмеженою відповідальністю «БУХТА НІЖНА» (код ЄДРПОУ 35110475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Дніпро» (код ЄДРПОУ 30816357) 179 042 грн. 58 коп. - боргу за договором поставки від 17.09.2018 №17-09/18;
- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» (код ЄДРПОУ 38954216) та Товариства з обмеженою відповідальністю «БУХТА НІЖНА» (код ЄДРПОУ 35110475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Дніпро» (код ЄДРПОУ 30816357) 2 685 грн. 64 коп. - сплачений судовий збір за подання позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд вважає за необхідне зазначити, що ухвала суду була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.
При цьому, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З приводу дотримання прав відповідачів-1,-2 під час розгляду даної справи судом, слід зазначити наступне.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичних осіб, зокрема, про місцезнаходження відповідачів-1,-2.
На підтвердження адрес відповідачів-1,-2 судом долучено до матеріалів справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з яких вбачається, що місцезнаходженням відповідача-1 є: 79035, м. Львів, вулиця Зелена, 115-Б, а відповідача-2 - 49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 55, кв. 1.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Поштове відправлення на адресу відповідача-1, в якому містилася ухвала суду про відкриття провадження у даній справі, не було повернуто за зворотною адресою, не повернулося також і поштове повідомлення про його отримання відповідачем, а поштове відправлення на адресу відповідача-2 повернулося з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
З цього приводу суд зазначає таке.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №23/1432/15.
При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв'язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:
- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).
Таким чином, зберігання відділенням АТ "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачам-1,-2 подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідачів-1,-2 не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідачі-1,-2 не скористалися своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідачів-1,-2 було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачами-1,-2 зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачами-1,-2 суду також не повідомлено.
Також, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.
Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв'язку із вжитими в Україні карантинними заходами.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається 17.09.2018 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ-Дніпро", як постачальником, та відповідачем-1 - Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ», як покупцем, було укладено договір поставки №17-09/18 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.
Згідно з пунктом 1.2. Договору найменування, асортимент, ціна товару визначається згідно накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Загальна сума Договорускладає (в т.ч. ПДВ) загальну вартість товарів згідно з накладними, поставлених відповідно до умов Договору (пункт 2.2 Договору).
Специфікацією №1 від 04.10.2018 до Договору сторонами узгоджено найменування товару.
Відповідно до пункту 4.2 Договору поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями; найменування, асортимент, кількість і терміни поставки партії товару вказуються в заявці, яка оформлюється згідно пунктом 3.3 даного Договору.
Згідно з пунктом 5.2 Договору у момент передачі товару постачальник повинен надати покупцю накладну на товар, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника; покупець, у свою чергу повинен підписати накладну і повернути постачальнику другий примірник накладної.
Оплата покупцем товару за даним договором здійснюється на умовах відстрочки платежу (пункт 6.1 Договору).
У позовній заяві позивач посилається на пункт 6.2 Договору у редакції згідно протоколу розбіжностей, якою передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити вартість товару, поставленого згідно з накладними, в строк не пізніше 45-ти календарних днів з дати поставки товару. Датою поставки товару вважається дата фактичної поставки товару.
Згідно з пунктом 6.4 Договору на вимогу постачальника покупець зобов'язаний проводити звірку взаємних розрахунків шляхом підписання відповідного акту звірки.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (пункт 7.3 Договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням їх печатками і діє до 31.12.2019. Якщо сторони не мають одна до жодної претензій, і не заявили в письмовій формі про бажання розірвати договір, цей договір автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих же умовах (пункти 10.1, 10.2 Договору).
Як вбачається, на виконання умов Договору у період з 14.05.2020 до 10.06.2020 позивач здійснив поставку товару відповідачу-1 на загальну суму 179 042 грн. 58 коп., про що свідчать додані видаткові та товарно - транспортні накладні (а.с. 16 - 111) та додатково підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2020 по 30.06.2020 (а.с. 112).
Відповідач-1 за поставлений товар не розрахувався
Таким чином, заборгованість відповідача-1 за отриманий від позивача товар становить 179 042 грн. 58 коп.
На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем-1 не надано.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку; права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку; підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку; відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи; копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами; обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством; вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством (стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Отже, судом встановлено, що надані первинні документи на загальну суму 179 042 грн. 58 коп. складені між позивачем та відповідачем-1 містять всі обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і в розумінні вказаного Закону є такими, що підтверджують здійснення господарської операції по постачанню позивачем відповідачу товару.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Отже, строк оплати за отриманий товар є таким, що настав, і відповідач-1 повинен був здійснити оплату за товар позивачу.
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням викладеного позовні вимоги до відповідача-1 є обгрунтованими.
Щодо забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 договором поруки та солідарного стягнення заборгованості.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори (розділи І та II кн. 5 ЦК).
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов'язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.
Аналогічна правова позиція щодо істотних умов договору поруки наведена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 р. по справі № 922/2913/18.
Судом встановлено, що 16.02.2018 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ-Дніпро", як постачальником, та відповідачем-2- Товариства з обмеженою відповідальністю «БУХТА НІЖНА», як поручителем, було укладено договір поруки (надалі - Договір поруки), предметом якого є зобов'язання поручителя перед постачальником відповідати за виконання покупцем його зобов'язань перед постачальником по Договору поставки №17-09/18 від 17.09.2018, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ-Дніпро" та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ», іменованому надалі «Угода».
Відповідно до пункту 3.1 Договору поруки при невиконанні або неналежному виконанні покупцем зобов'язань за Угодою поручитель і покупець відповідають перед постачальником солідарно.
Цей договір укладений строком на 3 роки і діє до 17.09.2021 (пункт 4.1 Договору поруки).
Позивач направив відповідачу-2 вимогу про сплату боргу від 15.10.2020 (а.с.14).
Відповідач -2 у листі від 23.10.2020 про визнання зобов'язань зі сплати боргу в розмірі 179 042 грн. 58 коп. визнає вимогу у повному обсязі і зобов'язується її сплатити на умовах, визначених Договором поруки.
На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем-2 не надано.
З урахуванням викладеного заборгованість у розмірі 179 042 грн. 58 коп. підлягає солідарному стягненню з відповідачів-1,-2.
Щодо судового збору.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів-1,-2 судовий збір, сплачений при зверненні з позовом до суду. Проте, чинним законодавством не передбачена солідарна відповідальність по відшкодуванню судового збору.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» на користь позивача підлягає стягненню 2 270 грн. 70 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Дніпро» (49600, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, б.1; ідентифікаційний код 30816357) до відповдача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» (79035, м.Львів, вул. Зелена, б. 115Б; ідентифікаційний код 38954216) та до відповідача-2 : Товариства з обмеженою відповідальністю «БУХТА НІЖНА» (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка,б.55, кв.5; ідентифікаційний код 35110475) про стягнення 179 042 грн. 58 коп. - задовольнити.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» (79035, м.Львів, вул. Зелена, б. 115Б; ідентифікаційний код 38954216) та Товариства з обмеженою відповідальністю «БУХТА НІЖНА» (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка,б.55, кв.5; ідентифікаційний код 35110475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Дніпро» (49600, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, б.1; ідентифікаційний код 30816357) 179 042 (сто сімдесят дев'ять тисяч сорок дві) грн. 58 коп. - заборгованості за договором поставки від 17.09.2018 №17-09/18.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» (79035, м.Львів, вул. Зелена, б. 115Б; ідентифікаційний код 38954216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Дніпро» (49600, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, б.1; ідентифікаційний код 30816357) 2 685 (дві тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн. 64 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати накази.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
"16" серпня 2021 року