вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.08.2021м. ДніпроСправа № 904/146/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ-АГРО" (53100, смт. Софіївка Софіївського району Дніпропетровської області, вул. Шкільна, б. 19А; ідентифікаційний код 40147821)
до Малого приватного підприємства "ЛАРГО" (50079, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Матросова,б.75А, офіс 4; ідентифікаційний код 20193053)
про стягнення 197 822 грн. 11 коп.
Без виклику представників сторін.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ-АГРО" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№149/21 від 06.01.2021), в якій просить стягнути з відповідача - Малого приватного підприємства "ЛАРГО" 197 822 грн. 11 коп., що складає 99 358 грн. 55 коп. - заборгованості за товар, поставлений відповідно до умов Договору купівлі - продажу від 23.09.2019 №105, 90 614 грн. 49 коп. - пені, 3 715 грн. 78 коп. - 3% річних та 4 133 грн. 29 коп. - інфляційних втрат.
Також просить стягнути 2 967 грн. 34 коп. - судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2021 (суддя Петренко Н.Е.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідач у відзиві (вх№4375/21 від 27.01.2021) на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що: - відповідач не заперечує проти обставин складання видаткових накладних на поставку вару та обставин його оплати згідно платіжних доручень; - відповідно до видаткової накладної №3 від 24.09.2019 позивачем було поставлено відповідачу 34,24 тонн насіння соняшнику загальною вартістю 258 560,21 грн. з ПДВ; - згідно платіжних доручень №1089 від 27.09.2019, №1098 від 01.10.2019, №1132 від 21.10.2019 відповідачем було сплачено за товар суму 898 400,00грн., тобто з переплатою на суму 639 839,79 грн.; - в подальшому позивачем було здійснено поставку товару згідно видаткової накладної №4 від 25.09.2019 на суму 325 933,49 грн., видаткової накладної № 5 від 25.09.2019 на суму 200 903,86 грн., видаткової накладної №6 від 26.09.2019 на суму 212 360,99грн.; - Акт звірки взаєморозрахунків за період з 19.09.2019р. по 30.09.2019 з боку відповідача не підписаний; - до останньої видаткової накладної №6 від 26.09.2019 на суму 212 360,99 грн. було складено та подано на реєстрації в ЄРПН податкову накладну №49, яку як стверджує позивач, було зареєстровано 26.09.2019; - з даних ЄРПН відповідачу відомо, що податкова накладна №49 від 26.09.2019 була подана на реєстрацію та зареєстрована 15.10.2019., що вбачається з квитанції № 1 від 15.10.2019; -строк оплати за поставлений товар за видатковою накладною №6 від 26.09. 2019 на суму 212 360,99 грн., мав би настати 18.10.2019; - станом на дату звернення із вказаним позовом до суду позивачем не було надано відповідачу копії документів, передбачених пунктом 9.5 Договору №105; - позивачем безпідставно та невірно нараховано штрафні санкції за Договором №105; - оскільки позивач вважає початком строку нарахування штрафних санкцій 25.09.2019, а з позовною заявою звернувся до суду 29.12.2020, просить застосувати до позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій приписи частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2021 №304 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" призначено повторний автоматичний розподіл матеріалів справи.
Відповідно до протоколу від 18.02.2021 повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №904/146/21 передано судді Загинайко Т.В у зв'язку з тим, що суддю Петренко Н.Е. звільнено з посади.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Позивач у відповіді на відзив (вх№12824/21 від 15.03.2021) просить: - поновити строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву; - прийняти відповідь на відзив на позовну заяву; - поновити строк позовної давності для стягнення пені за невиконання зобов'язання відповідачем з оплати поставленого товару; - позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування посилається на те, що: - відповідач повинен був сплатити 169 888,79 грн. до 30.09.2019, а 42 472,20 грн. до 19.10.2019; - загальна сума заборгованості складає 99 358,55 грн, із яких 42 472,20 грн. повинні були бути оплачені до 18.10.2019, а 56 886,35 грн. повинні були бути оплачені до 30.09.2019; - позивач діяв в межах діючого законодавства та зареєстрував податкову накладну 15.10.2019; - відповідачем не надано жодного підтвердження щодо направлення запиту на отримання переліку документів, передбачених пунктом 9.5 договору №105 повторно; - позивач просить поновити строк позовної давності для стягнення пені, оскільки він був пропущений з поважних причин.
Позивач у заяві (вх№17690/21 від 08.04.2021) про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 90 614 грн.49коп., інфляційні втрати у розмірі 4 133 грн. 29 коп., 3% річних у розмірі 3 715 грн. 78 коп. за порушення умов проведення розрахунків за договором №105 від 23.09.2019 та судовий збір у розмірі 2 967 грн. 34 коп.
Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів.
Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.
Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми.
Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв'язку із вжитими в Україні карантинними заходами.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається 10.09.2019 між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ-АГРО", як покупцем, та позивачем - Малим приватним підприємством "ЛАРГО", як продавцем, було укладено Договір купівлі-продажу №97 (надалі - Договір №97), відповідно до пункту 1.1 якого продавець поставляє та передає у власність, а покупець приймає і здійснює оплату за сільськогосподарську продукцію - насіння соняшнику українського походження, врожаю 2019 року, код УКЗЕД 1206009900 (далі - товар) на умовах, передбачених договором.
Згідно з пунктом 1.2 Договору №97 продавець стверджує, що товар є товаром власного виробництва.
Відповідно до пункту 3.1 Договору №97 ціна товару складає 8 800 грн. 00 коп. за 1 тонну, в т.ч. ПДВ-1466грн.67коп.
Загальна вартість договору складає 693 616 грн. 00 коп., в т.ч. 115 602 грн. 67 коп. (пункт 3.2 Договору №97).
Датою поставки на момент переходу права власності вважається дата документальної фіксації факту переоформлення товару на покупця шляхом підписання відповідних документів (пункт 4.2 Договору №97).
Договір вступає в силу від дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що випливають з даного договору (пункт 9.2 Договору №97).
Крім того, 23.09.2019 між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ-АГРО", як покупцем, та - Малим приватним підприємством "ЛАРГО", як продавцем, було укладено договір купівлі - продажу №105 (надалі - Договір №105), відповідно до пункту 1.1 якого продавець поставляє та передає у власність, а покупець приймає і здійснює оплату за сільськогосподарську продукцію - насіння соняшнику, українського походження, врожаю 2019 року, код УКЗЕД 120600 (надалі- товар) на умовах, передбачених договором.
Відповідно до пункту 3.1 Договору №105 ціна товару складає 8 000 грн. 00 коп. за 1 тонну, в т.ч. ПДВ-1 333 грн. 33 коп.
Загальна вартість договору складає 1 200 000 грн. 00 коп., в т.ч. 200 000 грн.00 коп. (пункт 3.2 Договору №105).
Датою поставки на момент переходу права власності вважається дата документальної фіксації факту переоформлення товару на покупця шляхом підписання відповідних документів (пункт 4.2 Договору №105).
Договір вступає в силу від дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що випливають з даного договору (пункт 9.2 Договору №105).
Також, згідно пункту 5.1 Договору №97 та Договору №105 покупець здійснює оплату в розмірі 80% вартості товару в строк не пізніше трьох робочих днів з моменту переоформлення товару за пунктами 4.1., 4.2. Договору, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку Продавця та Договорі, та за умови отримання від продавця примірників наступних документів: - рахунку - фактури із зазначенням кількості Товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати; - видаткової та податкової накладних, виписаних на 100% товару у відповідності до діючого законодавства України. Покупець здійснює сплату решти 20% вартості Товару протягом трьох робочих днів після реєстрації податкової накладної на дану поставку Товару.
На виконання умов Договору №97 та Договору №105 позивач здійснив поставку товару відповідачу, а відповідачем було частково сплачено товар, що підтверджується наступним:
- згідно видаткової накладної №1 від 10.09.2019 (а.с.15), відповідачу було поставлено 24,28 тон насіння соняшнику, українського походження, врожаю 2019 року загальною вартістю 194792,81 грн. з ПДВ. Відповідна податкова накладна була зареєстрована 24.09.2019 (а.с.16а);
- згідно платіжних доручень №1064 від 18.09.2019 (а.с.17) на суму 80 000,00 грн., №1069 від 20.09.2019 (а.с18) на суму 80 000,00 грн., №1123 від 10.10.2019 (а.с.19) на суму 124 465,76 відповідачем було оплачено за вищевказану поставку у повному обсязі. Залишок з оплати складав 89 672,95грн.
- згідно видаткової накладної №2 від 12 вересня 2019 (а.с.20), відповідачу було поставлено 54,54 тон насіння соняшнику, українського походження, врожаю 2019 року загальною вартістю 464672,95 грн. з ПДВ. Відповідна податкова накладна була зареєстрована 26.09.2019 (а.с.22);
- згідно платіжного доручення №1055 від 17.09.2019 (а.с.23) відповідач сплатив 375000,00 грн. за вищевказану поставку;
- згідно видаткової накладної №3 від 24.09.2019 (а.с.24), відповідачу було поставлено 34,24 тон насіння соняшнику, українського походження, врожаю 2019 року загальною вартістю 258560,21 грн. з ПДВ. Відповідна податкова накладна була зареєстрована 15.10.2019 (а.с.26);
- згідно платіжного доручення №1089 від 27.09.2019 (а.с.27) відповідач сплатив 100000,00 грн. за насіння соняшнику;
- згідно платіжного доручення №1098 від 01.10.2019 (а.с.28) відповідач сплатив 698400,00 грн. за вищевказану поставку;
- згідно платіжного доручення №1132 від 21.10.2019 (а.с.29) відповідач сплатив 100000,00 грн. за вищевказану поставку. Залишок з оплати складав 639 839,79грн;
- згідно видаткової накладної №4 від 25.09.2019 (а.с.30), відповідачу було поставлено 43,04 тон насіння соняшнику, українського походження, врожаю 2019 року загальною вартістю 325933,49 грн. з ПДВ. Відповідна податкова накладна була зареєстрована 16.10. 2019 (а.с.32);
- згідно видаткової накладної №5 від 25.09.2019 (а.с.33), відповідачу було поставлено 26,64 тон насіння соняшнику, українського походження, врожаю 2019 року загальною вартістю 200903,86 грн. з ПДВ. Відповідна податкова накладна була зареєстрована 15.10.2019 (а.с.35);
- згідно видаткової накладної №6 від 26.09.2019 (а.с.36), відповідачу було поставлено 27,02 тон насіння соняшнику, українського походження, врожаю 2019 року загальною вартістю 212360,99 грн. з ПДВ. Відповідна податкова накладна була зареєстрована 15.10.2019 (а.с.38).
За поясненнями позивача, переплата за видатковими накладними №1 та №3 була зарахована в рахунок оплати за іншими видатковими накладними.
Таким чином, свої зобов'язання з виготовлення та поставки Товару на адресу відповідача позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується підписаними обома сторонами вищевказаними видатковими накладними.
Згідно акту звірки взаєморозрахунків за період з 10.09.2019 року по 30.09.2019 року між позивачем та відповідачем кінцеве сальдо складає 99 358,55 грн. (а.с.39).
Позивач направляв відповідачу вимогу вих. №3 від 16.06.2020 (а.с.43), однак вона залишена без відповіді.
На момент розгляду справи відповідач за отримане насіння соняшнику розрахувався у повному обсязі.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку; права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку; підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку; відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи; копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами; обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством; вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством (стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Отже, судом встановлено, що надані первинні документи на загальну суму складені між позивачем та відповідачем містять всі обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і в розумінні вказаного Закону є такими, що підтверджують здійснення господарської операції по постачанню позивачем відповідачу товару.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Отже, строк оплати за отриманий товар є таким, що настав, і відповідач повинен був здійснити оплату за товар позивачу.
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як вбачається відповідач за отримане насіння соняшнику розрахувався у повному обсязі з простроченням оплати.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Щодо стягнення пені
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 6.2. Договору купівлі-продажу № 97 від 10 вересня 2019 року та Договору купівлі-продажу №105 від 23 вересня 2019 року, передбачена відповідальність відповідача за затримку оплати товару, а саме у випадку, якщо покупець здійснює оплату пізніше строків, передбачених пункту 5.1. Договору № 97 та Договору № 105, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,2% вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
За розрахунком позивача пеня становить 90 614грн.49 коп. за загальний період з 30.09.2019 по 28.12.2020.
Позивач вважає, що договором №97 та №105 передбачено стягнення пені за несвоєчасну оплату товару за весь період прострочення без обмеження певного часового проміжку.
Однак, відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Умови договорів №97 та №105 не містять іншого строку щодо стягнення пені, ніж передбачено нормами закону.
За розрахунком суду розмір пені з урахуванням пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України становить 13 407 грн. 43 коп. (з 30.09.2019 по 29.03.2020).
Щодо строку позовної давності та його поновлення
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу Україн, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені);
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідач просить суд про застосування строків позовної давності щодо нарахування штрафних санкцій.
Як вбачається, позивач звернувся із позовною заявою про стягнення пені за період з 30.09.2019 по 28.12.2020 в сумі 90 614 грн. 49 коп. - 06.01.2021 згідно відбитку штампу Господарського суду Дніпропетровської області, оскільки на конверті, у якому позов надійшов до суду відсутній відбиток підприємства поштового зв'язку.
При цьому судом встановлено, що правомірним є нарахування пені за період з 30.09.2019 по 29.03.2020 у сумі 13 407 грн. 43 коп.
Тому з урахуванням строку позовної давності пеня становить 5 190 грн. 51 коп. (з 06.01.2020 по 29.03.2020).
Відповідно до частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесене до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.
До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.
У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку усім доводам учасників спору, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, які перешкоджали позивачу пред'явити позов в межах строку.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, згідно розрахунку позивача річні становлять 3 715 грн. 78 коп. (з 30.09.2019 по 28.12.2020), які є обґрунтовані та арифметично вірні.
Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних збитків на суму 4 133 грн. 29 коп. за загальний період з листопад 2019 по листопад 2020.
За розрахунком суду інфляційні нарахування за вказаний період становлять 3 926 грн.19 коп.
Щодо судового збору.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 295 грн. 84 коп.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ-АГРО" (53100, смт. Софіївка Софіївського району Дніпропетровської області, вул. Шкільна, б. 19А; ідентифікаційний код 40147821) до Малого приватного підприємства "ЛАРГО" (50079, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Матросова, б. 75А, офіс 4; ідентифікаційний код 20193053) про стягнення 98 463 грн. 56 коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Малого приватного підприємства "ЛАРГО" (50079, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Матросова,б.75А, офіс 4; ідентифікаційний код 20193053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ-АГРО" (53100, смт. Софіївка Софіївського району Дніпропетровської області, вул. Шкільна, б. 19А; ідентифікаційний код 40147821) 5 190 (п'ять тисяч сто дев'яносто) грн. 51 коп. - пені, 3 926 (три тисячі дев'ятсот двадцять шість) грн. 19 коп. - інфляційних нарахувань, 3 715 (три тисячі сімсот п'ятнадцять) грн. 78 коп. - річних та 295 (двісті дев'яносто п'ять) грн. 84 коп. - витрат по сплаті судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
"16" серпня 2021.