пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
12 серпня 2021 року Справа № 903/143/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,
представника позивача: Зміяна Н.В.,
представника третьої особи: Байди О.Г.,
прокурора відділу Волинської обласної прокуратури Рішко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Волиньтурист”
про стягнення 2 124 458 грн.
та
позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Державного підприємства "Управління справами Фонду державного майна України"
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Волиньтурист”
про стягнення 637 337 грн. 40 коп.
встановив: заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства “Волиньтурист” про стягнення 2124458грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав приміщенням готелю “Світязь” загальною площею 7896 кв. м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Набережна, 4.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на положення ст.ст. 1212, 1214 ЦК України та зазначає, що відповідач не звільнив добровільно займане приміщення на виконання рішення суду від 14.09.2016р. по справі №903/493/16 та продовжував ним користуватись за відсутності на це правових підстав упродовж періоду з 14.09.2016р. по 21.10.2018р. без сплати орендної плати. Нарахування орендної плати здійснено відпровідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786. З урахуванням визначення строків позовної давності (ст. 267 ЦК України), до стягнення з ПрАТ «Волиньтурист» на користь Фонду державного майна України безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування приміщенням готелю «Світязь» за період з 26.02.2018 по 21.10.2018 підлягають кошти в сумі 2 124 458 грн (7 місяців та 25 днів).
Ухвалою суду від 03.03.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 14.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження до 01.06.2021р.
19.04.2021р. позивач - Фонд державного майна України надіслав на адресу суду пояснення (вх.№ 01-57/2174/24), в якому підтримав позовні вимоги прокурора та просив суд задовольнити позов в повному обсязі. При цьому, позивач вказує, що право державної власності на об'єкт нерухомості за ФДМ України зареєстровано 27.09.2012, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 35643631 від 27.09.2012 (підстава виникнення права власності: рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2011 у справі № 5004/2013/11). Приміщення готелю "Світязь" у користування (оренду) ПрАТ "Волиньтурист" не передавалось, відповідні договори оренди державного майна з цим суб'єктом господарювання не укладались. Водночас, упродовж періоду з 14.09.2016 до 21.10.2018 ПрАТ "Волиньтурист" використовувало будівлі готелю «Світязь» за адресою м. Луцьк, вул. Набережна, 4, за відсутності будь-яких правових підстав (права власності, користування, оренди тощо), а також без сплати орендної плати.
26.04.2021р. представник відповідача надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№01-57/2305/21), в якому заперечив проти позову прокурора та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також, у клопотанні від 26.04.2021р. просив суд залишити позов без розгляду. Відповідач зазначає, що 04.10.2017 органом державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження № ВП 54812465 з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області № 903/493/16-2 від 01.08.2017 щодо виселення ПрАТ «Волиньтурист» з будівлі готелю «Світязь». В подальшому орган виконавчої служби звертався до суду із заявою про роз'яснення рішення Господарського суду Волинської області по справі № 903/493/16. 20 вересня 2018 року ухвалою суду по справі № 903/493/16 було виправлено описку в зазначеному наказі, а саме вирішено вважати боржником ПрАТ “Волиньтурист”.
Також вказує, що ПрАТ “Волиньтурист” на виконання Угоди №73 від 17.02.2012 про взаємодію Фонду державного майна України та Федерації професійних спілок України, протягом усіх років зберігало, а також утримувало в належному стані майно готелю “Світязь”, про що і визнає позивач у даній позовній заяві. Крім того, відповідач вважає, що позовні вимоги в даному випадку, є позовними вимогами щодо стягнення збитків у вигляді неотриманої орендної плати (упущеної вигоди) та виникає необхідність у дослідженні в діях відповідача складу цивільного правопорушення, а в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, як обов'язковий елемент складу правопорушення, із яким діюче законодавство пов'язує настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Відповідач неодноразово намагався вирішити питання щодо подальшого користування готелем «Світязь», про що свідчать його листи, направлені на адресу ФДМ України, РВ ФДМ по Волинській області, ДП «Управління справами ФДМУ» та листи ФДМ на адресу відповідача. Наведені обставини свідчать про відсутність в діях відповідача протиправної поведінки, як обов'язкового елементу складу правопорушення, із яким діюче законодавство пов'язує настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
30.04.2021р. Волинська обласна прокуратура надіслала на адресу суду відповідь на відзив (01-57/2430/21), в якій заперечила щодо доводів відповідача, зазначених у відзиві та просила суд задовольнити позов в повному обсязі. Прокурор зазначає, що враховуючи наявність судових рішень, ПрАТ “Волиньтурист” зобов'язане було звільнити незаконно займане приміщення готелю “Світязь” (виселитись з приміщення). При цьому, ПрАТ “Волиньтурист” не зверталось до суду із заявами про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду про виселення, чи зміну способу його виконання. Наявність ухвал суду про відмову у роз'ясненні рішення та про виправлення описки жодним чином не свідчить про те, що ПрАТ “Волиньтурист” не зобов'язано було виконувати рішення суду про звільнення приміщення готелю “Світязь”, а також не свідчить про те, що ПрАТ “Волиньтурист” упродовж періоду з 14.09.2016 до 21.10.2018 правомірно використовувало приміщення готелю. Інших будь-яких заперечень щодо фактичних обставин справи, в тому числі щодо використання приміщення готелю “Світязь” упродовж вказаного періоду за відсутності на це правових підстав (права власності, користування, оренди тощо), а також без сплати орендної плати, відповідач у відзиві не наводить та не спростовує. Щодо доводів відповідача про відсутність вини у завданні збитків (шкоди) власнику нерухомого майна, що виключає можливість стягнення коштів, прокурор стверджує, що приміщення готелю є об'єктом державної власності (нерухомим майном), який зважаючи на вимоги ЦК України та Закону України “Про оренду державного та комунального майна” може використовуватись третіми особами лише на підставі та умовах договору найму (оренди), укладеному з власником майна. Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна регулюється главою 83 ЦК України. Немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення. , а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однієї особи за рахунок іншої. Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Також, 30.04.2021р. Волинська обласна прокуратура надіслала на адресу суду заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду (вх.№01-57/2431/21).
Ухвалою суду від 17.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ПрАТ “Волиньтурист” про залишення позову без розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.06.2021.
18.05.2021 на адресу суду від ДП "Управління справами Фонду державного майна України" надійшла позовна заява від 13.05.2021 вих.№234/05/21 (згідно штемпелю Укрпошти подано до відділення зв'язку 14.05.2021, тобто до закінчення підготовчого провадження), в якій підприємство просить:
- залучити до справи №903/143/21 Державне підприємство “Управління справами фонду державного майна України” в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору;
- стягнути з Приватного акціонерного товариства “Волиньтурист” на користь Державного підприємства “Управління справами фонду державного майна України”, що є балансоутримувачем нерухомого майна, 637 337 гривень 40 коп. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування приміщенням готель “Світязь”, розташованого за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4.
Звертаючись з позовом до суду третя особа вказує, що відповідач за відсутності на це правових підстав (права власності, користування, оренди тощо) добровільно не звільнив займане приміщення - готель “Світязь” та продовжував ним користуватись у період з 14.09.2016 по 21.10.2018р.. За вказаний період відповідачем не було сплачено оренду за користування нерухомим майном.
Відповідач, як фактичний користувач приміщень готелю “Світязь”, не маючи правових підстав на використання даного нерухомого майна, за рахунок власника цього майна зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ним, зобов'язаний повернути ці кошти власнику нерухомого майна на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
У зв'язку з тим, що ПрАТ “Волиньтурст” незаконно займало вказане нерухоме майно, Фонд державного майна України та Державне підприємство “Управління справами фонду державного майна” понесли збитки. Адже готель “Світязь”, в період з 14.09.2016 по 21.10.2018р. включно не перебував в оренді, а тому орендна плата за користування майном не сплачувалась.
ДП “Управління справами фонду державного майна України” є балансоутримувачем готелю “Світязь”, розподіл вказаної заборгованості, згідно ЗУ “Про оренду державного та комунального майна”, перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30%.
З урахуванням визначення строків позовної давності (ст. 267 ЦКУ) до стягнення з ПрАТ “Волиньтурист” безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування приміщенням готелю “Світязь” за період з 26.02.2018 по 21.10.2018 (7 місяців та 25 днів) підлягають кошти в розмірі 2 124 458 гривень, з яких:
- на користь Фонду державного майна України підлягають стягненню кошти в розмірі - 1 487 120 гривень 60 коп.,
- на користь ДП “Управління справами фонду державного майна України” підлягають стягненню кошти в розмірі 637 337 гривень 40 коп.
Ухвалою суду від 28.05.2021р. прийнято позовну заяву ДП “Управління справами фонду державного майна України” до розгляду з первісним позовом у справі №903/143/21 та залучено до участі у справі третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ДП “Управління справами фонду державного майна України”.
Ухвалою суду від 01.06.2021р. постановлено перейти до розгляду справи спочатку зі стадії підготовчого провадження.
11.06.2021р. Волинська обласна прокуратура надіслала на адресу суду пояснення по суті позовних вимог ДП “Управління справами Фонду державного майна України” (вх.№01-57/3097/21), в яких зазначила, що зважаючи на те, що власником приміщення готелю “Світязь” є Фонд Державного майна України, орендні правовідносини між Фондом державного майна України та ПрАТ “Волиньтурист” щодо об'єкту державної власності- готелю “Світязь” не виникали, ДП “Управління справами Фонду державного майна України” не має права на отримання 30% орендної плати від ПрАТ “Волиньтурист”.
У вказаному поясненні прокуратура просить суд відмовити у задоволенні позову ДП “Управління справами Фонду державного майна України” про стягнення з ПрАТ “Волиньтурист” 637 337, 4грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування приміщенням готелю “Світязь” за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4. Задоволити позов заступника керівника Волинської обласної прокуратури про стягнення з ПрАТ “Волиньтурист” на користь Фонду державного майна України 2124458грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування приміщенням готелю “Світязь” за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4.
22.06.2021р. представник відповідача надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами (вх.№01-69/46/21), в якому заперечив щодо вимог третьої особи - ДП "Управління справами Фонду державного майна України" зазначених у позовній заяві. Вказує, що у діях відповідача відсутня протиправна поведінка, як обов'язковимй елемент правопорушення для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Стверджує, що позовна заява третьої особи подана із пропуском позовної давності, оскільки їй було відомо про забезпечення відповідачем збереження та схоронність готелю "Світязь" ще у 2015 році з моменту створення ДП “Управління справами Фонду державного майна України”. Просив суд застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
25.06.2021р. представник третьої особи надіслав на адресу суду пояснення по суті позову або відзиву (вх.№01-57/3590/21), в якому не погодився з доводами Волинської обласної прокуратури зазначеними у відзиві. Просив суд задовольнити позовні вимоги третьої особи - ДП "Управління справами Фонду державного майна України" у повному обсязі. Вказав, що актом приймання-передачі №49 від 18.07.2016 будівлю готелю "Світязь" було передано до статутного капіталу державного підприємства. Тому, з моменту передачі готелю «Світязь» на баланс третьої особи (18.07.2016р.) до моменту підписання договору оренди з новим орендарем (22.10.2018р.), відповідач користувався майном без достатньої правової підстави, при цьому не сплачуючи кошти за користування майном. В той же час, балансоутримувач та позивач понесли значних збитків за вказаний період, адже зазначене майно могло бути передане в оренду та, в подальшому, позивач та третя особа отримували б прибуток від передачі майна в оренду в співвідношенні 70/30%.
Ухвалою суду від 01.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.07.2021.
В судовому засіданні 15.07.2021 оголошено перерву згідно ч.ч. 2, 3 ст.216 ГПК України до 12.08.2021.
12.08.2021 на адресу суду надійшло клопотаня від представника відповідача - адвоката Москаля Я.О. про відкладення судового засідання у зв'язку з неможливістю з'явитися у судове засідання іншого представника відповідача - адвоката Климця І.О., оскільки адвокат Климець І.О. перебуває на самоізоляції у зв'язку з підозрою захворювання на COVID-19.
Розглянувши дане клопотання суд дійшов висновку про відмовау у задоволенні клопотання, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Строк розгляду справи по суті закінчується 13.08.2021. Представнику відповідача було відомо про наступну дату судового засідання.
Суд зазначає, що представництво сторони у суді не обмежено певним колом осіб, та звертає увагу на те, що відзив на позовну заяву з додатками та клопотання про долучення письмових доказів підписані саме представником відповідача - адвокатом Москалем Я.О., який надає правову допомогу відповідачу згідно ордеру та договору про надання правової допомоги.
Отже, відповідач не позбавлений можливості направити у судове засідання іншого представника. Доказів неможливості скористатися таким правом суду не надано.
Враховуючи закінчення строку розгляду справи по суті, судом залишено без задоволення клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання.
Прокурор у справі та позивач підтримали позовні вимоги в повному обсязі. Просили позов задовольнити, а в позові третьої особи відмовити.
Представник третьої особи, яка заявляє самотсійні вимоги просив позов третьої особи задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оскільки учасники справи були повідомлені про час та дату розгляду справи, явка у судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про можливість продовження розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 30.11.2011 у справі № 5004/2013/11, залишеним без змін судами вищої інстанції, ухвалено:
- визнати за державою Україна в особі Фонду державного майна України право власності на будівлю готелю “Світязь” загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4;
- витребувати з незаконного володіння Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Волиньтурист” (код ЄДРПОУ 02593659) будівлю готелю “Світязь” загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться в м. Луцьку по вул. Набережній, 4.
- зобов'язано Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях “Волиньтурист” (код 02593659) повернути державі в особі Фонду державного майна України безпідставно набуте майно - будівлю готелю “Світязь загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Набережна, 4.
ПрАТ «Волиньтурист є правонаступником Волинського обласного ЗАТ по туризму та екскурсіях «Волиньтурист».
Право державної власності на об'єкт нерухомості за Фондом державного майна України зареєстровано 27.09.2012, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 35643631 від 27.09.2012.
У зв'язку з тим, що відповідач у подальшому продовжував протиправно використовувати вказане майно, ФДМ України звернувся до суду з позовом про виселення ПрАТ "Волиньтурист” із займаного приміщення.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 14.09.2016 у справі № 903/493/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.07.2017, задоволено позов Фонду державного майна України та вирішено виселити ПрАТ «Волиньтурист» з незаконно займаного об'єкту нерухомого майна - будівлі готелю «Світязь» загальною площею 7896 кв.м., що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Набережна, 4.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Прокурор зазначає, що приміщення готелю "Світязь" у користування (оренду) ПрАТ "Волиньтурист" не передавалось, відповідні договори оренди державного майна з цим суб'єктом господарювання не укладались. ПрАТ "Волиньтурист" добровільно займане приміщення на виконання рішення суду не звільнило та продовжувало ним користуватись упродовж періоду з 14.09.2016 до 21.10.2018 за відсутності на це правових підстав (права власності, користування, оренди тощо), а також без сплати орендної плати, що підтверджується наступним: відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 22.10.2018 на вказаний об'єкт нерухомо майна зареєстровано право користування (на умовах оренди) за ТОВ «Прикарпаття-Готель-Сервіс»; інформацією Головного управління ДПС у Волинській області від 23.03.2020 про сплату ПрАТ "Волиньтурист" упродовж 2016-2019 років плати за землю за використання земельної ділянки під об'єктом державної власності на вул. Незалежності, 4, у м. Луцьку; інформацією ПАТ "Волиньобленерго" про розірвання 26.11.2018 договору на постачання електричної енергії з ПрАТ "Волиньтурист" для потреб готелю "Світязь"; заявою ПрАТ «Волиньтурист» від 18.07.2019 № 81/1.6а про вчинення кримінального правопорушення; постановою Наглядової ради ПрАТ «Волиньтурист» від 12.11.2018 № ПР-125-1 про припинення господарської діяльності готелю «Світязь» та неможливість надання готельних та інших супутніх послуг на майновому об'єкті будівлі готелю; ухвалою Господарського суду Волинської області від 08.09.2018 у справі № 903/493/13, якою відмовлено у задоволенні заяви державного виконавця про роз'яснення рішення суду у справі № 903/493/16 за позовом Фонду державного майна України до ПрАТ «Волиньтурист» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення ПрАТ «Волиньтурист» з будівлі готелю «Світязь» за адресою м. Луцьк, вул. Набережна, 4 та зазначено, що на час розгляду даної заяви рішення суду щодо виселення ПрАТ «Волиньтурист» з незаконно займаного об'єкту нерухомого майна - будівлі готелю «Світязь» за адресою м. Луцьк, вул. Набережна, 4, не виконане; постановою державного виконавця Першого відділу ДВС м. Луцька ГТУЮ у Волинській області від 14.12.2018 (виконавче провадження № 54812465) «Про повернення виконавчого документа стягувачу», в якій зазначено, що станом на 13.12.2018 ПрАТ «Волиньтурист» звільнив займане приміщення.
Звертаючись з позовом до суду про стягнення безпідставно збережених коштів на суму 2124458грн. за період 26.02.2018 по 24.10.2018 прокурор посилається на ст.ст.1212, 1214 ЦК України.
Приміщення будівлі готелю "Світязь" загальною площею 7896 кв.м за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4, є об'єктом державної власності (нерухомим майном), який може використовуватись третіми особами лише на підставі та умовах договору найму (оренди), укладеному з власником майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інціих осіб.
За приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави ('безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1214 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Із цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршання майна.
Предметом даного позову є стягнення з користувача нерухомого майна - ПрАТ «Волиньтурист» безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав приміщенням готелю «Світязь».
Відповідач стверджує, що позивачем помилково застосовано до спірних правовідносин норми, які регулюють стягнення безпідставно збережених коштів, а саме ст. 1212 ЦК України, і вважає, що позовні вимоги, є вимогами щодо стягнення збитків у вигляді неотриманої орендної плати (упущеної вигоди) до яких слід застосовувати положення ст. 1166 ЦК України.
Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).
Предметом регулювання інституту зобов'язань з набуття та збереження майна без достатньої правової підстави є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, регулюється главою 83 ЦК України.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками,, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення, майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикціиними.
Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не мас значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні.
На відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим зберегла кошти, вона зобов'язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна, тому відсутні правові підстави для дослідження в діях відповідача складу цивільного правопорушення.
Відповідач, як фактичний користувач приміщень готелю «Світязь», що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ним, зобов'язаний повернути ці кошти власнику нерухомого майна на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до витягу з ЄДРПОУ, основним видом діяльності ПрАТ «Волиньтурист» є діяльність туристичних агенств (КВЕД 79.11), а також діяльність агентств тимчасового працевлаштування (КВЕД 78.20), діяльність туристичних операторів (КВЕД 79.12), надання інших послуг бронювання та пов'язана з цим діяльність (КВЕД), допоміжне обслуговування наземного транспорту (КВЕД 52.|21), тощо.
Статутом ПрАТ «Волиньтурист», затвердженого 11.04.2013, передбачено, що основною метою роботи Товариства є організація та здійснення туристичної діяльності.
Згідно п. 8 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, розмір річної орендної плати за використання державного майна розраховується за формулою на підставі вартості орендованого майна, визначеної шляхом проведення незалежної оцінки, та орендної ставки, визначеної згідно додатку 2 Методики.
Згідно з додатком 2 Методики, орендна ставка за розміщення суб'єктів господарювання, що провадять туроператорську та турагентську діяльність, готелів становить 22 %.
Звітом незалежної оцінки від 31.07.2018, проведеного ТОВ «Стоун Брідж», встановлено, що вартість орендовано майна (будівля готелю "Світязь", загальною площею 7896 кв.м, що розташована за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4) - 14 793 150 грн. Відповідність даного звіту та вартості майна підтверджено висновком оціночно-будівельної експертизи від 11.01.2021 № 1-1, проведеної ТОВ «Волинь-експерт».
Отже, розмір річної орендної плати за використання будівлі готелю "Світязь" становить 3 254 493 грн (14 793 150 - вартість орендованого майна х 22 - орендна ставка і 100 = 3 254 493). А тому, розмір місячної орендної плати становить 271 207,7 грн (3 254 493 / 12 = 271 207,70), розмір денної - 9040,20 грн (271 207,7 / 30 = 9040,20).
З урахуванням строків позовної давності, прокурор нарахував ПрАТ «Волиньтурист» на користь Фонду державного майна України за період з 26.02.2018 по 21.10.2018 (7 місяців та 25 днів) - 2 124 458 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування відповідачем приміщенням готелю «Світязь».
Щодо нарахованої суми безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування приміщенням у розмірі 2 124 458 грн., яку просить стягнути прокурор, відповідачем не надано контррозрахунку суду та не спростовано розміру нарахувань чи вартості орендованого майна на момент проведення розрахунків.
Судом встановлено, що відповідач - ПрАТ "Волиньтурист" примусово виселене з незаконно займаного об'єкту нерухомого майна - готелю "Світязь", загальною площею 7896 кв.м, що розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4 згідно рішення Господарського суду Волинської області від 14.09.2016 у справі № 903/493/16. З цього моменту відповідач використовував вказане майно без правовстановлюючих документів, а тому позов заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про стягнення 2 124 458 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування даним приміщенням є підставним та підлягає до задоволення повністю.
Щодо позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ДП "Управління справами Фонду державного майна України" про стягнення з ПрАТ “Волиньтурист” 637 337 грн. 40 коп. суд зазначає наступне.
Єдиним власником готелю «Світязь» за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4, є держава Україна в особі Фонду державного майна України, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 35643631 від 27.09.2012.
Як встановлено судом, ПрАТ «Волиньтурист», як фактичний користувач приміщень готелю «Світязь», що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ним, зобов'язаний повернути ці кошти власнику нерухомого майна на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Право вимагати повернення безпідставно збережених коштів у порядку ст. 1212 ЦК України має лише власник відповідного майна, яке перебувало у користуванні іншої особи без достатніх правових підстав. Саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.ст. 1, 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління.
До основних завдань Фонду державного майна України, зокрема, належать: реалізація державної політики у сфері використання та відчуження державного майна; захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України.
Таким чином, право вимагати стягнення з ПрАТ «Волиньтурист» безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування приміщенням готелю «Світязь» належить лише Фонду державного майна України: як власнику майна та як органу управління об'єктами державної власності.
Водночас, враховуючи те, що ДП «Управління справами Фонду державного майна України» не є власником приміщення готелю «Світязь», то правом вимагати повернення безпідставно збережених коштів у порядку, передбаченому ст. 1212 ЦК України, останнє не наділене.
Здійснення розподілу орендної плати між орендодавцем та балансоутримувачем можливе лише за наявності належним чином оформлених орендних відносин.
У пункті 17 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, зазначено, що у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується: за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій (крім підприємств, установ та організацій галузі кінематографії, що належать до сфери управління Мінкультури, - на період до 31 грудня 2021 р.) - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.
Отже, ДП «Управління справами Фонду державного майна України» могло б отримати 30 відсотків орендної плати лише у випадку укладання між Фондом державного майна України та ПрАТ «Волиньтурист» договору оренди державного майна - готелю «Світязь» та встановлення у договорі розміру орендної плати. Оскільки, орендних правовідносин між Фондом державного майна України та ПрАТ «Волиньтурист» щодо об'єкту державної власності - готелю «Світязь» не існувало, норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції 1992 року, який діяв на час спірних правовідносин) та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, застосуванню не підлягають.
У позовній заяві ДП «Управління справами Фонду державного майна України» зазначає, що підприємство понесло збитки внаслідок неправомірного використання ПрАТ «Волиньтурист» приміщення готелю «Світязь», та те, що у ПрАТ «Волиньтурист» виникла заборгованість зі сплати орендної плати.
Як було вище зазначено судом, правовідносини щодо стягнення безпідставно збережених коштів за своїм змістом є кондикційними, а не деліктними, а тому підстави для застосування до таких правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам майна відсутні.
Таким чином, оскільки власником приміщення готелю «Світязь» є Фонд державного майна України, а орендні правовідносини між Фондом державного майна України та ПрАТ «Волиньтурист» щодо об'єкту державної власності (готелю «Світязь») не виникали, ДП «Управління справами Фонду державного майна України» не має права на отримання 30 відсотків орендної плати у розмірі 637337,40грн. від ПрАТ «Волиньтурист». А тому, суд дійшов висновку про відмову в позові ДП «Управління справами Фонду державного майна України».
Щодо вимоги відповідача про застосування позовної давності у спорі за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ДП "Управління справами Фонду державного майна України" до ПрАТ “Волиньтурист” про стягнення 637 337 грн. 40 коп., то суд зазначає наступне.
Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.
Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Виходячи з вимог статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого останній звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Оскільки правові підстави для задоволення позовних вимог ДП "Управління справами Фонду державного майна України" відсутні, тому позовна давність судом не застосовується, оскільки в позові потрібно відмовити за його необгрунтованістю.
Згідно ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
При вирішенні даного спору, судом враховано правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 03.06.2019 у справі № 712/3273/18, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17; а також у постановах Верховного Суду від 09.04.2026 у справі №908/848/18, від 25.02.2020 у справі № 922/748/19, від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 та № 922/5468/14; від 24.09.2019 у справі № 916/52/19, від 16.05.2019 у справі № 916/2153/17, від 25.10.2017 у справі № 3-905гс17.
Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України слід покласти на відповідача. Витрати зі сплати судового збору за позовом ДП "Управління справами Фонду державного майна України" у зв'язку з відмовою в даному позові, покладаються на ДП "Управління справами Фонду державного майна України".
Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства “Волиньтурист” про стягнення 2 124 458 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Волиньтурист” (44021, Волинська область, Шацький район, село Світязь, Урочище Гушово, вул.Гайова, буд. 2, код ЄДРПОУ 02593659) на користь Фонду державного майна України (01133, м.Київ, вул.Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) 2124458грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування приміщенням готелю “Світязь” за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Набережна, 4.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Волиньтурист” (44021, Волинська область, Шацький район, село Світязь, Урочище Гушово, вул.Гайова, буд. 2, код ЄДРПОУ 02593659) на користь Волинської обласної прокуратури (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 31867 грн. витрат по сплаті судового збору.
4. У позові Державного підприємства "Управління справами Фонду державного майна України" до Приватного акціонерного товариства “Волиньтурист” про стягнення 637 337 грн. 40 коп. - відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено та підписано 16.08.2021.
Суддя О. Г. Слободян