Справа № 595/1847/20Головуючий у 1-й інстанції Содомора Р.О.
Провадження № 22-ц/817/826/21 Доповідач - Ходоровський М.В.
Категорія -
09 серпня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Ходоровський М.В.
суддів - Гірський Б. О., Бершадська Г. В.,
секретаря - Панькевич Т.І.
з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бучацького районного суду від 19 квітня 2021 року (головуючий суддя Содомора Р.О., дата виготовлення рішення не вказана) у справі № 595/1847/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей,-
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей.
В обгрунтування позову зазначила, що з 14 грудня 2007 року перебуває із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти тривалий час проживають з нею, а відповідач ОСОБА_3 протягом останніх п'яти років не бере участі в утриманні та виховані дітей. Просить стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей, у твердій грошовій сумі, у розмірі 3000 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття. Просила стягувати аліменти за минулий час - починаючи із 01.01.2015 року, так як не знала точного місця проживання відповідача, останній ухилявся від сплати аліментів шляхом перебування закордоном.
Рішенням Бучацького районного суду від 19 квітня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , в користь ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 3000 грн. щомісячно, на кожну дитину, але не менше ніж п'ятдесят відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 17.12.2020 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_3 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судового збору в дохід держави. В решті позовних вимог відмовлено.
В силу ст. 430 ЦПК України допущено негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а саме стягувати аліменти з 01.01.2015 року. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не мала змоги повністю реалізувати своє право на отримання фінансової допомоги на утримання дітей від свого чоловіка ОСОБА_3 з 2014 року, оскільки про місце його точного проживання їй стало відомо 18 листопада 2020 року при відкритті провадження у справі про розірвання шлюбу за позовом її чоловіка ОСОБА_3 .
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін. Відзив мотивований тим, що після того, як ОСОБА_3 виїхав до Канади, він систематично по телефону спілкувався із своєю дружиною по питаннях, що стосувалися дітей, а також спілкувався із дітьми. Відповідач неодноразово надсилав своїй дружині і дітям посилки з Канади, на яких була зазначена адреса відповідача як відправника. Тому, позивачу було відомо про місцезнаходження її чоловіка а тому підстав для стягнення аліментів за минулий час не має.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 заперечив відносно апеляційної скарги та пояснив, що рішення суду є законним обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі до 18 лютого 2021 року.
Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з мамою
Відповідач ухиляється від обов"язку по наданню дітям матеріальної допомоги.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує свого обов"язку по утриманню дітей, спроможний сплачувати аліменти в сумі 3000 грн. щомісячно на кожну дитину, стягнення аліментів слід присудити з дня пред"явлення позову, тобто з 17.12.2020 року і до досягнення дітьми повноліття, підстави для стягнення за минулий час відсутні.
З таким висновком суду слід погодитись, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дітей визначаються за домовленістю між ними.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст.180 СК України). Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч.1 і ч.3 181 СК України.
Відповідно до ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Згідно ч.1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Положення ч.1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, ч.7 ст. 8 СК України передбачають, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Таким чином, з врахуванням не виконання відповідачем обов"язку по утриманню дітей, суд дійшов вірного висновку про обгрунтованість вимоги позивачки про стягнення аліментів.
Правильним є також висновок у рішенні суду щодо стягнення аліментів з дня пред"явлення позову - 17.12.2020 року а не за минулий час, як вимагала позивач, виходячи з наступного.
Частиною першою ст. 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред"явлення позову.
Згідно положень ч.2 ст. 191 Сімейного Кодексу України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Доказами того, що позивач намагався отримати аліменти можуть бути, наприклад, спроби встановити місце проживання, місце роботи, справжній розмір заробітку відповідача; також інші або письмові докази, які підтверджують звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату аліментів.
Докази на підтвердження того, що позивачка вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати, суду не надано.
Позивачем було долучено до позовної заяви копію закордонного паспорту ОСОБА_3 , де присутня Канадська віза від 04.04.2014 року та копію довідки про працевлаштування ОСОБА_3 з 12 березня 2015 року.
Суд першої інстанції правильно визнав, що факт перебування відповідача за кордоном на роботі не підтверджує його ухилення від сплати аліментів.
Оскільки місцевим судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обгрунтоване рішення, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення а судове рішення без змін.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.1, 375, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п. 2, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Бучацького районного суду від 19 квітня 2021 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на сторони в межах ними понесених.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 серпня 2021 року.
Головуючий : Ходоровський М.В.
Судді : Бершадська Г.В.
Гірський Б.О.