Справа №591/1694/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сибільов О.В.
Номер провадження 33/816/297/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
27 липня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 591/1694/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Зарічного районного суду м. Сум від 20.05.2021, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Гуріної Г. В.,
установив:
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки він був безпідставно позбавлений судом першої інстанції права на захист, розглянув справу у відсутність захисника та в судовому засіданні не було з'ясовані поважність причини неявки захисника. Працівниками поліції не було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці події, а за відсутності такої пропозиції це повинно розцінюватись як недотримання порядку про проведення огляду. У справі відсутні направлення на огляд водія з метою виявлення стану сп'яніння в медичному закладі, а також акт огляду з використанням спеціальних технічних засобів, в якому була зафіксована відмова від проходження огляду на стан сп'яніння на місці події. В судовому засіданні не були допитані свідки.
Постановою судді Зарічного районного суду м. Сум від 20.05.2021 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в сумі 10200 грн з позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто на користь держави 454 грн судового збору.
Згідно постанови судді, 06 березня 2021 року о 09 год. 05 хв. ОСОБА_1 в м. Суми по вул. Героїв Крут, 66, керував т/з Volkswagen Passat, д. з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.
Вислухавши доводи ОСОБА_1 і захисника Гуріної О. І., які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Протокол про адміністративне правопорушення разом із додатками надійшов до суду першої інстанції 15.03.2021, а судовий розгляд вперше призначений працівниками поліції на 25.03.2021. Під час судового засідання ОСОБА_1 заявив клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості скористатися юридичною допомогою адвоката. Справа відкладена на 14.04.2021, а потім її розгляд був перенесений на 20.05.2021 у зв'язку із перебуванням судді у відпустці. Оскільки доказів залучення захисника ОСОБА_1. з підтвердженням повноважень суду надано не було, як і не з'явився без поважних причин в судове засідання сам захисник, суддею суду першої інстанції було розглянуто справу у відсутність захисника.
Така засада судочинства як рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1 ст. 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 Основного Закону, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їх процесуальних прав (ст. 129 Конституції України, розділ I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»). Право особи при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката є невід'ємним правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, а для суддів усіх інстанції - важливим елементом законного і справедливого правосуддя. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі «Домбо Бехер Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), заява № 14448/88); п. 38 рішення ЄСПЛ від 23.10.1996 у справі «Анкерль проти Швейцарії» (Ankerl v. Switzerland), заява № 17748/91). У іншій справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03, п. 26 і 29 рішення від 15.05.2008), ЄСПЛ констатував, що «принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. У провадженні, яке розглядається, важливі процесуальні гарантії були відсутні та що ці процесуальні недоліки, у світлі обставин справи, були достатньо серйозними, щоб піддати сумніву справедливість провадження. Відповідно було порушення п. 1 ст. 6 Конвенції».
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції істотно порушені права та законні інтереси ОСОБА_1 , оскільки останній заявив клопотання про надання можливості скористатися послугами захисника на самому початку судового провадження у першому судовому засіданні, яке об'єктивно ще не могло бути розцінене як затягування розгляду справи, внаслідок чого постанова підлягає безумовному скасуванню через порушення норм процесуального права, а апеляційна скарга у цій частині - задоволенню.
Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи установлено, що 06 березня 2021 року о 09 год. 05 хв. ОСОБА_1 в м. Суми по вул. Героїв Крут, 66 керував т/з Volkswagen Passat, д. з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, що окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 039995 від 06.03.2021, об'єктивно підтверджується дослідженими доказами, а саме:
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 06.03.2021, які кожен окремо підтвердили, що в їх присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі;
- відеозаписом подій, згідно якого на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння водій ОСОБА_1 відмовляється пройти такий огляд.
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на предмет їх достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що ці свідки, будучи повідомленими в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, не спростували перед судом у будь-який спосіб викладені ними у їх письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з'являються у судове засідання і надані ними раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і п.п. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючі фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду. Письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення правопорушення, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об'єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги про те, що в судовому засіданні не були допитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на думку апеляційного суду, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких клопотань про їх виклик до суду першої інстанції від ОСОБА_1 не надходило. При цьому необхідно зауважити, що ОСОБА_1 не оскаржувався факт присутності двох свідків при його відмові проходити огляд на стан сп'яніння у встановлений законом спосіб, а обов'язок цих свідків лише засвідчити факт відмови особи, яка керує т/з, пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
ОСОБА_1 , будучи допитаним в суді першої інстанції, хоча і не визнав свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, але не заперечував своєї відмови від огляду на стан наркотичного сп'яніння, мотивуючи це тим, що перед цим вживши лікарські препарати, що дійсно можуть знижувати швидкість реакції, проте заперечив, що перебував в стані сп'яніння, а відмовився від огляду внаслідок його спонукання до цього працівниками поліції під час руху до медичного закладу.
Необхідно зауважити, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Таким чином, ОСОБА_1 , щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані наркотичного сп'яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп'яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, а водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги п. 2.5 ПДР, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), у зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки т/з, то вони не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки відповідно п. 12 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані наркотичного сп'яніння згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Разом з тим, якщо справи відповідно КУпАП чи інших законів підвідомчі суду (судді) стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. За цих обставин не може бути розпочато провадження в справі, а розпочате - підлягає закриттю (ч. 2 ст. 38, п. 7 ст. 247 КУпАП).
Зважаючи на те, що правопорушення вчинене 06.03.2021, то строк накладення стягнення сплинув 06.06.2021, внаслідок чого після скасування постанови судді суду першої інстанції провадження у справі стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент апеляційного розгляду справи строку, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Зарічного районного суду м. Сум від 20.05.2021 відносно ОСОБА_1 скасувати через порушення суддею суду першої інстанції норм процесуального права, а провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент апеляційного розгляду справи строку накладення стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов