Справа №577/3670/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/406/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
09 серпня 2021 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
потерпілої - ОСОБА_9 ,
за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області, від 04 листопада 2020 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Конотоп Сумської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, одружений, працюючий помічником машиніста «Локомотивне Депо Конотоп», раніше не судимого,
обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Обрано ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та взято його під варту в залі суду. Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_8 постановлено рахувати з моменту взяття під варту - з 04.11.2020 року.
Стягнуто з ОСОБА_8 на відшкодування судових витрат за проведення експертизи, залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованих державних установ, 12 421 (дванадцять тисяч чотириста двадцять одну) грн. 44 коп.
До Сумського апеляційного суду надійшли апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області, від 04 листопада 2020 року.
В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , не оспорюючи висновки суду в частині доведеності вини ОСОБА_8 та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, ставить питання про зміну вироку суду в частині призначеного покарання в сторону пом'якшення із застосуванням ст. 75 КК України та призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки та у відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 3 роки.
Даним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Стягнуто з ОСОБА_8 на відшкодування судових витрат за проведення експертизи, залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованих державних установ, 12 421 (дванадцять тисяч чотириста двадцять одну) грн. 44 коп.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник ОСОБА_7 вказувала, що вважає призначене судом покарання таким, що не відповідає особі засудженого, оскільки за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості.
На думку захисника ОСОБА_7 , суд поза увагою залишив те, що потерпілими у кримінальному провадженні цивільний позов про відшкодування завданих збитків (моральних та матеріальних) взагалі не був заявлений.
Зазначала, що ОСОБА_8 добровільно перерахував грошові кошти в сумі по 15 000 грн. кожній потерпілій, однак у вироку зазначено лише по 5 000 грн. кожній із потерпілих, а також ОСОБА_8 було повністю відшкодовано витрати на лікування потерпілої ОСОБА_10 , яка підтвердила даний факт під час судового засідання.
Звертала увагу захисник ОСОБА_7 і на те, що судом першої інстанції не було надано оцінки досудовій доповіді органу пробації, який вважав за можливе застосувати до ОСОБА_8 покарання не пов'язане з позбавленням волі та на те, що сторона обвинувачення просила призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки та у відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 3 роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить новий злочин і виконає покладені на нього судом обов'язки.
На вказану апеляційну скаргу представник потерпілої ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_12 подав заперечення, в якому зазначав, що вказані в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 вимоги є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вчинений злочин ОСОБА_8 відноситься до категорії тяжких, серед обставин, що обтяжують покарання судом обґрунтовано було визнано вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, допущені ОСОБА_8 порушення знаходяться в причинному зв'язку з подією ДТП та наслідками, що настали, в той час як в діях смертельно травмованого водія ОСОБА_13 не встановлено невідповідностей вимогам ПДР України.
Вказував представник потерпілої ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_12 , що призначене судом покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі в повній мірі відповідає вимогам ст.ст. 2, 7-9, 50, 65 КК України, рішення суду є законним та вмотивованим, вважав, що думка прокурора у кримінальному провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання є суб'єктивною, а тому доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 вважав такими, що не заслуговують на увагу.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на судове рішення не подавали.
Як встановлено судом першої інстанції, 09.06.2020 року близько 08 год. 50 хв. обвинувачений ОСОБА_8 , у порушення вимог п.2.9 «а» ПДР (затверджених постановою КМ України №1306 від 10.10.2001 року, введених в дію з 01.01.2002 року), а саме перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «СНЕRY М11» державний номерний знак НОМЕР_1 , у якому знаходилися пасажири ОСОБА_10 і ОСОБА_14 , та рухаючись за с. Таранське Конотопського району в бік с. Вирівка Конотопського району по автодорозі із двостороннім рухом, яка має по одній смузі руху у кожному напрямку, «Конотоп - Вирівка - Присеймів'я» 4 км. +400 м у порушення вимог п.10.1, п.11.3, п.12.1 ПДР, не врахував дорожню обстановку та не обрав безпечну швидкість на заокругленні дороги вправо, по відношенню до напрямку його руху, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, де сталося зіткнення з зустрічним автомобілем «ВАЗ 21114» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_13 , що рухався з боку с. Вирівка Конотопського району. Внаслідок зіткнення транспортних засобів водій автомобіля «ВАЗ 21114» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди, а пасажирка автомобіля «СНЕRY М11» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_10 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №103 від 06.07.2020 року смерть ОСОБА_13 настала внаслідок сумісної тупої травми тіла, а саме: садна в ділянці чола дещо зліва, садна в ділянці обох колінних суглобів по передній поверхні, синці в ділянці передньої черевної стінки, синці на обох колінних суглобах по передній поверхні, рана по зовнішній поверхні в нижній третині правого передпліччя, рани на обох колінних суглобах по передній поверхні, вогнищевий крововилив в товщі м'яких покровів голови в лівій лобній ділянці, вогнищевий крововилив під твердою мозковою оболонкою в лівій лобній ділянці, вдавлений перелом кісток склепіння черепу в ділянці лобної кітки, множинні рівновогнищеві крововиливи по передній поверхні обох долей легень, переломи ребер по середньо-ключичній лінії 1-7 зліва та справа з вогнищевими крововиливами в міжреберні м'язи, перелом грудини в 3-му міжреберні м'язи, відрив справа та зліва суглобового хряща колінного суглобу від суглобової поверхні великогомілкової кістки з розривами передньої хрестоподібної зв'язки, які в комплексі кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження та перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_13 .
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №246 від 14.07.2020 року у ОСОБА_10 на час госпіталізації у відділення мали місце: рана чола справа. Знаходилася на стаціонарному лікуванні у КНП КМР КЦРЛ відділення 78 з 09.06.2020 року по 16.06.2020 року з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, забійна рана чола. Згідно заключення рентгенолога: косий перелом XII ребра ліворуч, не виключено перелом поперечного відросту L11 з незначним зміщенням. По ступеню важкості синці, садно згідно з Правилами судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» (далі - Правила), відносяться до легких тілесних ушкоджень. Рана чола справа - так як для загоєння її необхідно час більше 6 але менше 21 дня, згідно з Правилами відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Перелом XII ребра ліворуч, перелом поперечного відросту L11 з незначним зміщенням не є небезпечними для життя, але потягнули за собою тривалий розлад здоров'я, тому згідно з Правилами відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Відповідно до зібраних в кримінальному провадженні доказів та висновку комплексної комісійної транспортно - трасологічної та судово - автотехнічної експертизи №1221/1397/170 від 15.09.2020 року ОСОБА_8 , керуючи автомобілем «СНЕRY М11» державний номерний знак НОМЕР_1 порушив вимоги ПДР (затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, введених в дію з 01.01.2002 року), передбачених пунктами:
2.9. Водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;
10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
11.3. На дорогах із двостроннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутністю суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.
12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу,що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Допущені обвинуваченим ОСОБА_8 порушення вимог п.п. 2.9 «а», 10.1, 11.3, 12.1 ПДР знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та наслідками, що настали.
Діяння, ОСОБА_8 кваліфіковане органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керують транспортними засобами, що спричинили смерть потерпілого та спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В судове засідання суду апеляційної інстанції, будучи належним чином повідомлені про час та дату розгляду справи не з'явились потерпілі ОСОБА_11 , та ОСОБА_10 , а також представники потерпілих - адвокати ОСОБА_15 та ОСОБА_12 . З огляду на те, що потерпілий ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_8 , захисник ОСОБА_7 та прокурор ОСОБА_6 не заперечували проти розгляду матеріалів кримінального провадження у відсутність вказаних осіб, колегія суддів вважає за можливе провести судовий розгляд без участі зазначених осіб.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 , які вимоги апеляційної скарги підтримали, просили вимоги апеляційної скарги задовольнити в повному обсязі, вислухавши думки прокурора ОСОБА_6 , яка заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 394, ч. 1 ст. 404 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 ніким не оспорювалися і докази щодо них на підставі ч.3 ст. 349 КПК України не досліджувалися, а також зважаючи на відсутність скарг учасників кримінального провадження щодо вирішення цивільного позову, висновки суду першої інстанції щодо цих обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною.
Що стосується призначеного обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобоми, то колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 , вона не згодна з призначеним видом та мірою покарання призначеного ОСОБА_8 , оскільки вважає його занадто суворим.
Так, ч. 2 ст. 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Засади призначення покарання зазначені у ч. 1 ст. 65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Частиною 2 статті 65 КК України визначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами покарання» зазначено, що виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
В абз. 1 п. 21 вище наведеної Постанови передбачено, що у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, повязані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Частиною 2 статті 286 КК України визначено, що порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту, особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, свою вину у вчиненні злочину, який йому інкриміновано визнав у повному обсязі та щиро розкаявся, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, позитивно характеризується за місцем роботи, працює, одружений, має на утриманні малолітню доньку 2015 року народження, добровільно частково відшкодував завдану шкоду.
Враховуючи вищевикладені обставини, відношення ОСОБА_8 до вчиненого, та найважчі і незворотні наслідки у виді смерті людини, а також те, що злочин було вчинено у стані алкогольного сп'яніння, а також зваживши на позицію потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та представників потерпілих - адвокатів ОСОБА_15 та ОСОБА_12 , які наполягала на суворій мірі покарання суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання саме у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки лише таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і для запобігання вчиненню ним нових злочинів у майбутньому, та у повній мірі буде відповідати вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.
З такими висновками суду першої інстанції, за встановлених в ході вивчення матеріалів кримінального провадження обставин, погоджується і колегія суддів апеляційного суду, оскільки вважає його необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого.
Колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції, цілком обґрунтовано, врахувавши, що порушення Правил дорожнього руху України, допущені обвинуваченим ОСОБА_8 , знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо - транспортною пригодою та її наслідками, а також те, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, віднесено до тяжких злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, вважав за необхідне призначити ОСОБА_8 додаткове покарання, яке передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки, тобто на максимальний строк передбачний санкцією статті.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 щодо того, що призначене судом покарання ОСОБА_8 є таким, що не відповідає особі засудженого, оскільки за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості, то їх колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказані захисником обставини виступали предметом оцінки суду першої інстанції та були враховані судом при призначенні ОСОБА_8 покарання.
Щодо посилань захисника ОСОБА_7 як на підставу для задоволення вимог її апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції не було надано оцінки досудовій доповіді органу пробації, який вважав за можливе застосувати до ОСОБА_8 покарання не пов'язане з позбавленням волі та на те, що сторона обвинувачення просила призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки та у відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 3 роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить новий злочин і виконає покладені на нього судом обов'язки, то їх колегія суддів вважає безпідставними, оскільки викладена у висновку органу пробації інформація та зазначена позиція прокурора не виступає для суду як обов'язкова вказівка у призначенні обвинуваченому покарання, а лише допомагає суду в сукупності з іншими обставинами справи дійти вірного висновку щодо визначення необхідного виду та міри покарання для обвинуваченого.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 відносно того, що ОСОБА_8 добровільно перерахував грошові кошти кожній із потерпілих, а також того, що ОСОБА_8 було повністю відшкодовано витрати на лікування потерпілої ОСОБА_10 , то колегія суддів зазначає, що посилання захисника на вказані доводи є також безпідставними, оскільки дані обставини були визнані судом першої інстанції як такі, що пом'якшують покарання та були ним враховані при призначенні покарання ОСОБА_8 .
Щодо тверджень апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 відносно того, що ОСОБА_8 відшкодував по 15 000 грн. кожній потерпілій, однак у вироку зазначено лише по 5 000 грн., то вказані доводи не знайшли свого документального підтвердження в матеріалах справи, оскільки з долучених копій квитанцій вбачається, що ОСОБА_8 було перераховано саме по 5 000 грн. (а.п. 53-54)
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 стосовно того, що суд поза увагою залишив те, що потерпілими у кримінальному провадженні цивільний позов про відшкодування завданих збитків (моральних та матеріальних) взагалі не був заявлений, на думку колегії суддів, не спростовують висновків суду в частині призначення покарання.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування оскаржуваного вироку, при апеляційному розгляді кримінального провадження не встановлено.
З огляду на викладене, апеляційна скарга а захисника обвинуваченого задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області, від 04 листопада 2020 року яким ОСОБА_8 , визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на цей вирок - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4