Справа № 676/3196/21
Номер провадження 3/676/1413/21
13 серпня 2021 року м. Кам'янець-Подільський
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Черепахін В.О., при секретарі судового засідання Гаврушко І.І., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173-4 КУпАП, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, непрацюючої,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №527709 від 26 травня 2021 року, складеного інспектором СЮПВП Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області Сіньковою В.І., 18 травня 2021 року в м.Кам'янець-Подільський, по вул.Героїв Небесної Сотні, буд.17 в НВК №14 в 2-Г класі ОСОБА_1 вчинила булінг, а саме дії, які полягають у психологічному та фізичному насильстві відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 учениці 2-Г класу 14 НВК, що проявилось у події, яка сталась у 1-му класі осінню, коли класний керівник ОСОБА_1 вдарила указкою ОСОБА_2 по руці, в результаті чого утворився синець. У вересні 20 року класний керівник підійшла до ОСОБА_2 взяла її за волосся та штовхнула головою до парти. 18.05.21 р. о 09 год. 30 хв. на уроці «Я пізнаю світ» класний керівник ОСОБА_1 власноруч заштовхнула до рота ОСОБА_2 папір та змушувала з'їсти шматок паперу. В результаті вище описаних подій останній могло бути завдано шкоду психічному здоров'ю, оскільки остання відчувала страх, приниження, перестала відвідувати школу і станом на 24.05.21 року через страх боїться відвідувати школу, чим ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-4 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 винність у вчиненні адміністративного правопорушення, яке ставиться їй у вину, не визнала та категорично заперечила факт булігну з її сторони по відношенню до малолітньої ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_1 пояснила, що має стаж педагогічної діяльності 35 років. За весь цей час на її діяльність, як педагога, не було жодної зареєстрованої скарги від батьків. Категорично заперечила ту обставину, що коли-небудь застосовувала до Опольської Влади фізичне насильство, в тому числі тієї обставини, що у вересні 2020 року брала Владу за волосся та штовхала головою об парту. Також заперечила факт умисного нанесення ОСОБА_2 удару указкою по руці. Не виключила тієї обставини, що в Опольської Влади міг утворитися синець на руці при тому як під час уроку використовувалася указка як естафета для показування на дошці або ж міг утворитися на уроці фізкультури, але як тільки їй стало відомо про синець, вона відразу ж попросила вибачення у батьків ОСОБА_3 через недогляд за дитиною як класний керівник. Що стосується події, яка мала місце 18 травня 2021 року на п'ятому уроці «Я пізнаю світ», то пояснила наступне. Так, вказана подія мала місце відразу ж після повернення дітей з дистанційного навчання, а тому на той час у дітей відмічалася активність до ігор та пасивність до навчання. Того дня протягом усіх уроків діти перекидались записками, що заважало освітньому процесу, а тому вона неодноразово під час уроку та перерв між уроків робила дітям зауваження та пояснювала шкідливість такої розваги. Під час п'ятого уроку ОСОБА_2 та діти, які сиділи за партами навколо неї, продовжували шуміти, обертатися та кидати папірці. Тому вона почала наближатися до цієї групи дітей і помітила в руках Опольської Влади записку. В цей момент ОСОБА_3 злякалася та швидко засунула записку собі до рота. Підійшовши до ОСОБА_2 , попросила виплюнути записку їй в руку, що та і зробила. На цьому інцидент закінчився. Після уроків Опольську Владу забрав батько, а вона направилася до завуча на нараду. Після наради побачила пропущенні від батька ОСОБА_3 дзвінки. Зателефонувавши до батька ОСОБА_2 , останній почав висловлювати претензії з приводу зазначеного інциденту, на що вона пояснила ситуацію, яка склалася. Відразу ж після розмови з батьком Опольської Вдали, повідомила про інцидент завучу школи. Ввечері того ж дня спілкувалася з матір'ю ОСОБА_3 , яка їй повідомила, що все нормально і ОСОБА_3 заспокоїлася. Наступного дня, 19 травня 2021 року, ОСОБА_2 прийшла до школи, психологічний стан у неї був нормальний. Відразу ж вона при всіх дітях класу попросила в Опольської Влади пробачення, ставши перед нею на одно коліно, після чого вони обійнялися. Весь день ОСОБА_3 була в школі, вела себе нормально, була активною, відповідала на запитання. 19 травня 2021 року мати ОСОБА_2 та ще група батьків звернулися до міського голови ОСОБА_4 із відповідним зверненням, а вже 20 травня 2021 року ОСОБА_5 перестала відвідувати школу і цього ж дня під час пленарного засідання Кам'янець-Подільської міської ради цей інцидент був предметом активного обговорення серед депутатів, під час чого лунали необгрунтовані звинувачення на її адресу, адресу всіх вчителів та директора НВК №14, що викликало неабиякий ажіотаж серед мешканців міста. Через указані події у неї різко погіршився стан здоров'я, у зв'язку з чим вона 20 травня 2021 року звернулася за медичною допомогою. Цього ж дня її викликав директор НВК №14 та попросив звільнитися з роботи, пояснивши, що це буде краще як для неї, так і для навчального закладу. Саме тому вона, під впливом психологічного тиску та через погіршення стану здоров'я 20 травня 2021 року написала заяву про звільнення з роботи за згодою сторін та станом здоров'я і цього ж дня була звільнена з роботи за згодою сторін.
Неповнолітня потерпіла ОСОБА_2 та її законний представник - мати ОСОБА_6 тричі в судові засідання не з'явилися, про місце і час розгляду справи усі рази сповіщалися завчасно належним чином, про причини неявки суд не повідомляли і клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. За таких обставин справу розглянуто у відсутності неповнолітньої потерпілої та її законного представника.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що провадження в справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП, виходячи з наступних правових підстав.
Так, підставою адміністративної відповідальності є вчинення особою діяння, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбачене КУпАП (ст., ст. 8, 9 цього Кодексу).
Положеннями ст.9 КУпАП регламентовано, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене певне діяння як адміністративне правопорушення.
Згідно вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Санкція ч.1 ст.173-4 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока.
Тому, через суворість санкції цієї статті її слід відносити до фактично кримінальних правопорушень з усіма гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане підтверджується рішеннями ЄСПЛ «Гурепка проти України» та «Лучанінова проти України», які в силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов'язковими до застосуванню судами України.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд .
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Барбера, Мессеге, і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146) Суд констатував, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов'язок доведення лежить на обвинуваченні і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що за змістом п. 2 ст. 6 Конвенції, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вказано судам на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.
Принцип «презумпції невинуватості» закріплений і в ст. 62 Конституції України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Пунктом п.3.2. Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України від 20 жовтня 2011 року №12-рп/2011 передбачено, що збирання, перевірка та оцінка доказів можливі лише в порядку, передбаченому законом. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
ОСОБА_1 вину в інкримінованому їй адміністративному правопорушенні не визнала, а тому виходячи з презумпції невинуватості, її вина має бути доведена на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, одержаних (зібраних, складених) в порядку та спосіб, що установлений законами України, які в своєму системному взаємозв'язку поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-4 КУпАП.
За ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 (п.4.1) встановлено, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються наконституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані стосовно даного правопорушення встановлюються окрім протоколу про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та іншими доказами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. В даній конкретній справі обов'язок щодо збирання доказів був на поліцейському Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області Сіньковій В.І., оскільки вона порушила провадження в справі за ч.1 ст. 173-4 КУпАП щодо ОСОБА_1 .
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №527709 від 26 травня 2021 року, складеного інспектором СЮПВП Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області Сіньковою В.І., 18 травня 2021 року в м.Кам'янець-Подільський, по вул.Героїв Небесної Сотні, буд.17 в НВК №14 в 2-Г класі ОСОБА_1 вчинила булінг, а саме дії, які полягають у психологічному та фізичному насильстві відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 учениці 2-Г класу 14 НВК, що проявилось у події, яка сталась у 1-му класі осінню, коли класний керівник ОСОБА_1 вдарила указкою ОСОБА_2 по руці, в результаті чого утворився синець. У вересні 20 року класний керівник підійшла до ОСОБА_2 взяла її за волосся та штовхнула головою до парти. 18.05.21 р. о 09 год. 30 хв. на уроці «Я пізнаю світ» класний керівник ОСОБА_1 власноруч заштовхнула до рота ОСОБА_2 папір та змушувала з'їсти шматок паперу. В результаті вище описаних подій останній могло бути завдано шкоду психічному здоров'ю, оскільки остання відчувала страх, приниження, перестала відвідувати школу і станом на 24.05.21 року через страх боїться відвідувати школу, чим ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-4 КУпАП.
Диспозицією ч.1 ст.173-4 КУпАП, булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.
В теорії права, найбільш змістовним визначенням булінгу слід вважити - цькування, булінг (англ. «bully» - залякувати, цькувати, задирати) - різновид насильства, навмисне, що не носить характеру самозахисту і не є санкціонованим нормативно-правовими актами держави, довготривале (повторюване) фізичне чи психологічне насильство з боку індивіда чи групи, які мають певні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні тощо) стосовно індивіда, і що відбувається переважно в організованих колективах з певною особистою метою (наприклад, бажання заслужити авторитет у бажаних осіб).
Об'єктом зазначеного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського (публічного) порядку під час здійснення освітнього процесу (громадський порядок та громадська безпека в освітньому середовищі). Додатковими об'єктами цього правопорушення є: психічне здоров'я, фізичне здоров'я, психологічна, фізична, економічна, сексуальна недоторканість малолітньої чи неповнолітньої особи; інших учасників освітнього процесу (якщо відносно них булінг вчиняється малолітньою чи неповнолітньою особою).
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП, виражається у формі психологічного, фізичного, економічного, сексуального насильства, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій; наслідки у вигляді шкоди психічному або фізичному здоров'ю потерпілого (яка могла бути чи була заподіяна); причинний зв'язок між діянням та наслідками.
Суб'єкт адміністративного правопорушення може бути як загальний, так і спеціальний (булінг стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи може бути вчинено будь-якою особою (загальний суб'єкт), а стосовно «інших учасників освітнього процесу» - лише малолітньою або неповнолітньою особою (спеціальний суб'єкт)).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається у формі прямого умислу. Кривдник усвідомлює протиправний характер свого діяння, передбачає його шкідливі наслідки та бажає настання цих наслідків.
Відповідно до п.3-1 ст.1 Закону України «Про освіту», булінг (цькування) це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.
Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
- систематичність (повторюваність) діяння;
- наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Враховуючи наведені вимоги Закону «Про освіту», суд констатує, що відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-4 КУпАП обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення є неодноразовість вчинення дій, передбачених даною нормою закону.
Між тим, докази щодо існування факту неодноразовості вчинення дій, передбачених зазначеною нормою закону, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що конфлікт між ОСОБА_1 та малолітньою ОСОБА_2 , який мав місце 18 травня 2021 року, був одиничним та раптовим, з приводу учбового процесу, тож у даному випадку не може йти мова про систематичність цькування або знущання як визначається поняттям «булінг».
Що стосується двох інших фактів булінгу ОСОБА_1 по відношенню до потерпілої ОСОБА_2 на підтвердження неодноразовості дій, передбачених ч.1 ст.173-4 КУпАП, які, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, мали місце осінню 2020 року, зокрема нанесення ОСОБА_1 удару указкою по руці ОСОБА_2 та утворення в результаті цього удару в останньої на руці синця, а також утримання ОСОБА_1 . ОСОБА_2 за волосся та поштовху головою до парти, то ці факти будь-якими належними та допустимими доказами органом, що порушив провадження у справі, не доведено.
Так, як вбачається з матеріалів справи, зазначені обставини органом, що порушив провадження у справі, грунтуються лише на долучених до матеріалів справи письмових поясненнях неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2 та її матері - законного представника ОСОБА_6 (а.с.6,8). Проте зазначенні письмові пояснення потерпілої та її матері суд не може взяти до уваги, оскільки суд, дотримуючись такої засади кримінального провадження як «Безпосередність дослідження показань, речей і документів» (ст.23 КПК України) зобов'язаний дослідити докази безпосередньо, в тому числі отримати безпосередньо показання учасників кримінального провадження. На виконання зазначеної засади кримінального провадження суд намагався безпосередньо опитати в судовому засіданні неповнолітню потерпілу ОСОБА_2 та її матір ОСОБА_6 , для чого вони неодноразово - тричі викликалися в судове засідання, проте жодного разу так і не з'явилися в судове засідання та не повідомляли про причини своєї неявки.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тих обставин, що батьки неповнолітньої ОСОБА_2 зверталися з будь-якими заявами чи скаргами до дирекції НВК №14 чи до правоохоронних органів з приводу умисного заподіяння ОСОБА_1 неповнолітній ОСОБА_2 тілесних ушкоджень або ж вчинення інших протиправних дій.
Також суд враховує, що наявні в матеріалах справи у письмовому вигляді пояснення учнів школи та їх батьків неможливо визнати допустимими доказами вчинення вчителем ОСОБА_1 дій, пов'язаних із цькуванням учениці ОСОБА_2 , оскільки усі ці пояснення стосуються лише щодо інциденту, що мав місце 18 травня 2021 року між вчителем ОСОБА_1 та ученицею ОСОБА_2 . Інших відомостей, які б вказували на те, що ОСОБА_1 раніше здійснила відносно ОСОБА_2 будь-які дії, які б підпадали під визначення «булінг», зазначені пояснення не містять. До того ж, зазначенні письмові пояснення учнів та їх батьтків суд не може взяти до уваги, оскільки суд, дотримуючись такої засади кримінального провадження як «Безпосередність дослідження показань, речей і документів» (ст.23 КПК України) зобов'язаний дослідити докази безпосередньо, в тому числі отримати безпосередньо показання учасників кримінального провадження. Також суд зобов'язаний дотримуватись і іншої засади кримінального провадження, передбаченої ст.22 КПК України, як «Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості». На виконання зазначених засад кримінального провадження суд намагався безпосередньо опитати в судовому засіданні учнів та їх батьків, для чого органу, що порушив провадження у справі - Кам'янець-Подільському РУП ГУНП в Хмельницькій області, неодноразово - триччі пропонувалось забезпечити в судове засідання явку свідків, які змогли би підтвердити викладенні у протоколі про адміністративне правопорушення обставини інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, проте органом, що порушив провадження в справі, до суду так і не було забезпечено явку жодного свідка.
А будь-які інші належні, допустимі та достовірні докази, які з достатністю вказували б на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП, у справі відсутні, судом такі докази не встановлені. До того ж, в рішеннях ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Водночас судом прийняті до уваги долучені до справи матеріали, які вказують на те, що на протязі всього часу роботи до ОСОБА_1 не було жодних претензій, в тому числі до методів її роботи та відношенню до дітей, вона характеризувалась дирекцією школи виключно з позитивної сторони як вчитель з високим рівнем наукової, методичної та педагогічної підготовки, яка у стосунках із колегами завжди толерантна, спокійна, виважена, користується повагою та авторитетом серед учнів, колег та батьків, а за період роботи у навчальному закладі на неї не було жодного адміністративного стягнення, а також офіційних зареєстрованих скарг батьків на її діяльність. Більш того, зазначені матеріали свідчать про успішне проходження ОСОБА_1 у 2019 році сертифікації педагогічних працівників відповідно до професійного стандарту «Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти».
Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, застосовуючи закріплений в ст.62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь, суддя дійшов переконання, що провадження у справі про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4КУпАП.
Керуючись п.1 ст. 247, п.3 ч.1 ст. 284 КУпАП,
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-4 КУпАП, щодо ОСОБА_1 за відсутністю в її діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня винесення.
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Черепахін В.О