Справа № 761/25915/19
Провадження №1-кп/761/1112/2021
іменем України
12 липня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, із застосуванням відеоконференцзв'язку із Дніпровським апеляційним судом, кримінальне провадження № 12019100100002158 від 04 березня 2019 року щодо:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Червоний Перекоп Каховського району Херсонської області, громадянки України, з середньою- спеціальною освітою, працюючої медичною сестрою Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 42, незаміжньої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 04 березня 2019 року близько 18 год. 20 хв. зайшла до приміщення магазину «Велмарт» ТОВ «Фудком» (код ЄДРПОУ 40982829), який знаходиться за адресою: м. Київ, площа Перемоги, 3 та попрямувала до відділу продажу морепродуктів. Знаходячись у відділі морепродуктів у ОСОБА_3 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, яке належить ТОВ «Фудком».
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливим мотивом, ОСОБА_10 04 березня 2019 року близько 18 год. 20 хв., знаходячись у приміщенні магазину «Велмарт», що розташований за адресою: м. Київ, площа Перемоги, 3, у відділі з продажу морепродуктів, попрохала у продавця зважити та запакувати лосось (сьомга) філе охолоджене (арт. 89790) в два пакети. Отримавши два пакети філе загальною вартість 588 (п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 94 коп. (без ПДВ), ОСОБА_3 пішла до відділу з продажу круп.
Після цього, 04 березня 2019 року близько 18 год. 20 хв., ОСОБА_3 , будучи впевнена, що за її протиправними діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи, що її дії несуть таємний характер, отриманий товар в пакетах поклала до сумки чорного кольору та, виконавши усі дії, які вважала за необхідними для доведення злочину до кінця, під виглядом добросовісного покупця, не маючи наміру оплачувати товар, що знаходився в сумці, а саме: лосось (сьомга) філе охолоджене (арт. 89790), загальною вагою 1,92 кг, загальною вартістю 588 (п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 94 коп. (без ПДВ), що належить ТОВ «Фудком» (код ЄДРПОУ 40982829), пройшла повз каси та сигнальні рамки магазину, не розрахувавшись та попрямувала до виходу з магазину.
Однак, довести свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_3 не змогла з причин, що не залежали від її волі, оскільки її дії були помічені та припинені співробітниками охорони та на виході з магазину ОСОБА_3 була зупинена, а викрадене майно у неї виявлено та вилучено.
А всього, ОСОБА_3 намагалася таємно викрасти чуже майно, що належить ТОВ «Фудком» (код ЄДРПОУ 40982829) на загальну суму 588 (п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 94 коп. (без ПДВ).
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненому визнала у повному обсязі та надала суду показання про те, що вона вчинила дане кримінальне правопорушення. Також, зазначив, що вона у повній мірі усвідомила кримінально-протиправний характер своїх дій, та щиро розкаюється у вчиненому, просила суд не призначати їй суворе покарання.
Крім показань самої обвинуваченої ОСОБА_3 , її вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, підтверджується наступними письмовими доказами дослідженими в ході судового розгляду:
Витягом з ЄРДР від 04 березня 2019 року;
Постановою старшого слідчого Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_11 від 05 березня 2019 року про визнання предметів речовими доказами;
Постановою старшого слідчого Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_11 від 11 березня 2019 року про визнання предметів речовими доказами;
В той же час, суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів наступні матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення: постанову про створення слідчої групи від 05 березня 2019 року, постанову про зміну кваліфікації кримінального діяння від 05 березня 2019 року, повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України від 21 березня 2019 року, постанову про зупинення досудового розслідування та оголошення ОСОБА_12 в розшук від 25 березня 2019 року, постанову про відновлення досудового розслідування від 26 червня 2019 року, оскільки самі по собі вказані документи не містять даних, що мають значення для питань судового розгляду, а лише засвідчують відповідність окремих слідчих та процесуальних дій вимогам закону, а також проведення їх належними процесуальними особами.
Разом з тим, суд, дослідивши, оцінивши та проаналізувавши отримані, досліджені і перевірені в судовому засіданні докази в рамках даного судового провадження, прийшов до висновку, що дії ОСОБА_3 під час здійснення досудового розслідування невірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, з огляду на наступне.
Так, відповідно примітки до ст. 185 КК України, крадіжка визнається вчиненою повторно, якщо вчинена особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених у статтях 185, 186, 189-191, 187, 262 КК України.
Згідно з вимогами ч. 1, ч. 4 ст. 32 КК України повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною Особливої частини КК України. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято.
Згідно ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Цей конституційний принцип презумпції невинуватості майже аналогічно закріплено безпосередньо у тексті закону України про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 2 КК України), а також відображено у кримінальному процесуальному законі (ст. 7 та ч. 1 ст. 17 КПК України).Отже, згідно з чинним законодавством винуватість особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду.
Крім того, Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (справа № 591/4366/18, провадження № 51-1122кмо20 від 14 вересня 2020 року), зазначила, що слід враховувати принцип презумпції невинуватості, закріплений у ратифікованих Верховною Радою України міжнародно-правових актах, зокрема у ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини та у п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Також у п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Вказане положення становить підґрунтя для регламентації цього принципу в національному законодавстві.
З урахуванням зазначеного та враховуючи принцип презумпції невинуватості, а також системне тлумачення положень частин 1 та 3 ст. 32 КК України, яке вказує на те, що сам факт вчинення злочину не вперше утворює повторність без постановлення обвинувального вироку суду стосовно особи лише у випадку, коли такий факт розслідується органом досудового слідства чи розглядається судом з іншим епізодом тотожного або однорідного злочину в одному кримінальному провадженні.
Тобто лише за умов, коли суд безпосередньо досліджує докази та у вироку встановить доведеність винуватості особи одночасно за всіма епізодами кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому.
Оскільки доведеність чи недоведеність вини у першому епізоді встановлюється судом і лише одночасний розгляд судом в одному кримінальному провадженні першого епізоду, що утворює повторність, і наступного, який кваліфікується як повторний.
Отже, лише за таких обставин, така форма множинності злочинів, як повторність, за відсутності обвинувального вироку суду стосовно особи за раніше вчинений злочин, якщо такі епізоди розглядаються судом в одному кримінальному провадженні, узгоджується з положеннями ст. 62 Конституції України та відповідає принципу non bis in idem.
Крім того, системне тлумачення зазначених вище норм свідчить про те, що необхідно розрізняти особливості інкримінування особі ознаки повторності в одному чи різних кримінальних провадженнях стосовно неї, зокрема: коли за наявності повторності тотожних чи однорідних злочинів така кваліфікуюча ознака інкримінується особі в одному кримінальному провадженні без постановлення обвинувального вироку стосовно першого епізоду суспільно небезпечної поведінки особи; та у різних кримінальних провадженнях, коли розгляд кримінального провадження за першим епізодом розглядається (або розслідується) в іншому кримінальному провадженні щодо тієї ж особи. При цьому основою для такого поділу є врахування принципу презумпції невинуватості особи.
Тобто у різних кримінальних провадженнях стосовно однієї і тієї ж особи підставою для кваліфікації дій особи за ознакою повторно є не факт обвинувачення її у вчиненні злочину за першим епізодом (без постановлення обвинувального вироку), а саме факт постановлення стосовно неї обвинувального вироку у іншому кримінальному провадженні за епізодом, що дає підстави кваліфікувати її дії з урахуванням повторності.
В той же час, як вбачається із Вимоги на судимість від 02 червня 2021 року № 8379/125/56-2021, ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження № 12019100060000895 28 лютого 2019 року було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України.
При цьому, дані щодо постановлення обвинувального вироку відносно ОСОБА_3 у зазначеному кримінальному провадженні відсутні, вони не встановлені і в ході судового розгляду.
Таким чином, з урахуванням вимог ст. 32 КК України та Постанови об'єднаної палати ККС ВС від 14 вересня 2020 року (справа № 591/4366/18, провадження № 51-1122кмо20), суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_3 відсутня кваліфікуюча ознака повторність, а отже дії останньої не можливо кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.
Статтею 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , з ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України.
Таким чином, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3 своїми умисними протиправними діями, які виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), виконавши усі дії, які вважала необхідними, для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного нею кримінального правопорушення, обставини з яких не було доведено кримінальне правопорушення до кінця, дані, що характеризують особу обвинуваченої, вік та стан її здоров'я, обставини, що пом'якшують та обтяжують її покарання.
Зокрема, судом враховано, що обвинувачена ОСОБА_3 є раніше не судимою особою, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря -нарколога не перебуває, має місце реєстрації, проживання, працює медичною сестрою у Криворізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 42, де характеризується виключно з позитивної сторони.
Згідно ст. 66 КК України, обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , є щире каяття.
Згідно ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 судом не встановлено.
Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_3 кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, її молодий вік, факт повернення викраденого майна, наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючої покарання обставин, суд вважає, що обвинуваченій необхідно призначити покарання у виді штрафу.
Відповідно до положень статті 5 КК України, яка визначає зворотну дію закону про кримінальну відповідальність у часі: закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Таким чином, суд вважає за необхідне при призначенні покарання ОСОБА_3 у виді штрафу застосувати санкцію ч. 1 ст. 185 КК України (в редакції Закону № 1449-VІ від 04.06.2009).
Таке покарання стосовно ОСОБА_3 є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не встановлено.
Долю речових доказів необхідно вирішити у порядку ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_3 не обирати.
До набрання вироком законної сили, запобіжний захід щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обирати.
Речові докази: лосось (сьомга) філе охолоджене (арт. 89790), вагою 1,92 кг (переданий на зберігання адміністратору ТОВ «Фудком») - передати у володіння та розпорядження ТОВ «Фудком»; DVD-R диск із відеозаписом з камер спостереження магазину «Велмарт» - залишити при матеріалах кримінального провадження.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Шевченківського
районного суду м. Києва ОСОБА_1