13 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 540/1113/21
адміністративне провадження № К/9901/29821/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Данилевич Н.А.,
суддів: Єресько Л.О., Мартинюк Н.М.
перевірив касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі №540/1113/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про визнання дій протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.09.2020 року за № ВП62952137,-
12 серпня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2021 року було скасовано.
Прийнято по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Малкової Марії Вікторівни про визнання дій протиправними та скасування постанови - задоволено.
Визнано незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Малкової Марії Вікторівни щодо відкриття виконавчого провадження від 04.09.2020 за номером 62952137.
Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Малкової Марії Вікторівни про відкриття виконавчого провадження від 04.09.2020 за номером 62952137.
Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Малкової Марії Вікторівни (02094, м.Київ, вул.Поправки Юрія, 6, оф.14, РНКОПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 4 540грн.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У свою чергу, стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Предметом розгляду даної справи є скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи судові рішення, прийняті за правилами статті 287 КАС України, відповідач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, на підтвердження чого надає судові рішення у різних справах, як приклади прийняття судами протилежних рішень у подібних правовідносинах. Зокрема у справах №№160/4982/20, 560/2520/20, 520/5603/20 рішення ухвалені на користь боржника щодо неможливості відкриття виконавчого провадження за місцем проживання боржника відмінним від місця його реєстрації, натомість у справах №№200/4020/20-а, 200/5040/20-а та 520/5605/20-а рішення прийняті на користь приватних виконавців та зроблено висновок щодо відсутності у приватного виконавця обов'язку перевіряти відомості щодо місця перебування боржника за адресою вказаною у виконавчому документі та відсутність підстав вважати, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем його виконання.
Зазначене, на думку відповідача, свідчить про наявність правової проблеми щодо правомірності відкриття виконавчого провадження за місцем проживання боржника вказаному у виконавчому документі та/або заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження, що підтверджує існування протилежної практики за судовими рішеннями у подібних правовідносинах.
Водночас, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2021 року у справі № 380/9335/20 надав оцінку правильності тлумачення положень статті 24 Закону № 1404-VІІІ в контексті визначення місця проживання боржника та дійшов висновку, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон № 1404-VIII пов'язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.
Таким чином, ураховуючи правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі № 380/9335/20, проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний заявником касаційної скарги спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною не доведено, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ, тому враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України у відкритті провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтею 287, частиною третьою статті 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі №540/1113/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про визнання дій протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.09.2020 року за № ВП62952137.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді Л.О. Єресько
Н.М. Мартинюк