13 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 320/7761/20
адміністративне провадження № К/9901/28169/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі №320/7761/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
02 серпня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (надіслано засобами поштового зв'язку 30.07.2021).
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області з вимогами:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати судді, голові Семенівського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 31 липня 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 47320,00 грн.;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області провести нарахування та виплату судді, голові Семенівського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 31 липня 2020 року на підставі частин 2, 3, 5, 6 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2020 року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 31 липня 2020 року у загальній сумі 1954582,55 грн.;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року, адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати судді, голові Семенівського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно із застосуванням обмежень, встановлених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX.
Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (ідентифікаційний код 37959255, місцезнаходження: 36011, Полтавська область, м. Полтава, вул. Шевченка, буд.1) на користь судді, голови Семенівського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) суму недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно у розмірі 118824,49 грн. (сто вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири грн. 49 коп.) з відрахуванням обов'язкових податків і зборів.
Рішення звернуто до негайного виконання в частині присудження на користь судді, голові Семенівського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 виплати суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць.
Скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі №440/5406/20 є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, така норма повинна застосовуватися.
У тексті касаційної скарги зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", зокрема щодо правомірності нарахування суддівської винагороди на підставі та відповідно до норм бюджетного права.
Водночас, у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20 викладено правовий висновок щодо неправомірності обмеження виплати, починаючи з 18 квітня 2020 року, суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів) на підставі статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-ІХ в редакції закону станом на дату виникнення спірних відносин).
У касаційній скарзі скаржник також зазначає, що судами під час ухвалення судових рішень не були враховані висновки Верховного Суду у справах №804/3790/17, №814/1274/17, №820/2462/17 щодо відсутності ретроспективної дії рішень Конституційного Суду України.
Так, предметом розгляду у вказаних справах були заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018, як підставу передбачену пунктом 1 частиною п'ятою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Отже, правовідносини у справах №804/3790/17, №814/1274/17, №820/2462/17 та у справі, що розглядається не є подібними.
Також касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань містить детально викладені фактичні обставини справи, незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та цитування норм законодавства. При цьому, касаційна скарга не містить вказівки на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. У касаційній скарзі не зазначено, який саме висновок необхідно сформулювати та на підставі аналізу яких актів законодавства.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги не є обмеженням доступу до суду та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі №320/7761/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич