13 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 520/905/2020
адміністративне провадження № К/9901/28648/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд),
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року в справі №520/905/2020 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора, П'ятої кадрової комісії Генеральної прокуратури України про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, скасування запису в трудовій книжці, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вихідної допомоги,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора, П'ятої кадрової комісії Генеральної прокуратури України, у якому просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення №7 Кадрової комісії №5 Генеральної прокуратури України від 04.12.2019 про неуспішне проходження атестації;
- визнати протиправним і скасувати наказ №2073ц від 21.12.2019 про звільнення з посади прокурора відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріат) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту частини першої статі 51 Закону України «Про прокуратуру» з 24 грудня 2019 року;
- поновити на посаді прокурора відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріат) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби або на рівнозначній посаді Офісу Генерального прокурора;
- скасувати запис у трудовій книжці №16 про звільнення з посади, яку обіймала, на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;
- стягнути з Генеральної прокуратури України середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 24.12.2019 по день винесення судом рішення про поновлення;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано рішення №7 Кадрової комісії №5 Генеральної прокуратури України від 04.12.2019 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації;
- визнано протиправним і скасовано наказ №2073ц від 21.12.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріат) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 24 грудня 2019 року.
- поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріат) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби або на рівнозначній посаді Офісу Генерального прокурора;
- стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у сумі 383681,06 грн;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року змінено, виклавши абзац четвертий резолютивної частини рішення у такій редакції:
- "Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріат) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби";
- у іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року залишено без змін.
04 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року в справі №520/905/2020.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про її повернення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Підставами перегляду оскаржуваних судових рішень ОСОБА_1 зазначає:
- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;
- застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо встановлення суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу без коефіцієнту підвищення заробітної плати, викладеного у постановах Верховного Суду: від 31 жовтня 2018 року (справа №822/1511/16); від 16 травня 2019 року (справа №805/790/16-а); від 21 грудня 2019 року (справа №826/1977/16); від 17 січня 2020 року (справа №815/2484/17); від 21 лютого 2020 року (справа №826/6141/17); від 11 жовтня 2018 року (справа №823/244/16); від 17 жовтня 2018 року (справа №823/276/16); від 08 жовтня 2019 року (справа №823/263/16).
Суд відхиляє доводи скаржника щодо наявності підстави для касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки правовідносини у справах, на які вона посилається, не є подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи скаржниці зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, що виключає можливість перегляду судових рішень з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржницею не обґрунтовано передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
За таких обставин клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та звільнення від сплати судового збору не підлягають вирішенню.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 341, 334 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року в справі №520/905/2020 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська