м. Київ
13 серпня 2021 року
справа № 120/4985/20-а
адміністративне провадження № К/9901/29836/21
Верховний Суд у складі судді доповідача Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року
у справі №120/4985/20-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Калинівський Агрохім»
до Головного управління ДПС у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
12 серпня 2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 120/4985/20-а.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі, тобто на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В той же час скаржник зазначає, що при прийнятті рішення судами було зазначено правові висновки, які відповідають сталій практиці застосування Верховним Судом приписів Податкового кодексу України. Однак скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, тобто посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно та обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.
В свою чергу, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні) скаржник повинен вказати, від якого висновку необхідно відступити, в чому полягає необхідність такого відступу, а також обґрунтувати як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.
Натомість, обґрунтування касаційної скарги зводиться до викладення обставин справи, цитування податкового законодавства та норм Кодексу адміністративного судочинства України, з зазначенням, що судом першої та апеляційної інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту частини четвертої статті 328 КАС України, указана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало вирішуватись судами попередніх інстанцій в межах підстав та предмета позову, але суди не надали йому відповідної правової оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Також, податковий орган посилається на те, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини справи та неправильно надано оцінку доказам.
Відповідно до частини першої та другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Скаржник неодноразово звертався до Верховного Суду із касаційними скаргами.
Ухвалою від 18 травня 2021 року Верховний Суд повернув касаційну скаргу, оскільки скаржник не зазначив підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд ухвалою від 30 червня 2021 року повернув касаційну скаргу скаржнику, зазначивши що обґрунтування підстав для оскарження судових рішень зводиться до викладення обставин справи, цитування податкового законодавства та норм КАС України, з зазначенням, що судом першої та апеляційної інстанції рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Однак скаржник знову подає касаційну скаргу, в якій відсутнє належне правове обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав касаційного оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 120/4985/20-а.
Відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 120/4985/20-а повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Р. Ф. Ханова