13 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 640/24641/20
адміністративне провадження № К/9901/27348/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд),
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року в справі №640/24641/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо непоновлення на посаді відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2020 року в справі №640/154/20;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за затримку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2020 року в справі №640/154/20 за період із 24 липня 2020 року по 12 жовтня 2020 року в сумі 481674, 48 грн;
- стягнути середній заробіток (з розрахунку 8601,33 грн помножити на кількість робочих днів) за час вимушеного прогулу за затримку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2020 року в справі №640/154/20 за період із 13 жовтня 2020 року по день постановлення рішення у справі або день поновлення на посаді;
- стягнути моральну шкоду у сумі 90000, 00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора України щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2020 року в справі №640/154/20;
- стягнуто з Офісу Генерального прокурора України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за затримку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2020 року в справі №640/154/20 за період із 24 липня 2020 року по 13 листопада 2020 року у розмірі 118380,71 грн;
- стягнуто з Офісу Генерального прокурора України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року скасовано в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 5000, 00 грн і в цій частині ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову;
- в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року залишено без змін.
23 липня 2021 року до Суду надіслано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року в справі №640/24641/20.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про її повернення з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду цієї справи є: визнання протиправною бездіяльності щодо непоновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення середнього заробітку; стягнення моральної шкоди.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 обіймав посаду прокурора Відділу нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та в умовах збройного конфлікту, Управління нагляду та інформаційно-аналітичної роботи у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та в умовах збройного конфлікту, Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту.
Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень ОСОБА_1 зазначає застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо обчислення суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення із урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу, викладеного у постановах Верховного Суду: від 07 жовтня 2020 року (справа №826/25472/15); від 15 квітня 2020 року (справа №826/15725/17); від 06 серпня 2019 року (справа №0640/4691/18); від 16 вересня 2020 року (справа №140/3020/19); від 15 квітня 2020 року (справа №826/15725/17); від 10 вересня 2020 року (справа №280/2659/19); від 06 серпня 2019 року (справа №824/971/16-а); від 03 жовтня 2019 року (справа №804/8042/17); від 06 серпня 2020 року (справа №824/971/16-а); від 10 вересня 2020 року (справа №280/2659/19); від 17 червня 2020 року (справа №820/1505/18); від 03 жовтня 2019 року (справа №804/8042/17); від 22 травня 2019 року (справа №572/2429/15-ц); від 13 травня 2020 року (справа №826/1001/16); від 21 серпня 2020 року (справа №540/953/19), а також в ухвалі Верховного Суду від16 березня 2021 року (справа №826/17607/14).
Зазначає, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для застосування коефіцієнта коригування заробітної плати, передбаченого пунктом 10 розділу IV постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» і не застосував коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів прокурора.
Суд відхиляє доводи скаржника щодо наявності підстави для касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки правовідносини у справах, на які він посилається, не є подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Оскільки ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2021 року (справа №826/17607/14) відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі, а відтак відповідні висновки щодо застосування норми права у ній не висловлювалися, Суд відхиляє посилання скаржника на неврахування її висновків судом апеляційної інстанції.
Доводи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не обґрунтовано передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтями 248, 328, 329, 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року в справі №640/24641/20 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська