12 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 640/3605/19
адміністративне провадження № К/9901/30515/19 К/9901/30756/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
Секретар судового засідання - Титенко М.П.,
за участю:
представника позивача - Рожина О.Г.,
представника відповідача - Кокиза Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги:
- ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 (колегія суддів: В.Ю. Ключкович, А.Б. Парінов, О.О. Беспалов) та
- Головного управління ДФС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2019 (суддя - Васильченко І.П.) і на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 у справі № 640/3605/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві ), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 18.09.2018 №14146 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0123424205 від 04.12.2018;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0123454205 від 04.12.2018;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0000634205 від 04.12.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 18.09.2018 №14146 вона отримала разом з актом про результати такої перевірки, тобто вже після проведеної перевірки, що є підставою для скасування рішень, прийнятих за наслідком такої перевірки, оскільки вона була позбавлена можливості прийняти участь в проведенні перевірки та надавати пояснення і докази.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2019 позовні вимоги задоволено (суд вийшов за межі позовних вимог), визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 18.09.2018 №14146 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 »; визнано протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 18.09.2018 №14146 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 »; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0000644205, №0000634205, №012345405, №0123424205 від 04.12.2018 р. В задоволені решти позовних вимог було відмовлено.
Суд першої інстанцій відзначив про відсутність на момент прийняття оскаржуваного наказу правових підстав для проведення позапланової перевірки позивача у відповідності до підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, адже відповідачем в ході розгляду справи не доведено обґрунтованості свого рішення про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки з посиланням на наказ №590 від 14.09.2018, а також не надано доказів проведення службового розслідування та його висновків. Перевірку проведено без дотримання обов'язкових для цього умов, - не повідомлено позивача про таку перевірку до початку її проведення, що є підставою для його скасування та визнання протиправними дій контролюючого органу щодо проведення перевірки на підставі такого наказу.
Суд апеляційної інстанції, постановою від 03.10.2019 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2019 скасував та ухвалив нову постанову, якою адміністративний позов задовольнив частково. Суд вийшов за межі позовних вимог, та визнав протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 18.09.2018 №14146 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 »; визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0000644205, №0000634205, №012345405, №0123424205 від 04.12.2018 р. В задоволені решти позовних вимог було відмовлено.
Суд апеляційної інстанції підтримав позицію суду першої інстанції щодо порушення відповідачем процедури проведення податкової перевірки позивача, яка розпочата без повідомлення позивача, але визнав законним наказ про її призначення в зв'язку з наявністю законних підстав, а саме проведення службового розслідування стосовно посадових осіб ГУ ДФС у м. Києві.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 18.09.2018 №14146 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 і ухвалити нове рішення, задовольнивши позов в цій частині, в іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Вказується на те, що у відповідача не було правових підстав для прийняття даного наказу, який прийнято відповідачем, а не органом вищого рівня, - ДФС, як цього вимагають норми податкового законодавства. Крім того, ДФС та відповідач не повідомив позивача про проведення службового розслідування або вручення повідомлення про підозру стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку позивача в період з 12.02.2018 по 23.02.2018 шляхом направлення відповідного наказу, як це вимагає ПК України.
Відповідач також звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, в якій просив їх скасувати, у задоволені позову відмовити, у зв'язку із тим, що суди не надавали оцінку оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень. При цьому, зауважує, що наказ про призначення перевірки та повідомлення про її проведення були надіслані позивачу за його податковою адресою, що є достатнім доказом про те, що він був ознайомлений про перевірку в належний спосіб.
У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідача, що надійшов до Верховного Суду позивач просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача, та наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги відповідача з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 18.09.2018 №14146 та повідомлення про проведення перевірки від 18.09.2018 №52622/Д/26-15-42-05-27 у період з 18 вересня 2018 року по 28 вересня 2018 року Головним управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку фізичної особи платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт перевірки від 19.10.2018 року №4126/26-15-42-05/ НОМЕР_1 .
За висновками акту перевірки встановлено порушення вимог:
- ст. 58, ч. 6 ст. 128 Господарського Кодексу України №436-IV від 16.01.2003 року шляхом здійснення господарської діяльності без державної реєстрації фізичної особи-підприємця та не забезпечення ведення обліку результатів своєї діяльності відповідно до вимог законодавства;
- ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» N 755-IV від 15 травня 2003 року, а саме не подання державному реєстратору документів для державної реєстрації фізичної особи-підприємця;
- п.п. «а» п. 176.1 п.176, п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р зі змінами та доповненнями, а саме не надання книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
- п. 177.11 ст. 177 з урахуванням вимог пп.49.18.5 п.49.18 ст.49 Податкового Кодексу України №2755-IV від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями, а саме не подання декларації про майновий стан та доходи за 2015 та 2016;
- пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2015 - 2016 роки в загальній сумі - 8 622 402,64 грн. ( в т.ч. за 2015 в сумі - 1393450,20 грн., за 2016р. в сумі - 7228952,44 грн.);
- пп.1.2 п.16 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу №2755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, не перераховано до бюджету військового збору за 2015 - 2016 роки загальній сумі - 707058.49 грн. ( в т.ч. за 2015 - 104 645,79 грн., за 2016 - 602 412,70 грн.);
- п.1, п.4 4.2 ст.6; п.2 ч.1 ст.7; абз.3 п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». №2464-VI від 08.07.2010р із змінами і доповненнями - платником податку ОСОБА_1 не подано звіт з додатком №1 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015, 2016 до ДПІ у Дніпровському р-ні ГУ ДФС к м. Києві, та не перераховано до бюджету єдиного внеску за 2015р.-2016р. на загальну суму - 109464,78 грн.;
- п.183.2 ст.183, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями, а саме платником податків ОСОБА_1 занижено суму зобов'язань з ПДВ, що підлягає до сплати в період з 01.09.2015 по 31.12.2016 на загальну суму - 8152970,0 грн., та донараховано до бюджету ПДВ в сумі - 8 152 970,0 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.12.2018:
- №0123434205, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» на суму 340 грн.;
- № 0123424205, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «податок з доходів фіз. осіб, що сплачується фіз. особами за рез. річного декларування» на суму 10 778 003, 30 грн.;
- № 0123454205, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «військовий збір» на суму 883 823,12 грн.;
- №0000644205, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 10 191 212,50 грн.;
Також, на підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 04.12.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску №0000634205 та №0000624205, відповідно до якого позивачу застосовано штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності.
Вважаючи вказаний наказ на проведення перевірки та винесені в результаті перевірки податкові повідомлення-рішення від 04.12.2018 №0123424205, №0123454205, №0000644205 та рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0000634205 від 04.12.2018 протиправними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом, що був частково задоволений судом апеляційної інстанції.
Висновки Верховного Суду стосовно касаційної скарги позивача.
Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1. статті 75 ПК України визначено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Абзацом другим цього ж пункту встановлено, що камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
За змістом підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75. ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульовано статтею 78 ПК України, підпунктом 78.1.12. пункту 78.1 якої передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Як встановили суди під час розгляду цієї справи, наказом Державної фіскальної служби України від 14.09.2018 №590 «Про проведення перевірки» у зв'язку з проведенням службового розслідування стосовно посадових осіб ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до наказу ГУ ДФС у м. Києві від 06.08.2018 №11965, на підставі пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 глави 8 розділу ІІ ПК України наказано: начальнику ГУ ДФС у м. Києві Демченко Л., зокрема, забезпечити організацію та проведення працівниками ГУ ДФС у м. Києві документальної позапланової перевірки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з метою унеможливлення втрат бюджету з урахуванням положень наказу ДФС №22 від 31.07.2014 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків» та Кодексу без залучення посадових осіб, які проводили перевірку такого платника податків, про що видати відповідний наказ.
При цьому, як вбачається із встановлених судовим розглядом обставин, оскаржуваний у даній справі наказ відповідача від 18.09.2018 № 14146 був прийнятий на підставі на пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України та на виконання наказу ДФС від 14.09.2018 №590. Крім того, в такому наказі зазначено в якості підстави проведення перевірки доповідну записку управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб від 18.09.2018 №7157/26-15-42-05-28.
Судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено доводи позивача про те, що наказ від 18.09.2018 № 14146 був прийнятий не ДФС України, як контролюючим органом вищого рівня, а відповідачем, адже в силу приписів положення пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України відповідне рішення прийнято ДФС України (наказ 14.09.2018 №590 «Про проведення перевірки»). При цьому, згідно саме такого рішення, організацію перевірки було доручено відповідачу, який на виконання такого доручення призначив перевірку позивача спірним наказом.
Таким чином, Суд касаційної інстанції погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції в наведеній частині, відхиляє доводи, якими обґрунтована касаційна скарга позивача.
Висновки Верховного Суду стосовно касаційної скарги відповідача.
Відповідно до статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).
Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України висловленого у постанові від 27.01.2015 (справа №21-425а14), а також Верховного Суду у постановах від 6.02.2018 (справа №802/1241/17-а), від 21.02.2018 (справа №821/371/17) від 1.08.2018 (справа №821/1667/16).
У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції було встановлено, що з наказом про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 18.09.2018 №14146, позивач ознайомлений не був, про що свідчить інформація УДППЗ «Укрпошта» про повернення за закінченням терміну зберігання поштового відправлення, в якому надсилався даний наказ позивачу, що не заперечується відповідачем.
Судом встановлено, що відповідач направив наказ про проведення податкової перевірки та повідомлення про її проведення за адресою, за якою позивач не знаходилась, а саме: АДРЕСА_1 .
Податковим законодавством встановлено правила направлення та вручення податковим органом рішень, повідомлень про проведення перевірки та інших документів. Згідно із приписами статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу (п.42.1).
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п. 42.2).
Податковий орган доводив суду, що згідно облікових даних ОСОБА_1 , її податкова адреса це АДРЕСА_1 , але ці доводи залишились поза увагою суду, а прийнято до уваги доводи позивача, що про зміну адреси вона зазначила в скарзі, яка направлялась ДФС України, а копія скарги відповідачу. Суди попередніх інстанцій погодились з позивачем, що вона належним чином повідомила податковий орган про зміну податкової адреси.
Верховний Суд зазначає, що дійсно на відповідача покладається обов'язок належного повідомлення платника податків про призначення та проведення перевірки. При цьому платник податків також має обов'язок повідомляти податковий орган про зміну податкової адреси або місцезнаходження.
Відповідно до пунктів 70.2. та 70.4 статті 7 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків … вноситься така інформація: 70.2.4. місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство;
Фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки … протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із пунктами 1 та 2 Розділу ІХ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 (далі - Положення), фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою N 5ДР (додаток 12) або Заяви за формою N 5ДРП (додаток 13) відповідно.
Фізичні особи подають зазначені заяви особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання - до контролюючого органу за новим місцем проживання. Фізичні особи, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, подають зазначені заяви особисто або через представника до будь-якого контролюючого органу.
Як вбачається із встановлених судам апеляційної інстанції фактичних обставин справи, ОСОБА_1 з 16.01.2018 зареєстрована у АДРЕСА_2 . В той же час цим судом було констатовано, що наказ ГУ ДФС у м. Києві від 18.09.2018 № 14146 та повідомлення про проведення такої перевірки позивачу було направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення 18.09.2018 на адресу: АДРЕСА_1 .
Судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання чи позивач повідомляв відповідача в установленому законом порядку про зміну податкової адреси або місця проживання шляхом подання Заяви за формою № 5ДР.
Висновки суду апеляційної інстанції про те, що ГУ ДФС у м. Києві було проінформовано про зміну адреси ОСОБА_1 , так як рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 25.06.2018 №9096/Д/99-99-11-02-01-10 направлялось позивачу на адресу: АДРЕСА_2 та ГУ ДФС у м. Києві, колегією суддів вважаються помилковими, так як про таку адресу був повідомлений інший податковий орган - Державна фіскальна служба України, а не ГУ ДФС у м. Києві, який проводив перевірку та є відповідачем по справі. Також важливо врахувати, що процедура розгляду скарги та процедура зміни облікових даних платника податків є відмінними та регулюються різними нормами Податкового кодексу України та підзаконних нормативно-правових актів, а направлення скарги не свідчить про повідомлення податкового органу про зміну податкової адреси. На підтвердження таких висновків свідчить факт отримання позивачем 06.12.2018 спірних податкових повідомлень-рішень від 04.12.2018 р. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17, 142 т.1).
Таким чином, Суд касаційної інстанції погоджуючись із доводами касаційної скарги відповідача вважає за необхідне скасувати рішення судів в частині задоволення позову з наведених вище мотивів, направивши справу на новий судовий розгляд в цій частині.
Верховний Суд оцінюючи доводи відповідача, які викладені в клопотанні про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зауважує про їх недостатність та необґрунтованість, з огляду на наступне.
Мотивуючи дане клопотання відповідач зауважує, що Верховний Суд під час оцінки подібних правовідносин дійшов до протилежних висновків, зокрема у справах: №520/8681/18 та №804/2491/15. Натомість, правовідносини які є спірними в даній справі не є подібними. А саме в справі №520/8681/18 Верховний Суд надавав оцінку поведінки платника податку, який свідомо затягував процес невручення наказу про призначення податкової перевірки, що було встановлено в ході справи. В справі №804/2491/15 Верховний Суд, вирішуючи касаційну скаргу платника задовольнив її, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволені позову, з обставин, які є подібними до обставин спірної справи, - несвоєчасного повідомлення платника про призначення та проведення податкової перевірки.
В даній справі судами попередніх інстанцій не встановлено всіх фактичних обставин для правильного вирішення справи, відтак вирішення питання передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду є передчасним.
Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 353 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019, якою відмовлено в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 18.09.2018 №14146 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 » - без змін.
2. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС задовольнити частково.
3. Скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 в частині задоволених позовних вимог, направивши справу в цій частині на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник