13 серпня 2021 року
Київ
справа №640/25408/19
адміністративне провадження №К/9901/27414/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенко С.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі № 640/25408/19 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 - про визнання протиправними дій, скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - відповідач, АРМА), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 - з вимогами:
- визнати протиправним і незаконним визначення АРМА результатів виконання завдань службової діяльності ОСОБА_1 як державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» центрального апарату АРМА, за 2019 рік, під час обіймання ОСОБА_1 посади начальника Управління менеджменту активів Центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів;
- визнати протиправним і скасувати наказ АРМА № 412/9-03-ОС від 13 грудня 2019 року про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців центрального апарату АРМА у 2019 році;
- визнати протиправним і скасувати наказ АРМА № 432/9-03-ОС від 18 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 (з урахуванням наказу АРМА № 20/9-03-ОС від 14 січня 2020 року про ОСОБА_1 );
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління менеджменту активів центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів або на іншій рівнозначній посаді;
- стягнути з АРМА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 січня 2020 року по день фактичного поновлення на посаді;
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року позов задоволено:
- визнано протиправним і незаконним визначення АРМА результатів виконання завдань службової діяльності ОСОБА_1 , як державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» центрального апарату АРМА, за 2019 рік, під час обіймання ОСОБА_1 посади начальника Управління менеджменту активів центрального апарату АРМА;
- визнано протиправним і скасовано наказ АРМА № 412/9-03-ОС від 13 грудня 2019 року про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців центрального апарату АРМА у 2019 році;
- визнано протиправним і скасовано наказ АРМА № 432/9-03-ОС від 18 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 (з урахуванням наказу АРМА № 20/9-03-ОС від 14 січня 2020 року про ОСОБА_1 ).
- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління менеджменту активів центрального апарату АРМА або на іншій рівнозначній посаді з 15 січня 2020 року.
- стягнуто з АРМА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 січня 2020 року по день ухвалення судового рішення в сумі 601 442,97 грн без урахування сум податків та зборів.
- присуджено на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1609,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань АРМА.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
На зазначену постанову суду апеляційної інстанції позивачем подано касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2021 року, копію якої позивач отримав 16 липня 2021 року, вказану касаційну скаргу повернуто позивачеві.
23 липня 2021 року позивач повторно звернувся з касаційною скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Статтею 329 КАС України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється із дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Як з'ясовано Судом оскаржувану постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року було прийнято у відкритому судовому засіданні, її повний текст судом апеляційної інстанції складено 05 травня 2021 року, а отримано позивачем - 19 травня 2021 року.
Таким чином, для застосування положень частини другої статті 329 КАС України позивач мав подати касаційну скаргу до 18 червня 2021 року.
Цю касаційну скаргу позивач подав 26 липня 2021 року. Обґрунтовуючи причини пропуску строку на касаційне оскарження позивач посилається на те, що він вчасно оскаржив вказане судове рішення, а після повернення його касаційної скарги, усунувши відповідні недоліки, повторно звернувся до суду касаційної інстанції.
У контексті викладеного Судом встановлено, що вперше позивач до суду касаційної інстанції звернувся 17 червня 2021 року, тобто в межах строків, що давали йому право на безумовне поновлення строку на касаційне оскарження.
Оскільки уперше касаційну скаргу подано скаржником у межах строку, визначеного статтею 329 КАС України, а вдруге із касаційною скаргою він звернулася до Суду без суттєвих затримок та зайвих зволікань після отримання копії ухвали про її повернення, Суд уважає, що заява про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження Судом встановлено, що судом першої інстанції цю справу було віднесено до категорії справ незначної складності та розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Оскаржуючи судове рішення суду апеляційної інстанції у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи наявність вказаних підстав, позивач зазначає, що його було звільнено з посади державної служби категорії «Б», що в розумінні примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» відноситься до посад, займаючи яку особа вважається службовою особою, що займає відповідальне та особливо відповідальне становище. Вказана обставина за доводами позивача відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України виключає можливість віднесення цієї справи до категорії незначних.
Оцінивши вказані аргументи, Суд дійшов висновку, що позивач довів наявність у цій справі випадків, передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, що є передумовою для перевірки наявності підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі позивачем зазначено, що вона подана на підставі пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Обґрунтовуючи наявність вказаних підстав, позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував частину п'яту статті 44 Закону України «Про державну службу» без урахування висновку щодо її застосування, що викладений у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі №480/4987/19.
Як зазначає позивач, вказана норма вимагає, щоб оцінка, яка виставляється за результатами оцінки службової діяльності, була обґрунтована. Водночас, вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції вимоги частини п'ятої статті 44 Закону України «Про державну службу» проігнорував і дійшов помилкового висновку, що чинним законодавством не встановлено вимог щодо необхідності деталізації виставлених балів.
Суд зазначає, що висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі №480/4987/19 не можуть бути прикладом неправильного застосування положень частини п'ятої статті 44 Закону України «Про державну службу».
Висновки Верховного Суду у справі №480/4987/19 стосуються застосування положень додатку 4 до Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, який визначає процедуру проведення такого оцінювання, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року № 640 (далі - Типовий порядок) у контексті правових наслідків виставлення державному службовцю балу за виконання завдання, що не передбачений для відповідного критерію виставлення балів.
Так, у справі №480/4987/19 за критерієм, передбаченим додатком 4 до Типового порядку, що відповідав оцінці в один бал, позивачеві було виставлено оцінку 0,5 балів. У справі №480/4987/19 Верховний Суд дійшов висновку, що «…додатком 4 до Порядку №640 встановлено бали, які може бути виставлено за виконання кожного визначеного завдання, та критерії визначення таких балів. Виставлений бал повинен бути не тільки обґрунтованим, але і відповідати певному встановленому критерію. Можливість виставлення балу з числового проміжку не передбачена, оскільки у такому разі бал не буде обґрунтованим за встановленими критеріями».
Верховний Суд у справі №480/4987/19 не оцінював висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності на предмет того, чи є виставлений у ньому бал «обґрунтованим» у розумінні частини п'ятої статті 44 Закону України «Про державну службу».
Таким чином, зміст правовідносин у цій справі та у справі №480/4987/19 істотно відрізняється, у зв'язку з чим Суд відхиляє доводи позивача про наявність у цій справі передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підстав для касаційного оскарження.
Щодо інших підстав для касаційного оскарження, Суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Позивач зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо:
- застосування пункту 10 частини першої статті 7, частини першої статті 11, частини сьомої статті 44 Закону України «Про державну службу», пунктів 47-48 Типового порядку у контексті правових наслідків звільнення державного службовця у зв'язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності до закінчення строків на оскарження висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання;
- пункту 12 Типового порядку у контексті правових наслідків встановлення державному службовцеві понад п'яти завдань, що підлягають оцінці у процедурі оцінювання службової діяльності;
- статті 44, пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у взаємозв'язку зі статтею 58 Конституції України у випадку звільнення державного службовця в умовах, коли станом на початок процедури оцінювання службової діяльності та її закінчення правове регулювання наслідків отримання негативної оцінки змінилося;
- статей 41, 43 Закону України «Про державну службу» у взаємозв'язку з пунктом 14 Типового положення у разі переведення державного службовця на іншу посаду, яке не пов'язане зі змінами істотних умов служби.
Проаналізувавши зміст та доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження в справі з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв'язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм матеріального права в правовідносинах, подібних до правовідносин, що склалися в цій справі.
Керуючись статтями 248, 328, 330, 337, 338 КАС України, Суд
1. Задовольнити заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження та поновити цей строк.
2. Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі №640/25408/19.
3. Витребувати із Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали адміністративної справи №640/25408/19.
4. Особі, що подала касаційну скаргу, надіслати копію ухвали про відкриття касаційного провадження у справі, а іншим учасникам справи - копію ухвали про відкриття касаційного провадження у справі разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
5. Установити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
6. Роз'яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С. А. Уханенко