Провадження № 11-кп/803/1689/21 Справа № 182/7721/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
10 серпня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2021 року у кримінальному провадженні №12020040340000374 стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Східниця м. Борислава Львівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, останній раз: 05.10.2017 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 121 ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. 20.11.2019 року звільнився по відбуттю строку покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України та призначено покарання, з урахуванням ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати.
Зазначеним вироком ОСОБА_7 було визнано винуватим у тому, що він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у інше приміщення та за вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб та поєднане з проникненням у житло за таких обставин.
ОСОБА_7 , 05.02.2020 приблизно о 02.00 год. за попередньою змовою з особою, матеріали кримінального провадження стосовно якої виділені в окреме провадження, прийшли до території домоволодіння АДРЕСА_3 , де перелізли через дерев'яні ворота паркану та проникли у двір. Після чого, шляхом пошкодження замка вхідних дверей, проникли в приміщення будинку, яке є житлом, де на той час знаходилась потерпіла ОСОБА_9 , 1939 р.н. Перебуваючи в будинку, з метою подолання можливого опору з боку потерпілої ОСОБА_9 , особа, матеріали кримінального провадження стосовно якої виділені в окреме провадження, почала наносити удари долонями рук по тулубу та обличчю потерпілої, спричинивши останній фізичний біль, тобто застосувавши до неї насилля, яке не було небезпечним для її життя і здоров'я. Після чого, ОСОБА_7 і особа, матеріали кримінального провадження стосовно якої виділені в окреме провадження, відкрито заволоділи телевізором «SAMSUNG модель UE55H6200AK»; мобільним телефоном «САТ модель В25» із сім-картою оператора мобільного зв'язку Водафон № НОМЕР_1 , гаманцем в якому знаходилось гроші в сумі 1000 гривень, завдавши потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 10650 грн.
Крім того, ОСОБА_7 , 07.02.2020 приблизно о 19.50 год. за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження, прийшли до території домоволодіння АДРЕСА_3 , де перелізли через дерев'яні ворота паркану та проникли у двір. При цьому, ОСОБА_7 , незаконно, таємно, повторно проник в приміщення будинку, яке є житлом, де на той час знаходилась потерпіла ОСОБА_9 , яка помітила вищевказаних осіб на території свого домоволодіння, але через вікно, непомітно дня них, лише спостерігала за їх діями. Після чого ОСОБА_7 , повторно викрав з будинку автоматичну хлібопічку «Panasonik модель SD-ZB2512», електричну м'ясорубку «Kenwood PRO 2000EXCEL», завдавши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 7874 грн. 28 коп.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальненні доводи осіб, які її подали.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить суд скасувати вирок суду за епізодом відкритого викрадення майна потерпілої та ухвалити в цій частині виправдувальний вирок. За епізодом таємного викрадення чужого майна, просить призначити покарання ОСОБА_7 в межах санкції статті та звільнити від його відбування з іспитовим строком.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує на те, що вирок суду є незаконним та не обґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 186 КК України.
Зазначає, що ОСОБА_7 свою провину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав, у судовому засіданні особа, матеріали стосовно якої виділено у окреме провадження- ОСОБА_10 зазначав, що під час відкритого викрадення майна потерпілої ОСОБА_9 . ОСОБА_7 з ним не було, а вказаний злочин він вчинив зі своїм братом - ОСОБА_11 та його співмешканкою ОСОБА_12 . Під час досудового розслідування він оговорив ОСОБА_7 з метою захистити свого брата та його вагітну дружину від кримінальної відповідальності.
Крім того, вказує, що у судовому засіданні суду першої інстанції, яке відбулось 28 травня 2020 року потерпіла ОСОБА_9 зазначила, що під час досудового розслідування вона не впізнавала ОСОБА_7 та не може стверджувати, що під час відкритого викрадення майна у її будинку був саме він, що стало підставою для суду змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт. Також зазначає, що за місцем проживання ОСОБА_7 жодних речей, які б належали ОСОБА_9 не вилучалось.
Разом з цим, зауважує, що потерпіла ОСОБА_9 декілька разів змінювала свої покази щодо причетності ОСОБА_7 до відкритого викрадення чужого майна, що не може однозначно вказувати на те, що саме ОСОБА_7 з ОСОБА_10 вчинили цей злочин.
Також просить суд змінити вирок суду в частині призначення покарання за ч. 3 ст. 185 КК України та врахувати, що ОСОБА_7 свою провину у скоєнні даного кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро покаявся, має на утриманні малолітню дитину, усунув завдану шкоду, шляхом повернення речей, які належать потерпілій ОСОБА_9 , а тому вважає достатнім застосувати покарання з іспитовим строком.
В апеляційній скарзі з урахуванням доповнень ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати в частині визнання його винуватим за епізодом відкритого викрадення чужого майна, оскільки на його думку він незаконний, необґрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи.
Зазначає, що під час судового розгляду кримінального провадження потерпіла ОСОБА_9 декілька разів змінювала власні покази та не змогла з впевненістю вказати на нього, як на особу, яка спільно з ОСОБА_10 вчинила злочин. Крім того, вказує, що ОСОБА_10 повідомив суд, що навмисно оговорив його з метою відведення підозри від його брата та його цивільної дружини.
Також зазначає, що в судовому засіданні не було допитано свідка ОСОБА_13 , яка могла підтвердити, що 05.02.2020 року він перебував разом з нею та її покійним співмешканцем та не вчиняв злочину, який ставиться йому в провину.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні підтримали подані ними апеляційні скарги і з викладених у них підстав, просили їх задовольнити, вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 виправдати за ч. 3 ст. 186 КК України та призначити покарання за ч. 3 ст. 185 КК України з застосуванням положень ст. 75 КК України.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, вважаючи їх доводи безпідставними та необґрунтованими, а вирок суду законним та вмотивованим, у зв'язку з чим просив залишити його без змін.
Потерпіла в судове засідання не з'явилась, про час та дату апеляційного розгляду повідомлена належним чином, заяв або клопотань до суду не направляла, у зв'язку з чим апеляційний розгляд проведено у її відсутність.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку суду, в апеляційних скаргах не оскаржуються, а тому відповідно до ст. 404 КПК України апеляційним судом не переглядаються.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Перевіривши доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідності призначеного покарання особі обвинуваченого внаслідок його тяжкості, перевіривши висновки суду першої інстанції, докази, які суд поклав в основу вироку на підтвердження встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є безпідставними, а вирок суду є законним, обґрунтованим та ухваленим у відповідності до зазначених вище вимог закону, які суд першої інстанції виконав належним чином, з огляду на наступне.
Як видно з оскаржуваного вироку суду, ОСОБА_7 визнано винуватим, зокрема за вчинення грабежу, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло та з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої.
В основу обвинувального вироку судом першої інстанції покладено показання потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , а також письмові докази, які зібрані під час досудового розслідування та безпосередньо досліджені судом.
Так, потерпіла ОСОБА_9 у своїх поясненнях суду першої інстанції зазначила, що знала ОСОБА_15 тривалий час, оскільки останній працював у її покійного сина та допомагав йому по господарству. Приблизно о 02 годині 05 лютого 2021 року, вона почула, як хтось гупає у двері від чого прокинулася. З переляку вона підійшла до вікна і намагалася зателефонувати своєму сину та в поліцію, але ніхто не відповідав. В цей час до кімнати, де вона знаходилась, увійшло двоє чоловіків. Один з них мовчки пішов та почав знімати телевізор зі стіни, а інший скрізь лазив та вихопив у неї з рук мобільний телефон і наказав мовчати, погрожуючи, що може бути гірше. ОСОБА_10 їй крутив руки, штовхав, не пустив у туалет, а інша особа мовчки знімала телевізор. Після того, як вони пішли, вона звернулась до сусіда, який викликав поліцію. Загалом в неї було викрадено телевізор, мобільний телефон, ліхтарик, подовжувач з машинки, акумулятор з машини, її мобільний телефон і мобільний телефон її сина, 1 тис. гривень купюрами по 200 гривень, які знаходилися у сумочці, в гаманці синього кольору.
Під час додаткового допиту потерпіла ОСОБА_9 повідомила, що на прохання обвинуваченого ОСОБА_7 з яким вона була знайома, вона змінювала покази і надала суду неправдиві свідчення, що не може його впізнати і сказати, що саме він був разом з ОСОБА_10 під час вчинення грабежу, оскільки останній їй зазначав про те, що виправиться, відшкодує завдану їй шкоду та не буде більше вчиняти злочини. Вона повірила ОСОБА_7 , що він виправиться, їй стало шкода його, оскільки він має малолітню дитину, у зв'язку з чим вона надала неправдиві покази суду першої інстанції. Однак, після звільнення з-під варти, ОСОБА_7 почав вчиняти нові злочини стосовно неї і погрожувати їй, у зв'язку з чим вона підтвердила покази, надані нею під час досудового розслідування, а саме щодо безпосередньої участі у вчиненні крадіжки телевізора ОСОБА_7 , якого вона впізнала по росту, по поведінці, по його рухах, по загальних рисах обличчя. Вона впевнена у тому, що це був саме він, оскільки давно з ним знайома, він часто був у них у будинку, де вона його годувала, а тому будь-яких сумнівів щодо того, що з ОСОБА_10 була інша особа у неї не має.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні суду першої інстанції вказував на те, що грабіж ним було вчинено разом з його рідним братом ОСОБА_16 та його дружиною ОСОБА_14 , а ОСОБА_7 жодного стосунку до цього злочину не має. Разом з цим, зазначав про те, що він 04 лютого 2020 року познайомився з ОСОБА_7 , після чого останній повідомив, що знає потерпілу ОСОБА_9 , яка проживає одна за адресою: АДРЕСА_3 та за місцем її мешкання є можливість викрасти телевізор.
Суд першої інстанції критично поставився до показів цього свідка та спростував версію обвинуваченого в тій частині, що злочину було вчинено його братом з дружиною оскільки вона спростовується поясненнями потерпілої ОСОБА_9 , яка наголошувала на тому, що до будинку увірвалось двоє чоловіків та поясненнями свідка ОСОБА_14 , яка зазначала, що 05 лютого 2020 року, близько 02:00 ночі вона, разом зі своїм чоловіком перебувала вдома.
Свідок ОСОБА_14 в суді першої інстанції повідомила про те, що 05 лютого 2020 року близько 04:00 годин ранку вона прокинулась від того, що почула шурхіт у кімнаті, де мешкала та прокинувшись побачила ОСОБА_10 , який приніс великий телевізор та залишив його у її кімнаті. На питання звідки цей телевізор ОСОБА_10 їй відповів, що вранці його забере знайомий на ім'я ОСОБА_17 , якому і належить цей телевізор. Вранці приїхали співробітники поліції та повідомили про те, що вказаний телевізор було викрадено у потерпілої ОСОБА_9 , після чого було затримано ОСОБА_10 . Пізніше їй стало відомо про те, що ОСОБА_10 викрав вказаний телевізор разом з ОСОБА_7 .
Крім показів потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_14 провина ОСОБА_7 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна також підтверджується безпосередньо дослідженими у судовому засіданні судом першої інстанції письмовими доказами.
Так, відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання від 05 лютого 2020 року за участю потерпілої ОСОБА_9 , остання впізнала ОСОБА_7 як особу, яка 05.02.2020 року проникла до її житла та викрала належний їй телевізор, телефон та грошові кошти. Вказану особу вона впізнала за формою голови, кольором волосся, рисами обличчя та оскільки добре його знає.
З протоколу проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_10 та потерпілої ОСОБА_9 від 22 лютого 2020 року з відеозаписом цієї слідчої дії видно, що ОСОБА_10 детально показав та розказав механізм проникнення та відкритого викрадення майна потерпілої ОСОБА_9 .. При цьому, ОСОБА_10 вказував на те, що під час вчинення кримінального правопорушення він знаходився біля потерпілої, а ОСОБА_7 в цей час знімав з телевізор зі стіни, після чого вони залишили місце проживання потерпілої та потягли телевізор за місцем мешкання ОСОБА_10 ..
З протоколу огляду речей та предметів від 08 лютого 2020 року з фототаблицею до нього вбачається, що об'єктом огляду є добровільно виданий ОСОБА_7 полімерний мішок з під цукру, в якому знаходиться побутове приладдя, а саме хлібопічка, електрична м'ясорубка, жіночій гаманець синього кольору, автоматичний стабілізатор, електричний кабель, подовжувач, які було викрадено у потерпілої ОСОБА_9 07 лютого 2020 року.
При цьому, жіночий гаманець синього кольору, який було виявлено у ОСОБА_7 було викрадено у потерпілої ОСОБА_9 05.02.2020 року, на чому наголошувала потерпіла ОСОБА_9 , що, на думку апеляційного суду, беззаперечно вказує на те, що саме ОСОБА_7 в той день разом з ОСОБА_10 викрав майно, яке належить потерпілій.
Вказана обставина, окрім показань потерпілої, свідків та письмових доказів доводиться, в тому числі й поведінкою самого обвинуваченого, який не заперечував обставин, за яких повідомляв ОСОБА_10 про те, що знає адресу у м. Нікополь де потерпіла, яка є особою похилого віку, проживає одна та у якої можливо викрасти телевізор.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 повідомив суд першої інстанції про те, що жіночий гаманець синього кольору, який належить потерпілій ОСОБА_9 було знайдено його співмешканкою ОСОБА_13 на сміттєзвалищі, який вона поклала у мішок, з яким він, в подальшому здійснив крадіжку. Проте ці пояснення, на думку апеляційного суду, є способом захисту від пред'явленого обвинувачення з метою уникнути кримінальної відповідальності та не ґрунтуються на зібраних у справі доказів.
Також на причетність ОСОБА_7 до скоєння цього злочину вказує й поведінка самого обвинуваченого, який прохав потерпілу ОСОБА_9 надати суду неправдиві свідчення щодо того, що вона впізнала саме його під час вчинення злочину.
На переконання апеляційного суду потерпіла ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_7 під час вчинення злочину, оскільки вона тривалий час з ним знайома. Крім цього, потерпіла повідомляла суд першої інстанції, що особи, які проникли до неї у будинок добре орієнтувались та прийшли одразу в залу, оскільки знали де знаходиться телевізор.
Відтак, суд першої інстанції, дослідивши зазначені та інші письмові докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку дійшов до переконливого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України та з такими висновками погоджується також і апеляційний суд. Будь-яких порушень, які б свідчили про неповноту судового розгляду апеляційним судом не встановлено.
Разом з тим, суд надав оцінку також й показам самого обвинуваченого ОСОБА_7 , який заперечував свою причетність до скоєння інкримінованого йому злочину на протязі усього судового розгляду та дійшов правильного висновку, що такі пояснення обвинуваченого є способом захисту від кримінального обвинувачення.
Сукупність викладених обставин поза розумнім сумнівом вказують на те, що саме ОСОБА_7 , достовірно знаючи про те, що потерпіла ОСОБА_9 проживає сама та у неї в будинку є дороговартісний телевізор, вступив у попередню змову з ОСОБА_10 , якому запропонував його викрасти.
Посилання захисника у апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_10 оговорив ОСОБА_7 з метою відвести підозру від рідного брата та його вагітної дружини були належним чином перевірені під час розгляду справи судом першої інстанції та таким доводам надано відповідну оцінку.
При цьому, захисник у своїй апеляційній скарзі вказує на правдивість показів ОСОБА_10 щодо тієї обставини, що він познайомився з ОСОБА_7 незадовго до вчинення злочину та останній розповів йому про те, що знає потерпілу ОСОБА_9 , яка мешкає одна за адресою: АДРЕСА_3 , що на переконання апеляційного суду повністю узгоджується як з показаннями ОСОБА_10 під час досудового розслідування так і з іншими фактичними обставинами справи.
Щодо посилань захисника та обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що потерпіла ОСОБА_9 декілька разів змінювала свої покази та з впевненістю не змогла вказати на нього, як на особу, яка разом з ОСОБА_10 викрала у неї телевізор, апеляційний суд зауважує на тому, що вказана обставина викликана виключно поведінкою самого обвинуваченого, який просив потерпілу надати такі свідчення, про що вона повідомила під час додаткового допиту в суді першої інстанції.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_7 на ту обставину, що судом першої інстанції не було допитано свідка ОСОБА_13 , що призвело до неповноти судового розгляду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки вказана особа не допитувалась під час досудового розслідування у якості свідка. Крім цього, з матеріалів кримінального провадження №12020040490000413 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України постановою прокурора Нікопольської місцевої прокуратури від 27 лютого 2020 було виділено в окреме провадження матеріали стосовно ОСОБА_13 , як співучасниці скоєного злочину, місцезнаходження якої не встановлено. Більше того, вказана особа не була безпосереднім свідком подій, які мали місце 05 лютого 2020 року та зацікавлена у справі особа, оскільки є цивільною дружиною обвинуваченого ОСОБА_7 .
Щодо доводів захисника про невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вказане положення закону повністю кореспондується з вимогами ч.ч. 2,3 ст. 65 КК України, відповідно до якого, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу.
При призначенні покарання, окрім зазначеного, враховуються також й обставини, що пом'якшують та обтяжують його, у відповідності до ст. ст. 66-67 КК України.
Як встановлено апеляційним судом, вказані вимоги закону судом першої інстанції було дотримано у повному обсязі.
Так, обираючи вид та розмір покарання, суд першої інстанції правильно врахував, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, офіційно не працевлаштований. Обставиною, яка пом'якшує покарання судом було визнано активне сприяння розкриттю злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Обставиною, яка обтяжує покарання судом визнано рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення стосовно особи похилого віку.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливе виключно в умовах ізоляції його від суспільства у зв'язку з чим призначив покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У даному випадку ОСОБА_7 засуджено за вчинення крадіжки та грабежу за додаткових кваліфікуючих ознаках, а саме: повторно, за попередньою змовою групою осіб та поєднані з проникненням у житло та з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими кримінальними правопорушеннями проти власності, які він скоїв маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість. В ході усього судового розгляду обвинувачений заперечував свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, що не може свідчити про усвідомлення ним ступеню суспільної небезпеки скоєних злочинів та щире каяття у їх вчиненні, а є способом зменшити свою відповідальність.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що до обвинуваченого ОСОБА_7 не може бути застосовано положення ст. 75 КК України, оскільки звільнення від відбування покарання у даному випадку не виконає основної його мети, а тому апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги захисника в цій частині безпідставними.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для зміни або скасування оскарженого судового рішення, при розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції не встановлено.
З огляду на вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги захисника та обвинуваченого не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2021 року стосовно ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4