Провадження № 22-ц/803/6494/21 Справа № 201/5699/20 Суддя у 1-й інстанції - Чорна О. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
13 серпня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого Городничої В.С.,
суддів Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У червні 2020 року позивач - АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 06.10.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому був збільшений до 2000,00 грн. Позивач вважає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява, складає між ним та банком кредитний договір. Як зазначає позивач у позові, у відповідача станом на 31.03.2020 року виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 142445,13 грн., яка складається з наступного: 1990,76 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 139254,37 грн. - заборгованість за відсотками; 1200,00 грн. - нарахована пеня. Як на докази по справі позивач посилається на розрахунок заборгованості, виписку по рахунку, довідку про зміну умов кредитування, довідку про видані картки, копію заяви позичальника, витяг з «Тарифів», витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», копію наказу банку щодо затвердження «Умов та правил надання банківських послуг».
На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 06.10.2011 року в розмірі 1990,76 грн (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто гривень 76 копійок), що становить тіло кредиту.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 439,95 грн (чотириста тридцять дев'ять гривень 95 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
З таким рішенням суду в частині відмови у стягненні прострочених відсотків та пені позивач не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в оскаржуваній частині та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у цій частині.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь банку прострочених процентів за користування кредитними коштами та пені, оскільки не дослідив належним чином наявні в матеріалах справи докази та обставини справи.
ОСОБА_1 своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", не скористався.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, з наступних підстав.
Судом встановлено, 06.10.2011 року ОСОБА_1 підписав з позивачем анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку.
В матеріалах справи знаходиться копія довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка начебто підписана відповідачем, в якій зазначено: тип кредитної лінії «Відновлювальна»; базова процентна ставка, яка складає 2,5%; строк внесення щомісячних платежів, а саме, до 25 числа місяця, наступного за звітним; розмір пені та інші умови кредитного договору.
До позовної заяви банком доданий Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Ухвалою суду від 14.01.2021 витребувано в АТ КБ «Приватбанк» для огляду судом оригінал документу, копія якого міститься у матеріалах справи та має назву: «Справка об условиях кредитования с использованием кредитки «Универсальная», 55 дней льготного периода» по договору SAMDN50000051157643, ИНН 3423201378, ОСОБА_1 ».
20.01.2021 року та 05.04.2021 року представник позивача ОСОБА_2 направляла на адресу суду листи, в яких зазначала, що відбувається збір інформації з різноманітних програмних комплексів та архівів банку, в зв'язку з чим, надати оригінали витребуваних документів у встановлений в ухвалі строк неможливо.
На момент розгляду справи, а саме, на 21.04.2021 року суду не був наданий витребуваний оригінал вищевказаного документу, у зв'язку з чим суд виключив з доказів копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» як неналежний і недопустимий доказ і не взяв його до уваги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" в частині стягнення прострочених відсотків по кредиту та пені, суд першої інстанції виходив з того, що відсутня в анкеті-заяві домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені, комісії та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті, не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Задовольняючи позов в частині стягнення тіла кредиту, суд першої інстанції посилався на те, що фактично отримані та використані позичальником кошти не повернуті, правовими наслідками чого є стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту.
Колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у стягненні прострочених відсотків та пені, оскільки в іншій частині рішення суду апелянтом не оскаржується.
У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення прострочених процентів за користування кредитом, в тому числі, їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 06.10.2011 року, банк посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка була підписана відповідачем.
Вказаною довідкою, з умовами якої погодився відповідач, передбачена базова процентна ставка в місяць - 2,5 % на місяць, розмір щомісячних платежів (включаючи плату за користування кредитних коштів у звітному періоді) - 7% від заборгованості, але не менш ніж 50,00 грн і не більше залишку заборгованості, до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір та порядок нарахування неустойки: пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів: пеня = (пеня1)+ (пеня2)= (базова відсоткова ставка за договором) / 30-нараховується за кожний день прострочки кредиту, (пеня2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. на місяць, нараховується 1 раз в місяць, при наявності прострочення за кредитом або відсотками 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму понад 50 грн.; штраф при порушенні строків по будь-якому із платежів більш ніж на 30 днів - 500 грн. + 5% суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісії (а.с. 16).
Із розрахунку заборгованості, наданого банком, вбачається, що заборгованість за відсотками за користування кредитом у період з 31.10.2011 по 31.03.2020 становить 139254,37 грн.
Згідно з частиною третьою статті 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Також, колегія суддів зауважує, що порядок застосування змінюваної процентної ставки визначений ч. 4-6 ст. 1056-1 ЦК України.
Зокрема, договором має бути врегульовано періодичність збільшення процентної ставки, умови і порядок такого збільшення, порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, максимальний розмір збільшення процентної ставки. Повідомлення про збільшення відбувається письмово, не пізніше ніж за 15 днів до дати збільшення.
Однак, позивачем не було дотримано вказаних вимог закону при укладанні договору з відповідачем, а тому не можна вважати, що сторонами було узгоджено право банку в односторонньому порядку, на свій розсуд, збільшувати процентну ставку.
Як зазначено в правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року у справі № 6-1374цс17, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Такої ж позиції притримується Верховний Суд в своїй постанові від 28 березня 2018 року у справі № 389/3409/16-ц.
Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ "ПриватБанк" процентів за користування кредитом, нарахованих за підвищеною процентною ставкою понад 30,0 % річних.
Банк не надав до суду жодного належного доказу узгодження сторонами процентної ставки на рівні вищому ніж 30,0 % річних та підстав її підвищення, також не надано жодного доказу сповіщення відповідача про збільшення процентної ставки, що є прямим порушенням вимог ст. 1056-1 ЦК України.
Проте, з матеріалів справи вбачається зміна розміру фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку позивачем з 01 вересня 2014 року до 34,8 % на прострочену заборгованість, яка є нікчемною, оскільки відсутні докази того, що збільшення розміру процентної ставки погоджено із відповідачем.
Заборгованість по процентам за користування кредитом з накопичувальним підсумком за період з 31.10.2011 року по 31.08.2014 року (до неправомірного підвищення процентної ставки) становила 342,58 грн, тому саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за пенею у розмірі 2618,42 грн, оскільки така сума розрахована банком з урахуванням розміру процентів за ставками, що не були погоджені сторонами.
Щодо стягнення штрафів банк не ставив вимогу.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні з відповідача на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості по простроченим відсоткам з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення про часткове задоволення даних позовних вимог. В частині задоволення позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за пенею слід відмовити.
Згідно ст. 141 ЦПК України та з урахуванням розміру задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" підлягає стягненню судовий збір у розмірі 12,64 грн.
Тож, керуючись положеннями ст. ст. 259, 367, 369, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити частково.
Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2021 року в частині відмови у стягненні прострочених відсотків за користування кредитом та пені - скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом та пені - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом за кредитним договором № б/н від 06.10.2011 року в розмірі 342,58 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судовий збір в розмірі 12,64 грн.
В частині задоволення позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованості за пенею - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.В. Лаченкова
М.Ю. Петешенкова