Провадження № 22-ц/803/6411/21 Справа № 185/6727/20 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
13 серпня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого Городничої В.С.,
суддів Лаченкової О.В.,Петешенкової М.Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2020 року позивач - АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 26.08.2016 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 12.08.2020 року має заборгованість - 17487,19 грн, з яких: 20,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14106,70 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3360,49 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
На підставі викладеного, просив стягнути з відповідача на свою користь вищевказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2021року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки не дослідив належним чином наявні в матеріалах справи докази та обставини справи.
Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористався.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26.08.2016 року відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку. У вказаній заяві зазначено, що вона разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають Договір про надання банківських послуг.
До Договору про надання банківських послуг банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.
Згідно з наданим позивачем розрахунком встановлено, що станом на 12.08.2020 року заборгованість за кредитним договором становить 17487,19 грн, що складається з: 20,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14106,70 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3360,49 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції посилався на відсутність будь-яких доказів щодо отримання відповідачем кредитної картки зі встановленням кредитного ліміту та відомостей щодо розміру використаних відповідачем кредитних коштів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необгрунтованості позовних вимог в цій частині, зокрема з того, що відсутні докази погодження сторонами істотних умов кредитного договору в письмовій формі, як це передбачено нормами ст.ст. 207,1055 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками, оскільки такий висновок суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального закону та висновкам, викладеним у Постанові Верховного суду України від 30 вересня 2020 року у справі № 173/1384/18 (провадження № 61-9880св19) та правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131 цс19).
Проте, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за тілом кредиту, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Як вбачається з матеріалів справи, в анкеті-заяві від 26.08.2016 року сума кредитного ліміту не зазначена. Проте, відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки кредитний ліміт по ній змінювався: 26.06.2017 року встановлено кредитний ліміт 0,00 грн, 17.01.2018 року - збільшено до 3500,00 грн; 17.01.2018 року - зменшено до 1000,00 грн; 17.01.2018 року - збільшено до 5000,00 грн; 05.01.2019 р. - зменшено до 0,00 грн.
Випискою про рух коштів по карті відповідача встановлено, що відповідач користувався кредитною карткою, тобто погодився зі зміною кредитного ліміту по картці.
У відповідності до наданого позивачем розрахунку розмір заборгованості за тілом кредиту складає 14126,70 грн. При цьому банком визнавалось, що максимальний ліміт по кредиту, який був наданий позичальнику, складав 5000,00 грн. Видачу кредиту у більшому розмірі банком не доведено.
Такий висновок відповідає, висновку Верховного суду в постанові від 21.04.2021 року справа № 345/2633/20.
З урахуванням наведеного, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту лише у розмірі 5000,00 грн.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог банку та стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за тілом кредиту у сумі 5000,00 грн.
На підставі ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь банку підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 1502,93грн.
Керуючись ст. 259, 367, 374, 376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2021 рокускасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 26.08.2016 року у сумі 5000,00 грн.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 1502,93грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.В. Лаченкова
М.Ю. Петешенкова