Провадження № 11-кп/803/983/21 Справа № 208/8252/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 серпня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 січня 2021 року стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, який має середню технічну освіту, одружений, не працює, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -
Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 січня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень.
Цивільний позов ОСОБА_9 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень.
Вирішено питання щодо долі речових доказів.
ОСОБА_7 визнано винуватим за те, що 31.08.2018 року, приблизно о 02.00 годині, він після раніше виниклої сварки та з метою з'ясування стосунків з дружиною - ОСОБА_11 , яка перебувала у будинку свого батька ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 , прийшов до зазначеного домоволодіння, зайшов на подвір'я та постукав у двері будинку.
Після того, як ОСОБА_9 відчинив вхідні двері, ОСОБА_7 почав вимагати у останнього надати йому можливість поспілкуватися з дружиною, на що ОСОБА_9 відповів відмовою, запропонувавши залишити подвір'я його домоволодіння, у зв'язку з чим у ОСОБА_7 , на ґрунті виниклої неприязні, раптово виник прямий злочинний умисел, направлений на заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 дістав з нагрудної сумки пістолет травматичної дії, марку та модель якого в ході слідства не встановлено, у період часу з 02-00 год. до 02-20 год., утримуючи вказаний вище пістолет у правій руці, знаходячись біля ОСОБА_9 , здійснив не менше чотирьох пострілів у бік потерпілого, чим завдав останньому фізичного болю. Після заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень ОСОБА_7 місце скоєння кримінального правопорушення залишив.
У результаті злочинних дій ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_9 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді рани на правому передпліччі, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, як викликавши розлад здоров'я більше 6, але менше 21 дня. Рана на правому передпліччі виникла внаслідок дії твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, яка мала високу кінетичну енергію та пробивну дію. Пошкодження у вигляді ран в клубовій ділянці ліворуч, на передній поверхні лівої гомілки виникли внаслідок дії твердого предмета, предметів з обмеженою контактуючою поверхнею та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, потерпілий ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок від 18.01.2021 року та постановити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі строком на два роки.
Просив задовольнити цивільний позов повністю та стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 000 гривень.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що вироком суду першої інстанції не досягнуто мети покарання - виправлення особи та запобігання вчиненню нових злочинів.
Потерпілий вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано тяжкість та суспільну небезпеку скоєного злочину, а також особу обвинуваченого, який раніше скоював злочини.
Потерпілий також вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано шкоду здоров'ю потерпілому, яка була завдана діями обвинуваченого, а також те, що його діями було завдано моральні страждання, які полягали у душевних переживаннях та фізичному болю.
Потерпілий наголошує, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди є значно меншим від завданого ступеню моральних страждань.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні суспільно небезпечного діяння за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій потерпілим не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 було призначено покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було належним чином враховано обставини справи, дані про особу обвинуваченого, спосіб та обстановку вчинення злочину.
Колегія суддів наголошує, що обвинувачений умисно скоїв злочин із застосуванням зброї на подвір'ї домоволодіння, що є небезпечним не тільки для потерпілого, а й для оточуючих, при цьому з потерпілим ОСОБА_7 перебуває у сімейних відносинах, що є обтяжуючою обставиною.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.
Колегія суддів, відповідно до вимог ст.ст. 65, 66, 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, посередньо характеризується за місцем фактичного мешкання, одружений, на утриманні має малолітню дитину, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, а також відсутність щирого каяття обвинуваченого.
Колегія суддів також враховує те, що відомості про добровільне відшкодування завданої шкоди в матеріалах провадження відсутні.
Враховуючи викладені обставини справи, суспільну небезпечність вчиненого злочину, наслідки, що настали від злочину для потерпілого ОСОБА_9 , колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у виді арешту строком на 6 місяців.
Колегія суддів вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Колегія суддів також вважає обґрунтованими доводи апелянта про збільшення розміру стягнення моральної шкоди, завданої цим злочином потерпілому.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З обставин кримінального провадження вбачається, що внаслідок незаконних та умисних дій ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_9 були спричинені тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, внаслідок чого він перебував на стаціонарному лікуванні, в цей період потерпілий зазнав важких фізичних та моральних страждань, пов'язаних з лікуванням та зміною звичного способу життя.
Колегія суддів вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому в 10 000 грн є необґрунтовано заниженим.
Колегія суддів вважає, що потерпілому була заподіяна моральна шкода в більш значному розмірі, а саме в розмірі 50 000 грн, і такий розмір відшкодування буде відповідати понесеним моральним стражданням потерпілого та буде справедливим по відношенню до нього.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України, суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Відповідно до ч. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 420 цього Кодексу апеляційний суд має скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання чи неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Частина 1 ст. 421 КПК України передбачає, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано, окрім іншого, у зв'язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання лише у разі, якщо на цих підставах апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілого підлягає частковому задоволенню, вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_7 є таким, що підлягає скасуванню в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову з постановленням нового вироку в цій частині.
Керуючись ст.ст.407, 409, 420, 421 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 січня 2021 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України - задовольнити частково.
Вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 січня 2021 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України - скасувати в частині призначення покарання, та вирішення цивільного позову, і ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді арешту строком на шість місяців.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4