Справа № 761/15448/21
Провадження № 2-з/761/1757/2021
12 серпня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 761/15448/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович про визнання заповіту недійсним,
У провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває позов ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 761/15448/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович про визнання заповіту недійсним.
01.06.2021 позивачем в особі свого представника адвоката Радченко Олександра Васильовича подано заяву, відповідно до якої заявник просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява обґрунтована тим, що позивач звернулась до суду з вказаним позовом, оскільки вважає, що заповіт від 28.11.2020, який складений спадкодавцем на користь відповідача, не відповідає чинному законодавству і має бути визнаний недійсним, оскільки не був підписаний спадкодавцем. Крім того, на момент укладення заповіту, спадкодавець внаслідок хворобливого стану не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. При цьому, зі слів відповідача, останній отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та вивив її на продаж на відомих веб-сайтах з продажу нерухомості.
При цьому відповідачем подано заяву про прийняття спадщини за заповітом, виникла необхідність у забезпеченні позову, бо існує ймовірність відчуження відповідачем зазначеної квартири до вирішення позову по суті, що в подальшому може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Так, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши заяви про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Крім того, ст. 150 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Так, судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір з приводу визнання заповіту, складеного ОСОБА_3 28.11.2020 та посвідченого приватним нотаріусом КМНО Михайленко С.А. за реєстровим № 2566 на користь ОСОБА_2 недійсним.
Разом з тим, вказана обставина сама по собі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем.
При цьому спір не стосується права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки позивач звернулася до суду з вимогою про визнання недійсним правочину (заповіту), що полягає у встановленні та констатації цього факту судом. Таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню, а відтак позивачем не доведено як саме невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану квартиру ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду в майбутньому.
За таких обставин позивачем належним чином не обґрунтовано того, що вказаний нею захід забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, як не обґрунтовано і ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття такого заходу.
З урахуванням наведеного, заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.149, 150, 153 ЦПК України, суд,
В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 761/15448/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович про визнання заповіту недійсним, - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.
Суддя: