Справа № 758/15888/17
Категорія 19
16 червня 2021 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н. М. ,
при секретарі судового засідання Волошиній А.М. ,
за участю: представника позивача - адвоката Ковтун Т.О.,
представника відповідача-1 - адвоката Бісик Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -
В грудні 2017 року позивач КП «Київський метрополітен» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому позивач, уточнивши позовні вимоги в частині учасників, просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17.10.2014 № 1764, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Єгоровою М.Є.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект» та ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 укладено договір № 1764, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Єгоровою М.Є, відповідно до якого ОСОБА_1 придбала у власність Ѕ нежитлових будівель: заводоуправління, прибудови до будівлі (літера А) загальною площею 17454,1 кв.м., будівля лісоцеху в АДРЕСА_1 . Вищевказаний договір є недійсним з моменту його укладання, посилаючись на таке. 29.04.1993 Київська міська рада народних депутатів прийняла рішення № 32 «Про погодження Київській дирекції будівництва метрополітену та дирекції будівництва спеціальних інженерних споруд місця розташування Подільсько - Воскресенської лінії Київського метрополітену і Подільського мостового переходу через р. Дніпро». Дане рішення прийнято з метою забезпечення транспортним зв'язком північної частини лівобережжя Києва - районів Троєщини, Вигурівщини, Воскресенки та Райдужного з правобережною частиною міста, на підставі генерального плану розвитку м. Києва, рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 17.02.1992 р. № 160 «Про техніко-економічні обґрунтування Подільсько - Воскресенської лінії метрополітену та Подільського мостового переходу через р. Дніпро», спільних висновків науково-технічної ради Держбуду України і української архітектурно- містобудівної ради при Держбуді України /протокол від 15.04.1992 №6/, містобудівної ради при Головкиївархітектурі /протокол від 17.03.1993 № 118с/, а також висновку державної екологічної експертизи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України /лист від 04.02.1993 № 001-78/. Пунктом 1 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.07.2004 р. № 1312 «Про відновлення робіт із проектування та спорудження Подільско - Вигурівської лінії Київського метрополітену від станції «Вокзальна» до житлового масиву Вигурівщина - Троєщина з електродено» вищевказані роботи відновлено у 2004 році. Пунктом 1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.12.2008 № 1759 «Про визначення збитків ВАТ «Київоздоббут», ЗАТ «Супутник» та ВАГ «ДОК-3», у зв'язку з будівництвом Подільсько - Вигурівської лінії метрополітену, затверджено акт від 03.12.2008 № 11 комісії про визначення розмірів компенсацій, збитків та відшкодування витрат, пов'язаних з винесенням будівель та споруд з території будівництва Подільсько - Вигурівської лінії метрополітену в м. Києві, підприємствам, зокрема, ВАТ «ДОК-3», вартість з урахуванням ПДВ - 50 832 257 грн. 29.12.2008 між КП «Київський метрополітен» та ВАТ «ДОК-3» укладено договір № 158-ДБМ щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій . ВАТ «ДОК-3», пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько - Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві. Відповідно до п. 2.1 договору ВАТ «ДОК-3» зобов'язувалось відмовитись від права власності на комплекс будівель та споруд, який знаходиться за адресою: м. Кив, вул. Межигірська, 78, а КП «Київський метрополітен» зобов'язувалось сплатити компенсацію за нього, визначену в цьому договорі. Згідно з п. 2.7 договору розмір грошової компенсації за об'єкт становив з урахуванням ПДВ 50 832 257 грн. Відповідно до п. 8.6 договору відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмово погодження цього із іншою стороною. Відповідно до п. 3.2 договору виплата компенсацій за даним договором здійснюється за рахунок коштів міського бюджету. Додатковою угодою до договору від 29.12.2008 № 158-ДБМ внесено зміни до п. 7.1 договору та викладено його в наступній редакції: «Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.». Всупереч прийнятих зобов'язань за договором від 29.12.2008 № 158-ДБМ, укладеного між КП «Київський метрополітен» та ПАТ «ДОК-3», та додаткової угоди від 12.08.2009 до вищевказаного договору, Т1АТ «ДОК-3» 21.01.2010 р. уклало з ТОВ «Деснянськпарксервіс» договір про співробітництво, предметом якого є модернізація, ремонт, експлуатація і обслуговування нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера (А), загальною площею І 745,10 кв. м.; будівля механічного цеху (літера С), загальною площею 392,4 кв. м.; будівля лісоцеху (літера Б), загальною площею 1 975,9 кв. м. Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.09.2012 у справі № 5011-62/8193-2012 задоволено позовні вимоги заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, КП «Київський метрополітен» до ПАТ «ДОК-3», 'ГОВ «Деснянськпарксервіс» та визнано недійсним договір співробітництва. Підставою для визнання даного договору співробітництва недійсним є те, що він порушував інтереси суспільства, які виражалися у тому, що ПАТ «ДОК-3» при підписанні зазначеного договору з 'ГОВ «Десняськпарксервіс» знало та усвідомлювало суспільно-небезпечні наслідки, які виразилися у зупиненні робіт по будівництву Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільського-Вигурівської лінії у м. Києві, а також неможливістю реалізації проекту по створенню нової гілки метпорополітену. Крім того, 12.12.2013 Подільським районним судом м. Києва у справі № 758/15968/13-к винесено вирок, яким ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365-1 КК України (чинне станом на 17 січня 2012 ролу) та призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 7 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на один рік. Вищевказаним вироком встановлено, що засуджений своїми умисними діями, які полягають у перевищенні службових повноважень службовою особою юридичної особи приватного права, тобто вчинення дій, які явно виходили за межі наданих йому прав та повноважень та виразились у незаконному відчуженні майна ВАТ «ДОК-3» вартістю 45 240 223 грн., що спричинило тяжкі; наслідки інтересам Держави та акціонерів підприємства, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 365-1 КК України (чинне станом на 17 січня 2012 року). 15.12.2011 р. ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та 'ГОВ «Деснянськпарксервіс» укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна № 1 та 2 за умовами якого ТОВ «Деснянськпарксервіс» продало, а ТОВ «Бетоніндустріяпроект» придбало об'єкт нерухомості а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера (А), загальною площею 1 745,10 кв. м.; будівля механічного цеху (літера С), загальною площею 392,4 кв. м.; будівля лісоцеху, загальною площею 1 975,9 кв. м. 12.06.2017 Господарським судом м. Києва у справі № 910/5133/16 винесено рішення, яким позовні вимоги КП «Київський метрополітен» задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу № 2 від 15.12.2011, укладений між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ТОВ «Деснянськпарксервіс». 11.10.2017 Київським апеляційним господарським судом у справі № 910/5133/16 прийнята постанова, якою апеляційна скарга ОСОБА_2 залишена без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2017 по справі № 910/5133/16 без змін. 07.06.2016 Господарським судом м. Києва у справі № 910/48/16 прийнято рішення, яким позовні вимоги КП «Київський метрополітен» задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу № 1 від 15.12.2011, укладений між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ТОВ «Деснянськпарксервіс». 23.03.2017 Вищим господарським судом України у справі ЛІ» 910/48/16 винесена постанова, якою рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2016 по справі № 910/48/16 залишено без змін. Підставами для визнання договорів купівлі-продажу від 15.12.2011 № 1 та № 2, укладених між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ТОВ «Деснянськпарксервіс» є те, що вони суперечать інтересам держави і суспільства, а відтак, посилаючись на ст.ст. 203,215, 216, 228 ЦК України та ст.ст. 207, 208 ГК України, КП «Київський метрополітен» просило визнати договір купівлі продажу від 17.10.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект» та ОСОБА_1 - недійсним.
Ухвалою суду від 30.01.2018 р. позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 19.11.2018 р. провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та справу призначено до підготовного судового засідання.
08.04.2019 р. в судовому засіданні представник відповідача 1 ОСОБА_1 - адвокат Коротченко Д.В. приєднав до матеріалів справи відзив на позовну заяву, згідно якого, на думку сторони відповідача 1, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що спірний правочин порушує публічний порядок, та намір осіб порушити такий порядок, або, докази, що покупцю, або продавцю було відомо про наявність судових рішень, які наводить позивач в якості доказу. Зазначив, що постановою Верховного Суду від 02.10.2018 по справі №910/5133/16 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 у справі № 910/5133/16 у частині задоволення позову Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.12.2011 № 2, укладеного між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ТОВ «Деснянськпарксервіс», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., та зареєстрованого в реєстрі за № 4121. Ухвалено у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 у справі № 910/5133/16 залишено у силі. В зазначеній постанові суд відзначив, що КП «Київський метрополітен» є кредитором і членом комітету кредиторів ПАТ «ДОК-3» у межах справи про банкрутство останнього, а арбітражний керуючий боржника неналежно виконує свої обов'язки та його місцеперебування взагалі невідомо. КП «Київський метрополітен» не скористався всіма правами як кредитора у межах справи про банкрутство ПАТ «ДОК-3» задля вирішення питання повернення боржнику спірного майна від теперішніх власників, беручи до уваги можливість подачі віндикаційного позову арбітражним керуючим (боржником), як це неодноразово зазначав Верховний Суд України при вирішенні позовів про витребування майна від добросовісних набувачів - постанови Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-1158цс15, від 25.01.2017 у справі №916/2131/15. Викладене свідчить про можливість КП «Київський метрополітен», як кредитора боржника, захистити свої права шляхом ініціювання питання заміни арбітражного керуючого (відсторонення керівника) в справі про банкрутство ПАТ «ДОК-3» та спонукання арбітражного керуючого за умови належного виконання ним своїх обов'язків подати відповідний позов у межах справи про банкрутство. Таким чином, на думку відповідача 1, Верховним Судом було по суті вказано на відсутність порушеного права у КП «Київський метрополітен» для звернення до суду з подібними позовами, обрання невірного способу захисту та нездійснення всіх можливих дій для належного захисту своїх інтересів. Окрім зазначеного, договір, що оскаржувався у рамках розгляду справи №910/5133/16 передбачав передачу права власності лише на частину майна за адресою: АДРЕСА_2 , а тому з рішення, на думку адвоката, неможливо встановити, чи входить до цього майна нежитлове приміщення, що є предметом спору, що також стосується і Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2016р. у справі №910/48/16. Зазначив, що КП «Київський метрополітен», в рамках розгляду справ №910/5133/16 та №910/48/16 не підтверджено недійсність договору, що є предметом спору, адже право власності, на думку відповідача 1, на підставі зазначених рішень не перейшло до комунального підприємства «Київський метрополітен», відтак останнє не може стверджувати про те, що в подальшому право власності вибуло на незаконних підставах. Також зазначив, що у відповідності до п. 2.1 спірного договору ВАТ «ДОК-3» зобов'язується відмовитися від права власності на комплекс споруд, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, а комунальне підприємство «Київський метрополітен» зобов'язувалось сплатити компенсацію за нього, визначену у договорі. Натомість, у відповідності до п. 4.1 договору комбінат відмовляється від права користування земельною ділянкою та права власності на об'єкт при настанні одразу двох умов винесення рішення Київською міською радою про надання комбінату в користування рівноцінної земельної ділянки та надходження на рахунок комбінату грошової компенсації в розмірі визначеному п. 2.7. цього Договору. Відтак, на думку адвоката відповідача 1, посилання позивача на те, що він має беззаперечне право на відмову на свою користь від права власності є таким, що не відповідає дійсності, адже останнім не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що таке право у нього виникло, а відтак, вважав, що право позивача на нерухоме майно не є визнаним та слугує предметом спору, а тому на сьогодення у позивача відсутній статус «заінтересованої особи» в розумінні вимог ст. 216 Цивільного кодексу України. Таким чином, ограновуючи свої заперечення проти позову, на підставі того, що, на думку сторони відповідача 1, позивачем не обґрунтовано в чому саме полягає його порушене право або законний інтерес; наданні позивачем рішення суду не підтверджують фактів недійсності договору; позивачем не зазначено та не обґрунтовано чому саме оскаржений правочин порушує публічний порядок; предмет договору, що оскаржується не містить елементів публічності, які є обов'язковими для визнання його недійсним на тих підставах, що просить позивач, просив у задоволенні позову відмовити.
13.05.2019 р. стороною позивача надано відповідь на відзив, згідно якої просили позов задовольнити у повному обсязі, з огляду на те, що підставою для визнання даного договору співробітництва недійсним є те, що він порушував інтереси суспільства, які виражалися у тому, що ПАТ «ДОК-3» при підписанні зазначеного договору з ТОВ «Деснянськпарксервіс» знало та усвідомлювало суспільно-небезпечні насідки, які виразилися у зупиненні робіт по будівництву Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії у м. Києві, а також неможливістю реалізації проекту по створенню нової гілки метрополітену. Також звернено увагу на те, що 12.12.2013 Подільським районним судом м. Києва у справі № 758/15968/13-к винесено вирок, яким ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365-1 КК України (чинне станом на 17 січня 2012 року) та призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст.69 КК України, у вигляді штрафу в розмірі 7 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строк на один рік. Вироком встановлено, що засуджений своїми умисними діями, які полягають у перевищенні службових повноважень службовою особою юридичною особою приватного права, тобто вчинення дій, які явно виходили за межі наданих йому повноважень та виразились у незаконному відчуженні майна ВАТ «ДОК-3» вартістю 45 240 223 грн., що спричинило тяжкі наслідки інтересам Держави та акціонерів підприємства, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 365 КК України (чинне станом на 17 січня 2012 року). Крім того зазначено, що 07.06.2016 у справі № 910/48/16 прийнято рішення, яким позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» задоволено, визнано недійсним договір купівлі- продажу № 1 від 15.12.2011, укладений між відповідачем 2 та ТОВ «Десняськпарксервіс». 23.03.2017 Вищим господарським судом України у справі № 910/48/16 винесена постанова, якою рішення Господарського суду м. Києва 07.06.2016 у справі № 910/48/16 залишено без змін. Підставами для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.12.2011 № 1, укладеного між відповідачем 2 та ТОВ «Десняськпарксервіс» є те, що вони суперечать інтересам держави і суспільства. Також звернено увагу на те, що 31.01.2019 р. Північним апеляційним господарським судом у справі № 910/12281/13 прийнята постанова, якою задоволена апеляційна скарга Комунального підприємства «Київський метрополітен» на ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.10.2018 у справі № 910/12281/13, вищевказана ухвала Господарського суду м. Києва скасована та задоволена заява КП «Київський метрополітен» до Публічного акціонерного товариства «ДОК-3» в особі арбітражного керуючого Степанова Олексія Юрійовича про зобов'язання ПАТ «ДОК-3», учасники у справі: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект», Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний союз», Прокуратура м. Києва виконати умови договору від 29.12.2008 № 158-ДБМ, а саме передачі КП «Київський метрополітен» комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , а відтак, вважав, що спірний договір порушує інтереси Комунального підприємства «Київський метрополітен» та унеможливлює виконання ним функцій, покладених чинним законодавством.
29.08.2019 р. відповідачем-1 через свого представника подано заяву про застосування строків позовної давності, яка мотивована тим, що Позивач, постійно ініціюючи судові провадження відносно нерухомого майна, мав всі об'єктивні підстави дізнатися станом на дату укладення спірного Договору про його існування, адже вказана інформація є загальнодоступною та розміщена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
29.01.2020 р. в судовому засіданні відповідачем-1 подані письмові пояснення, згідно яких після подання відповіді на відзив, постановою Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №910/12281/13 - постанову Північного апеляційного Господарського суду від 31.01.2019 у справі №910/12281/13 скасовано та залишено в силі рішення суду першої інстанції, яким в задоволенні позову КП «Київський метрополітен» було відмовлено, що спростовує наявність порушеного права у Позивача. Також звернуто увагу на те, що в провадженні Подільського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа №758/15886/17 за позовом КП «Київський метрополітен» до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу на Ѕ тих же приміщень, що є об'єктом договору купівлі-продажу і в даній справі, по такій справі 24.09.2019 було постановлено рішення, яким в позові КП «Київський метрополітен» було відмовлено повністю.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити з підстав, зазначених у позові. Звернув увагу, на тому, що позивачу стало відомо про спірний договір під час розгляду господарським судом справ, зазначених у позові, в 2016-2017 р., а відтак, звернувшись з даним позовом в грудні 2017 р. не пропустив строк звернення до суду з позовом.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, з підстав зазначених у відзиві, просив застосувати строк позовної давності у справі.
Представник відповідача-2, будучи у встановленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв/клопотань не подав.
Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Так, судом встановлено, що 17.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект» та ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 укладено договір № 1764, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Єгоровою М.Є., відповідно до якого ОСОБА_1 придбала у власність Ѕ нежитлових будівель: заводоуправління, прибудови до будівлі (літера А) загальною площею 17454,1 кв.м., будівля лісоцеху в АДРЕСА_1 .
При цьому, вказане нежитлове приміщення також було предметом договору № 158-ДБМ щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ «ДОК-3», пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві від 29.12.2008р.
Так, відповідно до п. 2.1 договору ВАТ «ДОК-3» зобов'язувалось відмовитись від права власності на комплекс будівель та споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а КП «Київський метрополітен» зобов'язувалось сплатити компенсацію за нього, визначену в цьому договорі.
П. 3.2 такого договору передбачено, що виплата компенсацій за даним договором здійснюється за рахунок коштів міського бюджету.
Згідно з платіжним дорученням № 793 від 29.12.2008 р.
Додатковою угодою до договору від 29.12.2008 № 158-ДБМ внесено зміни до п. 7.1 договору та викладено його в наступній редакції: «Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань».
21.01.2010 р. ПАТ «ДОК-3» уклало з ТОВ «Деснянськпарксервіс» договір про співробітництво, предметом якого є модернізація, ремонт, експлуатація і обслуговування нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера (А), загальною площею 1745,10 кв. м.; будівля механічного цеху (літера С), загальною площею 392,4 кв. м.; будівля лісоцеху (літера Б), загальною площею 1 975,9 кв. м.
Таке нежитлове приміщення було предметом розгляду декількох справ різної юрисдикції та інстанцій.
Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Так, зокрема, Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.09.2012 у справі № 5011-62/8193-2012 задоволено позовні вимоги заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, КП «Київський метрополітен» до ПАТ «ДОК-3», ТОВ «Деснянськпарксервіс» та визнано недійсним договір співробітництва. Підставою для визнання даного договору співробітництва недійсним є те, що він порушував інтереси суспільства, які виражалися у тому, що ПАТ «ДОК-3» при підписанні зазначеного договору з 'ГОВ «Десняськпарксервіс» знало та усвідомлювало суспільно-небезпечні наслідки, які виразилися у зупиненні робіт по будівництву Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільського-Вигурівської лінії у м. Києві, а також неможливістю реалізації проекту по створенню нової гілки метпорополітену.
12.12.2013 Подільським районним судом м. Києва у справі № 758/15968/13-к винесено вирок, яким ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365-1 КК України та призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 7 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на один рік.
Вищевказаним вироком встановлено, що засуджений своїми умисними діями, які полягають у перевищенні службових повноважень службовою особою юридичної особи приватного права, тобто вчинення дій, які явно виходили за межі наданих йому прав та повноважень та виразились у незаконному відчуженні майна ВАТ «ДОК-3» вартістю 45 240 223 грн., що спричинило тяжкі; наслідки інтересам Держави та акціонерів підприємства, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 365-1 КК України (чинне станом на 17 січня 2012 року). 15.12.2011 р. ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ТОВ «Деснянськпарксервіс» укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна № 1 та 2, за умовами якого ТОВ «Деснянськпарксервіс» продало, а ТОВ «Бетоніндустріяпроект» придбало об'єкт нерухомості а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера (А), загальною площею 1 745,10 кв. м.; будівля механічного цеху (літера С), загальною площею 392,4 кв. м.; будівля лісоцеху, загальною площею 1 975,9 кв. м. 12.06.2017 Господарським судом м. Києва у справі № 910/5133/16 винесено рішення, яким позовні вимоги КП «Київський метрополітен» задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу № 2 від 15.12.2011, укладений між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ТОВ «Деснянськпарксервіс».
11.10.2017 Київським апеляційним господарським судом у справі № 910/5133/16 прийнята постанова, якою апеляційна скарга ОСОБА_2 залишена без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2017 по справі № 910/5133/16 без змін.
02.10.2018 р. Постановою Верховного суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект» задоволено частково; Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 р. у справі № 910/5133/16 у частині задоволення позову Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.12.2011 р. № 2, укладеного між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ТОВ «Деснянськпарксервіс», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., та зареєстрованого в реєстрі за № 4121, скасувати. Ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 у справі № 910/5133/16 залишити у силі.
При цьому, вказаною Постановою встановлено, що КП «Київський метрополітен» не скористався всіма правами як кредитора у межах справи про банкрутство ПАТ «ДОК-3» задля вирішення питання повернення боржнику спірного майна від теперішніх власників, беручи до уваги можливість подачі віндикаційного позову арбітражним керуючим (боржником), як це неодноразово зазначав Верховний Суд України при вирішенні позовів про витребування майна від добросовісних набувачів - постанови Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-1158цс15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15. Викладене свідчить про можливість КП «Київський метрополітен», як кредитора боржника, захистити свої права шляхом ініціювання питання заміни арбітражного керуючого (відсторонення керівника) в справі про банкрутство ПАТ «ДОК-3» та спонукання арбітражного керуючого за умови належного виконання ним своїх обов'язків подати відповідний позов у межах справи про банкрутство.
07.06.2016 р. Господарським судом м. Києва у справі № 910/48/16 прийнято рішення, яким позовні вимоги КП «Київський метрополітен» задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу № 1 від 15.12.2011, укладений між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ТОВ «Деснянськпарксервіс».
Рішенням Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетоніндустріяпроект" залишено без задоволення; Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено; Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.16р. у справі №910/48/16 скасовано; в задоволенні позовних вимог відмовлено.
23.03.2017 Вищим господарським судом України у справі № 910/48/16 винесена постанова, якою рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2016 по справі № 910/48/16 залишено без змін.
При цьому, підставами для визнання договорів купівлі-продажу від 15.12.2011 № 1 та № 2, укладених між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ТОВ «Деснянськпарксервіс» є те, що вони суперечать інтересам держави і суспільства.
Вищевказаною Постановою від 23.03.2017 р. встановлено, що договір №158-ДБМ щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ "ДОК-3", пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві, укладений на виконання розпорядження від 14.05.1993 № 302-р Кабінету Міністрів України "Про технічно-економічне обґрунтування будівництва четвертої лінії метро у м.Києві", розпорядження від 20.07.2004 за № 1312, розпорядження від 30.04.2008 за № 608 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розпорядженням від 20.05.2008 за № 696 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), акту №11, затвердженого розпорядженням №1759 від 19.12.2008 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і спірний договір купівлі-продажу від 15.12.2011, укладений між ТОВ "Деснянськпарксервіс" та ТОВ "Бетоніндустріяпроект" порушує інтереси КП "Київський метрополітен", перешкоджає виконанню зобов'язань, визначених договором №158-ДБМ від 29.12.2008 та унеможливлює виконання ним функцій, покладених чинним законодавством.
В судовому засіданні та з поданих сторонами документів не вбачається ухилення КП "Київський метрополітен" від грошової компенсації за договором № 158-ДБМ, тоді як порушення договірного зобов'язання з боку ДОК-3 встановлено низкою судових Рішень, а відтак, судом не приймається до уваги твердження сторони відповідача 1 щодо відсутності порушених прав позивача.
Таким чином, позивач підтвердив виконання ним своїх зобов'язань у повному обсязі щодо розрахунку за спірні нежитлові приміщення за Договором № 158-ДМБ від 29.12.2008 р. перед ВАТ «ДОК-3», у зв'язку з чим набув на них право власності, тоді як ПАТ «ДОК-3» в порушення інтересів суспільства підписав договір з ТОВ "Деснянськпарксервіс", предметом якого були спірні приміщення.
Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, та інше.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При цьому, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та інше.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).
У відповідності до положень статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 323/1762/16-ц (провадження № 61-33425св18).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред'явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Отже, за змістом ст. ст. 15, 16, 215 ЦК України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.
Так, в судовому засіданні достеменно встановлено порушене право позивача, а відтак позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Щодо застосування строків позовної давності, заявлених до застосування стороною відповідача 1, суд дійшов такого висновку.
Вимогами частин 3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Так, як відповідачем 1 в окремій заяві, заявлено про відмову у позові за спливом строків давності, мотивуючи це тим, що вимогами ч. 1 ст.257 ЦК України встановлено загальна позовна давність тривалістю у три роки.
За змістом пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Суд зазначає, що особливістю вирішення спору про захист порушеного права за умови пропуску строку позовної давності є те, що сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові лише за умови обґрунтованості позову, тобто за умови наявності порушеного права.
Таким чином, пропущення строку позовної давності є підставою для відмови в позові в разі доведеності позовних вимог. Тому враховуючи, що стороною позивача позовні вимоги не доведені, суд відмовляє в їх задоволенні на загальних підставах, незалежно від спливу строку позовної давності.
При цьому, стороною відповідача 1 зазначено, що Позивач усвідомлює, що не є власником нерухомого майна та намагається повернути кошти, що було частково сплачено останнім на користь ВАТ «ДОК-3» на виконання умов Договору №158-ДБМ, втім суд не погоджується з даним твердженням, та вважає його припущенням, оскілки посилання позивача на встановлені факти в судових рішеннях не спростовує обізнаність останнього з приводу спірного договору, а також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів такої обізнаності.
Крім того, відповідач 1 зазначає, що Позивач постійно ініціюючи судові провадження відносно нерухомого майна, мав всі об'єктивні підстави дізнатися станом на дату укладення Договору про його існування, адже вказана інформація є загальнодоступною та розміщена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Так, щодо відкритості та доступності інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд зазначає таке.
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
З 13 грудня 2015 року набрав чинності Закон України № 834-VІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Також затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Дані нормативні акти спрямовані на спрощення вказаної процедури та врегулювання процедурних питань, пов'язаних з проведенням державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Для фізичних та юридичних осіб інформація за об'єктом нерухомого майна та суб'єктом речового права надається в електронній формі через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України (https://minjust.gov.ua) за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи або в паперовій формі державним реєстратором.
Для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, Національного банку України, Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб'єктом права чи за об'єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до цього реєстру, за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису
Інформація про зареєстровані права та їх обтяження, отримана в електронній чи паперовій формі за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, має однакову юридичну силу та використовується відповідно до законодавства.
Надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури, визначаються Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.
Умови, підстави для безпосереднього доступу посадових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування, адвокатів та нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, та процедуру отримання інформації з цього реєстру, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури визначено Порядком доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.
А відтак, аналізуючи вищевказані нормативно-правові акти, інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є відкритою та загальнодоступною з визначеним порядком отримання такої інформації з 25.12.2015 р.
Позов подано 01.12.2017 року, у разі якщо позивачу навіть стало відомо з загальнодоступних джерел інформації з ДРРП про перехід права власності за спірним договором, така обізнаність наступила не раніше 25.12.2015 р., що свідчить про не пропущення строків позовної давності позивачем.
На підставі викладеного, ст.ст.6, 16, 203, 215, 230, 334, 627, 629, 638, 717, 719, 722 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -
Позов Комунального підприємства «Київський метрополітен» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект» про визнання недійсним договору купівлі-продажу - задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17.10.2014 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект» (місцезнаходження за адресою: 04071, м.Київ, вул. Ярославська, буд. 32/33; код ЄДРПОУ 30266310) та ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), що посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Єгоровою М.Є. за реєстровим номером № 1764.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін у справі:
Позивач - Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (місцезнаходження за адресою: 03056, м.Київ, просп. Перемоги, буд. 35; код ЄДРПОУ 03328913);
Відповідач-1 - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект» (місцезнаходження за адресою: 04071, м.Київ, вул. Ярославська, буд. 32/33; код ЄДРПОУ 30266310).
Суддя Н. М. Ларіонова