печерський районний суд міста києва
Справа № 757/55431/18-ц
24 червня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Остапчук Т.В. ,
при секретарі судових засідань - Москаленко А.В.,
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, Міністерства охорони здоров'я України, ОСОБА_4 про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
В листопаді 2018р. позивач звернувся до суду з позовом до Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, Міністерства охорони здоров'я , ОСОБА_4 про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову посилається , що відповідачами порушені її трудові права, оскільки звільнення із займаної посади відбулось за відсутності законних на те підстав, з порушенням трудового законодавства України. Вказує, що наказ № З-з «Про призначення виконуючого обов'язки ректора НМУ ім. О.О. Богомольця» від 05.09.2018 року, відповідно до якого за підписом ОСОБА_5 призначено виконувачем обов'язків ректора НМУ ім. О.О. Богомольця ОСОБА_4 є незаконним.Вказана обставина випливає зі змісту Ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2018 року у справі № 826/14303/18, якою зупинено дію наказу МОЗ України № 42-о «Про покладення обов'язків» від 14 серпня 2018 року на ОСОБА_5 . А тому, всі дії ОСОБА_5 з 05.09.2018 року, зокрема.щодо призначення ОСОБА_4 виконувачем обов;язків ректора НМУ ім. О О Богомольця не спричиняють жодних юридичних наслідків. Таким чином,вважає наказ Національного медичного університету імені О О Богомольця № З-з від 05.09.2018 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Відповідачі посилаються на акти про відсутність її за адресою адміністративної будівлі НМУ ім. О.О. Богомольця (бул. Т. Шевченка 13, м. Київ) без вказівки поверху та/або кабінету. Однак згідно Наказу НМУ ім. О.О. Богомольця № 488 від 14.09.2018 року, вона працювала за адресою: проспект Перемоги, 34, м. Київ. Жодним документом не встановлюється, що місце роботи Позивача на момент її звільнення та за період нібито прогулу було іншим, ніж за адресою АДРЕСА_1 , відсутні будь-які докази, зокрема акти НМУ ім. О.О. Богомольця, які встановлювали б відсутність позивача за адресою його роботи - АДРЕСА_1 . Пояснень не відбирали, наказ про звільнення не вручали. Просить визнати незаконним та скасувати Наказ Національного медичного університету імені О.О. Богомольця № З-з «Про призначення виконуючого обов'язки ректора НМУ їм. О.О. Богомольця» від 05.09.2018 року.Визнати незаконним та скасувати Наказ Національного медичного університету імені О. О. Богомольця від 25 вересня 2018 року № 13/1-з «Про звільнення».Поновити її на роботі на посаді начальника відділу кадрів Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Стягнути з Національного медичного університету імені О.О. Богомольця на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 вересня 2018 року по день ухвалення рішення судом.Стягнути солідарно з Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Міністерства охорони здоров'я України та ОСОБА_4 на її користь 10 000грн. в якості компенсації завданої моральної шкоди. Представники позивача позов підтримали, просили задовольнити.
Представник відповідача НМУ надала відзив вказувала на , що при звільненні не було порушень, ОСОБА_5 виконував обов'язки ректора НМУ імені О.О. Богомольця на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 42-о від 14 серпня 2018 року . ОСОБА_4 виконував обов'язки ректора на підставі Наказу НМУ імені О.О. Богомольця № 25 - з від 02.10.2018 року та Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 1639 від 07.09.2018 р. «Про деякі питання управління Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця» Накази є чинними, ніким не скасовані, а всі ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про зупинення дій наказів, на які у своєму позові посилається позивач- були скасовані судами вищої інстанції, як незаконні та протиправні ОСОБА_4 правомірно виконував обов'язки ректора НМУ імені О.О. Богомольця, та мав усі повноваження на підпис наказу про звільнення Позивача.
Представник відповідача МОЗ надала відзив вказувала , що при звільненні не було порушень.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився
Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 19.11.2018р. відкрито провадження по справі.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого.
Судом встановлено, що позивач працював посаді начальника відділу кадрів Національного медичного університету імені О.О. Богомольця з 13.07.2017р. (а.с.231)
ОСОБА_5 виконував обов'язки ректора НМУ імені О.О. Богомольця на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 42-о від 14 серпня 2018 року. ОСОБА_4 виконував обов'язки ректора на підставі Наказу НМУ імені О.О. Богомольця № 25 - з від 02.10.2018 року та Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 1639 від 07.09.2018 р. «Про деякі питання управління Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця» .
Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно частини ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення його особистих прав ,оскаржуваним наказом Національного медичного університету імені 0.0. Богомольця № З-з «Про призначення виконуючого обов'язки ректора НМУ ім. 0.0. Богомольця» від 05.09.2018 року , тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу судом встановлено.
Звільнення позивача за пунктом 4 статті 40 КЗпП України проведено наказом№ 13/1-з від 25.09.2018р. відповідача Національного медичного університету імені О. О. Богомольця у зв'язку з прогулом.(а.с.232)
За змістом вказаного наказу підставами для звільнення позивача саме за пунктом 4 статті 40 КЗпП України стали акти про відсутність на робочому місці від 17.09.2018. 18.09.2018, 19.09.2018, 20.09.2018. 21.09.2018, 24.09.2018,25.09.2018р. (а.с.233-239)
Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП Україниза порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такі заходи стягнення як догана або звільнення.
Пунктом четвертим частини першої статті 40 КЗпП Українипередбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Таким чином, у пункті 4 статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.
Пунктом 22 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9 (надалі також - Постанова № 9) передбачено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами З, 4. 7, 8 ст.40 п.І ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Звільнення на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків за своєю природою є дисциплінарним стягненням, а тому має проводитись із дотриманням вимог трудового законодавства України щодо порядку застосування дисциплінарних стягнень, утому числі статей 147, 148. 149 КЗпП України.
Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.
Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
Щодо твердження позивача на те, що в нього не було відібрано пояснень, судом встановлено був відсувній на робочому місці, що в свою чергу позбавило можливості відібрання пояснень.
В судовому засіданні встановлено , що з 15.09.2018р. позивач не з'являвся на роботі , з заявою про направлення йому трудової книжки не звертався.
Позивач посилався на те що працював за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Наказу НМУ ім. О.О. Богомольця № 488 від 14.09.2018 року. Дану обставину в судовому засіданні спростував свідок ОСОБА_6 , який вказував що всі працівники відділу кадрів працювали за адресою АДРЕСА_2 . А обов'язки начальника відділу кадрів виконувала ОСОБА_7 , відповідно до наказу.
Свідок ОСОБА_7 показала в суді, що всі працівники відділу кадрів працювали в приміщенні за адресою АДРЕСА_2 . В зв'язку з відсутністю на роботі позивача вона була призначена т.в.о. начальника відділу кадрів для належного забезпечення роботи університету.
Втім невиконання роботодавцем обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є беззаперечною підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. Така позиція викладена в постанові ВСУ від 19.10.2016 у справі № 6-2801цс15 та у постановах ВС від 04.03.2020 у справі № 758/9164/16-ц, від 08.04.2020 у справі № 554/9453/15-ц, від 27.05.2020 р. по справі № 750/5598/17
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування наказу , поновлення на роботі , стягнення заробітної плати, моральної шкоди, оскільки не встановлено порушень прав позивача при звільненні.
Відмовідно до ст..141 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються в зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст.40, 235 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України , суд,-
Відмовити в позові ОСОБА_1 до Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, Міністерства охорони здоров'я України, ОСОБА_4 про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Дата складання повного тексту рішення 23.07.2021р.
Суддя Остапчук Т.В.