печерський районний суд міста києва
Справа № 757/55440/18-ц
06 липня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Остапчук Т.В.,
при секретарі судових засідань - Пітей О.Д.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, Міністерства охорони здоров'я України, ОСОБА_6 про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
В листопаді 2018р. позивач звернулася до суду з позовом до Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, Міністерства охорони здоров'я , ОСОБА_6 про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову посилається , що відповідачами порушені її трудові права, оскільки звільнення із займаної посади відбулось за відсутності законних на те підстав, з порушенням трудового законодавства України. Вказує, що наказ № З-з «Про призначення виконуючого обов'язки ректора НМУ ім. О.О. Богомольця» від 05.09.2018 року, відповідно до якого за підписом ОСОБА_7 призначено виконувачем обов'язків ректора НМУ ім. О.О. Богомольця ОСОБА_6 є незаконним.Вказана обставина випливає зі змісту Ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2018 року у справі № 826/14303/18, якою зупинено дію наказу МОЗ України № 42-о «Про покладення обов'язків» від 14 серпня 2018 року на ОСОБА_7 . А тому, всі дії ОСОБА_7 з 05.09.2018 року, зокрема.щодо призначення ОСОБА_6 виконувачем обов;язків ректора НМУ ім. О О Богомольця не спричиняють жодних юридичних наслідків. Таким чином,вважає наказ Національного медичного університету імені О О Богомольця № З-з від 05.09.2018 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Відповідачі посилаються на акти про відсутність її за адресою адміністративної будівлі НМУ ім. О.О. Богомольця (бул. Т. Шевченка 13, м. Київ) без вказівки поверху та/або кабінету. Однак згідно Наказу НМУ ім. О.О. Богомольця № 488 від 14.09.2018 року, вона працювала за адресою: проспект Перемоги, 34, м. Київ. Жодним документом не встановлюється, що місце роботи Позивача на момент її звільнення та за період нібито прогулу було іншим, ніж за адресою АДРЕСА_1 , відсутні будь-які докази, зокрема акти НМУ ім. О.О. Богомольця, які встановлювали б відсутність позивача за адресою його роботи - АДРЕСА_1 . Пояснень не відбирали, наказ про звільнення не вручали. Просить визнати незаконним та скасувати Наказ Національного медичного університету імені О.О. Богомольця № З-з «Про призначення виконуючого обов'язки ректора НМУ їм. О.О. Богомольця» від 05.09.2018 року.Визнати незаконним та скасувати Наказ Національного медичного університету імені О. О. Богомольця від 4.10. 2018 року № 28-з «Про звільнення».Поновити її на роботі на посаді головного бухгалтера Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Стягнути з Національного медичного університету імені О.О. Богомольця на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 6.10.2018 року по день ухвалення рішення судом.Стягнути солідарно з Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Міністерства охорони здоров'я України та ОСОБА_6 на її користь 10 000грн. в якості компенсації завданої моральної шкоди. Представники позивача позов підтримали, просили задовольнити.
Представник відповідача НМУ надала відзив вказувала на , що при звільненні не було порушень, ОСОБА_7 виконував обов'язки ректора НМУ імені О.О. Богомольця на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 42-о від 14 серпня 2018 року . ОСОБА_6 виконував обов'язки ректора на підставі Наказу НМУ імені О.О. Богомольця № 25 - з від 02.10.2018 року та Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 1639 від 07.09.2018 р. «Про деякі питання управління Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця» Накази є чинними, ніким не скасовані, а всі ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про зупинення дій наказів, на які у своєму позові посилається позивач- були скасовані судами вищої інстанції, як незаконні та протиправні ОСОБА_6 правомірно виконував обов'язки ректора НМУ імені О.О. Богомольця, та мав усі повноваження на підпис наказу про звільнення Позивача.
Представник відповідача МОЗ надала відзив вказувала , що при звільненні не було порушень.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився
Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 19.11.2018р. відкрито провадження по справі.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого.
Судом встановлено, що позивачка працювала посаді головного бухгалтера Національного медичного університету імені О.О. Богомольця з 1.11.2016р. (а.с.163)
ОСОБА_7 виконував обов'язки ректора НМУ імені О.О. Богомольця на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 42-о від 14 серпня 2018 року. ОСОБА_6 виконував обов'язки ректора на підставі Наказу НМУ імені О.О. Богомольця № 25 - з від 02.10.2018 року та Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 1639 від 07.09.2018 р. «Про деякі питання управління Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця» .
Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно частини ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення його особистих прав ,оскаржуваним наказом Національного медичного університету імені 0.0. Богомольця № З-з «Про призначення виконуючого обов'язки ректора НМУ ім. 0.0. Богомольця» від 05.09.2018 року , тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу судом встановлено.
Звільнення позивача за п.8 ч.1 ст.36 та п.1 статті 41 КЗпП України проведено наказом № 28-з відповідача Національного медичного університету імені О. О. Богомольця від 4.10.2018року.(а.с.167)
Наказом № 200-з від 24.10.2018р. внесено зміни до п.1 наказу № 28-з , а саме дату звільнення 4.10.2018р. змінено на 6.10.2018р. , відповідно до листка непрацездатності (а.с.166)
Згідно актів позивачка була відсутння на робочому місці з 17.09.2018р. по 4.10.2018р.. (а.с.169-180)
Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП Україниза порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такі заходи стягнення як догана або звільнення.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Одночасно стаття 23 КЗпП України визначає, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) укладеним на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Пунктом 22 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9 (надалі також - Постанова № 9) передбачено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами З, 4. 7, 8 ст.40 п.І ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Звільнення на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків за своєю природою є дисциплінарним стягненням, а тому має проводитись із дотриманням вимог трудового законодавства України щодо порядку застосування дисциплінарних стягнень, утому числі статей 147, 148. 149 КЗпП України.
Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.
Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
Щодо твердження позивача на те, що в нього не було відібрано пояснень, судом встановлено був відсувній на робочому місці, що в свою чергу позбавило можливості відібрання пояснень.
Відповідач НМУ ім. О.О. Богомольця листм від 30.11.2018 року №120/9-720 повідомив позивача про необхідність отримання трудової книжки у зв'язку із звільненням.
В судовому засіданні встановлено , що з 17.09.2018р. позивачка не з'являлася на роботі , з заявою про направлення трудової книжки не зверталася.
Позивачка посилалась на те ,що працювала за адресою м.Київ, проспект Перемоги, 34, м. на підставі Наказу НМУ ім. О.О. Богомольця № 488 від 14.09.2018 року. Дану обставину в судовому засіданні спростувала свідок ОСОБА_8 , яка в зв'язку з відсутністю позивача, згідно наказу виконувала обов'язки головного бухгалтера. Вказувала що всі працівники бухгалтерії працювали за адресою АДРЕСА_2 .
Втім невиконання роботодавцем обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є беззаперечною підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. Така позиція викладена в постанові ВСУ від 19.10.2016 у справі № 6-2801цс15 та у постановах ВС від 04.03.2020 у справі № 758/9164/16-ц, від 08.04.2020 у справі № 554/9453/15-ц від 27.05.2020 р. по справі № 750/5598/17
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування наказу , поновлення на роботі , стягнення заробітної плати, моральної шкоди, оскільки не встановлено порушень прав позивача при звільненні.
Відмовідно до ст..141 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються в зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст.41, 235 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України , суд,-
Відмовити в позові ОСОБА_5 до Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, Міністерства охорони здоров'я України, ОСОБА_6 про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Дата складання повного тексту рішення 26.07.2021р.
Суддя Остапчук Т.В.