печерський районний суд міста києва
Справа № 760/26822/20
Категорія 17
03 серпня 2021 року Печерський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді - Остапчук Т.В., за участю секретаря судових засідань - Шимченко В.Р. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме визнання відсутності у ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» прав за нікчемним кредитним договором №10000730219 від 10.07.2019 року та стягнення моральної шкоди. Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва Шереметьєвої Л.А. від 14.12.2020 року постановлено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» передати на розгляд до Печерського районного суду м. Києва у зв'язку із поданням позовної заяви із порушенням правил територіальної підсудності. Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Остапчук Т.В. від 01.02.2021 року постановлено позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення моральної шкоди залишити без руху та надати час Позивачу для усунення недоліків. 17.02.2021 року ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Остапчук Т.В. постановлено прийняти позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та відкрити провадження у справі. Справу розглядати за правилами позовного провадження із викликом сторін. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» стверджує, що 10.07.2019 року між товариством та ОСОБА_1 (далі - Позивач) було укладено Договір №№10000730219 від 10.07.2019 року шляхом реєстрації Позивача на веб-сайті ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» (далі - Відповідач), проте жодного письмового документу Позивач не підписував. 10.07.2019 року на банківську картку Позивача надійшли кошти в розмірі 8 000,00 грн., після чого Відповідач почав вимагати повернення цієї суми коштів із відсотками. Оскільки раніше Позивач мав правовідносини із Відповідачем, останній міг використати персональні дані Позивача для оформлення на нього кредиту. Із метою отримання інформації щодо вказаної ситуації представник Позивача звернувся до Відповідача із адвокатським запитом, на що отримав копії документів, а саме пропозиції укласти договір (оферти), заяви про прийняття оферти (акцепту) та інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» №223/08 від 26.08.2020 р. Крім того, Позивач вказує на те, що Відповідач не надав доказів надсилання та отримання Позивачем одноразового ідентифікатора у вигляді алфавітно-цифрової послідовності для підписання Кредитного договору, а також доказів реєстрації Позивача в інформаційно-комунікаційній системі Відповідача. Також не надано жодних доказів підписання Заяви, Кредитного договору електронним цифровим підписом. Відповідач чинить психологічний тиск на Позивача, надсилаючи заяви про повернення повної суми заборгованості. Представники Відповідача чинять психологічний тиск на родичів, сусідів із метою примусити Позивача погасити заборгованість. Оскільки відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, Позивач звернувся до Відповідача з листом від 05.10.2020 року із пропозицією застосувати наслідки нікчемного правочину - повернути Відповідачу перераховану йому суму коштів, проте відповіді на свій лист не отримав. Здійснюючи нормативне обґрунтуванням позовних вимог, Позивач посилається на положення ч. 1 статті 207 ЦК України, згідно із якими правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена з допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Відповідно до ч.3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно зі статтею 1 ЗУ «Про електронну комерцію» дія Закону не поширюється на правочини, якщо однією із сторін є фізична особа, яка не зареєстрована як фізична особа-підприємець та реалізує або пропонує до реалізації товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, крім випадків, коли сторони прямо домовилися про застосування положень цього Закону до правочину. Позивач ніколи не домовлявся із Відповідачем про застосування положень цього Закону до правочину. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Відповідно до статті 216 ЦК України уразі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до ч. 2 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Цей Закон передбачає, що якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 8 ст. 11 Закону). Водночас п. 19 ч. 1 статті 1 ЗУ «Про електронні довірчі послуги» ідентифікаційними даними особи визначено унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. Обґрунтуваннями заподіяння Позивачу моральної шкоди є те, що відповідно до статті 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Стаття 29 Конституції України та стаття 288 ЦК України встановлюють, що фізична особа має право на свободу. Забороняються будь-які форми психічного тиску на фізичну особу. На думку Позивача, психологічний тиск, який чинить Відповідач безпосередньо на Позивача та на його близьких, є втручанням в його приватне життя. Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Позивач вважає, що Відповідач своїми діями завдав йому моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 5 000,00 грн. Згідно із положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Позивач просить визнати відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» прав за нікчемним кредитним договором №10000730219 від 10.07.2019 р., права вимагати від Позивача сплати процентів, штрафних санкцій та інших платежів за цим договором; визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» вимагати повернення фактично отриманих Позивачем 5600,00 грн.; стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інвест» на користь Позивача моральну (немайнову) шкоду у розмірі 5000,00 грн. Позивач в судове засідання не з'явився, про місце день і час розгляду справи повідомлений належним чином, представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутність та у відсутність позивача, позов підтримав, просив задовольнити та не заперечував проти заочного розгляду справи. Відповідач в судове засідання не з'явилась, про місце день і час розгляду справи повідомлялась належним чином, в порядку встановленому ст.128 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомила. Згідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки, Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подав. При цьому, Позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Суд, дослідивши письмові докази, матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення моральної шкоди не підлягає до задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 статті 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначний законом або договором. Відповідно до ч. 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (ч.1 статті 628 ЦК України). Згідно із ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 статті 1055 ЦК України). Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими сторонами обмінялися. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Частиною 7 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що «Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку,визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 3, ч. 4 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз;яснення логічно пов'язані з нею. Крім того, ч. 5 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особа, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Пунктом 6 частини 1 статті 1 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), вбачається, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України "Про електронну комерцію", є оригіналом такого документа. Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону сторони електронного правочину сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері. Як вбачається із матеріалів справи, Позивач здійснив процедуру реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», прийняв пропозицію укласти електронний договір (оферту), заповнивши в Особистому кабінеті заяву про прийняття оферти в електронній формі, яка підписується особою електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Позивач надав свої особисті дані (прізвище, ім'я та по-батькові, паспортні дані, РНОКПП, місце реєстрації, контактний номер телефону), підтвердив розмір кредиту (8 000,00 грн.), строк кредиту (30 днів) та розмір процентної ставки. Заявник повідомив та підтвердив дані банківської картки для зарахування кредиту в розмірі 8 000,00 грн. Заявника було повідомлено про доступ в Особистому кабінеті до електронного договору кредиту. Відповідачем було направлено на особистий контактний номер телефону Позивача одноразовий ідентифікатор для підписання електронним цифровим підписом одноразового ідентифікатора договору кредиту №10000730219 від 10.07.2019 р. у цей же день постачальником послуг проміжного характеру ТОВ «Платежі онлайн» здійснено виплату кредиту на рахунок Позивача у розмірі 8 000,00 грн. 10.08.2019 року Позивачем здійснено перерахування на рахунок Відповідача грошових коштів у розмірі 2400,00 грн. Суд приходить до висновку, що Позивачем було сформовано та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором заяву про прийняття оферти (акцепт), що відповідає положенням ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію». Суд вважає належним та допустимим доказом наявну в матеріалах справи засвідчену Генеральним директором ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» довідку Вих.№264/07 від 29.07.2020 року про зарахування ТОВ «Платежі Онлайн» на рахунок Позивача кредиту в розмірі 8 000,00 грн. як «виплата кредиту». Таким чином, Позивач мав можливість спростувати зарахування кредитних коштів на зазначену картку, надавши виписку з власного банківського рахунку. Крім цього, Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту звернення до Відповідача із заявою про помилкове зарахування на належний йому банківський рахунок грошових коштів від Відповідача. Судом встановлено та підтверджено дослідженими доказами, що сторони кредитного договору досягли згоди з усіх істотних умов договору перед його укладанням та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, кредитні кошти перераховані кредитодавцем на рахунок позичальника, тому в силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним. Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п;ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей». В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 №9 помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильності його тлумачення не є підставою для визнання правочину недійсним. Судом встановлено, що Позивачем не доведено заподіяння йому Відповідачем моральної шкоди, компенсація якої передбачена згідно із положеннями статті 23 ЦК України. Відповідно до ч. 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. У звязку із тим, що Позивачем не доведено порушення Відповідачем його прав, суд приходить до висновку, що вимога про відшкодування Позивачу моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. не підлягає задоволенню. Керуючись статтями 4, 5, 10, 12, 76, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 280, 281 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - відмовити. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Остапчук Т.В.