Номер провадження 2/754/1671/21 Справа №754/13929/20
Іменем України
08 липня 2021 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Клочко І.В.,
за участю
секретаря судового засідання Оверченко Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Клінт», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобалстрой-3» про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Євро-Клінт», третя особа ТОВ «Глобалстрой-3» про визнання майнового (речового) права на об'єкт незавершеного будівництва.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що між ним та ТОВ «Глобалстрой-3», ТОВ «Київмонтажбуд» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №КМБ/03/065 від 27.04.2015 року. Умови вказаного договору позивач виконав належним чином, що підтверджується платіжним дорученням та довідкою ТОВ «Київмонтажбуд». На даний момент будівництво житлового будинку не закінчено, об'єкт в експлуатацію не введено, при цьому ТОВ не дотримується взятих на себе зобов'язань щодо строків будівництва, тим самим порушуючи умови договорів.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд визнати за ним майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на земельній ділянці за кадастровим номером 8000000000:62:096:0038, а також стягнути судові витрати.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 03.11.2020 року відкрито провадження у даній цивільній справі в порядку загального позовного провадження та призначено її підготовчий розгляд.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 10.12.2020 року вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти певні дії.
Ухвалою суду від 05.04.2021 року закрито підготовче засідання, призначено справу до розгляду по суті.
В судове засідання позивач та його представник не з'явились. До суду представником позивача подана заява з проханням слухати справу за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, доказів про поважність причин своєї неявки суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи неодноразово повідомлялися належним чином, що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями. Відзиву на позов відповідачем не надано.
Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідачів на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення, проти чого не заперечували позивач та його представник.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 27.04.2015 року між позивачем ОСОБА_1 , ТОВ «Глобал Строй-3» та ТОВ «Київмонтажбуд» було укладено Договір № КМБ/03/065 купівлі продажу майнових прав. Відповідно до вказаного договору, позивач як покупець купує майнові права на об'єкт нерухомості розташований в Об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки, з наступними характеристиками: АДРЕСА_1, кількість кімнат - 1, загальна площа 38,17 кв.м., поверх 4. Об'єкт капітального будівництва розташований на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:62:096:0038. Загальна вартість майнових прав складає 431321,00 грн.
27.04.2015 року ТОВ «Київмонтажбуд» видано Довідку про фінансування 100% майнових прав Об'єкта нерухомості по Договору №КМБ/03/065 купівлі продажу майнових прав від 30.01.2015 року, а саме підтвердження сплати майнових прав квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 38,17 кв.м.
Відповідно до платіжного доручення №1 від 27.04.2015р. ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Київмонтажбуд» кошти в розмірі 431321,00 грн. згідно договору купівлі-продажу майнових прав №КМБ/03/065 від 27.04.2015р.
Згідно п.3.1. Договору №КМБ/03/065 від 27.04.2015р. купівлі продажу майнових прав визначено, що майнові права на об'єкт нерухомості за цим договором закріпляються за покупцем у момент видачі довідки про здійснення 100% оплати майнових прав, зазначеної у п.4.2. даного договору.
Даним договором також встановлено, що запланований термін будівництва та введення в експлуатацію об'єкта капітального будівництва - 3 квартал 2016 року.
Пунктом 5.1.2 цього договору визначено, що продавець закріплює за покупцем майнові права на об'єкт нерухомості в момент підписання договору сторонами на строк дії цього договору.
Як зазначає позивач, він вчасно здійснив повну оплату, визначену умовами договору, однак до теперішнього часу його майнові права відповідач не оформив належним чином.
Будь-яких конкретних правових доказів, які б свідчили про належне та своєчасне виконання відповідачами своїх вищевказаних договірних зобов'язань та які повністю або частково спростовували позовні вимоги, відповідачі суду не надали і судом таких доказів не здобуто.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 25.07.2017 року за кодом ЄДРПОУ: 38735603 мала місце державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, а саме зміна повного найменування ТОВ "Киїмонтажбуд" на ТОВ "Євро-Клінт" ЄДРПОУ 38735603.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.
Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (частина друга стаття 3 Закону).
Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.
Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Виходячи з приписів статті 190 ЦК України, частини другої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та умов укладених між сторонами договорів, суд визнає позивача таким, що набув майнових прав на квартиру, оскільки він в повному обсязі виконав умови договору в будівництві.
Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 статті 11 ЦК України, встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 202, 204 ЦК України, правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З урахуванням того, що згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість, спрямована на виникнення, зміну та припинення прав та обов'язків, укладення з позивачем Договору купівлі-продажу майнових прав є дією, спрямованою на набуття цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, і у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплатою неустойки і відшкодування збитків та моральної шкоди.
Оскільки квартира є оплаченою позивачем об'єктом, який після завершення будівництва стає окремим майном, то до завершення будівництва об'єкту нерухомого майна, в якому знаходиться квартира, та прийняття його до експлуатації - позивачу належить не право власності на квартиру, а майнове право на неї.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання за позивачем майнових прав є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь держави підлягає стягненню солідарно судовий збір у розмірі 4313,22 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280 ЦПК України, Конституцією України, ст. 11, 12, 16, 177, 178, 190, 328, 525, 526, 876 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Клінт», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобалстрой-3» про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 майнове (речове) право на об'єкт незавершеного будівництва - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Клінт» (код ЄДРПОУ 38735603) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 4313,21грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст складено 19.07.2021р.
Суддя