ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19615/19
провадження № 3-в/753/37/21
"13" серпня 2021 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Трусова Т. О. з секретарем судового засідання Кримчук Я. Р. за участі представника органу пробації Теребило Н. В., розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Києві подання заступника начальника Дарницького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області Купріянчука В. про вирішення питання виконання постанови суду про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення,
Заступник начальника Дарницького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області (далі - Дарницький РВ ДУ «Центр пробації») Купріянчук В. звернувся до суду з поданням, у якому просив вирішити питання виконання постанови судді від про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.
Подання обґрунтоване посиланням на неможливість виконання постанови судді з огляду на те, що правопорушник втратив працездатність.
Правопорушник та прокурор в судове засідання не з'явилися без повідомлення причин неявки, а тому суд визнав за можливе розглянути подання за їх відсутності.
Заслухавши представника Дарницького РВ ДУ «Центр пробації» Теребило Н. В., яка просила припинити виконання постанови, та дослідивши матеріали особової справи ОСОБА_2 № 19/2020 р., суд встановив такі обставини.
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 25.11.2019 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України), та на нього накладене адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт строком 200 годин.
Постанова не оскаржувалась і набрала законної сили, у зв'язку з чим її було звернуто до виконання. У січні 2020 р. постанова надійшла на виконання до уповноваженого органу з питань пробації - Дарницького РВ ДУ «Центр пробації».
З матеріалів особової справи вбачається, що у січні 2020 р. за зазначеною у постанові адресою місця проживання ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , двічі надсилались виклики про явку до уповноваженого органу з питань пробації, проте за викликами він не з'явився.
В подальшому інспектор Глотова О. Д. особисто вийшла за вищевказаною адресою, де з'ясувала, що ОСОБА_1 продав квартиру і переїхав, однак адресу його перебування встановити не вдалося.
Впродовж лютого-березня 2020 р. уповноваженим органом з питань пробації вживалися активні заходи щодо встановлення місця проживання ОСОБА_1 , в тому числі і шляхом надання доручень органу внутрішніх справ, проте позитивного результату досягнуто не було.
30.03.2020 Дарницький РВ ДУ «Центр пробації» звернувся до суду з поданням про вирішення питання виконання постанови суду щодо ОСОБА_1 , проте постановою судді від 27.04.2020 у його задоволенні було відмовлено.
В подальшому Дарницький РВ ДУ «Центр пробації» вживав усіх розумних та можливих заходів з метою встановлення місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , які не призвели до позитивного результату, у зв'язку з чим у вересні 2020 р. повторно звернувся до суду з поданням про вирішення питання виконання постанови.
Постановою від 23.10.2020 суддя знову відмовив у задоволенні подання пославшись на те, що законом не передбачено можливість заміни суспільно корисних робіт на інший вид адміністративного стягнення.
У січні 2021 р. до Дарницького РВ ДУ «Центр пробації» надійшла інформація про те, що ОСОБА_1 знаходиться на амбулаторному лікуванні в протитуберкульозному відділенні КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» з приводу захворювання легень.
На неодноразові запити органу з питань пробації листом від 31.03.2021 КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» підтвердила факт лікування ОСОБА_1 в протитуберкульозному відділенні з 23.02.2020 по 20.03.2021.
11.05.2021 ОСОБА_1 особисто з'явився до Дарницького РВ ДУ «Центр пробації» та за результатами проведеної з ним бесіди було установлено, що у нього відсутнє постійне місце проживання, він ніде не працює та готує документи для оформлення інвалідності.
Водночас ОСОБА_1 повідомив співробітнику уповноваженому органу з питань пробації номер свого телефону, зобов'язався надати медичні документи, які унеможливлюють виконання ним постанови суду, та відпрацювати суспільно корисні роботи після завершення лікування.
З 08.07.2021 ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності строком до 01.08.2022, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ № 1074306.
Вирішуючи питання, зв'язане з виконанням постанови судді про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд виходить з наступного
Відповідно до частини першої статті 31-1 КпАП України суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких та перелік об'єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначає відповідний орган місцевого самоврядування.
Частина друга цієї норми визначає, що суспільно корисні роботи не призначаються особам з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.
За положеннями статті 298 КпАП України постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України (частина 1 статті 300 КпАП України).
КпАП України містить низку норм, якими врегульовані питання, що виникають при виконанні постанов про накладення адміністративного стягнення.
Так, стаття 301 цього Кодексу визначає, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, виправних чи громадських робіт або роблять її виконання неможливим, орган (посадова особа), який виніс постанову, може відстрочити її виконання на строк до одного місяця.
Статтею 302 КпАП України встановлені обставини, які є підставою для припинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення. Такими підставами є обставини, зазначені у пунктах 5, 6 і 9 статті 247 цього Кодексу, а саме: видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Провадження про виконання постанови про застосування суспільно корисних робіт врегульоване нормами глави 31-А КпАП України.
Так, за приписами статті 325-4 цього Кодексу постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт надсилається на виконання органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набрання постановою законної сили.
Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається відповідним органом місцевого самоврядування.
За виконання суспільно корисних робіт порушнику нараховується плата за виконану ним роботу. Оплата праці здійснюється погодинно за фактично відпрацьований час у розмірі не меншому, ніж встановлений законом мінімальний розмір оплати праці.
Стаття 325-4 КпАП України визначає, що у разі ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт вона підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
Водночас слід зазначити, що на відміну від положень, які визначають порядок виконання інших видів адміністративних стягнень, зокрема, громадських та виправних робіт, главою 31-А КпАП України не передбачено можливості заміни суспільно корисних робіт на інший вид адміністративного стягнення.
Отже з огляду на те, що після прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 захворів на тяжку хворобу і втратив працездатність, а з подання та матеріалів його особової справи не вбачається наявність обставин, які є підставою для припинення виконання постанови, також не встановлено обставин ухилення його від відбування адміністративного стягнення, необхідно розглянути питання застосування аналогії закону як способу заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні норми закону, що регламентує подібні відносини.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КпАП України).
Статтею 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 9 КпАП України визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Конституційний Суд України у своєму рішеннівід 11.10.2011 № 10-рп/2011 зробив правовий висновок, відповідно до якого певні гарантії кримінального процесу мають поширюватися і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Такий висновок Конституційного Суду України обґрунтований тим, що не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у низці своїх рішень вказав на те, що справи про адміністративні правопорушення для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, а у рішенні по справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява N 7460/03) зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відтак, з метою заповнення наявної прогалини у КпАП України, який не містить положень про можливість заміни суспільно корисних робіт на інший вид адміністративного стягнення або припинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення внаслідок втрати особою працездатності, наявні підстави для застосування аналогії права, а саме норм Кримінального кодексу України.
Частина 2 статті 84 цього Кодексу визначає, що особа, яка після вчинення кримінального правопорушення або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.
Отже ураховуючи, що після ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 захворів на тяжку хворобу і втратив працездатність, що робить неможливим відпрацювання ним суспільно корисних робіт, суд вбачає підстави для припинення виконання даної постанови вважаючи, що таке рішення відповідає засадам законності та верховенства права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 2, 7, 183-1, 302 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Припинити виконання постанови судді Дарницького районного суду м. Києва Каліушка Ф. А. від 25 листопада 2019 року (справа № 753/19615/19) про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт строком 200 годин.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя: