ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/21527/19
провадження № 1-кп/753/529/21
"12" серпня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 ,
представників потерпілих ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016100020009824 за обвинуваченням ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 115 КК України,
Дарницьким районним судом м. Києва проводиться судовий розгляд вказаного кримінального провадження.
В судовому засіданні, на підставі ч. 3 ст. 331 КПК України, поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого, строк дії якого спливає.
Прокурор, думку якого підтримали потерпіла ОСОБА_6 та представник потерпілих ОСОБА_7 , просила продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, оскільки на даний час продовжують існувати ризики, які були підставою для застосування та продовження даного виду запобіжного заходу. Також просила врахувати тяжкість вчинених правопорушень. Вказувала, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти заявленим ризикам.
Сторона захисту заперечувала щодо продовження запобіжного заходу, вказуючи на можливість застосування альтернативних запобіжних заходів. Просили врахувати, що в обґрунтування заявлених прокурором ризиків не подано жодного доказу, при цьому неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу не доведена, звертали увагу на надмірну тривалість позбавлення обвинуваченого свободи. Вказували на наявність в обвинуваченого міцних соціальних зв'язків.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши наявні в розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.
Не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинуваченого в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, в даному конкретному випадку підозра ОСОБА_12 у вчиненні тяжких злочинів, один з яких відноситься до категорії особливо тяжких, є небезпідставною, про що свідчить спрямування обвинувального акту до суду.
При цьому на даній стадії вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх належності, достовірності і допустимості, а сукупності доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, для прийняття рішення щодо визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочинів, не допускається, оскільки відповідне рішення ухвалюється судом в нарадчій кімнаті при винесенні вироку чи ухвали про закриття провадження чи застосування примусових заходів медичного характеру.
Також суд, проявляючи особливу ретельність у ході судової процедури, та не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому в разі визнання його винним, що свідчить про наявність ризику втечі, встановив, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, наявність ще і інших підстав для позбавлення волі, вважаючи їх релевантними (відповідними) та достатніми.
Крім того, суд приймає до уваги, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати, зокрема судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
З урахуванням даних про особу ОСОБА_12 , який хоча і має міцні соціальні зв'язки, але перебуваючи в статусі підозрюваного знову був повідомлений про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, суд вважає що ризик ухилення від суду та вчинення нового кримінального правопорушення є реальним. При цьому належні гарантії, які би переважали наявні ризики, та свідчили про забезпечення явки обвинуваченого до суду - відсутні.
На даний час можливість незаконного впливу з боку обвинуваченого на потерпілих та свідків продовжує існувати, що свідчить про можливість перешкодити виконанню завдань кримінального провадження.
При цьому суд погоджується з твердженням сторони захисту про те, що зі сплином часу ризики, передбачені ст. 177 КПК України, дещо знижуються, про те, на думку суду, наведені ризики продовжують існувати і є реальними, і тому жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним у справі ризикам з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого та іншим обставинам, встановленим у справі.
Дані про те, що обвинувачений судимостей не має, проживає у м. Києві, а також те, що до матеріалів кримінального провадження долучені певні документи, зокрема щодо стану здоров'я батьків, не можуть бути безумовними підставами для зміни обраного запобіжного заходу, оскільки самі по собі не свідчать про відсутність наведених ризиків.
Відомості, які би свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, зокрема за станом здоров'я, в матеріалах провадження відсутні.
Наведені обставини, на думку суду, свідчать про те, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
При цьому розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи. Проте продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі «Lavents v. Latvia» п. 70).
На думку суду, обставинами, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини є тяжкі наслідки вчиненого, оскільки відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя та здоров'я є найвищими соціальними цінностями, а також підвищена суспільна небезпека злочинів, що інкримінуються обвинуваченим.
Оскільки по справі існують реальні ризики справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, суд вважає, що вказане продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість підстав для застосування запобіжного заходу, виконуючи функцію суворого судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, закріпленого у частині другій статті 29 Конституції України, вислухавши думку учасників судового провадження щодо доцільності продовження тримання під вартою, прийшов до висновку про доцільність продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов'язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, з наведенням відповідних мотивів прийнятого рішення.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що один із злочинів, у якому обвинувачується ОСОБА_12 , вчинений із застосуванням насильства та спричинив непоправні наслідки - загибель людини, суд вважає неможливим застосувати інші, більш м'які, запобіжні заходи, як такі, що зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків та не визначає розмір застави.
Керуючись ст. ст. 331 КПК України, суд, -
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 10 жовтня 2021 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня оголошення.
Головуючий
Судді