Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2238/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Коровинської сільської ради (42140, Сумська обл., с. Коровинці, вул. Київська, буд. 41)
до Фізичної особи-підприємця Євтєєва Миколи Михайловича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 1953,16 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Коровинська сільська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця Євтєєва Миколи Михайловича, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 1913,60 грн., пеню у розмірі 32,36 грн. та 3 % річних у розмірі 7,20 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором № 1 про тимчасове користування місцем для розміщення зовнішньої реклами від 04.01.2021 в частині здійснення рекламорозповсюджувачем повної та своєчасної оплати за надання місць для розміщення зовнішньої реклами у встановлені договором строки та порядку.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.06.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 14.06.2021, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, копія ухвали суду про відкриття провадження у цій справі від 14.06.2021, яку було надіслано на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з ЄДРПОУ стосовно Фізичної особи-підприємця Євтєєва Миколи Михайловича 16.06.2021 повернулась на адресу суду без вручення адресату (відповідачеві) з довідкою відділення поштового зв'язку: "адресат відсутній за вказаною адресою".
При цьому, необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвала господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі № 922/2238/21 від 14.06.2021 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами. Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною для багаторазового відкладення розгляду даної справи, яке в подальшому може призвести до порушення процесуальних строків для розгляду апеляційної скарги, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторін щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №910/23064/17.
При цьому суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постановах від 07.06.2018 у справі №910/17797/17, від 11.07.2018 у справі №916/2525/13.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Матеріалами справи встановлено, що на підставі Дозволу № 1 від 16.12.2020, наданого згідно з рішенням виконкому Коровинської сільської ради від 16.12.2020 № 82, між Коровинською сільською радою (власник) та Фізичною особою-підприємцем Євтєєвим Миколою Михайловичем (рекламорозповсюджувач) було укладено договір про тимчасове користування місцем для розміщення зовнішньої реклами № 2 від 04.01.2021 (далі - Договір № 2), відповідно до умов пункту п. 1.1. якого робочий орган надає Рекламорозповсюджувачу у тимчасове користування місце, що перебуває у комунальній власності, для розміщення зовнішньої реклами у вигляді спеціальної конструкції розміром 10,4 м за такою(ими) адресою(ами): с. Коровинці, вул. Київська (напроти будинку № 19- Б), а Рекламорозповсюджувач здійснює оплату за розміщення зовнішньої реклами, згідно з «Правилами розміщення зовнішньої реклами на території Коровинської сільської ради» та «Порядком визначення розміру плати та оплати за тимчасове користування місцями розміщення зовнішньої реклами».
Права та обов'язки сторін Договорів визначені розділом 2 вищенаведеного Договору.
Так, відповідно до пункту 2.4.1. Договору рекламорозповсюджувач зобов'язаний своєчасно здійснювати платежі за тимчасове користування наданими місцями в розмірі, передбаченому пунктом 3 Договору.
Відповідно до умов пункту 3.2. Договору № 2 місячна плата становить 478,40 грн. Всього до сплати в місяць 478,40 грн. (без ПДВ). Рекламорозповсюджувач сплачує: 5740,80 грн./за 1 рік; 28704,0 грн./за 5 років.
Відповідно до пункту 3.3. вищенаведеного Договору розрахунки по цьому Договору здійснюються рекпаморозповсюджувачем щомісячно, не пізніше 5 (п'ятого) числа, наступного за звітним періодом місяця, на рахунок Власника.
Також, згідно з п. 3.5. Договору рекламорозповсюджувач зовнішньої реклами не звільняється від плати за тимчасове користування місцем для розміщення спеціальних конструкцій при відсутності спеціальної конструкції.
Таким чином, Договором передбачено обов'язок відповідача вносити щомісячно платежі на рахунок позивача за тимчасове користування місцем для розміщення спеціальних конструкцій в розмірі, передбаченому пунктом 3.2. Договорів.
Позивача звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що станом на 05.05.2021 відповідач не здійснив жодного платежу про вказаному Договору, чим порушив умови Договору та вимоги законодавства.
На підставі викладеного, позивачем у позові зазначено, що у відповідача перед позивачем за Договором № 2 наявна заборгованість зі сплати платежів за надання місць для розміщення зовнішньої реклами з розрахунку станом на 05 травня 2021 року у розмірі 1953,16 грн. (478,80 грн. X 4 міс.).
З урахуванням вищенаведених обставин, заборгованість відповідача перед позивачем склала 1953,16 грн., яка заявлена позивачем до стягнення.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1 ст.11 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, ( ч. 2 ст.11 ЦК України)
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Як зазначалося судом вище, згідно умов пункту 3.2. Договору № 2 місячна плата становить 478,40 грн. Всього до сплати в місяць 478,40 грн. (без ПДВ). Рекламорозповсюджувач сплачує: 5740,80 грн./за 1 рік; 28704,0 грн./за 5 років.
Згідно з пунктом 3.3. вищенаведеного Договору розрахунки по цьому Договору здійснюються рекпаморозповсюджувачем щомісячно, не пізніше 5 (п'ятого) числа, наступного за звітним періодом місяця, на рахунок Власника.
Відповідно до п. 3.5. Договору рекламорозповсюджувач зовнішньої реклами не звільняється від плати за тимчасове користування місцем для розміщення спеціальних конструкцій при відсутності спеціальної конструкції.
Таким чином, Договором чітко визначено обов'язок відповідача вносити щомісячно платежі на рахунок позивача за тимчасове користування місцем для розміщення спеціальних конструкцій в розмірі, передбаченому пунктом 3.2. Договорів.
Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем на рахунок позивача коштів за тимчасове користування місцем для розміщення спеціальних конструкцій в розмірі, передбаченому пунктом 3.2. Договорів.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд зробив висновок про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 1913,60 грн. заборгованості підлягають задоволенню
Щодо заявленої до стягнення пені в розмірі 32,36 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).
За умовами статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Договору, за несвоєчасну або неповну сплату платежів за користування місцями, наданими рекламорозповсюджувачу для розташування спеціальних конструкцій, останній сплачує Робочому органу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 32,36 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства, з урахуванням чого, позовні вимоги в частині заявленої до стягнення пені в сумі 32,36 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 7,20 грн. 3 % річних, нарахованих на вказану суму боргу.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, а тому правовідносини з відшкодування шкоди, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов'язанням.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства. Зважаючи на це, позовні вимоги позивача в частині 7,20 грн. 3 % річних підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн. на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Євтєєва Миколи Михайловича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Коровинської сільської ради (42140, Сумська область, Недригайлівський р-н, с. Коровинці, вул. Київська, буд. 41, код ЄДРПОУ 04388544) - заборгованість у розмірі 1913,60 грн.; пеню у розмірі 32,36 грн.; 3 % річних у розмірі 7,20 грн. та 2270,00 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256 - 259 ГПК України.
Повне рішення складено "12" серпня 2021 р.
Суддя Є.М. Жиляєв