Рішення від 12.08.2021 по справі 5023/10655/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/1560/21)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Лаврова Л.С. , Хотенець П.В.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Пауерлюкс», 69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 1 В, код ЄДРПОУ 25222641;

до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629;

про та за зустрічним позовом до про стягнення коштів Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629; Приватного підприємства «Пауерлюкс», 69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 1 В, код ЄДРПОУ 25222641; стягнення коштів в межах справи про банкрутство державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»

за участі представників учасників справи:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - не з'явився;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Луценко О.І.

(довіреність № 568-13 від 30.12.2020).

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Пауерлюкс» звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки № 938дп від 20.07.2020 у розмірі 58440, 00 грн.

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева», яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Яризько В.О.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вх. № 1560/21 від 26.04.2021) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Яризько В.О.

Розпорядженням керівника апарату суду № 125/2021 від 28.04.2020, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Яризько В.О., відповідно до п. 3.10 Засад використання Автоматизованої системи документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 5023/10655/11 (922/1560/21).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021 позовна заява в межах справи про банкрутство (вх. № 1560/21 від 26.04.2021) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді: Лаврова Л.С., Хотенець П.В.

Ухвалою суду від 29.04.2021 позовну заяву (вх. № 1560/21 від 26.04.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю «Пауерлюкс» залишено без руху, надано позивачу строк 5 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 12.05.2021 прийнято позовну заяву (вх. № 922/1560/21) до розгляду в межах справи про банкрутство № 5023/10655/11, відкрито провадження у справі № 922/1560/21, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з моменту отримання копії даної ухвали. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту його отримання відповідно до положень статті 251 ГПК України.

24.05.2021 на адресу суду від Приватного підприємства «Пауерлюкс» надійшло клопотання (вх. № 11919) про приєднання до матеріалів справи доказів понесення витрат на правничу допомогу. Вказане клопотання досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

01.06.2021 на адресу суду від Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12787). Вказаний відзив досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

01.06.2021 на адресу суду від Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» надійшов зустрічний позов (вх. № 12788 від 01.06.2021), в якому останній просив суд стягнути з Приватного підприємства «Пауерлюкс» штраф у розмірі 4090, 80 грн. та пеню у розмірі 8590, 68 грн. В обґрунтування посилається на порушення позивачем за первісним позовом строків поставки товару за Договором поставки № 938дп від 20.07.2020.

Ухвалою суду від 10.06.2021 прийнято зустрічний позов Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (вх. № 12788 від 01.06.2021) до розгляду та об'єднано в одне провадження із первісним позовом по справі № 922/1560/21. Вирішено перейти до розгляду справи в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 01.07.2021 о 12:30 год.

Протокольною ухвалою суду від 01.07.2021 відкладено підготовче засідання на 04.08.2021 о 11:20 год.

08.07.2021 на адресу суду від Приватного підприємства «Пауерлюкс» надійшов відзив (вх. № 15943) на зустрічну позовну заяву. Вказаний відзив досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

26.07.2021 на адресу суду від Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» надійшла відповідь на відзив (вх. № 17285) на зустрічну позовну заяву. Вказана відповідь на відзив досліджена судом та долучена до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 30.07.2021 відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства «Пауерлюкс» (вх. № 4702 від 30.07.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 04.08.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 08.09.2021. Закрито підготовче провадження у справі № 5023/10655/11 (922/1560/21). Призначено справу до судового розгляду по суті на 12.08.2021 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 10.08.2021 відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства «Пауерлюкс» про участь у судовому засіданні 12.08.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/1560/21) в режимі відеоконференції.

11.08.2021 на електронну адресу суду від Приватного підприємства «Пауерлюкс» надійшла заява (вх. № 4904) в якій останній просив зменшити розмір штрафних санкцій, які заявлені Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» до стягнення з Приватного підприємства «Пауерлюкс» за Договором поставки № 938 від 20.07.2020. Вказана заява досліджена судом та долучена до матеріалів справи.

11.08.2021 на електронну адресу суду від Приватного підприємства «Пауерлюкс» надійшла заява (вх. № 4904) в якій останній просив вирішити питання про судові витрати у справі № 5023/10655/11 (922/1560/21), пов'язані з правничою допомогою, а саме: стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь Приватного підприємства «Пауерлюкс» 3000, 00 грн. судових витрат на правничу допомогу. Вказана заява досліджена судом та долучена до матеріалів справи.

12.08.2021 судом відкрито розгляд справи по суті.

Повноважний представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, надав заяву (вх. № 4904 від 11.08.2021) про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні повноважний представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) просив відмовити у задоволенні первісного позову в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та зустрічний позов задовольнити у повному обсязі з підстав викладених в заявах по суті справи.

12.08.2021 суд оголосив про закінчення з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами та перейшов до судових дебатів.

В судових дебатах повноважний представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) просив відмовити у задоволенні первісного позову в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

20.07.2020 між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (покупець) та Приватним підприємством «Пауерлюкс» (постачальник) укладено Договір поставки № 938дп (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором, зобов'язується прийняти та оплатити товарно - матеріальні цінності (далі - товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначаються сторонами окремо в специфікації, що є невід'ємною частинами Договору (а.с. 8-16).

Згідно з п.1.2. Договору, поставка товару буде відбуватися однією партією. Для погодження товару сторони складають та підписують специфікацію, що є невід'ємною частиною Договору, яка має в обов'язковому порядку містити посилання на цей Договір, асортимент, комплектність, кількість, вартість товару та бути підписаною сторонами.

Відповідно до п. 1.3. Договору, якість, комплектність, маркування та пакування товару повинні відповідати ГОСТ, ДСТУ, ТУ заводу - виробника, технічній документації та нормативно - правовим актам України, а також країни виробника товару.

Згідно з п. 2.1. Договору, ціна Договору дорівнює загальній вартості всього товару, поставленого за цим Договором, та складає 58440, 00 грн., в тому числі ПДВ 20 % 9740, 00 грн.

Відповідно до п. 3.1. Договору постачальник зобов'язаний поставити товар покупцю на умовах DDP- склад покупця, вул. Плеханівська, 126 м. Харків згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс-2010 протягом 10 календарних днів з моменту досягнення сторонами згоди щодо асортименту, комплектності, кількості та вартості партії товару відповідно до положень п. 1.2. Договору, якщо інші умови та строк поставки не визначені сторонами в специфікації, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору, про готовність товару до поставки постачальник повідомляє покупця письмово не пізніше ніж за 3 календарних дні до дати поставки. Не повідомлення постачальника покупця про готовність товару до поставки прирівнюється до невиконання зобов'язань по поставці.

Згідно з п. 10.1. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками (у разі їх наявності) і діє до 31.12.2020, а в частині виконання постачальником гарантійних зобов'язань - до повного виконання.

20.07.2019 між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (покупець) та Приватним підприємством «Пауерлюкс» (постачальник) підписано специфікацію № 1 до Договору поставки № 938дп від 20.07.2020 (а.с. 15).

Відповідно до вказаної специфікації сторони погодили поставку товару на загальну суму 58440, 00 грн.

Строк поставки: 10 календарних днів.

Тобто, позивач за первісним позовом мав поставити товар до 30.07.2020 (включно).

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару на суму 58440, 00 грн. була здійснена двома партіями, а саме:

- 18.08.2020 на суму 31694, 71 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1852 від 18.08.2020 (а.с. 17);

- 24.12.2020 на суму 26745, 29 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2459 від 24.12.2020 (а.с. 18).

Відповідно до п. 2 Специфікації № 1, умови оплати: 100 % з відтермінуванням платежу на 30 календарних днів.

Таким чином, відповідач за первісним позовом повинен був остаточно розрахуватись з позивачем за первісним позовом до 23.01.2021 (включно).

Позивач за первісним позовом вказує, що заборгованість за поставлений товар у розмірі 58440, 00 грн. відповідачем за первісним позовом сплачено не було, у зв'язку з чим, останньому направлена вимога вих. № 397 від 19.10.2020 про сплату боргу за отриманий товар (а.с. 19-20).

Разом з тим, відповіді на вимогу надано не було та до теперішнього часу заборгованість за Договором поставки № 938дп від 20.07.2020 у розмірі 58440, 00 грн. Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» не сплачено, що і стало підставою звернення позивача за первісним позовом до суду.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) в свою чергу вказує, що дійсно за останнім обліковується заборгованість за Договором поставки № 938дп від 20.07.2020 у розмірі 58440, 00 грн. Разом з тим, саме позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) порушено умови Договору, а саме: поставка товару здійснена двома партіями, замість однієї як передбачено у п. 1.2. Договору та порушено терміни поставки товару - замість 30.07.2020, поставка відбулась 24.12.2020, тобто з порушенням на 147 календарних днів. Вказане, на думку позивача за зустрічним позовом, є підставою звернення до суду та нарахуванню відповідачу за зустрічним позовом (позивачу за первісним позовом) на підставі п. 6.2.1. Договору пені у розмірі 8590, 68 грн. та на підставі статті 231 ГК України штрафу у розмірі 4090, 80 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Щодо первісного позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 статті 193 ГК України.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У даному разі, матеріалами справи підтверджено, що товар на загальну суму 58440, 00 грн. був поставлений, переданий відповідачу за первісним позовом та прийнятий останнім без будь-яких зауважень. Однак оплата відповідачем за первісним позовом не проведена.

Відповідач за первісним позовом не заперечує, що за останнім обліковується заборгованість за Договором поставки № 938дп від 20.07.2020 у розмірі 58440, 00 грн.

Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, відповідач за первісним позовом заборгованість не сплатив та не заперечує суму боргу, останній визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати вартості поставленого товару на суму 58440, 00 грн., а позовні вимоги первісного позову є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо зустрічного позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ч. 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1.2. Договору, поставка товару буде відбуватися однією партією.

Згідно з п. 3.1. Договору постачальник зобов'язаний поставити товар покупцю на умовах DDP- склад покупця, вул. Плеханівська, 126 м. Харків згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс-2010 протягом 10 календарних днів з моменту досягнення сторонами згоди щодо асортименту, комплектності, кількості та вартості партії товару відповідно до положень п. 1.2. Договору, якщо інші умови та строк поставки не визначені сторонами в специфікації, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3 специфікації № 1 до Договору № 938дп від 20.07.2020, сторони погодили, що строк поставки: 10 календарних днів.

Тобто, відповідач за зустрічним позовом мав поставити товар однією партією у строк до 30.07.2020 (включно).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що поставка товару на суму 58440, 00 грн. була здійснена двома партіями та з порушенням строку поставки, а саме:

- 18.08.2020 на суму 31694, 71 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1852 від 18.08.2020 (а.с. 17);

- 24.12.2020 на суму 26745, 29 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2459 від 24.12.2020 (а.с. 18).

Таким чином, термін прострочення поставки всієї партії товару відповідно до умов Специфікації № 1 з 31.07.2020 по 23.12.2020 складає 147 днів.

Положеннями статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1статті 549 ЦК України).

Відповідно до п. 6.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання будь-якою із сторін своїх обов'язків за цим Договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані таким невиконанням збитки та сплачує штрафні санкції, передбачені цим Договором та чинним законодавством України. Штрафні санкції підлягають стягнення у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з 6.2.1. Договору, у разі порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов'язання, за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 статті 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абз. 3 ч. 2 статті 231 ГК, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом: якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», затвердженого Наказом Державного концерту «Укроборонцром» № 25 від 29.01.2018 Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, та передане в управління Державного концерну «Укроборонпром».

Тобто, Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

За розрахунком позивача за зустрічним позовом сума пені за період з 31.07.2020 по 23.12.2020 становить 8590, 68 грн. (58,44 х 147) та сума штрафу становить 4090, 80 грн. (58440,00 х 7 : 100).

Перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок пені за період з 31.07.2020 по 23.12.2020 у розмірі 8590, 68 грн. та штрафу у розмірі 4090, 80 грн., суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та здійснено вірно.

Разом з тим, відповідачем за зустрічним позовом заявлено клопотання (вх. № 4904 від 11.08.2021) про зменшення розміру штрафних санкцій. В обґрунтування зазначено, що поставка товару була здійснена за усною домовленістю з покупцем в строки, передбачені цією домовленістю, а отже прострочення поставки було здійснено не з вини постачальника, а саме: за погодженням з покупцем, про що свідчить відсутність претензій останнього до постачальника під час дії Договору. Фактично претензії у позивача за зустрічним позовом виникли після звернення постачальника до суду з позовною заявою. Окремо зазначив, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів наявності збитків, які виникли у зв'язку з порушенням строків поставки товару та їх розміру.

У відповідності до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 статті 3, ч. 3 статті 509 та ч. 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між позивачем та відповідачем, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Норми матеріального права, а саме: статті 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч. 3 статті 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

При цьому господарським судом був врахований висновок, викладений у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013, в якому зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а також в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, отже дане питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу положень ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вже було встановлено судом, за умовами Договору постачальник поставив товар покупцю з порушенням строку поставки.

Водночас, судом враховано, що поставка товару відповідачем за зустрічним позовом здійснена у повному обсязі, хоча із порушенням термінів передбачених Договором, що не може свідчити про зловживання або нехтування своїми обов'язками.

Суд враховує, що у даному випадку неустойка є лише санкціями за неналежне виконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач за зустрічним позовом не може. Тому, при зменшенні розміру пені позивач за зустрічним позовом не несе негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Отже, враховуючи вищенаведене, зважаючи на ступінь виконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань за спірним Договором, а саме: повне його виконання, а також приймаючи до уваги неподання позивачем за зустрічним позовом будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем за зустрічним позовом порушення зобов'язань щодо поставки товару у спірних правовідносинах, суд вважає за можливе задовольнити клопотання (вх. № 4904 від 11.08.2021) відповідача за зустрічним позовом та зменшити розмір заявлених штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, що підлягає до стягнення з відповідача за зустрічним позовом до 90% від заявленої позивачем за зустрічним позовом суми. Таке зменшення розміру пені та штрафу суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, оскільки неустойка - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.

Аналогічна правова позиція суду знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 916/2283/18, від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та у справах №№ 924/1089/17, 903/827/17, 925/1587/17.

Отже, з відповідача за зустрічним позовом підлягає стягненню пеня у розмірі 859, 06 грн. та штраф у розмірі 409, 08 грн., в іншій частині стягнення пені та штрафу слід відмовити.

Відповідно до статті 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини зокрема згідно Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Заява № 63566/00) п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (п. 23).

Враховуючи викладене, первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі та стягненню з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь Приватного підприємства «Пауерлюкс» заборгованості за Договором поставки № 938дп від 20.07.2020 у розмірі 58440, 00 грн.; зустрічний позов підлягає частковому задоволенню та стягненню з Приватного підприємства «Пауерлюкс» на користь Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» пені у розмірі 859, 06 грн. та штрафу у розмірі 409, 08 грн. В іншій частині суд відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за первісним позовом, суд виходить з положень статті 129 ГПК України та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270, 00 грн. покладає на відповідача за первісним позовом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за зустрічним позовом, суд виходить з положень статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову витрати по сплаті судового збору у розмірі 226, 99 грн. покладає на відповідача за зустрічним позовом.

Зустрічне зарахування сум, що підлягають стягненню.

У відповідності до ч. 11 статті 238 ГПК України, у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Суд вважає за необхідне провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовах та стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

За первісним позовом підлягає стягненню - 60710, 00 грн. (сума боргу 58440, 00 + судовий збір 2270).

За зустрічним позовом підлягає стягненню - 1495, 13 грн. (пеня 859, 06 + штраф 409,80 + судовий збір 226,99).

З врахуванням ч. 11 статті 238 ГПК України, судом проведене зустрічне зарахування грошових сум та стягненню з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь Приватного підприємства «Пауерлюкс» підлягає заборгованість у розмірі 59214, 87, грн. (60710, 00 - 1495, 13).

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-241 ГПК України, статями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь Приватного підприємства «Пауерлюкс» заборгованість за Договором поставки № 938дп від 20.07.2020 у розмірі 58440, 00 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270, 00 грн.

2. Зустрічний позов - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Пауерлюкс» на користь Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» пеню у розмірі 859, 06 грн., штраф у розмірі 409, 08 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 226, 99 грн.

В іншій частині відмовити.

3. Провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами.

Стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь Приватного підприємства «Пауерлюкс» заборгованість у розмірі 59214, 87 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Приватне підприємство «Пауерлюкс» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 1 В, код ЄДРПОУ 25222641).

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 13.08.2021.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий Л.С. Лаврова П.В. Хотенець